Постанова

від 15.11.2011 по справі 44/157

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУ Д УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" листопада 2011 р. Справа № 44/157

Вищий господарський суд України у складі колегії суд дів :

головуючого Овечкіна В.Е.,

суддів Чернова Є.В., Цвігун В.Л. ,

за участю представників:

позивача -Лавренко Н.О.,

відповідача -Васютін А.Г.,

розглянувши у відкритому с удовому засіданні

касаційну скаргу

ТДВ "СК "ВіДі-Страхува ння"

на постанову Київського апеляційного г осподарського суду від 06.09.2011

у справі №44/157

за позовом ТДВ "СК "ВіДі-Страхування"

до ВАТ "СК "НОВА"

про відшкодування 2124 грн. шкод и в порядку регресу,

стягнення 21,07 грн. інфляційни х втрат, 14,51 грн. річних та 74,94 грн. пені

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарськог о суду м.Києва від 23.05.2011 (суддя Че беряк П.П.) позов задоволено по вністю у зв'язку з обґрунтова ністю позовних вимог.

Постановою Київського апе ляційного господарського су ду від 06.09.2011 (судді: Скрипка І.М., О стапенко О.М., Іваненко Я.Л.) ріш ення змінено шляхом стягненн я з відповідача на користь по зивача в порядку регресу 2124 гр н. виплаченого страхового ві дшкодування. В решті позовни х вимог відмовлено у зв' язк у з їх необґрунтованістю.

ТДВ "СК "ВіДі-Страхування" у п оданій касаційній скарзі про сить постанову скасувати, рі шення залишити без змін, поси лаючись на порушення апеляці йним судом норм матеріальног о і процесуального права, а са ме ст.ст.11,509,512,625,992,993 ЦК України, ст.27 Закону України "Про страхува ння", п.37.2 ст.37 Закону України "Пр о обов'язкове страхування ци вільно-правової відповідаль ності власників наземних тра нспортних засобів" та ст.4 ГПК України. Зокрема, скаржник вв ажає, що положення ч.2 ст.625 ЦК Ук раїни та п.37.2 ст.37 Закону Україн и "Про обов'язкове страхуванн я цивільно-правової відповід альності власників наземних транспортних засобів" щодо н арахування інфляційних втра т, 3% річних та щодо стягнення з і страховика пені, нарахован ої на суму страхового відшко дування, виплаченого страхув альнику з простроченням, зас тосовуються в разі порушення як договірних так і позадого вірних грошових зобов'язань, в тому числі і до зобов'язань відшкодування шкоди в порядк у регресу, незалежно від підс тав їх виникнення, визначени х ст.11 ЦК України.

Колегія суддів, перевіривш и в межах вимог касаційної ск арги (в частині позовних вимо г про стягнення 21,07 грн. інфляці йних втрат, 14,51 грн. річних та 74,94 г рн. пені) фактичні обставини с прави на предмет правильност і застосування апеляційним с удом норм матеріального і пр оцесуального права, засл ухавши пояснення присутніх у засіданні представників сто рін, дійшла висновку, що касац ійна скарга підлягає частков ому задоволенню, а оскаржува на постанова - скасуванню в частині відмови у задоволенн і позовних вимог про стягнен ня 21,07 грн. інфляційних втрат та 14,51 грн. річних із залишенням б ез змін первісного рішення в цій частині позову з наступн их підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягненн я 21,07 грн. інфляційних втрат, 14,51 г рн. річних та 74,94 грн. пені, апеля ційний господарський суд вих одив з того, що:

Позивач звернувся з позово м про стягнення з відповідач а в порядку регресу на підста ві ст.27 Закону України “Про ст рахування” та ст.993 ЦК України виплаченого страхового відш кодування, отже, між сторонам и у справі відсутні як догові рні зобов' язання, так і грош ові зобов' язання.

Оскільки спеціальними зак онами (Законом України “Про с трахування” та Законом Украї ни “Про обов' язкове страхув ання цивільно-правової відпо відальності власників назем них транспортних засобів”), я кі застосовуються до даних п равовідносин, не передбачено розмір неустойки (пені) у разі звернення страхової компані ї з регресним позовом до стра хової компанії, відповідальн ої за шкоду, заподіяну винува тцем ДТП, а договірних віднос ин між сторонами немає, відпо відно відсутні і правові під стави для стягнення пені у ро змірі 74,94 грн.

При цьому, положення п.37.2 ст.32 Закону України “Про обов' яз кове страхування цивільно-пр авової відповідальності вла сників наземних транспортни х засобів” не розповсюджуєть ся на правовідносини між сто ронами у даній справі.

Оскільки ч.2 ст.625 ЦК України п ередбачена відповідальніст ь за порушення грошових зобо в' язань, яких між сторонами у справі не існує, то, відпові дно, немає і правових підстав для стягнення інфляційних н арахувань у розмірі 21,07 грн. та 3 % річних у розмірі 14,51 грн.

Місцевий господарський су д не звернув увагу на дані обс тавини, а тому помилково задо вольнив вимоги позивача в ча стині нарахування 3% річних, ін фляційних втрат та пені.

Колегія погоджується з вис новками апеляційного суду пр о наявність підстав для відм ови у задоволенні позовних в имог про стягнення 74,94 грн. пені з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, даний господарський спір виник з правовідносин в ідшкодування шкоди в порядку регресу, а не з договірних зоб ов'язань.

Згідно з ч.1 ст.1191 Цивільного к одексу України особа, я ка відшкодувала шкоду, завда ну іншою особою, має п раво зворотної вимоги (регре су) до винної особи у розмірі в иплаченого відшкодування , якщо інший розмір не вс тановлений законом.

Натомість, відповідно до ст .993 ЦК України до страховика , який виплатив страхове в ідшкодування за договором ма йнового страхування, у ме жах фактичних витрат пере ходить право вимоги, яке с трахувальник або інша особа, що одержала страхове відшко дування, має до особи, відпові дальної за завдані збитки.

В свою чергу, стаття 27 Закону України "Про страхування" так ож зазначає, що до страхови ка, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат пе реходить право вимоги, яке страхувальник або інша особ а, що одержала страхове відшк одування, має до особи, від повідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, закріплене в ч. 1 ст.1191 ЦК України нормативне за стереження щодо можливості в становлення законом іншого р озміру зворотної вимоги (рег ресу) до винної особи, ніж розм ір виплаченого відшкодуванн я, цілком узгоджується з поло женнями ст.993 ЦК України та ст.27 Закону України "Про страхува ння", якими право регресної ви моги страховика до відповіда льної за завдані збитки особ и обмежується дещо іншим роз міром, а саме фактичними витр атами (затратами) страховика . До складу таких фактичних ви трат можуть відноситися випл ачені страхувальнику суми ко мпенсації вартості проведен их експертиз (автотехнічної, автотоварознавчої тощо), пов 'язаних з визначенням розмір у та виплатою страхового від шкодування.

Отже, виходячи з системного аналізу змісту ст.993, ч.1 ст.1191 ЦК У країни та ст.27 Закону України "Про страхування" до позивача (скаржника) в даному випадку п ерейшло виключно у межах ф актичних витрат (2124 грн. вип лаченого страхового відшкод ування) право зворотної вимо ги до особи (ВАТ "СК "НОВА"), відп овідальної за заподіяний зби ток.

Що стосується позовних вим ог про стягнення 74,94 грн. пені, н арахованої позивачем (страхо виком) на суму страхового від шкодування, виплаченого з пр остроченням іншим страховик ом (відповідачем) в порядку ре гресу, то апеляційний суд дій шов правильного висновку про те, що Законами України "Про с трахування" та "Про обов' язк ове страхування цивільно-пра вової відповідальності влас ників наземних транспортних засобів" (спеціальними закон ами), які застосовуються до сп ірних правовідносин, не пере дбачено розмір неустойки (пе ні) у разі звернення страхово ї компанії з регресним позов ом до іншої страхової компан ії, відповідальної за шкоду, з аподіяну винуватцем ДТП, а до говірні відносини між сторон ами відсутні, відтак, відсутн і і правові підстави для стяг нення пені.

Наведене випливає з вимог с т.547 та п.1 ч.2 ст.551 ЦК України, відп овідно до яких правочин що до забезпечення виконання зо бов'язання (в тому числі щодо н еустойки) вчиняється у письм овій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобо в'язання, вчинений із недодер жанням письмової форми, є нік чемним. Якщо предметом неуст ойки є грошова сума, її роз мір встановлюється договоро м або актом цивільного закон одавства.

Як достеменно встановлено апеляційним судом та не спро стовано позивачем, письмовий правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання у виг ляді неустойки (пені) між стор онами у справі не вчинявся, а р озмір пені договором або акт ом цивільного законодавства у спірних регресних правові дносинах сторін також не вст ановлено, що виключає правов і підстави для стягнення 74,94 гр н. пені.

Водночас, згідно з п.37.2 ст.32 За кону України “Про обов' язко ве страхування цивільно-прав ової відповідальності власн иків наземних транспортних з асобів” за кожен день прост рочення виплати страхового в ідшкодування з вини страхови ка або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого ві дшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національн ого банку України, яка діє у пе ріод, за який нараховується п еня.

Таким чином, положення п.37.2 с т.32 Закону України “Про обов' язкове страхування цивільно -правової відповідальності в ласників наземних транспорт них засобів” не розповсюджує ться на правовідносини між с торонами у даній справі, оскі льки останні (сторони) є страх овиками, а у вищевказаній нор мі чітко йдеться про обов'язо к страховика сплатити саме н а користь страхувальника (по терпілої особи) або ж вигодон абувача пеню в разі простроч ення виплати страхового відш кодування з вини страховика.

Крім того, касаційна інстан ція вважає за необхідне зазн ачити наступне.

Відповідно до ст.992 ЦК Україн и у разі несплати страховико м страхувальникові або іншій особі страхової виплати стр аховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встанов леному договором або законом .

Згідно з п.37.2 ст.37 Закону Украї ни "Про обов'язкове страхуван ня цивільно-правової відпові дальності власників наземни х транспортних засобів" (в ред акції, чинній до 18.09.2011р.) за кожен день прострочення виплати с трахового відшкодування з ви ни страховика або МТСБУ особ і, яка має право на отримання т акого відшкодування, сплачує ться пеня з розрахунку подві йної облікової ставки Націон ального банку України, яка ді є у період, за який нараховуєт ься пеня.

Таким чином, виходячи зі змі сту норм ст.992 ЦК України та п.37.2 ст.37 Закону України "Про обов'я зкове страхування цивільно-п равової відповідальності вл асників наземних транспортн их засобів" (в редакції, чинній до 18.09.2011р.) право на стягнення пе ні у розмірі, встановленому з аконом або договором, належи ть лише страхувальнику або в игодонабувачу.

Разом з тим, згідно з ч.1 ст.13 ЦК України цивільні права особ а здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивіль ного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.548 ЦК Укра їни виконання зобов'язанн я (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це вс тановлено договором або зако ном.

Одним з видів забезпечення виконання зобов'язань є неус тойка (ч.1 ст.546, ч.ч.1.3 ст.549 ЦК Україн и).

Однак, ані Цивільним кодекс ом України, ані Законами Укра їни "Про страхування" та "Про о бов' язкове страхування цив ільно-правової відповідальн ості власників наземних тран спортних засобів" не встанов лено, що виконання регресног о зобов'язання відповідально ї особи перед страховиком за безпечується неустойкою (пен ею).

За таких обставин, апеляцій ний суд правильно зазначив п ро те, що для позадоговірних (р егресних) зобов'язань у сфері страхування чинне цивільне законодавство не передбачає можливість забезпечення вик онання таких зобов'язань шля хом встановлення неустойки, а договірні відносини між ст оронами з цього приводу відс утні.

Наведеним вище повністю сп ростовуються посилання скар жника на необхідність застос ування до правовідносин відш кодування шкоди в порядку ре гресу положень ст.992 ЦК Україн и та п.37.2 ст.37 Закону України "Про обов'язкове страхування цив ільно-правової відповідальн ості власників наземних тран спортних засобів" (в редакції , чинній до 18.09.2011р.), які регулюють грошові правовідносини за у частю страхувальника та стра ховика, пов'язані з нарахуван ням пені, оскільки такі тверд ження позивача ґрунтуються в иключно на безпідставному от отожненні договірних правов ідносин страхування та право відносин відшкодування шкод и в порядку регресу за участю двох страховиків, які є відмі нними за своєю правовою прир одою (предметом правового ре гулювання та суб'єктним скла дом).

Проте, колегія не може погод итися з висновками апеляційн ого суду про відсутність під став для стягнення 21,07 грн. інфл яційних втрат та 3% річних в су мі 14,51 грн., нарахованих позивач ем на підставі ч.2 ст.625 ЦК Украї ни, з огляду на наступне.

Судом апеляційної інста нції не враховано, що відпові дно ст.509 ЦК України зобов' яз ання виникають з підстав, вст ановлених ст.11 цього Кодексу, зокрема, із завдання майново ї шкоди.

Особа, яка відшкодувала шко ду, завдану іншою особою, має п раво зворотної вимоги (регре су) до винної особи у розмірі в иплаченого відшкодування, як що інший розмір не встановле ний законом.

Згідно зі ст.1192 ЦК України з у рахуванням обставин справи с уд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, як а завдала шкоди майну, відшко дувати її в натурі (передати р іч того ж роду і такої ж якості , полагодити пошкоджену річ т ощо) або відшкодувати завдан і збитки у повному обсязі. Роз мір збитків, що підлягають ві дшкодуванню потерпілому, виз начається відповідно до реал ьної вартості втраченого май на на момент розгляду справи або виконання робіт, необхід них для відновлення пошкодже ної речі.

Таким чином, способи відшко дування шкоди обирає потерпі лий.

Судами встановлено, що у дан ому випадку відшкодування по зивачу в порядку регресу 2124 гр н. виплаченого страхового ві дшкодування має здійснювати ся в грошовому виразі, оскіль ки позивач обрав грошовий сп осіб відшкодування шкоди.

При цьому, грошове зобов' я зання у деліктних (регресних ) правовідносинах не є окреми м видом зобов' язання, а є спо собом виконання зобов'язання по відшкодуванню шкоди.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК Укра їни боржник, який прострочив виконання грошового зобов' язання, на вимогу кредитора з обов' язаний сплатити суму б оргу з урахуванням встановле ного індексу інфляції за вес ь час прострочення, а також тр и проценти річних від простр оченої суми, якщо інший розмі р процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку з викладеним, ко легія погоджується з твердже нням заявника про те, що полож ення ч.2 ст.625 ЦК України щодо ст ягнення інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на суму страхового відшкодування, п ідлягаючого до виплати позив ачу в порядку регресу, застос овуються в разі порушення як договірних так і позадогові рних грошових зобов'язань, в т ому числі і до зобов'язань від шкодування шкоди в порядку р егресу, незалежно від підста в їх виникнення, визначених с т.11 ЦК України.

За таких обставин, помилков им визнається висновок апеля ційного господарського суду щодо необґрунтованості позо вних вимог про стягнення 21,07 гр н. інфляційних втрат та 14,51 грн. річних, оскільки такий висно вок мотивований виключно від сутністю грошових зобов'язан ь між сторонами у справі, що не відповідає фактичними обста винам справи.

Зважаючи на вищенаведен е, апеляційною інстанцію доп ущено порушення норм матеріа льного права, що призвело до п омилкового скасування рішен ня суду першої інстанції в ча стині задоволення вимог про стягнення 3% річних та втрат в ід інфляції.

Таким чином, оскаржувана по станова підлягає скасуванню в частині в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 21,07 грн. інфляцій них втрат та 14,51 грн. річних, а рі шення місцевого господарськ ого суду у цій частині позову слід залишити без змін.

Разом з тим, з огляду на вище наведене, відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови в частині відмови у задоволенні позовних вимо г про стягнення 74,94 грн. пені, ос кільки при розгляді вказаних вимог апеляційним судом пра вильно застосовано норми мат еріального та процесуальног о права.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115,1117-11111 Господа рського процесуального коде ксу України, Вищий господарс ький суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ТДВ "СК "ВіДі-Страхування" задовольн ити частково.

Постанову Київського апел яційного господарського суд у від 06.09.2011 у справі №44/157 скасуват и в частині відмови у задовол енні позовних вимог про стяг нення 21,07 грн. інфляційних втра т та 3% річних у сумі 14,51 грн., а ріш ення господарського суду м.К иєва від 23.05.2011 в цій частині поз ову залишити без змін.

В решті (в частині позовних вимог про стягнення 74,94 грн. пен і) постанову залишити без змі н.

Витрати позивача по сплаті державного мита покласти на відповідача в пропорційному співвідношенні до задоволен их вимог скаржника.

Наказ доручити видати госп одарському суду м.Києва.

Головуючий, суддя В.Овечкін

Судді: Є.Чернов

В.Цвігун