15/122-10-3244
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"27" травня 2011 р. Справа № 15/122-10-3244
Одеський апеляційний господарський суд у складі:
Головуючого Андрєєвої Е.І.
Суддів: Ліпчанської Н.В.,
Мацюри П.Ф.,
При секретарі Подуст Л.В.,
за участю представників сторін:
від позивача –Валешинська О.С., Єрощенко В.М., Мазо Б.В.,
від відповідача –Тополева Ю.В., Шеленко В.С., Кобзар П.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Укртранснафта” в особі філії „Південні магістральні нафтопроводи”
на рішення господарського суду Одеської області від 14.02.2011р.
у справі № 15/122-10-3244
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Дослідно-виробничого підприємства „Укрвікон”
до Відкритого акціонерного товариства „Укртранснафта” в особі філії „Південні магістральні нафтопроводи”
про стягнення 2 132 450,00 грн.,
встановив:
21.07.2010р. Товариство з обмеженою відповідальністю Дослідно-виробниче підприємство „Укрвікон” (надалі – ТОВ „Укрвікон”) звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства „Укртранснафта” в особі філії „Південні магістральні нафтопроводи” ВАТ „Укртранснафта” (надалі - ВАТ „Укртранснафта”) про стягнення боргу в сумі 2132450,00 грн.
Рішенням господарського суду Одеської області від 14.02.2011р. (суддя Петров В.С.) позов задоволено. Стягнуто з ВАТ „Укртранснафта” в особі філії „Південні магістральні нафтопроводи” ВАТ „Укртранснафта” на користь ТОВ Дослідно-виробничого підприємства „Укрвікон” 2 132 450,00 грн. боргу, 21324,50 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.
Не погоджуючись з даним рішенням, ВАТ „Укртранснафта” в особі філії „Південні магістральні нафтопроводи” ВАТ „Укртранснафта” оскаржило його. В апеляційній скарзі просить рішення скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити. В обґрунтування послалось на його необґрунтованість, на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи та на порушення судом норм матеріального та процесуального права
Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Відповідно матеріалам справи, та що встановлено місцевим господарським судом, 29.05.2009р. між ТОВ „Укрвікон” (Продавець) та ВАТ „Укртранснафта” в особі заступника директора філії „Південні магістральні нафтопроводи” (Покупець) був укладений договір поставки № ВЕ-1 (а.с. 11-14), згідно якого Продавець зобов'язався поставити та передати у власність Покупця конструктивні підсилюючі елементи для ремонту магістральних нафтопроводів (надалі - товар), а Покупець, в свою чергу, зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.
Договір укладений за результатами проведеної процедури торгів на закупівлю товарів, на підставі рішення тендерного комітету ВАТ „Укртранснафта” у м. Одеса.
Відповідно до п. 1.2 договору асортимент, кількість товару та технічні вимоги до нього вказуються в додатках № 1, № 2, які є невід'ємною частиною договору.
Додатком № 1 до договору сторонами визначені специфікація та цінові показники товару, а Додатком № 2 до договору є Технічна специфікація до конструктивних підсилюючих елементів для ремонту магістральних нафтопроводів.
Відповідно до п. 1.3 договору Продавець повинен передати Покупцю наступні документи: технічний паспорт (сертифікат якості) на кожну муфту; на кожну муфту сертифікат металопрокату, з якого її виготовлено; видаткову накладну; рахунок-фактуру; товарно-транспортну накладну.
Пунктом 2.1 договору обумовлено, що якість товару підтверджується сертифікатом якості виробника і повинна відповідати ГОСТ (ДСТУ), ТУ та іншим необхідним умовам.
За умовами п. 3.1, 3.2 договору товар повинен бути повністю поставлений Покупцю до 15.08.2009р. Можлива часткова та/або повна дострокова поставка. Датою поставки є дата підписання представником Покупця видаткових накладних на товар.
Відповідно до п. 4.3 договору, його загальна сума склала 2 387 157,60 грн.
Додатковою угодою № 1 від 21.09.2009р. до договору суму договору було зменшено на 10,7 %.
Таким чином, загальна сума договору з врахуванням її змін склала 2 132 450,00 грн.
Відповідно до п. 5.1.1. договору оплата 100% загальної вартості товару здійснюється покупцем на розрахунковий рахунок продавця банківським переводом протягом 90 банківських днів з дати поставки, в разі повної поставки продукції, при умові своєчасного отримання документів: правильно оформленого рахунку, правильно оформленої видаткової накладної щодо поставки товару; технічний паспорт на кожну муфту.
Пунктом 5.1.2 договору передбачено, що у разі можливої часткової дострокової поставки товару оплата частки товару проводиться відповідно вартості вказаної частки від загальної вартості товару згідно специфікації, протягом 90 банківських днів з дати поставки при умові отримання вище перелічених в п. 5.1.1 документів.
Пунктами 6.1 та 7.1 договору визначено, що поставка товару здійснюється на склад Покупця за рахунок Продавця на умовах DDP (Інкотермс -2000), пунктом поставки товару за даним договором є склад Покупця, що знаходиться за адресою: Миколаївська область, Снігурівський район, с. Кобзарці, НПС „Снігурівка”.
Відповідно до п. 8.1 договору передача (приймання-здача) товару здійснюється в пункті поставки.
За накладною № 3 від 14.08.2009р. Продавець поставив, а на підставі довіреності б/н від 14.08.2009р., виданої на ім'я Бортнік О.Г., Покупець отримав товар на загальну суму 2132450,00 грн. Крім того, при поставці товару Продавцем були надані Покупцю технічні паспорти на товар та сертифікат якості Алчевського металургійного заводу, в яких зазначено, що конструктивні елементи виготовлені із низьколегованої сталі 09Г2С.
Покупець оплату за отриманий товар не здійснив.
Як вбачається з листа за вих. № 321 від 19.04.2010р., що був отриманий Продавцем в якості відповіді на претензію № 1 від 23.03.2010р., Покупець просив надати йому відстрочку здійснення відповідних платежів у зв'язку з відсутністю фінансування філії з боку юридичної особи, а також відсутністю результатів проведення досліджень і випробувань, що здійснювались для виконання контролю якості металу, з якого виготовлені ремконструкції.
Так як Покупець за отриманий товар так і не розрахувався, 21.07.2010р. ТОВ „Укрвікон” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до ВАТ „Укртранснафта” в особі філії „Південні магістральні нафтопроводи” ВАТ „Укртранснафта” про стягнення боргу в сумі 2 132 450,00 грн.
Не погоджуючись з заявленим позовом, відповідач послався на те, що всупереч вимогам закону та договору Продавець поставив товар не тої якості, яка визначена договором, паспортам та сертифікату якості. Тому, на думку відповідача, Продавець зобов'язання перед Покупцем по договору № ВЕ-1 від 29.05.2009р. належним чином не виконав, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для оплати поставленого товару.
У підтвердження своїх посилань відповідач надав акт № 1 від 30.03.2010р. відбору зразків металу з якого виготовлені елементи, що були поставлені відповідно до договору № ВЕ-1 від 29.05.2009р., для виконання перевірки якісних показників; результати аналізу даних зразків, проведених аналітичною випробувальною лабораторією (підрозділ оптико-спектрального аналізу) Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона НАН України.
Відповідач зазначив, що за результатами аналізу було виявлено, що метал, використаний для виготовлення конструктивних елементів, не відповідає якості, заявленій в технічному паспорті (сертифікаті якості) на кожний підсилюючий елемент. Зокрема, відповідач вказує, що відповідно до паспортів на конструктивні підсилюючі елементи та сертифікатів якості ВАТ „Алчевський металургійний комбінат” від 26.08.2008р. № 23480, від 17.09.2008 р. № 24812, від 26.09.2008 р. № 26126, які додаються ТОВ ДВП “Укрвікон” до паспортів конструктивних підсилюючих елементів, матеріал, з якого виготовлені підсилюючі елементи - листовий прокат (сталь 09Г2С ГОСТ 19281-89). Проте, за результатами проведених досліджень жоден із зразків за хімічним складом не відповідає замовленим ВАТ “Укртранснафта” маркам низьколегованої сталі і являє собою вуглецеву сталь 10 або Ст3сп. Так, відповідач зазначає, що він не може використовувати товар, виготовлений із сталі марки Ст3 за призначенням для ремонту магістрального нафтопроводу, оскільки відповідно до п. 8.1.3. ВБН В.3.1-00013741-07:2007, який встановлює методи ремонту дефектних ділянок магістральних нафтопроводів, застосування матеріалів і конструктивних підсилюючих елементів, на які відсутні відповідні сертифікати або паспорти виробників, що підтверджують якість виробів, заборонено.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджена поставка товару позивачем на суму 2132450,00 грн. та отримання його відповідачем, а також його неоплата останнім, а оскільки зобов'язання на підставі ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України повинні виконуватись належним чином та в установлені строки, а також відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, суд правомірно задовольнив позов ТОВ „Укрвікон”, стягнувши з ВАТ „Укртранснафта” в особі філії „Південні магістральні нафтопроводи” ВАТ „Укртранснафта” 2132450,00 грн. боргу.
З даними висновками місцевого суду повністю погоджується апеляційна інстанція.
Правомірно не взяті місцевим судом до уваги й посилання відповідача на те, що всупереч вимогам закону та договору позивач поставив товар не тої якості, яка визначена договором, паспортами та сертифікатами якості.
Як правильно зазначив місцевий суд, відповідно до умов п. 8.2 договору приймання товару по кількості, якості і комплектності проводиться покупцем відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965р. № П-6, та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966р. № П-7.
Відповідно до п.6 вказаної Інструкції право перевірки товару, зокрема, по якості в межах відповідних строків, для іногородньої поставки складають 20 днів з моменту такої поставки.
Крім того, п. 8.2 договору також визначено, що якщо при прийманні товару покупець знайде його нестачу, невідповідність якості, комплектності, маркуванні товару, тари або упакування, вимогам стандартів, технічних умов, кресленням, зразкам (еталонам), договору або іншим даним, зазначеним у маркуванні і супровідних документах, що засвідчують якість товару, то він зобов'язаний призупинити подальше приймання товару, протягом 24 годин викликати представника продавця для участі у прийманні і складанні двостороннього акту.
Пунктом 2.3 договору передбачено, що термін усунення недоліків або заміни товару становить 30 днів з дати підтвердження сторонами поставки товару неналежної якості згідно з п. 8.2 договору.
Як обґрунтовано зазначив суд першої інстанції, відповідно до ст. 687 ЦК України перевірка додержання продавцем умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару та інших умов здійснюється у випадках та в порядку, встановлених договором або актами цивільного законодавства. Якщо нормативно-правовими актами з питань стандартизації встановлено вимоги щодо порядку перевірки кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару, порядок перевірки, визначений договором, має відповідати цим вимогам. Якщо порядок перевірки додержання продавцем умов договору купівлі-продажу не встановлений відповідно до частини першої цієї статті, перевірка здійснюється відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться в таких випадках. Обов'язок перевіряти кількість, асортимент, якість, комплектність, тару та (або) упаковку товару (випробовування, аналіз, огляд тощо) може бути покладений на продавця відповідно до договору купівлі-продажу, актів цивільного законодавства та нормативно-правових актів з питань стандартизації. У цьому разі продавець повинен на вимогу покупця надати йому докази проведення такої перевірки.
Статтею 688 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару. У разі невиконання покупцем цього обов'язку продавець має право частково або в повному обсязі відмовитися від задоволення відповідних вимог покупця, якщо продавець доведе, що невиконання покупцем обов'язку повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу спричинило неможливість задоволення його вимог або спричинить для продавця витрати, що перевищують його витрати у разі своєчасного повідомлення про порушення умов договору.
Між тим, як правильно було встановлено місцевим судом на підставі матеріалів справи, 14.08.2009р. поставлений товар був прийнятий відповідачем без будь-яких зауважень та у подальшому відповідач не повідомляв позивача про будь-які зауваження щодо якості поставленого товару.
Так, відповідно до положень статті 680 ЦК України покупець має право пред'явити вимогу у зв'язку з недоліками товару за умови, що недоліки виявлені в строки, встановлені вказаною статтею, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вже зазначалось, за змістом п. 8.2 договору строк виявлення недоліків визначається відповідно до Інструкції П-7. Враховуючи викладене, строк виявлення недоліків має складати 20 днів з дати поставки, але не більше 4 місяців у разі допущення наявності прихованих недоліків.
При цьому згідно положень вказаної Інструкції П-7 при виявленні невідповідності, зокрема й якості продукції, отримувач призупиняє подальше приймання продукції та складає акт, в якому вказує кількість оглянутої продукції та характер виявлених дефектів. Отримувач також зобов'язаний викликати для участі у продовженні приймання продукції та складання двостороннього акту представника виготовлювача (пункт 16). За результатами приймання продукції по якості складається акт про фактичну якість продукції, який повинен бути складений в день закінчення приймання продукції за якістю (пункт 29). Проте, відповідний акт сторонами не складався.
Той факт, що після сплину більше 7 місяців з дати поставки товару 30.03.2010р. відповідною комісією були відібрані зразки металу, з якого виготовлені конструктивні елементи, не свідчить про дотримання відповідачем вимог законодавства про приймання продукції за якістю.
Крім того, особливі вимоги до товару визначено у відповідному розділі додатку 2 до договору: “Відповідність вимогам ВБН В.3.1.-00013747-07:2007”.
Так, в п. 8.1.4 ВБН закріплені наступні положення: “При виготовленні конструктивних підсилюючих елементів дозволяється використовувати марки сталей, які мають меншу міцність, ніж матеріал трубопроводу (наприклад, вуглецеві сталі звичайної якості типу Ст1, Ст2, Ст3 або вуглецеві якісні конструкційні сталі 08, 10, 15, 20)”.
Відповідно до висновку спеціалістів Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона НАН України метал за хімічним складом відповідає марці сталі Ст3сп, умови застосування якої для виготовлення підсилюючих елементів визначені в п. 8.1.4 ВБН, що підтверджує, факт дотримання особливих умов договору - відповідність вимогам ВБН.
Більш того, в ході розгляду справи місцевим господарським судом було з'ясовано, а в подальшому підтверджено й в апеляційній інстанції, що поставлений товар використовується відповідачем, а будь-які дії щодо повернення позивачу поставленого ним товару відповідачем не вчинялись.
Правомірно були взяті до уваги місцевим судом і факти, встановлені при розгляді Одеським апеляційним господарським судом справи № 6/135/10 за позовом ВАТ „Укртранснафта” в особі філії „Південні магістральні нафтопроводи” ВАТ „Укртранснафта” до ТОВ ДВП „Укрвікон” про визнання договору № ВЕ-1 від 29.05.2009р. недійсним. Так, постановою від 23.12.2010р. було встановлено, що Покупцем взагалі не здійснювалось приймання товару по якості при його поставці у встановлені Інструкцією П-7 строки, відбір зразків для здійснення перевірки якості металу, з якого виготовлені підсилюючи елементи, проведений без додержання встановленого порядку та умов. Покупцем не заявлялись претензії Продавцю щодо неякісності товару, відповідно до п. 2.3, 8.3 договору, оплата за отриманий товар взагалі не здійснена до теперішнього часу, неякісні підсилюючі елементи, які змонтовані на нафтопроводі не замінювались, решта товару, яка залишилась на складі, не повернута.
До того ж, як було встановлено судом, з матеріалів справи вбачається, що сертифікат якості сталі № 24812 від 17.09.2008р., доданий ТОВ „Укрвікон” до супровідних документів конструктивних підсилюючих елементів, видана ВАТ „Алчевський металургійний комбінат”, отже ТОВ „Укрвікон” не є виробником сировини, з якої виготовлена означена продукція, поставлена останнім на склад ВАТ „Укртранснафта” в особі філії „Південні магістральні нафтопроводи” відповідно до умов договору № ВЕ-1 від 29.05.2009р., а тому ТОВ „Укрвікон”, без проведення спеціалізованого аналізую не міг знати про невідповідність якості сталі заявлений в сертифікації.
Відповідно до ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішення господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших справ, в яких беруть участі ті самі сторони.
Враховуючи вищевикладене, місцевий суд правомірно дійшов висновку, що посилання відповідача на неналежну якість поставленого товару не доведено відповідними доказами.
Оскаржуючи рішення, апелянт вважав, що суд дійшов невірного висновку про те, що приймання відповідачем товару від позивача є підставою виникнення у відповідача зобов'язання оплатити вказаний товар, а також вважає безпідставним висновок суду про те, що посилання відповідача на неналежну якість товару не доведено відповідними доказами.
Даним посиланням дана відповідь у рішенні господарського суду з яким повністю погодилась апеляційна інстанція.
Апелянт також послався на те, що суд безпідставно взяв до уваги постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.10.2010р. по справі № 6/135/10, оскільки дана постанова була оскаржена в касаційному порядку.
З даними висновками скаржника судова колегія погодитись також не може, оскільки відповідно до ст. 105 ГПК України постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
На підставі викладеного та, приймаючи до уваги, що рішення суду постановлено у відповідності з вимогами як процесуального так і матеріального права, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
п о с т а н о в и в:
Рішення господарського суду Одеської області від 14.02.2011р. у справі № 15/122-10-3244 залишити без змін, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Укртранснафта” в особі філії „Південні магістральні нафтопроводи” –без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційну інстанцію.
Головуючий суддя Е.І.Андрєєва
Судді: Н.В.Ліпчанська
П.Ф. Мацюра
Постанова підписана 30.05.2011р.
Суд | Одеський апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 27.05.2011 |
Оприлюднено | 06.06.2011 |
Номер документу | 15931424 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Одеський апеляційний господарський суд
Андрєєва Е.І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні