Постанова

від 17.05.2011 по справі 2а/0270/973/11

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

17 травня 2011 р.           Справа № 2а/0270/973/11

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Мультян Марини Бондівни,

при секретарі судового засідання:   Яковенко Дмитро Олександрович  

за участю представників сторін:

позивача      :   ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 - представники за довіреностями  

відповідача :   ОСОБА_4 - представник за довіреністю

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Авіценна"   

до:   Державної податкової інспекції  у м. Вінниці  

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №0000142300, №0000152300, №000712340 від 15.02.2011 року; податкової  вимоги  №464/1 від 15.03.2011 року

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний  позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Авіценна"  до  Державної податкової інспекції  у м. Вінниці про  визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №0000142300, №0000152300, №000712340 від 15.02.2011 року.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду  від  21.03.11  року за вказаним позовом  відкрито провадження у справі.

04.05.2011 року позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої, поряд із первинними позовними  вимогами, заявлено  вимогу про скасування податкової вимоги №464/1 від 15.03.2011 року (а.с.79-80).

Позовні вимоги мотивовано тим, що оспорювані податкові повідомлення-рішення  є протиправними, оскільки прийняті  з порушенням норм Законів  України "Про податок на додану вартість", "Про оподаткування прибутку підприємств". Зокрема, зазначає позивач, висновок податкового органу про те, що надані на перевірку акти виконаних робіт  про надання рекламних, інформаційних, консультативних послуг, позбавлені  юридичної сили і доказовості є хибними, оскільки проведення   господарських операцій за участю позивача, фактичне надання послуг та зв'язок з господарською діяльністю підтверджено  укладеними договорами, платіжними документами на перерахування коштів, податковими накладними та  актами виконаних робіт. Таким чином, на думку позивача, витрати, здійснені ТОВ "Фірма "Авіценна"  щодо оплати  зазначених вище послуг,  цілком підпадають під дію ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та правомірно віднесені до валових витрат. В свою чергу обґрунтованість визначення податкового кредиту  зі сплати ПДВ підтверджується  належним чином оформленими податковими накладними, виписаними контрагентами позивача.

З приводу  застосування до ТОВ "Фірма "Авіценна" штрафних санкцій в розмірі 2460 грн. за порушення  п. 7.41 Положення про ведення касових операцій у  національній валюті  України, позивач  наголосив на закінченні  строку  застосування адміністративно-господарських санкцій.

В судовому засіданні представники  позивача позовні вимоги підтримали, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та доповненнях до адміністративного позову (т. 3, а.с.46-51).

Представник  відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав   з підстав, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву (т. 3, а.с.35-40).

Заслухавши представників сторін,  дослідивши надані докази та матеріали справи, в судовому засіданні встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Авіценна" зареєстроване  Виконавчим комітетом Ленінської районної ради м. Вінниці 20.01.1993 року та перереєстровано державним реєстратором Виконавчого комітету Вінницької міської ради 05.12.2000 року за №1 174 120 0000 001064, про що свідчить відповідне свідоцтво (т. 1, а.с.98).

ТОВ  "Фірма "Авіценна"  перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Вінниці з  06.12.2000 року  та у періоді, що перевірявся, був  платником податку на додану вартість.

В період з 30.11.2010 року по 19.01.2011 року відповідно до плану- графіку проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання на 4 квартал 2010 року на підставі направлень №457/23 від 30.11.2010 року, №474/23 від 28.12.2010 року працівниками ДПА у Вінницькій області та ДПІ у м. Вінниці   проведена планова виїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Авіценна" з питань дотримання податкового, валютного та іншого  законодавства   за період з 01.10.2006 року по 30.09.2010 року .

За результатами  проведеної перевірки складено акт №7/2301/13327671 від 26.01.2011 року (а.с.23-69), в якому зазначено  про порушення позивачем:

1) п. 3.1 ст. 3, п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", внаслідок чого занижено суму  податку на прибуток, в періоді, що перевірявся на  загальну  суму  48905 грн.;

2) пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 12 Порядку "Заповнення податкової накладної", внаслідок чого занижено суму ПДВ, в періоді, що перевірявся в сумі  1157 грн.;

3) пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про податок  з доходу фізичних осіб", пеня за несвоєчасне перерахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 1563,40 грн.

4)  п. 2 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів  розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування  та послуг", п. 7.4 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, що виявилося у проведенні готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного  документа, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів у розмірі  2460,18 грн.

15.02.2011 року на підставі вказаного акту  відповідачем прийняті наступні  податкові повідомлення - рішення:

- №0000142300,  яким  позивачу визначено суму податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств  в розмірі 61131 грн., в тому числі 48905 грн. за основним  платежем, 12326 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т. 1, а.с.20);

- №0000152300,  яким   позивачу визначено суму податкових зобов'язань  з податку на додану вартість в загальному  розмірі 1446 грн., в тому числі 1157 грн. за основним платежем, 289 грн.   за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 21);

- №0000712340, яким до  позивача застосовано штрафні санкції  в розмірі 2460,18 грн. (а.с.22).

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач скористався своїм правом оскаржити їх в судовому порядку, звернувшись із даним позовом до Вінницького окружного адміністративного суду.

Проаналізувавши матеріали справи та надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов висновку про наявність  підстав для задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України),  органи   державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.2 ПК України визначено, що документальною перевіркою вважається   перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка  проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Згідно з  п. 77.1 ст. 77 ПК України,  документальна    планова    перевірка    повинна   бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

На підставі досліджених в судовому засіданні  документів (плану-графіку проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання на 4 квартал 2010 року; направлень №457/23 від 30.11.2010 року, №474/23 від 28.12.2010 року; розписки про одержання повідомлення про проведення перевірки - т. 2, а.с. 57-64),  судом не виявлено обставин, які б вказували на відсутність правових підстав  для проведення  вказаної вище  перевірки.

Разом з тим, спірні правовідносини, що є предметом розгляду в межах даного провадження, стосуються питань  визначення  відповідності  обставин, викладених в акті перевірки фактичним обставинам, які мали місце, а також правильності зазначених в акті висновків. Зокрема, причиною виникнення спірних правовідносин є різна позиція сторін щодо  підстав та порядку формування валового доходу  та визначення бази оподаткування, а відтак, і розбіжностей в результатах  розрахунків податкових зобов’язань.

Так, висновок податкового органу про порушення позивачем  вимог п. 5.1, пп 5.3.9  п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що виявилося у завищенні валових витрат на суму  195620  грн.,  ґрунтується на тому, що  позивачем до складу валових витрат  на придбання послуг включено  вартість послуг, придбаних у продавців  на підставі актів  прийому передачі виконаних робіт, які не відповідають вимогам п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а саме: складені з порушенням  норм п. 2.4 Положення №88 "Про затвердження Положення про документальне  забезпечення записів у бухгалтерському обліку", оскільки не містять даних про детальний зміст господарської операції, (не конкретизовано зміст  наданих послуг, опис проведених послуг), вимірники господарської операції (у натуральному виразі - обсяги наданих послуг у натуральному виразі, калькуляцію зазначених операцій), внаслідок чого неможливо дійти висновку  про фактичне надання послуг та їх зв'язок з підготовкою, організацією, веденням діяльності, та використанням їх підприємством у власній господарській діяльності.

На вказані обставини відповідач посилався також в обґрунтування заниження позивачем  податку на додану вартість та як на підставу донарахування  позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість  в загальному розмірі  1446 грн., в тому числі 1157 грн. за основним платежем, 289 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. Так, в акті перевірки зазначено, що  віднесення  до складу податкового кредиту ТОВ "Фірма "Авіценна" за жовтень 2007 року - вересень 2010 року ПДВ від вартості послуг в розмірі 1157 грн. не підтверджено первинними документами, оскільки надані  до перевірки документи не є первинними в розумінні  Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Проте, з такими  висновками відповідача  погодитись не можна, виходячи з  наступного.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин),  валові витрати виробництва та обігу –сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Зазначений пункт не визначає склад валових витрат та обмежень щодо віднесення до складу валових витрат платника податку, а лише визначає термін "валові витрати виробництва та обігу".

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці (пп. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств").

Згідно ч.4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За своїм змістом ця норма Закону передбачає як підставу для виключення зі складу валових витрат лише випадок відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат сум, непідтверджених документально.

Стаття 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не встановлює вимог до форми чи виду документів, які були б належні для цілей податкового обліку, тобто були б обов’язковими для підтвердження віднесення певних витрат до складу валових витрат.

Лише у тому разі, коли у пунктах 5.3-5.8 статті 5 зазначеного Закону містяться певні обмеження чи є пряма заборона щодо включення певних витрат до складу валових витрат, таке включення можна вважати неправомірним.

На це вказує пункт 5.10 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", яким визначено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до абз. 11 ст. 1 Закону України "Про бухгалтерській облік і фінансовий звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з  ч. 2 ст. 9  вказаного закону, первинні  та  зведені  облікові  документи   можуть   бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як встановлено судом,  акти  здачі - прийняття робіт (надання послуг), що були предметом дослідження під час перевірки та на підставі яких визначався розмір валових витрат,  оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Так, акти виконаних робіт містять  всі необхідні відомості  та реквізити для належного підтвердження  виконання  зобов'язань, включаючи  назву документа, дату і місце складання, назву підприємства від імені якого складено документ,  зміст та обсяг господарської операції, відтиск печатки підприємств  тощо.  

Крім того, факт виконання  контрагентами господарських зобов'язань підтверджується  також  укладеними  договорами про надання рекламних, інформаційно-консультаційних, маркетингових послуг, рахунками на оплату послуг, банківськими виписками про рух коштів на рахунку позивача, та належним чином оформленими податковими накладними.  

Враховуючи викладене, та зважаючи на те, що  первинні бухгалтерські документи, на підставі яких позивачем здійснено формування валових витрат,  містять всі  реквізити, необхідні для ідентифікації об'єктів та суб'єктів господарських операцій, здійснених  в  межах господарських відносин позивача, суд вважає безпідставними  висновки податкової інспекції щодо порушення позивачем  вимог п. 5.1, пп 5.3.9  п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а податкове повідомлення- рішення №0000142300 від 15.02.2011 року, яким позивачу визначено суму податкового  зобов’язання з податку на прибуток  підприємств  в розмір  61131 грн. протиправним.

Надаючи  правову  оцінку  податковому  повідомленню - рішенню  №0000152300, яким позивачу визначено суму податкових зобов'язань  з податку на додану вартість в загальному  розмірі 1446 грн.,  суд бере до уваги наступне.

Порядок та підстави формування платником податку податкового кредиту регламентується приписами п. 7.4, п. 7.5  ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", яких платник податків зобов’язаний дотримуватися, і виключно за умови порушення яких, формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на час формування позивачем податкового кредиту), податковий   кредит  звітного  періоду  визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але  не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від  того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Підпунктом  7.5.1 п.  7.5. ст. 7 вказаного закону визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Крім того, згідно з пп. 7.4.5 вказаного закону,  не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Судом не встановлено порушення вказаних вище вимог, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту.

Так, як встановлено судом, та не заперечували в судовому засіданні представник  відповідача, під час перевірки  працівниками податкового органу досліджувались виписані  ТОВ "Фірма "Авіценна" податкові накладні, зауважень щодо належного оформлення яких   в акті перевірки відсутні.

Твердження відповідача про  безумовну відсутність у  ТОВ "Фірма "Авіценна"  права на включення до податкового кредиту сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість вартості послуг за  придбання рекламних, інформаційно-консультативних, маркетингових послуг  в розмірі 1157 грн. через невідповідність  первинних документів вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні",  суд вважає необґрунтованими,  оскільки  лише відсутність податкової накладної безспірно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

При цьому, суд звертає увагу податкового органу на наступне.   

Згідно з пп. 7.2.6 п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до вимог п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Як встановлено судом та підтвердили представники сторін, на момент складання податкових накладних контрагенти ТОВ "Фірма "Авіценна", якими позивачу виписані податкові накладні,    були  зареєстровані  як платники  податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мали  право видавати  позивачу, як покупцю послуг, відповідні  податкові накладні.

Водночас, нормами чинного законодавства на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов’язку з перевірки відповідності законодавству правил ведення  іншим  учасником правовідносин господарської діяльності та дотримання ним вимог податкового законодавства.

З огляду на вказане, помилковим  є  висновок податкового органу про  завищення позивачем суми податкового кредиту внаслідок включення останнім  до нього суми ПДВ за спірними податковими накладними, а, отже, у відповідача відсутні підстави для донарахування ТОВ  "Фірма "Авіценна"   податку на додану вартість в  сумі 1157  грн., та застосування штрафних санкцій за цим видом податкових зобов'язань в розмірі  289  грн.

З  аналогічних  підстав слід визнати протиправним та скасувати   податкову  вимогу  №464/1 від 15.03.2011 року .

Що ж стосується позовних вимог про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення - рішення №0000712340, яким до  позивача застосовано штрафні санкції  в розмірі 2460,18 грн. за порушення п. 2 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів  розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування  та послуг", п. 7.4 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, суд, при їх задоволенні  виходив з наступного.

Висновок податкового органу  про проведення ТОВ  "Фірма "Авіценна"  готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного  документа, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів у розмірі  2460,18 грн., ґрунтується на тому, що  23.04.2008 року, 29.04.2008 року, 15.01.2009 року  підзвітній  особі  позивача ОСОБА_5 видано під звіт на господарські потреби  грошові кошти, авансові звіти за використання яких  на загальну суму 2460,18 грн.  не містили відомостей щодо реквізитів підприємства платника коштів, та прізвище, ім'я по батькові підзвітної особи.

За виявлені порушення  штрафні санкції застосовано до ТОВ  "Фірма "Авіценна" на підставі Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій  за порушення норм з регулювання обігу готівки" №436/95 від 12.06.1995 рощку.

Відповідно до ст. 238 ГКУ, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.    

Відповідно до ст. 241 цього ж Кодексу адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

За таких обставин, можна зробити однозначний висновок про те, що застосування штрафу за порушення у сфері регулювання обігу готівки відноситься до адміністративно –господарських санкцій.

Відповідно до ст. 250 ГКУ, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Враховуючи, що податкове  повідомлення - рішення №0000712340 про застосування  штрафної санкції винесено 15.02.2011 року, тоді як в акті перевірки зазначено про вчинення останнього порушення 15.01.2009 року, суд дійшов висновку, що штрафні санкції застосовано  до позивача поза межами річного строку, що є порушенням вимог Закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у  справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:   на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням викладеного, оцінивши надані сторонами докази та матеріали справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що викладені вище критерії  при винесенні оспорюваних податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги відповідачем не дотримані.

Відповідно до ст. 71  КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Доказів які б спростовували вищевикладене відповідачем не надано, правомірність  своїх рішень  не доведено, у зв'язку з чим  позовні вимоги щодо  визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень повідомлень - рішень №0000142300, №0000152300, №000712340 від 15.02.2011 року та  податкової   вимоги  №464/1 від 15.03.2011 року  слід задовольнити.

Відповідно до положень  ч. 1 ст. 94 КАС України, судові витрати підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257  КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати  податкові повідомлення- рішення ДПІ у м. Вінниці №0000142300, №0000152300, №000712340 від 15.02.2011 року .

3. Визнати протиправною та скасувати  податкову вимогу №464/1 від 15.03.2011 року на суму податкового боргу 64 541,44 грн.

4. Стягнути з Державного бюджету України  на користь  Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Авіценна" (пров. Цегельний, 12, м. Вінниця, Вінницька область, 21020, ідентифікаційний код 13327671) 3,40 грн. (три гривні 40 копійок) в рахунок відшкодування судових витрат.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя                              Мультян Марина Бондівна