Ухвала

від 05.08.2014 по справі 2а/0270/973/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2014 року м. Київ К/9991/71447/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 17 травня 2011 року

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2011 року

у справі № 2а/0270/973/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Авіценна»

до Державної податкової інспекції у м. Вінниці

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень і податкової вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 17 травня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2011 року, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Авіценна» (далі - ТОВ «Фірма «Авіценна»; позивач) до Державної податкової інспекції у м. Вінниці (далі - ДПІ у м. Вінниці; відповідач) задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000142300 від 15 лютого 2011 року, № 0000152300 від 15 лютого 2011 року, № 0000712340 від 15 лютого 2011 року. Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу № 464/1 від 15 березня 2011 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Фірма «Авіценна» 3,40 грн. в рахунок відшкодування судових витрат.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ДПІ у м. Вінниці, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 17 травня 2011 року, ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2011 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що посадовими особами ДПІ у м. Вінниці проведено виїзну планову документальну перевірку ТОВ «Фірма «Авіценна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2006 року по 30 вересня 2010 року, за результатами якої складено акт № 7/2301/13327671 від 26 січня 2011 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0000142300 від 15 лютого 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 61 131,00 грн. (48 905,00 грн. - основний платіж, 12 226,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції); № 0000152300 від 15 лютого 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 446,00 грн. (1 157,00 грн. - основний платіж, 289,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції); № 0000712340 від 15 лютого 2011 року, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2 460,18 грн.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Фірма «Авіценна» пункту 3.1 статті 3, пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР), підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з безпідставним формуванням даних податкового обліку при придбанні рекламних послуг з огляду на непідтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними документами.

Обґрунтовуючи свою правову позицію, відповідач посилався на невідповідність актів виконаних робіт вимогам законодавства, як-от: в актах не зазначено обсяги наданих послуг в натуральному виразі, не конкретизовано фактичний зміст та обсяг наданих послуг, не вказано безпосередній зв'язок із господарською діяльністю товариства, відсутня інформація про понесені витрати на виконання послуг, а також відсутній розрахунок вартості послуг.

Крім того, ДПІ у м. Вінниці дійшла висновку про порушення позивачем пункту 7.41 глави 7 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Положення), з підстав відсутності підтверджуючих документів про витрачання особами готівкових коштів, наданих під звіт, в загальному розмірі 2 460,18 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР визначено, що валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.4.4 пункту 5.4 статті 5 Закону № 334/94-ВР до валових витрат включаються витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) таким платником податку.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Надаючи оцінку правомірності віднесення позивачем до складу валових витрат вартості рекламних послуг та до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених в їх ціні, судові інстанції обґрунтовано врахували долучені позивачем до матеріалів справи акти виконаних робіт, які містять всі обов'язкові реквізити первинного документа, визначені частиною 2 статті 9 Закону № 996-XIV, включаючи назву документа, дату і місце його складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, відтиск печатки контрагента тощо.

Крім того, на підтвердження фактичного виконання спірних господарських операцій ТОВ «Фірма «Авіценна» подано рахунки на оплату послуг, банківські виписки, податкові накладні, виписані на його адресу особами, які на час вчинення відповідних операцій мали статус платників податку на додану вартість.

Відповідачем, в свою чергу, не заперечується, що понесені товариством витрати безпосередньо пов'язані з його господарською діяльністю, а розглядувані операції здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект.

Що стосується прийнятого контролюючим органом податкового повідомлення-рішення № 0000712340 від 15 лютого 2011 року, то слід визнати правильною правову позицію судів першої та апеляційної інстанцій, відповідно до якої штрафні (фінансові) санкції, застосовані за порушення норм з регулювання обігу готівки, до набрання чинності Податковим кодексом України (01 січня 2011 року) за своєю правовою природою були адміністративно-господарськими санкціями.

Статтею 250 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ГК України) передбачено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Як з'ясовано судами, порушення позивачем вимог пункту 7.41 глави 7 Положення відбулось при здійсненні ним господарської діяльності в квітні 2008 року та січні 2009 року, а тому штрафні (фінансові) санкції в розмірі 2 460,18 грн. застосовано відповідачем до ТОВ «Фірма «Авіценна» податковим повідомленням-рішенням № 0000712340 від 15 лютого 2011 року поза межами визначеного статтею 250 ГК України гранично допустимого строку.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 17 травня 2011 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2011 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці відхилити, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 17 травня 2011 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.