Постанова

від 28.09.2006 по справі 6/646

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

6/646

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

28 вересня 2006 р.                                                                                   № 6/646  

Вищий господарський  суд України у складі колегії суддів:

Кочерової Н.О., -головуючого,

Рибака В.В.,Черкащенка М.М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги КП “Служба замовника житлово-комунальних послуг” Оболонського району м. Києва

на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 27.06.2006 року  

у справі господарського судум. Києва

за позовомАЕК “Київенерго”

доКП “Служба замовника житлово-комунальних послуг” Оболонського району м. Києва

простягнення 135399,43 грн.,

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:Цикалюк Т.С., Черноволов В.А.,

- відповідача:Клоков В.В.,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2005 року АЕК “Київенерго” звернулось до господарського суду з позовом до КП “Управління житлового господарства” Оболонського району м. Києва про стягнення 115021,42 грн. боргу за спожиту теплову енергію за період з 01.03.2003 року по 01.07.2005 року, 16564,95 грн. інфляційної складової боргу, 3813,06 грн. –3% річних.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 04.10.2005 року відповідача КП “Управління житлового господарства” Оболонського району м. Києва було замінено його правонаступником КП “Служба замовника житлово-комунальних послуг” Оболонського району м. Києва.

Рішенням господарського суду м. Києва від 14.12.2005 року позов задоволено частково. Стягнуто на користь позивача 122265,05 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції, 1665,90 грн. 3% річних та 1347,32 грн. судових витрат. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.06.2006 року рішення місцевого господарського суду від 14.12.2005 року залишено без змін, а апеляційна скарга –без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями КП “Служба замовника житлово-комунальних послуг” Оболонського району м. Києва подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.06.2006 року та рішення господарського суду м. Києва від 14.12.2005 року скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

Доповідач: Черкащенко М.М.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами              неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових актів.

В судовому засіданні представником відповідача було подано клопотання про зупинення провадження у справі з огляду на те, що у господарського суді м. Києва розглядається справа № 7/435 про визнання недійсним договору № 240153 від 01.03.2003 року, яка пов”язана з справою № 6/646.

Зазначене клопотання було відхилене судовою колегією враховуючи, що відсутні підстави для зупинення провадження у справі № 6/646, оскільки обставини, які будуть встановлені при розгляді справи № 7/435 можуть бути підставою для перегляду оскаржуваного рішення за нововиявленими обставинами.   

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 01.03.2003 року між АЕК “Київенерго” та КП “Управління житлового господарства” Оболонського району м. Києва було укладено договір № 240153 на постачання теплової енергії у гарячій воді для потреб опалення та гарячого водопостачання житлового будинку за адресою пр. Г. Сталінграду, 43 Г.

Відповідно до умов укладеного договору, позивач зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем для потреб опалення –в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання –протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження зазначеним у договорі, а споживач зобов'язався своєчасно та в повному обсязі проводити оплату за використану теплову енергію.

Згідно  п. 10 додатку № 2 до зазначеного договору споживач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення  за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА та до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем поставлено відповідачу у період з 01.03.2003 року по 01.07.2005 року теплову енергію на суму 121706,93 грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи, що відповідач здійснив часткову оплату за поставлену теплову енергію, в наслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 115021,42 грн., суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про стягнення з відповідача суми боргу та відшкодування інфляційних втрат, 3% річних з 01.01.2004 р. по 01.07.2005 р., оскільки за період з 01.03. 2003 р. по 01.01.2004 р. вказані суми не могли нараховуватись на суму боргу відповідно до ст.2 Закону України від 08.10.1999 р. “Про внесення зміни до статті 214 Цивільного кодексу Української РСР” у зв'язку з тим, що прострочення грошового зобов'язання відповідачем пов'язане з неналежною оплатою населенням комунальних послуг.

Доводи скаржника, що позивачем не поставлялась теплова енергія у зазначений період не може братись судом до уваги, оскільки суди попередніх інстанцій під час розгляду справи встановили факт постачання позивачем відповідачу у спірний період теплової енергії та її вартість.

За таких обставин, оскаржувані судові рішення прийнятті на підставі повного з'ясування всіх обставин, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для їх скасування.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України   

ПОСТАНОВИВ:

          Касаційну скаргу залишити без задоволення.

          Постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.06.2006 року у справі № 6/646 залишити без змін.

          Головуючий                                                                      Н. Кочерова

Судді:                                                                                 В. Рибак

                                                                                                               М. Черкащенко