Постанова

від 04.10.2006 по справі 38/333

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

38/333

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                                             ПОСТАНОВА

                                                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

04.10.06 р.                                                                             Справа № 38/333

Господарський суд Донецької області у складі судді Радіонової О.О.  

при секретарі судового засідання Тулаінової І.А.

розглянувши матеріали справи за позовом: Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів м.Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма” “Азоліт” м.Маріуполь Донецької області  

про стягнення     7 898грн. 87коп.

за участю

представників сторін:

від позивача: Сапронова М.О.  пров. спец. за дов. № 03-01/1683 від 15.05.06р

від відповідача: Шайнога О.В. представник за дов. № 83 від 08.09.2006р.

             Суть справи:

Позивач, Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів м.Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма” “Азоліт” м.Маріуполь Донецької області   про стягнення штрафних санкцій за нестворення робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2005р.  в розмірі 7 625 грн. 00коп.  та суму нарахованої пені у сумі 273грн.87коп. ( усього 7 898грн.87коп.)

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на  ст.ст.19, 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, копію державної статистичної звітності ф.10-ПІ та на те, що відповідачем не створено 1 робоче місце у 2005р. для працевлаштування інвалідів відповідно до вимог п. 3 Положення про робоче місце інваліда та про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995р. № 314.  

Оскільки Фонд соціального захисту інвалідів та його відділення є органами державної влади, які у правовідносинах з підприємствами ( об'єднаннями), установами та організаціями, зокрема, у зв'язку із застосуванням штрафних санкцій, передбачених ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”,  реалізує владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір має встановлені нормами КАС України ознаки справи адміністративної юрисдикції, а право відділень Фонду на звернення до суду у відповідних відносинах визначено у законодавчому порядку, 19.08.2006р. судом було відкрите провадження у адміністративній справі № 38/333.

Відповідач  надав суду відзив  на позов № б/н від 12.09.2006р., та доповнення до відзиву від 04.10.2006р. щодо представлення звіту форми 3-ПН за 2005р., які судом розглянуті та залучені до матеріалів справи.  

У відзиві відповідач позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити у їх задоволенні, оскільки вважає, що діюче законодавство України пов”язує виконання підприємствами, організаціями обов”язків по працевлаштуванню інвалідів з рекомендаціями МСЕК, при відсутності яких підприємство позбавлено можливості самостійно створювати необхідні робочі місця для інвалідів. Крім того, посилається на те, що на протязі 2005р. підприємство було законсервоване у зв”язку з  неприбутковістю.

Сторони звернулися до суду з клопотанням від 12.09.2006р., в якому надали згоду на початок судового розгляду справи, яке судом залучене до матеріалів справи.

Сторонам у судовому засіданні роз'яснені права та обов'язки згідно вимог ст.ст. 49,51 КАС України.

У судовому засіданні сторони надали клопотання про відмову від фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом прийнято до розгляду та задоволено.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази по справі та вислухавши уповноважених представників сторін, господарський суд

                                                                            В С Т А Н О В И В:

Відповідно до показників статистичної звітності форми №10-ПІ за 2005р., середньооблікова кількість  штатних працівників облікового складу на підприємстві відповідача у 2005р. становила 8 осіб. З урахуванням вказаних даних та вимог ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” норматив робочих місць для інвалідів становить 1 робоче місце.

На підставі ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” та даних статистичної звітності Ф№10-ПІ позивачем нарахована сума штрафних санкцій за нестворене                     1 робоче місце, яка складає 7 625грн.00коп.  та  нарахована пеня у сумі 273грн.87коп.

Відповідач  не перерахував штрафні санкції  до теперішнього часу,  тому позивач звернувся до суду  про стягнення з відповідача у доход Державного бюджету штрафних санкцій  у розмірі                        7 625грн.00коп. та пені у сумі 273грн. 87коп.   

Згідно ст. 71 КАС України кожна сторона повинна  довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на державну статистичну звітність                   Ф №10-ПІ за 2005р., лист Маріупольського міського центру зайнятості № 07-480 від 31.03.2006р., лист управління праці та соціального захисту населення № 06/2003 від 31.03.2006р., розрахунок штрафних санкцій,  правоустановчі документи тощо.

Відповідач посилається на відзив від 12.09.2006р., доповнення до відзиву від 04.10.2006р., лист № 55 від 06.07.2005р., наказ № 33 від 01.07.2005р.,фінансовий звіт за 2005р., правоустановчі документи тощо.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні відповідно ч.1 ст.86 КАС України.

Закон України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” ( далі – Закон) визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами.

Відповідно до ст.20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” в редакції Закону України від 23.02.2006р.  № 3483-1У  підприємства, установи і організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніш установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, в тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Згідно із ст.18  Закону працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.

Крім того,  відповідно до п.10 Положення про робоче місце інваліда та про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995р.    № 314 (далі Положення), працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Міністерства соціального захисту, місцевими радами, суспільними організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.

Відповідно до п.2 Положення  “Робочим місцем інваліда може бути:

- звичайне робоче місце, якщо за умовами праці та з урахуванням фізичних можливостей інваліда воно може бути використано для його працевлаштування;

- спеціалізоване робоче місце інваліда - робоче місце, обладнане спеціальним технічним оснащенням, пристосуваннями і пристроями для праці інваліда залежно від анатомічних дефектів чи нозологічних форм захворювання та з урахуванням рекомендації медико-соціальної експертної комісії (МСЕК), професійних навичок і знань інваліда.

Тобто, інвалід може бути працевлаштований як на спеціалізоване робоче місце так і звичайне робоче місце.  

Разом з тим, згідно з пунктом 5 Положення підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального  захисту  інвалідів  про   створення   (пристосування)     робочих    місць   для   працевлаштування інвалідів.  Пунктом 14 Положення визначено, що підприємства, зокрема, у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів; інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.     

Відповідно до вимог пункту 3 Положення робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

Аналіз наведених положень чинного законодавства України дає підстави для висновку про те, що виконанню відповідними органами обов'язку працевлаштовувати інвалідів повинно передувати вжиття підприємством необхідних заходів для забезпечення такого працевлаштування, до яких належать, зокрема, здійснення заходів зі створення в установленому порядку робочих місць у межах нормативу та інформування названих органів про наявність вакантних посад для інвалідів.

Відповідач не інформував зазначені органи про створення  робочих  місць   для   працевлаштування інвалідів, що підтверджується листом  міського управління праці та соціального захисту населення № 06/2003 від 31.03.2006р. та листом  Маріупольського міського центру зайнятості № 07-480 від 31.03.2006р., а також самим відповідачем у доповненнях до відзиву від 04.10.2006р.

З представленого колективного договору вбачається, що заходів щодо створення робочих місць та працевлаштування інвалідів не передбачено.

Невжиття відповідних заходів щодо створення робочого місця для інваліда підтверджується

представленими позивачем документами по справі та не спростовується жодним доказом відповідача.

На підставі наведеного можна зробити висновок щодо  вини підприємства у невиконанні вимог чинного законодавства щодо додержання встановленого нормативу та створення робочого місця для інваліда.           

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання ( п.1 ст. 218 ГК України).

Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України (далі – ГК) встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до частини 6 ст. 20 Закону порядок і терміни сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду України соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002р. № 1434:

Фонд соціального захисту інвалідів (далі  - Фонд) є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінпраці та підпорядковується йому ( пункт 10);

Основними завданнями Фонду є

-          участь у межах своєї компетенції в реалізації державної політики у сфері соціального захисту інвалідів;

-          здійснення контролю за додержанням підприємствами, установами,  організаціями

всіх форм власності і господарювання нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів (пункт 3);

-          Фонд відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, здійснює контроль за своєчасним перерахуванням сум штрафних санкцій, що надходять від підприємств, установ і організацій за недодержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів     ( підпункт 3 пункту 4);

-          Фонд має право, зокрема, здійснювати перевірки підприємств, установ, організацій щодо додержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів  ( підпункт 3 пункту 5).

У приписах пункту 11 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами

і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001р. № 1767, визначено:

“Контроль за своєчасним і повним надходженням штрафних санкцій від підприємств, які не забезпечують нормативу робочих місць, здійснюють відділення Фонду відповідно до законодавства.

У разі несплати штрафних санкцій в установлений термін відділення Фонду вживають заходів щодо їх стягнення у судовому порядку”.

Згідно частинам 3, 4 ст.20 Закону підприємства, установи та організації сплачують штрафні санкції відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів). У разі відсутності коштів штрафні санкції можуть бути застосовані шляхом звернення стягнення на майно підприємства (об'єднання), установи і організації в порядку, передбаченому законом.

Адміністративно-господарський штраф – це грошова сума, що сплачується суб”єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності ( ст. 241 Господарського кодекса України).

Згідно абзаца другого ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”в редакції Закону України від 23.02.2006р. № 3483-1У передбачено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 вісотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

В цій же статті передбачено, що адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями..., самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою ст. 19 цього Закону.                    

Враховуючи викладене, суд вважає, що заявлені позивачем вимоги стосовно стягнення з відповідача пені у розмірі 273грн.87коп. за 115 діб ( з 15.04.2006р. по 07.08.2006р) є такими, що підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача стосовно того, що підприємство було законсервоване, суд не приймає до уваги, оскільки законом не передбачено звільнення від відповідальності у цьому випадку.

Суд відхиляє заперечення відповідача з посиланням на неприбутковість підприємства, оскільки Закон України № 875-Х11 від 21.03.1991р. не ставить в залежність обов”язок щодо сплати санкцій від наявності чи відсутності прибутку, а вказує лише на джерело сплати. Крім того, відсутність прибутку не звільняє від сплати штрафу за нестворення робочих місць для працевлаштування інвалідів. Таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 14.06.2005р. зі справи № 6/324.

На підставі наведеного, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення штрафних санкцій за не створення робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2005р. у розмірі  7 625грн.00коп. та пені у розмірі 273грн.87коп. є доказаними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно вимог ч.4 ст.94 КАС України.

          Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 121, 129 Конституції України, ст.ст.17, 48, 69, 71, 87, 89, 94, 122-154, 160, 162, 163, пунктів 2-1, 6,7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст. 218, 241, 250 Господарського Кодексу України, Законом України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”  господарський суд, -

                                                 ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів              м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма” “Азоліт” м.Маріуполь Донецької області   про стягнення штрафних санкцій за не створення робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2005р.  в розмірі  7 625грн.00коп. та пені у розмірі 273грн.87коп.(усього 7 898грн.87коп.)  задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма” “Азоліт” м.Маріуполь Донецької області  (87502, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Таганрозька,132, р/р 26008900175486 в філії ПУМБ в м.Маріуполі, МФО 335742, ЄДРПОУ 31054281) на користь Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів м.Донецьк (83073 м.Донецьк, вул..Університетська,91, УДК у Донецькій області, р/р 31219230600001 в ВДК м. Донецька, МФО 834016, код ЄДРПОУ 24164870) штрафні санкції за нестворення робочих місць для працевлаштування інвалідів в розмірі        7 898 грн. 87коп.

Текст постанови оголошений у судовому засіданні   04.10.2006р.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження постанови суду протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                              Радіонова О.О.