Постанова

від 31.05.2011 по справі 14/54-1039

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

 ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

31.05.11                                                                                           Справа  № 14/54-1039

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого - судді – Гнатюк Г.М.

суддів          -  Кравчук Н.М.

          -  Мирутенко О.Л.

Розглянувши апеляційну скаргу  Приватного підприємства «Торговий дім «Тернопіль», м.Тернопіль  від 08.04.2011р. вих..№21

на рішення господарського суду Тернопільської області від 23.03.2011р.  

у справі   № 14/54-1039

за позовом Суб’єкта підприємницької діяльності  фізичної особи- підприємця ОСОБА_1, с.Підгороднє, Тернопільської області

до відповідача: Приватного підприємства «Торговий дім «Тернопіль», м.Тернопіль

про визнання недійсним договору.

За участю представників :

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

Сторони явку повноважних представників в судове засідання не забезпечили, хоча були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, що підтверджується поштовими повідомленнями №№05287505, 05287491 від 11.05.2011р.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 31.05.2011р. в склад колегії замість  судді  Скрипчук О.С. введено суддю Мирутенка О.Л.

Встановив :

          Рішенням господарського суду Тернопільської області від 23.03.2011р. у справі №14/54-1039 (суддя Руденко О.В.) позов Суб’єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено повністю, визнано  недійсним з моменту укладення договір оренди  від 28.12.2007р. торгового місця НОМЕР_1 в торговому комплексі на майдані Перемоги,4 в м.Тернополі, укладений між ПП «Торговий дім Тернопіль»і Суб’єктом підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та стягнено з приватного підприємства «Торговий дім Тернопіль» на користь позивача 85грн. державного мита та 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду мотивоване тим, що договір від 28.12.07р. оренди торгового місця НОМЕР_1 в торговому комплексі, що знаходиться за адресою: майдан Перемоги, 4 у м. Тернополі, укладений з порушенням вимог п.1 ст. 203 Цивільного кодексу України і наведене є підставою для визнання такого договору недійсним (ст.215 ЦК України) з моменту його укладення (ст. 236 ЦК України).

Не погоджуючись з даним рішенням суду, Приватне підприємство «Торговий дім Тернопіль»оскаржило його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що воно прийняте з порушенням норм матеріального права, так як місцевим господарським судом не досліджено всіх обставин справи та суд безпідставно визнав недійсним договір оренди від 28.12.2007р., тому просить рішення місцевого господарського  суду скасувати і відмовити в задоволенні позову повністю.

У відзиві на апеляційну скаргу від 30.05.2011р. (вх.№4501 від 31.05.2011р.) позивач спростовує доводи скаржника та зазначає про законність та обґрунтованість рішення місцевого суду, у зв‘язку з чим просить апеляційну скаргу  залишити без задоволення, а  оскаржуване рішення залишити без змін. Однак, даний відзив позивачем не підписаний, тому до уваги колегією суддів не приймається.

Інші письмові пояснення на адресу суду не надходили.

Колегія суддів вважає за можливе  розглянути справу за відсутності представників сторін, повідомлених належним чином про час та місце судового засідання, оскільки ухвалою суду від 11.05.2011р. явка повноважних представників сторін була визнана судом на власний розсуд.

Розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, оцінивши докази,  колегія суддів прийшла до висновку, що рішення господарського суду Тернопільської області від 23.03.2011р. у справі №14/54-1039 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, фізична особа-підприємець Зелінська Валентина Федорівна звернулася до господарського суду Тернопільської області з позовом до Приватного підприємства "Торговий дім Тернопіль" про визнання недійсним з моменту укладення договору оренди  від 28.12.2007р. торгового місця НОМЕР_1 в ринковому комплексі "Тернопіль" між ПП ОСОБА_1 та ПП "Торговий дім Тернопіль" з правовими наслідками, що визначені ст.216 ЦК України. При цьому, зазначає, що 28 грудня 2007 року ПП "Торговий дім Тернопіль" не було а ні власником, а ні орендарем приміщення, що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, майдан Перемоги,4 (торгове місце НОМЕР_1), і не мало права передавати його в користування підприємцю ОСОБА_1

Як вірно встановлено судом першої інстанції, 28.12.2007 року між Приватним підприємством "Торговий дім Тернопіль" (Орендодавець) та підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) укладено договір, відповідно до п. 1.1. якого орендодавець у відповідності до затверджених спільним наказом Мінекономіки, МВС, ДПА та Держстандарту України від 26.02.2002р. за №57/188/84/105/ Правил торгівлі на ринках, передає, а Орендар приймає в строкове платне користування для здійснення торгівлі непродовольчими (продовольчими) товарами торгове місце за НОМЕР_1 розташоване у торговому комплексі за адресою майдан Перемоги, 4 в м. Тернополі. договір укладено на термін з 01.01.2008р. по 01.12.2008р.

Зважаючи на викладене, укладений між ПП "Торговий дім Тернопіль" і фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1., договір без номера від 28 грудня 2007 року, за своєю правовою природою згідно ст. 759 ЦК України є договором найму (оренди), відповідно до якого наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Стаття 761 Цивільного кодексу України передбачає, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Зі змісту статей 203, 215 Цивільного кодексу України випливає, що правочин може бути визнано недійсним, зокрема, якщо його зміст суперечить цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, моральним засадам суспільства, якщо особа, яка його вчиняє не має необхідного обсягу цивільної дієздатності.

Зокрема, статтею 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як встановлено судом першої інстанції, ПП "Торговий дім "Тернопіль", підставою розпорядження майном (торговим місцем) шляхом надання його в оренду вважає те, що усі роботи з реконструкції приміщення під ринковий комплекс на майдані Перемоги, 4 на замовлення ПП "Торговий дім Тернопіль"  проведено ЗАТ "Агрокомбінат" відповідно до договору підряду № 12-1 від 02.05.2002 року. Однак у зв’язку із платіжною неспроможністю ПП "Торговий дім Тернопіль" провести розрахунок за виконані підрядні роботи, за рішенням господарського суду Тернопільської області, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду та Ухвалою Вищого господарського суду у  справі № 3/17-180 за ЗАТ "Агрокомбінат" визнано право власності на торгові ряди, блоковані металічні павільйони на майдані Перемоги, 4 у м. Тернополі площею 177,2 м2. Вважає, що договір з позивачем було укладено правомірно, оскільки відповідно до ст. 876 ЦК України власником об'єкта будівництва, або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором.

Стаття 761 Цивільного кодексу України передбачає, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

 Як вбачається з матеріалів справи 16.04.2009р. року рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 557 вирішено оформити право власності за Тернопільською міською радою на павільйон за адресою Майдан Перемоги, 4, загальною площею 387 кв. м.. В подальшому до вказаного правового акту органом владних повноважень було внесено зміни в частині площі приміщень (177.2 м2 замість 387 м2 - рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 894 від 18.06.2009р.).

Також постановою Львівського апеляційного господарського суду від 08.07.2009р. у справі № 3/17-180, яка залишена в силі ухвалою Вищого господарського суду України від 15.10.2010р.  за Закритим акціонерним товариством "Агрокомбінат" визнано право власності  на спірний об'єкт нерухомості: комплекс торгових рядів-блоковані металічні павільйони за адресою майдан Перемоги,4 у м.Тернополі, площею 177, 2 м2.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 20.09.2010р. у справі №14/55-1108 за позовом Закритого акціонерного товариства "Агрокомбінат" до Виконавчого комітету Тернопільської міської ради, Тернопільської міської ради та Товариства  з обмеженою відповідальністю "Міське бюро технічної інвентаризації" про визнання недійсним та скасування: рішень суб'єкта владних повноважень № 557 від 16.04.2009р. та № 894 від 18.06.2009р., свідоцтва серії САС 582431 від 05.08.2009р. про право власності на торгові ряди металічні павільйони за адресою майдан Перемоги,4 у м.Тернополі та  витягу  ТОВ "Міське бюро технічної інвентаризації" про реєстрацію права власності № 23503797 від 05.08.2009р. позовні вимоги задоволено частково та скасовано рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 16.04.2009 року № 557 та від 18.06.2009 р. № 894. Зазначене рішення суду у встановленому порядку не оскаржене та набрало законної сили.

Згідно ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з 01.01.2007року у відповідача були відсутні правові підстави передавати (здавати) в оренду (суборенду) приміщення (частину приміщення), що знаходяться за адресою: майдан Перемоги, 4 у м.Тернополі, так як він не був власником даного приміщення, а отже договір від 28.12.07р. оренди торгового місця НОМЕР_1 в торговому комплексі, що знаходиться в приміщені комунальної власності за адресою: майдан Перемоги, 4 у м. Тернополі, укладений з порушенням вимог п.1 ст. 203 Цивільного кодексу України, що є підставою для визнання такого договору недійсним (ст.215 ЦК України) з моменту його укладення (ст. 236 ЦК України).

Згідно ст.33,34 ГПК України, кожна  сторона  повинна  довести ті  обставини,  на  які  вона  посилається  як  на  підставу  своїх  позовних  вимог  і  заперечень, а обставини справи, які  відповідно до законодавства  повинні бути  підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Щодо посилання скаржника на те, що договір було укладено правомірно, так  як ПП. «Торговий дім «Тернопіль»належав весь комплекс майнових прав на новостворене майно, оскільки за договором підряду №12-1 від 02.05.2002р. на замовлення відповідача ЗАТ «Агрокомбінат»здійснювало реконструкцію торгового комплексу на майдані Перемоги,4 у м.Тернополі, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

У відповідності до ч. 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові  права на  нерухомі  речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене  нерухоме  майно  (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідачем не надано суду будь-яких доказів на підтвердження виникнення у нього права власності на комплекс торгових рядів-блоковані металічні павільйони за адресою майдан Перемоги,4 у м.Тернополі площею 177, 2 м2.

Щодо наявності у відповідача майнових прав на приміщення, що є об’єктом оренди згідно договору з ПП ОСОБА_1., то слід зазначити, що у відповідності до ст. 331 ЦК України до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання, які були використані в процесі цього будівництва, а відтак майнових прав у ПП "Торговий дім "Тернопіль", як замовника будівництва, на об’єкт будівництва до його завершення та державної реєстрації не виникло.

Відповідачем також документально не  підтверджено, що  на час укладення договору оренди (28.12.2007р.), відбулося введення ПП "Торговий дім" комплексу торгових рядів-блокованих металічних павільйонів в експлуатацію та державної реєстрації права власності на нього.

Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, право власності на даний об’єкт (комплекс торгових рядів - блокованих металічних павільйонів) визнано в судовому порядку 26.02.2009р. за ЗАТ "Агрокомбінат", в той час, коли оспорюваний договір оренди укладено в грудні 2007р. На цей час таке право не було зареєстровано а ні за відповідачем, а ні за ЗАТ «Агрокомбінат».

Не є відповідач власником спірного об'єкту оренди  і на теперішній час, а тому при такому положенні, коли відповідач не міг бути орендодавцем і стороною у спірному договорі, цей договір не створював для позивача реальних правових наслідків, що обумовленні ним, укладено його під впливом помилки щодо прав та обов'язків учасників спірних відносин, введення відповідачем в оману орендаря щодо своїх прав на об'єкт оренди, а отже господарський суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо наявності правових підстав для визнання спірного договору оренди недійсним з моменту його укладення, обґрунтовано задоволив позов, і підстав для зміни чи скасування судового рішення, за наведених  в апеляційній скарзі мотивів, судова колегія  не  вбачає.

          Договір цесії від 25.08.2009р., укладений між Приватним підприємством «Торговий дім «Тернопіль»та ЗАТ "Агрокомбінат" не може братися судом до уваги, оскільки укладений ними пізніше і ЗАТ «Агрокомбінат»не було ще у 2007 році власником майна.

З огляду на викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому  відсутні підстави  для його скасування.

Судові витрати по апеляційній скарзі, в порядку ст.49 ГПК України, слід віднести на скаржника.

Керуючись ст.ст. 101,103,105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд

Постановив:

1.          Рішення господарського суду Тернопільської області від 23.03.2011 року у справі №14/54-1039 залишити без змін, а апеляційну скаргу  Приватного підприємства «Торговий дім Тернопіль»  залишити без задоволення.

2.          На виконання постанови місцевому господарському суду  видати  відповідний наказ.

3.          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та  може бути оскаржена в касаційному порядку.

4.          Матеріали справи повернути в господарський суд Тернопільської області.

Головуючий суддя                                                            Гнатюк Г.М.

Суддя                                                                                Кравчук Н.М.

Суддя                                                                                Мирутенко О.Л.

Повний текст постанови

виготовлено 02.06.2011р.