Рішення

від 10.07.2009 по справі 2-448/2009

ІРПІНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 2-448/2009 p.

РІШЕННЯ

іменем України

10 липня 2009 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:

головуючого судді Савченко С.І.

при секретарі Подзігун Р.І.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду в м.Ірпінь справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, 3-тя особа ОСОБА_6 про визнання права власності на спадкове майно та його поділ, -

встановив:

Позивачі в січні 2009 р. звернулися до суду із даним позовом, який мотивували тим, що 29.12.2001 р. помер їх батько ОСОБА_7 Після його смерті відкрилася спадщина на 1/2 частину будинку по вул.Новооскольській 13 в м.Ірпінь, яка належала батьку на підставі договору міни від 13.11.1973 р. Заповіту батько не залишив, а тому має місце спадкоємство за законом.. Вказували, що вони як спадкоємці померлого першої черги звернулися із заявами до держнотконтори про прийняття спадщини. Крім них спадкоємцем першої черги була дружина померлого ОСОБА_8, яка прийняла спадину шляхом фактичного вступу в управління спадковим майном і яка померла 27.11.2007 р. Відповідач ОСОБА_5 є її сином і єдиним спадкоємцем померлої. Посилалися, що між ними та відповідачем виник спір з приводу розподілу спадкового майна, бо відповідач вважає, що його частка у спадщині має бути більшою. Просили визнати за ними право власності на 1 /6 частину будинку за кожним в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7 та розділити спадщину, виділивши їм приміщення 1-3 по плану.

В травні 2009 р. позивачі подали позовну заяву, де уточнили вимоги, просили визначити порядок користування 1/2 частиною спірного будинку, виділивши їм у користування кімнату будинку 1-3 площею 10, 2 кв.м., відповідачу виділити кімнату 1-2.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 позов підтримав, просив задоволити.

Позивач ОСОБА_4 позов підтримав, подав заяву про розгляд справи у його відсутність.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, посилаючись на те, що позивачі мають бути усунуті від права на спадкування згідно ст.1224 ЦК України, поскільки вони не дбали про батька ОСОБА_7, який тяжко хворів і перебував у безпорадному стані. Крім того, позов не визнала з тих підстав, що в період шлюбу ОСОБА_7 і ОСОБА_4 1/2 частина будинку, належна ОСОБА_7, набула покращень, зросла її вартість, а тому вона є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_7, у зв язку з чим просила в позові відмовити.

Третя особа - ОСОБА_6 в судовому засіданні проти позову не заперечувала.

Суд, вислухавши доводи та заперечення учасників, покази свідків, вивчивши матеріали справи, дослідивши інвентаризаційну справу БТІ на спірний будинок, вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом встановлені слідуючі обставини: 29.12.2001 р. помер батько позивачів ОСОБА_7 (а.с.7). Після його смерті відкрилась спадщина на 1/2 частину будиноку № 13 по вул.Новооскольска в м.Ірпінь Київської області (а.с. 12-13). Померлий заповіту не залишив. Спадкоємцями померлого першої черги за законом були позивачі його діти та дружина померлого ОСОБА_4В.(а.с.9-11).

Судом встановлено, що спадщину у встановлений законом шестимісячний термін прийняли позивачі та ОСОБА_4 шляхом звернення із заявами до дерджнотконтори про прийняття спадщини (а.с.75, 82).

27.11.2007 р. ОСОБА_4 померла (а.с.8). Заяву про прийняття спадщини після її смерті до держнотконтори подав її син відповідач ОСОБА_5 (а.с.86).

Наведені обставини визнані сторонами в судовому засіданні і згідно ч.1 ст.61 ЦПК України не підлягають доказуванню.

Відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2003 р. вказаний Кодекс застосовується до цивільних правовідносин, що виникли після набрання ним чинності. Поскільки в даній справі спірні правовідносини між сторонами щодо прийняття спадщини виникли під час дії ЦК УРСР 1963 р., то суд застосовує норми цього Кодексу для вирішення даного спору.

Згідно ст.524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Згідно ст.529 ЦК УРСР до спадкоємців першої черги за законом належать діти, дружина і батьки померлого.

Згідно ст.548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв.

Згідно ст.549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, чи якщо він подав держнотконторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Вказані дії повинні бути вчинені протягом 6 місяців з дня відкриття спадщини.

Поскільки судом встановлено, що після смерті у 2001 р. ОСОБА_7 має місце спадкоємство за законом, а також встановлено, що спадщину у вигляді 1/2 частини спірного будинку прийняли в рівних частинах всі троє спадкоємців першої черги за законом, то суд вважає, що спадкоємцям за законом має належати кожному по 1/6 частині будинку. В цій частині суд задовольняє вимоги позивачів і визнає за ними право за кожним на 1/6 частину спірного будинку.

Суд не приймає до уваги доводи представника відповідача щодо необхідності усунення позивачів від права на спадкування згідно ч.5 ст.1224 ЦК України, поскільки всупереч вимогам ст.60 ЦПК України представник відповідача не надала суду доказів, що позивачі ухилялися від надання допомоги спадкодавцеві, а також, що їх батько через тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Доказів, в тому числі медичної документації, щодо наявності тяжкої хвороби чи каліцтва у ОСОБА_7 суду взагалі не надано, як і відсутні докази щодо того, що останній був у безпорадному стані.

Навпаки допитані з боку відповідача свідки показали, що ОСОБА_7 хворів тільки на радикуліт і при роботі не міг піднімати важких речей.

Не заслуговують на увагу і доводи представника відповідача, що за час спільного проживання ОСОБА_7 і ОСОБА_4 спірна частина будинку істотно збільшилася і її слід визнати спільною власністю подружжя, поскільки представник відповідача не надала суду переконливих доказів на підтвердження своїх слів. Навпаки такі її твердження спростовуються дослідженою судом інвентаризаційною справою БТІ на будинок та техпаспортами, з яких вбачається, що за період з 1973 p., тобто часу придбання частини будинку ОСОБА_7, і до цього часу не змінилися ні розміри, ні площа приміщень цієї частини будинку, ніяких добудов чи прибудов, які б істотно збільшили її вартість зроблено не було. Посилання позивача на те, що був проведений ремонт даху і це значно збільшило вартість частини будинку необгрунтовані.

Позов про визнання спірного будинку спільною власністю відсутній.

Щодо вимог позивачів про встановлення порядку користування спадковою частиною будинку і виділення їм у користування кімнати 1-3, то дані вимоги задоволенню не підлягають, поскільки з технічного паспорту на будинок вбачається, що пройти до кімнати 1-3 можливо лише через кімнату 1-2, яка є прохідною, а тому встановити такий порядок користування неможливо.

На підставі ст.ст. 524, 529, 548, 549 ЦК УРСР 1963 p., керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212-215, ЦПК України суд, -:

вирішив:

Позов задоволити частково.

Визнати за ОСОБА_3, ОСОБА_4 право власності за кожним на 1/6 частину житлового будинку № 13 по вул.Новооскольській в м.Ірпінь Київської області в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_7, що помер 29.12.2001 р.

В решті позову відмовити.

Рішення в повному обсязі буде виготовлене не пізніше 15.07.2009 року.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Ірпінський міський суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів та наступного подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву не було подано, а у випадку подання заяви - після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.