Рішення

від 17.11.2009 по справі 2-448/2009

СОВЄТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

 Справа № 2-448

2009 рік

Р I Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

17 листопада 2009 року   Совєтський районний суд Автономної Республіки ОСОБА_1 у складі:             головуючого                 - судді Кордика С.В.

при секретарі                 - Коль Н.О.

за участю представників позивача     - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

відповідачки                 - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Совєтський Совєтського району Автономної Республіки ОСОБА_1 цивільну справу за позовом Управління Північно-Кримського каналу Державного комітету по водному господарству України до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання такими, що втратили право користування жилим приміщенням та зобов’язання не чинити перешкод у користуванні жилим приміщенням, надання доступу до жилого приміщення, виселення з жилого приміщення та зобов’язання Відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Совєтського РВ ГУ МВС України в АР Крим зняти відповідачів з реєстрації, стягнення судових витрат,

В С Т А Н О В И В:

Управління Північно-Кримського каналу Державного комітету по водному господарству України 16 листопада 2007 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про визнання такими, що втратили право користування жилим приміщенням – квартирою №3 у будинку №42 по вул. Чорноморської в смт. Совєтський Совєтського району АР Крим, зобов’язання Відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Совєтського РВ ГУ МВС України в АР Крим зняти відповідачів з реєстрації, зобов’язання відповідачів не чинити перешкод у користуванні жилим приміщенням, належним позивачу, та зобов’язання у десятиденний строк звільнити жиле приміщення. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачі не користуються зазначеним жилим приміщенням – ОСОБА_5 протягом двох років, ОСОБА_6 більш ніж шість місяців. У зв’язку з тим, що відповідачі зазначеним житлом не користуються, воно закрито, а позивачу це житло потрібне для надання його іншим працівникам, позивач просить задовольнити позовні вимоги на підставі ст.ст. 71, 72 ЖК України.

26 лютого 2008 року позивач надав суду змінену позовну заяву, в якій зазначив, що у зв’язку з тим, що ОСОБА_5 володіє на праві власності 14/25 частками житлового будинку по вул. Красіна, 67 у смт. Совєтський Совєтського району АР Крим та не мешкала у спірному приміщенні, оскільки переїхала на інше постійне місце проживання разом з ОСОБА_6 у зазначений будинок, то є підстави для визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням, на підставі ст. 107 ЖК України.

08 травня 2008 року позивачем були надані доповнення до позову, відповідно до яких він просив виселити відповідачів із спірного житлового приміщення на підставі ст.ст. 10 ч.1, 109, 116 ч.1 ЖК України та зобов’язати надати доступ для обстеження та огляду житлового приміщення, на підставі якого скласти відповідний акт. Зазначені позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачі навмисно та систематично руйнували надане їм в користування житлове приміщення, а саме зруйнували водопровід, систему опалення, каналізацію, внаслідок чого житло стало непридатним для проживання і не відповідає санітарним нормам, що є підставою для виселення на підставі ст. 116 ч.1 ЖК України.

17 жовтня 2008 року позивач подав доповнення до позову, в якому просив визнати відповідачів втратившими право користування спірним жилим приміщенням на підставі ст.ст. 71, 72 ЖК України, зобов’язати ВГІРФО Совєтського РВ ГУ МВС України в АР Крим зняти відповідачів з реєстрації та зобов’язання останніх не чинити перешкод у користуванні житловим приміщенням і звільнити його протягом десяти днів.

Представники позивача - ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримали позовні вимоги, пояснивши, що вони підтримують усі заявлені раніше правові підстави позову. Також представники позивача пояснили, що відповідачі в спірної квартирі не проживають, відповідачка ОСОБА_5 змінила постійне місце проживання, у 2004 році виїхала до іншого населеного пункту – м. Феодосія, де постійно проживає і працює. До спірної квартири ОСОБА_5 не відноситься як до свого житла, на квартирі постійно висить замок, що підтверджує факт непроживання в неї відповідачів. Крім того, в квартирі зруйновані водопровід, каналізація, система опалення, у зв’язку з чим проживання в неї є практично неможливим. Що стосується відповідача ОСОБА_6, то він також не проживає у спірної квартирі і не відноситься до неї як до свого постійного житла. Крім того, представник позивача ОСОБА_2 також пояснив, що сама відповідачка ОСОБА_5 не заперечує того факту, що вона постійно працює і проживає у   м. Феодосії з 2004 року, а ОСОБА_6 зареєструвала у спірної квартирі лише для того, щоб її не втратити.

Відповідачка ОСОБА_5, яка дії в своїх інтересах і як представник відповідача ОСОБА_6 на підставі відповідної довіреності, у судовому засіданні позов не визнала, пояснивши, що ОСОБА_6 постійно проживає у спірної квартирі, якщо виїжджає, то не більш чим на один місяць, при чому кожний раз повертається до спірної квартири, оскільки іншого житла не має. При цьому ОСОБА_5 не заперечувала, що у 2004 році вона виїхала до м. Феодосія, де проживає і працює і по цей час. Спочатку відповідачка проживала у         ІНФОРМАЦІЯ_1 в квартирі ОСОБА_7, а після того, як остання померла, то стала проживати в іншому житловому приміщенні у м. Феодосія. Коли відповідачка виїжджала у 2004 році зі смт. Совєтський до м. Феодосії, то вона зареєструвала у спірної квартирі свого сина ОСОБА_6, якій з того часу став постійно проживати там. До спірної квартири відповідачка ОСОБА_5 періодично приїжджала, при цьому найчастіше залишалася ночувати у смт. Совєтський у подруг, оскільки не бажала залишатися в квартирі внаслідок несприятливих побутових умов. Відповідачка зазначила, що в квартирі відсутнє опалення, внаслідок чого там дуже сиро, при цьому позивач зі свого боку не приймає ніяких заходів для здійснення ремонту в квартирі. Разом з цим ОСОБА_6 пристосувався до таких побутових умов і постійно проживає в спірної квартирі.

У зв’язку з тим, що відповідач ОСОБА_6 був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутністю, за участю його представника ОСОБА_5  

 Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів – Відділення громадянства, імміграції, реєстрації фізичних осіб Совєтського РВ ГУ МВС України в Автономної Республіки ОСОБА_1 у судове засідання не з’явився, надіславши на адресу суду заяву, з якої вбачається, що він просить розглянути справу за його відсутності і вирішити заявлений позов на розсуд суду. За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника третьої особи.  

Суд, заслухавши осіб, які беруть участь у справі, допитавши свідків, дослідивши матеріали цивільної справи, встановив наступне.

Житловий будинок №42 по вул. Чорноморської в смт. Совєтський Совєтського району АР Крим належить Управлінню Північно-Кримського каналу Державного комітету по водному господарству на праві власності, що підтверджується свідоцтвом про право власності, виданим Совєтською селищною радою АР Крим 05 червня 2002 року на підставі акту здачі до експлуатації, затвердженого рішенням Кримської обласної ради від 02 жовтня 1985 року за №488 (а.с. 47). Квартира №3 у зазначеному будинку знаходиться на балансі позивача, що підтверджується відповідною довідкою (а.с. 7).

В зазначеної квартирі зареєстровані відповідачі у справі ОСОБА_5 та        ОСОБА_6, що підтверджується відповідними адресними листками прибуття (а.с. 201-202).

    Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9,       ОСОБА_10 показали, що проживають в будинку №42, в якому знаходиться в тому числі спірна квартира. При цьому їм відомо, що ОСОБА_5 в спірної квартирі не проживає, іноді приїжджає в гості до сина ОСОБА_6 на нетривалий час, після чого знов уїжджає, станом на липень 2007 року ОСОБА_5 не проживала у спірної квартирі більше двох років, до цього часу вона також не проживає в спірної квартирі. У липні 2007 року свідки на прохання представників Управління Північно-Кримського каналу підписали рукописну заяву, в якій засвідчили той факт, що не бачили ОСОБА_5 в спірної квартирі більш ніж два роки. Відомості, вказані в зазначеній заяві, повністю відповідають дійсності, зазначену заяву свідки підписували власноручно.

    Оцінюючи покази зазначених свідків, суд враховує, що сама відповідачка          ОСОБА_5 у судовому засіданні не заперечувала ту обставину, що вона у 2004 році виїхала до м. Феодосія, де проживає і працює по цей час, при цьому періодично приїжджає до спірної квартири, де постійно проживає її син ОСОБА_6 Крім того, як вбачається з пояснень відповідачки, спочатку вона проживала в м. Феодосії на вул. Морської в квартирі ОСОБА_7, а після того, як остання померла, то стала проживати в іншому житловому приміщенні у м.Феодосія. Таким чином, зазначені пояснення відповідачки ОСОБА_5 узгоджуються з показами свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 Також пояснення відповідачки і покази свідків узгоджуються з наявною в матеріалах справи заявою ОСОБА_7 (а.с. 79), в якої йдеться про те, що ОСОБА_5 вимушена проживати в        м. Феодосії, оскільки в квартирі в смт. Совєтський неможливо проживати внаслідок несприятливих побутових умов. Зазначена заява містить в собі обставини, які мають значення для справи, у зв’язку з чим розцінюється судом як письмовий доказ.    

Відповідно до ст. 107 ч.2 ЖК України у разі вибуття наймача та членів його сім’ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім’я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім’ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.

Як роз’яснено в пункті 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України” від 12 квітня 1985 року №2 із змінами, на ствердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресування кореспонденції, утворення сім’ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).

Враховуючи наведене суд доходе висновку, що факт вибуття ОСОБА_5 на постійне проживання до іншого населеного пункту знайшов своє підтвердження, у зв’язку з чим позовні вимоги в частині визнання її такою, що втратила право користування спірним жилим приміщенням на підставі ст. 107 ЖК України підлягають задоволенню.

Разом з цим в позові в частині зобов’язання Відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Совєтського РВ ГУ МВС України в АР Крим зняти відповідачку ОСОБА_5 з реєстрації належить відмовити, оскільки дане питання стосується виконання судового рішення і суд, задовольняючи позов про визнання особи такою, що втратила право користування житлом, не вправі зобов’язувати відповідні органи знімати таку особу з реєстрації.

Що стосується заявлених вимог про визнання ОСОБА_5 такою, що втратила право користування спірним жилим приміщенням на підставі ст.ст. 71, 72 ЖК України, то в їх задоволенні належить відмовити, оскільки згідно з пунктом 11 вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України суд може визнати особу такою,  що втратила право користування жилим  приміщенням, лише з однієї вказаної позивачем підстави, передбаченої ст.71 або ст.107 ЖК України. При цьому, оскільки позивачем був заявлений позов з зазначенням обох цих підстав, а у судовому засіданні знайшов своє підтвердження саме факт вибуття ОСОБА_5 на постійне проживання до іншого населеного пункту, то підстави для задоволення позову ще й на підставі ст. 71 ЖК України відсутні.  

Вимоги позивача про виселення ОСОБА_5 зі спірної квартирі на підставі ст. 116 ЖК України відсутні, оскільки позивачем на порушення вимог ст. 60 ч.1 ЦПК України не надано жодного доказу на підтвердження тієї обставини, що вона систематично руйнує чи псує жиле приміщення, або використовує його не за призначенням, або систематичним порушенням правил співжиття робить неможливим для інших проживання з нею в одній квартирі чи будинку. Підстави для виселення відповідачки відповідно зі ст. 109 ЖК України, зобов’язання не чинити перешкод у користуванні жилим приміщенням та надання доступу до нього також відступні, оскільки у судовому засіданні встановлено, що вона в спірної квартирі не проживає і виїхала на постійне проживання до іншого населеного пункту.

Вирішуючи позовні вимоги в частині визнання ОСОБА_6 таким, що втратив право користування жилим приміщенням та зобов’язання не чинити перешкод у користуванні жилим приміщенням, надання доступу до жилого приміщення, виселення з житлового приміщення та зобов’язання ВГІРФО Совєтського РВ ГУ МВС України в АР Крим зняти відповідача з реєстрації, суд вважає, що в їх задоволенні належить відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 11 ч.1 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог і на підстави доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Частина 1 статті 60 зазначеного Кодексу покладає на позивача обов’язок довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

При цьому позивачем не надано допустимих доказів на підтвердження тих обставин, що відповідач ОСОБА_6 не проживав в спірної квартирі більш ніж шість місяців чи вибув на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті. Не надано позивачем і доказів того, що ОСОБА_6 систематично руйнує чи псує жиле приміщення, або використовує його не за призначенням, або систематичним порушенням правил співжиття робить неможливим для інших проживання з ним в одній квартирі чи будинку.    

    Наданий позивачем акт від 31 липня 2007 року, в якому в тому числі містяться відомості про те, що ОСОБА_6 не проживає у спірної квартирі більш ніж два роки і виїхав за межі смт. Совєтський суд не може визнати як допустимий доказ, оскільки допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 показали, що підписи в зазначеному акті виконані не ними, вони підписували інший лист, якій був найменований як заява і в якому йшлося лише про те, що в спірної квартирі не проживає ОСОБА_5, відомості відносно ОСОБА_6 вони не зазначали. Зазначену заяву вони підписували на вулиці на капоті автомобіля і текст в неї був виконаний рукописним способом, а не з допомогою комп’ютерної техніки. Крім того зазначені свідки, а також свідок ОСОБА_10, показали суду, що ОСОБА_6 як станом на липень 2007 року, так і по цей час постійно проживає в спірної квартирі.

    Покази зазначених свідків узгоджуються з іншими матеріалами справи. А саме, з обліковим рахунком Совєтського району електричних мереж ВАТ “Крименерго”, відповідно до якого протягом 2005-2007 років абоненту, якій мешкає у квартирі АДРЕСА_1 здійснювалося постійне нарахування грошових коштів за фактично спожиту електричну енергію, що підтверджує факт постійного проживання відповідача ОСОБА_6 в спірної квартирі. Крім того, з трудової книжки відповідача ОСОБА_6 вбачається, що він до 05 липня 2007 року працював в Совєтському управління зрошувальних систем. Зазначена обставина спростовує доводи позивача про те, що ОСОБА_6 станом на 31 липня 2007 року більше двох років не проживав у              смт. Совєтський.

    Надана представниками позивача довідка за підписом в.о. начальника Комунального підприємства “Водоканал” ОСОБА_11 про те, що ОСОБА_6 в спірної квартирі не проживає судом не може бути розцінена як належний та допустимий доказ, оскільки в неї відсутні відомості про те, на підставі яких фактичних даних був зроблений такий висновок. Крім того, зазначені в цій довідці відомості суперечать сукупності досліджених у судовому засіданні доказів.

    Доводи представників позивача про те, що ОСОБА_6 має інше житло по           вул. Красіна, 67 у смт. Совєтський АР Крим, оскільки 14/25 частки житлового будинку за зазначеною адресою належать його матері ОСОБА_5, суд вважає неспроможними, оскільки відповідно до довідки Джанкойського міжміського бюро реєстрації та технічної інвентаризації зазначена частка у будинку була продана ОСОБА_5 іншої особі 20 серпня 2003 року (а.с. 181).    

Враховуючи все вищенаведене суд доходе висновку, що в задоволенні усіх позовних вимог, заявлених позивачем до ОСОБА_6, належить відмовити.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, оскільки позивачем судові витрати у загальної сумі 16 гривень були сплачені за вимогою про визнання відповідачів такими, що втратили право користування житлом, на підставі ст.ст. 71, 72 ЖК України, в задоволенні яких було відмовлено, то понесені ними судові витрати відшкодуванню не підлягають. Разом з тим, з позивача також належить стягнути судовий збір по вимозі про визнання ОСОБА_6 таким, що втратив право користування житлом на підставі ст. 107 ЖК України у сумі 8 гривень 50 копійок та вимоги про виселення відповідачів з житлового приміщення в такому ж розмірі, оскільки при збільшенні позовних вимог позивачем судовий збір не сплачувався.

З відповідачки ОСОБА_5 відповідно до ст. 88 ЦПК України потрібно стягнути на користь держави судовий збір у сумі 8 гривень 50 копійок, оскільки позов про визнання її такою, що втратила право користування жилим приміщенням на підставі ст. 107 ЖК України задоволений, а позивачем по зазначеної вимозі судовий збір не сплачувався.

На підставі наведеного, ст. 107 ЖК України, керуючись ст.ст. 5, 10, 57, 81, 88, 208, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд,

  В И Р I Ш И В:

Позов Управління Північно-Кримського каналу Державного комітету по водному господарству України задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_5 такою, що втратила право користування жилим приміщенням – квартирою №3 в будинку №42 по вул. Чорноморської в                    смт. Совєтський Совєтського району Автономної Республіки ОСОБА_1 у зв’язку з вибуттям на постійне місце проживання в інший населений пункт.

У задоволенні позову Управління Північно-Кримського каналу Державного комітету по водному господарству України до ОСОБА_6 про визнання таким, що втратив право користування квартирою №3 в будинку №42 по вул. Чорноморської в                    смт. Совєтський Совєтського району Автономної Республіки ОСОБА_1 та зобов’язання не чинити перешкод у користуванні жилим приміщенням, надання доступу до жилого приміщення, виселення з жилого приміщення та зобов’язання Відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Совєтського РВ ГУ МВС України в АР Крим зняти відповідача з реєстрації, стягнення судових витрат у сумі 16 гривень – відмовити.

У задоволенні позову Управління Північно-Кримського каналу Державного комітету по водному господарству України до ОСОБА_5 про визнання такою, що втратила право користування квартирою №3 в будинку №42 по вул. Чорноморської в                    смт. Совєтський Совєтського району Автономної Республіки ОСОБА_1 на підставі ст.ст. 71, 72 Житлового кодексу України, зобов’язання не чинити перешкод у користуванні жилим приміщенням, надання доступу до жилого приміщення, виселення з жилого приміщення та зобов’язання Відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Совєтського РВ ГУ МВС України в АР Крим зняти відповідача з реєстрації, стягнення судових витрат у сумі 16 гривень – відмовити.

Стягнути з Управління Північно-Кримського каналу Державного комітету по водному господарству України судовий збір в розмірі 17 (сімнадцять) гривень на поточний рахунок № 31417537700291, отримувач – місцевий бюджет, Совєтська селищна рада 22090100, банк: ГУДКУ в АРК, МФО 824026, ЄДРПОУ 34740431.

Стягнути з ОСОБА_5 судовий збір в розмірі 8 (вісім) гривень 50 копійок на поточний рахунок № 31417537700291, отримувач – місцевий бюджет, Совєтська селищна рада 22090100, банк: ГУДКУ в АРК, МФО 824026, ЄДРПОУ 34740431.

    Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Автономної Республіки ОСОБА_1 шляхом подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Апеляційного суду Автономної Республіки ОСОБА_1 через Совєтський районний суд АР Крим.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку, передбаченого для подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано, та двадцятиденного строку для подання апеляційної скарги, який  вираховується з дня подачі заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий:         підпис

З оригіналом згідно:

Суддя Совєтського районного суду

Автономної Республіки ОСОБА_1 Кордик