Рішення

від 06.06.2011 по справі 36/146

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД мі ста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницьк ого,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 36/146 06.06.11

За позовом Київсько ї геофізичної розвідувально ї експедиції Державного

геофізичног о підприємства “Укргеофізик а”

До Товариств а з обмеженою відповідальніс тю “ТОТ”

про стягнення 9 394, 97 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача ОСОБ А_1 - по дов. №01/03-11 від 21.03.2011р.

Від відповідача не з”яв ився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарс ького суду міста Києва перед ані позовні вимоги Київської геофізичної розвідувальної експедиції Державного геоф ізичного підприємства “Укрг еофізика” про стягнення з То вариства з обмеженою відпові дальністю “ТОТ” 9 394, 97 грн., із як их: 7000 грн. заборгованість по д оговору №1 від 30.12.2008р., 1 216, 100 грн. - інфляційні, 1 178,97 грн. - пені.

Ухвалою Господарськог о суду міста Києва від 13.04.2011р. по рушено провадження у справі № 36/146, розгляд справи призначен о на 11.05.2011р.

Відповідач в судове за сідання повноважних предста вників не направив.

Відповідно до ст. 77 Г осподарського процесуально го кодексу України господарс ький суд відкладає в межах ст років, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд спра ви, коли за якихось обставин с пір не може бути вирішено в да ному засіданні.

Такими обставинами, зо крема є: нез' явлення в засід ання представників сторін.

Оскільки представник відповідача в судове засіда ння не з' явився, суд визнав з а доцільне розгляд справи ві дкласти на 06.06.2011р.

Відповідач належ ним чином повідомлений про п ризначення справи до розгляд у в засіданні господарського суду, про час і місце його про ведення, оскільки ухвали суд у направлялись на адресу від повідача, що зазначена в позо вній заяві та Витягу з Єдиног о державного реєстру юридичн их та фізичних осіб - підпри ємців. Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача пр о місце, дату та час проведенн я судового засідання, шляхом надсилання поштової кореспо нденції на адресу визначену за матеріалами справи.

Особи, які беруть участ ь у справі, вважаються повідо мленими про час і місце її роз гляду судом, якщо ухвалу про п орушення провадження у справ і надіслано за поштовою адре сою, зазначеною в позовній за яві. (роз' яснення Президії В ищого Арбітражного суду Укра їни від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами «Пр о деякі питання практики зас тосування Господарського пр оцесуального кодексу Україн и»).

Крім того, в інформаційном у листі Вищого господарськог о суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «П ро деякі питання практики за стосування норм Господарськ ого процесуального кодексу У країни, порушені у доповідни х записках про роботу господ арських судів у першому півр іччі 2007 року» (пункт 15) зазначен о, що відповідно до пункту 2 ча стини другої статті 54 Господа рського процесуального коде ксу України позовна заява по винна містити, зокрема, місце знаходження сторін (для юрид ичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільн ого кодексу України місцезна ходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які в ідповідно до установчих доку ментів юридичної особи чи за кону виступають від її імені .

У пункті 11 інформаційного л иста Вищого господарського с уду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 «Про д еякі питання практики застос ування норм Господарського п роцесуального кодексу Украї ни, порушені у доповідних зап исках про роботу господарськ их судів у 2006 році»зазначено, щ о до повноважень господарськ их судів не віднесено устано влення фактичного місцезнах одження юридичних осіб або м ісця проживання фізичних осі б - учасників судового процес у на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відп овідні процесуальні докумен ти надсилаються господарськ им судом згідно з поштовими р еквізитами учасників судово го процесу, наявними в матері алах справи.

Водночас законодавство Ук раїни, в тому числі Господарс ький процесуальний кодекс Ук раїни, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з' ясовувати фактичне місцезна ходження іншої сторони (стор ін) у справі (якщо воно не спів падає з її місцезнаходженням , визначеним згідно із згадан ою статтею 93 Цивільного кодек су України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших проц есуальних документах.

В разі коли фактичне місцез находження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповіда є її місцезнаходженню, визна ченому згідно з законом, і дан а особа своєчасно не довела п ро це до відома господарсько го суду, інших учасників проц есу, то всі процесуальні насл ідки такої невідповідності п окладаються на цю юридичну о собу.

Відповідно до вимог ст . 75 Господарського процесуаль ного Кодексу України, якщо ві дзив на позовну заяву і витре бувані господарським судом д окументи не подано, справу мо же бути розглянуто за наявни ми в ній матеріалами. Проанал ізувавши зібрані по справі д окази, суд дійшов висновку пр о достатність матеріалів спр ави для її розгляду по суті за відсутності представника ві дповідача та його відзиву на позовну заяву.

Розглянувши матеріа ли справи та вислухавши пояс нення представника позивача , Господарський суд міста Киє ва -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цив ільного кодексу України зобо в' язанням є правовідношенн я, в якому одна сторона (боржни к) зобов'язана вчинити на кори сть другої сторони (кредитор а) певну дію (передати майно, в иконати роботу, надати послу гу, сплатити гроші тощо) або ут риматися від певної дії, а кре дитор має право вимагати від боржника виконання його обо в' язку. Зобов' язання виник ають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст . 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникне ння цивільних прав та обов' язків. Цивільні права і обов' язки виникають як з передбач ених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визнач ається як домовленість двох або більше сторін, спрямован а на встановлення, зміну або п рипинення цивільних прав та обов' язків. До зобов' язань , що виникають з договорів, зас тосовуються загальні положе ння про зобов'язання, якщо інш е не випливає із закону або са мого договору. Як і будь-який п равочин, він є вольовим актом , оскільки виражає спільну во лю сторін, що втілюється у дог оворі. Змістом договору є, вла сне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати дог овір, і вони мають дотримуват ися взятих на себе зобов' яз ань.

30 грудня 2008 року між Київською геофізичною розв ідувальною експедицією Дер жавного геофізичного підпри ємства “Укреофізика” (далі п озивач) та Товариством з обме женою відповідальністю «ТОТ »(далі відповідач) був укладе ний договір №1 відповідально го зберігання.

Відповідно до умов дан ого договору відповідач пере дав позивачу на відповідаль не зберігання майно, перелік якого зазначено в акті прийо му - передачі від 30.12.2008р.

Приймання та передач а майна здійснюється на підс таві акта прийому - передачі фактичного майна, підписано го сторонами (п.2.1 договору).

30.12.2008р. між сторонами бу в підписаний акт прийому - п ередачі будівельних матері алів на відповідальне зберіг ання відповідно до договору зберігання №1 від 30.12.2008р.

Вартість послуг, які н адаються згідно умов цього д оговору складають 2000 грн. за од ин календарний місяць.

Відповідно до п. 4.3 дого вору відповідач зобов' язан ий не пізніше 10-го числа к ожного місяця вносити плату за зберігання майна згідно п .2.2 цього договору, згідно розр ахунків, виставлених позивач ем.

01.06.2009р. позивач по акту п рийому - передачі повернув в ідповідача будівельна матер іали відповідно до договору №1 від 30.12.2008р.

При розгляд справи судом встановлено, що відповідач п овного розрахунку по догово ру №1 від 30.12.2008р. з позивачем не провів

Станом на день подання п озову сума основної заборг ованості за Договором скла ла 7000 грн. ( за лютий 2009р. -1000 грн., бе резень 2009р. -2000грн., квітень 2009р. - 2000грн., травень 20009р. - 2000 грн.)

Статтею 42 ГПК України перед бачено, що правосуддя у госпо дарських судах здійснюється на засадах рівності всіх уча сників судового процесу пере д законом і судом.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кож на особа має право на захист с вого цивільного права у разі його порушення, невизнання а бо оспорювання.

Відповідно до ст. 193 ГК Україн и суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання н алежним чином відповідно до закону, інших правових актів , договору, а за відсутності ко нкретних вимог щодо виконанн я зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазв ичай ставляться. Аналогічні положення містяться в ст. 526 ЦК України.

Згідно з чч. 2, 3 ст. 193 ГК Україн и кожна сторона має вжити усі х заходів, необхідних для нал ежного виконання нею зобов'я зання, враховуючи інтереси д ругої сторони та забезпеченн я загальногосподарського ін тересу. За ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських дог оворів застосовуються відпо відні положення ЦК України з урахуванням особливостей, п ередбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від з обов' язання або односторон ня зміна його умов не допуска ється, якщо інше не встановле но договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є прав овідношення, в якому одна сто рона (боржник) зобов'язана вчи нити на користь другої сторо ни (кредитора) певну дію (перед ати майно, виконати роботу, на дати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певн ої дії, а кредитор має право ви магати від боржника виконанн я його обов'язку.

Згідно ч.2 статті 509 ЦК Україн и зобов'язання виникають з пі дстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами ви никнення цивільних прав та о бов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія осо би, спрямована на набуття, змі ну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 626 ЦК Україн и договором є домовленість д вох або більше сторін, спрямо вана на встановлення, зміну а бо припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України пе редбачено, що якщо у зобов'яза нні встановлений строк (терм ін) його виконання, то воно під лягає виконанню у цей строк (т ермін). Зобов'язання, строк (те рмін) виконання якого визнач ений вказівкою на подію, яка н еминуче має настати, підляга є виконанню з настанням цієї події.

У погоджений сторонами стр ок, Відповідач розрахунки з П озивачем в повному обсязі не провів.

Станом на день розгляду спр ави Відповідач за послуги із зберігання в повному обсязі не розрахувався, доказів про ведених розрахунків суду не надав, заборгованість Відпов ідача перед Позивачем не пог ашена та становить 7 000 грн. 00 коп .

Згідно зі статтею 32 Господа рського процесуального коде ксу України, доказами у справ і є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом по рядку встановлює наявність ч и відсутність обставин, на як их ґрунтуються вимоги і запе речення сторін, а також інші о бставини, які мають значення для правильного вирішення г осподарського спору.

Судом в судовому засіданні досліджені оригінали надани х представником Позивача док азів.

Таким чином, враховуючи те, що Відповідач не довів суду н алежними і допустимими доказ ами належного виконання ним своїх зобов' язань, отже суд дійшов висновку, що вимога По зивача про стягнення з Відпо відача 7 000 грн. 00 коп. заборгова ності за надані послуги із зб ерігання за Договором правом ірна та підлягає задоволенню .

Відповідно до ст. 33 ГПК Украї ни, кожна сторона повинна дов ести ті обставини, на які вона посилається як на підставу с воїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України п ередбачено, що обставини спр ави, які відповідно до законо давства повинні бути підтвер джені певними засобами доказ ування, не можуть підтверджу ватись іншими засобами доказ ування.

Позивач заявив про стягнен ня з Відповідача 1 216 грн. 00 коп. - інфляційних витрат та 1 178 грн. 97 коп. - пені.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу Укра їни боржник вважається таким , що прострочив, якщо він не пр иступив до виконання зобов'я зання або не виконав його у ст рок, встановлений договором або законом.

Згідно ч.1 ст. 216 Господар ського кодексу України учасн ики господарських відносин н есуть господарсько-правову в ідповідальність за правопор ушення у сфері господарюванн я шляхом застосування до пра вопорушників господарських санкцій на підставах і в поря дку, передбачених цим Кодекс ом, іншими законами та догово ром.

Підставою господарськ о-правової відповідальності учасника господарських відн осин є вчинене ним правопору шення у сфері господарювання (ч. ст. 218 Господарського кодекс у України).

Відповідно до ст. 611 Циві льного кодексу України у раз і порушення зобов'язання нас тають правові наслідки, вст ановлені договором або закон ом, зокрема сплата неустойки .

Відповідно до частин 1 , 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом , пенею) є грошова сума або інш е майно, які боржник повинен п ередати кредиторові у разі п орушення боржником зобов'яза ння. Пенею є неустойка, що обчи слюється у відсотках від сум и несвоєчасно виконаного гро шового зобов'язання за кожен день прострочення виконання .

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України , якщо предметом неустойки є г рошова сума, її розмір встано влюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторонами в договорі п ередбачена відповідальніст ь відповідача за несвоєчасн е проведення оплати послуг у вигляді пені в розмірі облі кової ставки НБУ, що діяла у пе ріод за який нараховується п еня, від суми заборгованості за кожний день прострочення (п. 5.3 договору).

Оскільки відповідаче м допущено прострочення опла ти за надані послуги, суд при йшов до висновку, що позовна в имога про стягнення з відпов ідача 11 178,97 грн. пені підлягає з адоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Ц ивільного кодексу України бо ржник, який прострочив викон ання грошового зобов»язання , на вимогу кредитора зобов»я заний сплатити суму боргу з у рахуванням встановленого ін дексу інфляції за весь час пр острочення, а також три проце нти річних від простроченої суми, якщо інший розмір проце нтів не встановлений законо м або договором .

З огляду на викладене, суд вважає що вимоги позивача в ч астині стягнення інфляційн их в сумі 1 216 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Го сподарського процесуальног о кодексу України судові вит рати покладаються на відпові дача пропорційно задоволени м позовним вимогам.

Державне мито та витра ти на інформаційно - технічн е забезпечення судового проц есу, відповідно до вимог ст. 49 Г осподарського процесуально го кодексу України, підлягаю ть стягненню з відповідача н а користь позивача.

Враховуючи наведене т а керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господа рського процесуального код ексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги зад овольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальніст ю «ТОТ»(01025, м. Київ, Печерський у звіз, 2/12, код ЄДРПОУ 24720957) на корис ть Київської геофізичної роз відувальної експедиції Дер жавного геофізичного підпри ємства “Укргеофізика” (04114, м. К иїв, вул.. Автозаводська, 78, код ЄДРПОУ 01432782) 7000 грн. основного бор гу, 1 178 грн. 97 коп. пені за простро чку платежу, 1 216 грн. - інфляці йні, 102 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення суд ового процесу.

Після набрання ріше нням законної сили видати на каз.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Повний текст ріше ння складено

07.06.2011р.