Постанова

від 01.06.2011 по справі 35/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.06.2011                                                                                           № 35/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Нєсвєтову Н.М.

суддів:             

при секретарі:            

За участю представників сторін:

від позивача: – ОСОБА_1 за довіреністю,  

від відповідача: – не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АРМ Груп-Україна»

на рішення Господарського суду м. Києва від 02.03.2011 р.

у справі № 35/14 (суддя: Літвінова М.Є. )

за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «АРМ Груп-Україна»

про стягнення 105 884, 60 грн.

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2010 р. позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача про стягнення 105 884, 60 грн. заборгованості по лізинговим платежам за Договором фінансового лізингу №L2030-03/08 від 06.03.2008р. Крім того, позивач просив суд покласти на відповідача судові витрати.

Свої  позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що  відповідач неналежним чином виконує свої  зобов’язання по сплаті лізингових платежів за Договором фінансового лізингу № L2030-03/08 від 06.03.2008р.

Рішенням  Господарського суду міста Києва від 02.03.2011 року у справі № 35/14 позов задоволено повністю.  

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою,    в якій просить   рішення  Господарського суду міста Києва у справі №35/14 від 02.03.2011р. скасувати та прийняти нове рішення, яким  у позові відмовити.  

В своїй апеляційній скарзі , відповідач посилається на те, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з’ясовано обставини та матеріали справи, які мають значення для справи.

Зокрема скаржник в апеляційній скарзі вказує на те, що  позивач не довів належним чином факт настання у відповідача обов’язку по сплаті поточних лізингових платежів.

Ухвалою від 11.04.2011р. апеляційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду на 20.04.2011р.

Ухвалою від 20.04.2011р. розгляд справи відкладено на 01.06.2011р., в зв’язку з неявкою представника відповідача

В судове засідання з’явився представник позивача, представник відповідача не з’явився, про причини неявки суд не повідомив.

Пунктом 3.6 Роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. №02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України» передбачено, що у випадку нез’явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без її участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання по розгляду апеляційної скарги, явка представників сторін у засіданні суду апеляційної інстанції не була визнана обов’язковою, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення Господарського суду міста Києва від 02.03.2011р. у справі №35/14 за наявними у справі матеріалами без участі представника відповідача.

Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи та заслухавши представника позивача, колегія суддів встановила наступне:   

Як вбачається з матеріалів справи, 06.03.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Райффайзен Лізінг Аваль” та Товариством з обмеженою відповідальністю “АРМ ГРУП-Україна”, був укладений Договір фінансового лізингу № L2030-03/08.

Відповідно до п. 1.1. Договору Лізингодавець на підставі Договору купівлі-продажу (поставки) зобов’язується придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з у правління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого зазначаються в Специфікації, а Лізингоодержувач  зобов’язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього Договору.

На виконання умов Договору, позивач придбав предмет лізингу за Договором купівлі-продажу та передав у тимчасове володіння відповідачу, що підтверджується Актом-прийому передачі від 14.04.2008р.

Пунктом .1.2. Договору визначено, що строк лізингу складається з Періодів лізингу, зазначених у Графіку платежів (Додаток №1 до Договору), та не може бути менше одного року.

Згідно пп.4.1., 4.6. Договору, лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу та поточних лізингових платежів, що включають суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу, та комісію Лізингодавця. До складу комісії в повному обсязі включаються винагорода Лізингодавця, компенсація відсотків за фінансування придбання Предмета лізингу за Договором купівлі-продажу та витрати Лізингодавця, які виникли в період дії цього Договору та пов’язані з ним.

Позивач стверджує, що відповідачем не в повному обсязі виконані зобов’язання за Договором, зокрема  пункти 5.1.-5.5., .8.1.4. загальних умов фінансового лізингу –(Додаток №4) до Договору, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість по сплаті лізингових платежів на загальну суму 105 884, 60 грн. за наступними рахунковими номерами:

- L2030-03/08/10 від 02.02.2009р. на суму 1 512,46 грн.;

- L2030-03/08/11 від 02.03.2009р. на суму 7 509,03 грн.;

- L2030-03/08/12 від 01.04.2009р. на суму 7 496,40 грн.;

- L2030-03/08/13 від 05.05.2009р. на суму 7 404,60 грн.;

- L2030-03/08/14 від 01.06.2009р. на суму 7 275,62 грн.;

- L2030-03/08/15 від 01.07.2009р. на суму 7 300,50 грн.;

- L2030-03/08/16 від 03.08.2009р. на суму 7 319,21 грн.;

- L2030-03/08/17 від 01.09.2009р. на суму 7 672,93 грн.;

- L2030-03/08/18 від 01.10.2009р. на суму 7 621,08 грн.;

- L2030-03/08/19 від 02.11.2009р. на суму 7 588,51 грн.;

- L2030-03/08/20 від 01.12.2009р. на суму 7 515,29 грн.;

- L2030-03/08/21 від 04.01.2010р. на суму 4 468,63 грн.;

- L2030-03/08/22 від 01.02.2010р. на суму 7 509,98 грн.;

- L2030-03/08/23 від 01.03.2010р. на суму 7 388,31 грн.;

- L2030-03/08/24 від 01.04.2010р. на суму 7 302,05 грн.;

Факт передачі майна лізингоодержувачу підтверджується Актом приймання-передачі предмета лізингу від 14.04.08р.,  вартість переданого майна складає 205 188, 00 грн.

Відповідно до п .5.1. Загальних умов (Додаток №4) Лізінгоодержувач зобов’язується сплачувати зазначені в Графіку лізингові платежі. Датою сплати лізингового платежу вважається дата зарахування такого платежу на поточний рахунок Лізингодавця.

Згідно до п.5.2. Загальних умов (Додаток №4) Лізингоодержувач сплачує зазначені у графіку авансові лізингові платежі на підставі рахунку протягом 5 днів з дня укладення Договору. Рахунок на оплату авансових лізингових платежів надається Лізингоодержувачу при укладенні Договору.

У п.5.3. Загальних умов (Додаток №4) зазначено, що Лізингоодержувач сплачує зазначені у Графіку поточні лізингові платежі щомісяця авансом до 8 числа поточного місяця на підставі рахунку Лізингодавця, направленого на вказану в Договорі електронну адресу Лізингоодержувача або за допомогою факсимільного зв’язку. При чому, у разі неотримання рахунку Лізингодарця до 5-го числа поточного місяця Лізингоодержувач зобов’язаний звернутися до Лізингодарця та отримати свій рахунок самостійно. В цьому випадку Лізингоодержувач зобов’язаний оплатити рахунок до 10-го числа поточного місяця.      

Графік внесення платежів був погоджений сторонами у додатку № 1 до договору, копія якого міститься у матеріалах справи.

Відповідач з заявами або листами про неотримання рахунків до позивача не звертався. Таким чином, відповідачем були порушені договірні зобов’язання в частині своєчасної та повної оплати лізингових платежів.

Відповідач заперечував проти позовних вимог, у відзиві на позов, посилаючись на те, що позивачем не було надано доказів на підтвердження того факту, що він справді виставляв та належним чином надсилав відповідачеві рахунки для сплати поточних лізингових платежів.

Таким чином, відповідач не мав змоги самостійно визначити розмір лізингових платежів і сплачувати їх без отримання від позивача належним чином оформленого рахунку (відзив на позов).  

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представника позивача, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про  повне задоволення позовних вимог  виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

Згідно до п.1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов’язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов’язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Частиною. 2 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов’язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України “Про фінансовий лізинг” лізингоодержувач зобов’язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.  

Суб’єкти господарювання та інші учасники  господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ст. 193 Господарського кодексу України).

Викладене також кореспондується із положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до  ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до  п.5.3. Загальних умов фінансового лізингу (Додаток №4 до Договору) зазначено, що Лізингоодержувач сплачує зазначені у Графіку поточні лізингові платежі щомісяця авансом до 8 числа поточного місяця на підставі рахунку Лізингодавця, направленого на вказану в Договорі електронну адресу Лізингоодержувача або за допомогою факсимільного зв’язку. При цьому, у разі неотримання рахунку Лізингодавця до 5 числа поточного місяця Лізингоодержувач зобов’язаний звернутися до Лізингодавця та отримати свій рахунок самостійно. В цьому випадку Лізингоодержувач зобов’язаний оплатити рахунок до 10-го числа поточного місяця.      

Посилання відповідача на те, що зобов’язання по сплаті лізингових платежів за Договором не були виконані у зв’язку з неотримання останнім рахунків на оплату, судом до уваги не приймається з огляду на наступне.

В матеріалах справи наявні належні докази, що підтверджують направлення позивачем відповідачу відповідних рахунків на оплату лізингових платежів відповідно до умов Договору.

Крім того, сторони погодили, що в разі неотримання рахунку до 5-го числа поточного місяця відповідач зобов’язаний самостійно звернутися до позивача та отримати свій рахунок самостійно.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідачем не було надано суду доказів на підтвердження того, що останній звертався до позивача для отримання передбачених Договором рахунків на оплату  лізингових платежів у встановленому порядку.

Згідно рахунків наданих позивачем заборгованість відповідача по лізинговим платежам становить 105 884, 60грн.

Як свідчать наявні в матеріалах справи докази відповідач свої зобов’язання за Договором в частині своєчасної та повної сплати лізингових платежів не виконав, суму заборгованості по вказаним платежам у розмірі 105 884, 60 грн. не сплатив.

Таким чином, відповідачем були порушені договірні зобов’язання в частині сплати лізингових платежів, згідно встановленого графіку.

Відповідач не надав доказів повної та своєчасної сплати лізингових платежів за договором та не навів підстав для звільнення від обов’язку їх оплатити.

З урахуванням викладених вище обставин,  колегія погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що позовні вимоги підлягають  повному задоволенню.

Таким чином,  колегія вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив в повному обсязі позовні вимоги  Товариства з обмеженою відповідальністю „Райффайзен Лізинг Аваль”.

Що стосується доводів апеляційної скарги , колегія не бере їх до уваги, оскільки прийшла до висновку про їх необґрунтованість.

Згідно ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Проте, в даному випадку, відповідач, всупереч вимог вказаної норми закону, не надав суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених в апеляційній скарзі.

З огляду  на викладене, колегія суддів  вважає, що оскаржуване рішення суду  є обґрунтованим , законним та визнає, що суд першої інстанції правильно встановив  обставини  справи, застосував  норми матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим не вбачає підстав для  скасування  або зміни  рішення, тому  залишає рішення без змін, апеляційну скаргу  - без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.03.2011р. у справі №35/14 залишити без змін.

2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „АРМ Груп-Україна”  залишити без задоволення.

3.Матеріали справи №35/14 повернути до Господарського суду міста Києва.          

4. Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України.   

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

07.06.11 (відправлено)