Постанова

від 30.01.2008 по справі 2-а-443/2008

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                                                                                                 справа №2-а-443/08

          ПОСТАНОВА

        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2008 року                                  18 год.  00 хв.                     м. Рівне          

Рівненський окружний адміністративний суд

під головуванням судді                                                                              

Боймиструка С.В. 

за участю секретаря судового засідання                                                   

Таустік Л.Г.

представників позивача:                                                                             Романишиної

Л.Д.,

                                                                                                                       Євгеюка О.Є.

представника відповідача:                                                                         

Красовського А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Свиспан Лімітед» до Костопільської

міжрайонної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового

повідомлення-рішення, -

     В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання нечинним

податкового повідомлення-рішення Костопільської МДПІ від 14 грудня 2007 року

№0001192341/0 та від 17 грудня 2007 року № 0001402341/0.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні

вимоги та пояснили суду, що висновок відповідача про порушення підприємством

вимог пункту 1.18. статті 1 та підпунктів 7.4.1.  статті 7 Закону України «Про податок на

додану вартість» не ґрунтується на фактичних обставинах справи та вимогах

чинного законодавства про оподаткування.

Представники позивача зазначають, що сума податкового

кредиту по податку на додану вартість за:

- грудень 2006 року в сумі 169428 грн.

підтверджена належними податковими накладними від 11 грудня 2006 року № 11123;

від 18 грудня 2006 року № 18124; від 25 грудня 

2006 року №25129 та від 29 грудня 2006 року № 29124 виданими

контрагентом ПП «Ерідан-Південь» (ІПН 2165915539), яке є платником податку на

додану вартість( свідоцтво 23215957 видане СДПІ у Приморському районі м. Одеси

11.03.2005 року) і має право видавати такі накладні.  ПДВ фактично сплачено позивачем на

банківський рахунок ПП «Ерідан-Південь» у складі ціни придбаного товару.

- січень 2007 року в сумі 203371 грн. підтверджена

належними податковими накладними від 15 січня 2007 року № 1511; від 22 січня

2007 року № 22108; від 26 січня  2007

року №2619 та від 31 січня 2007 року № 3118 виданими контрагентом ПП

«Ерідан-Південь» (ІПН 2165915539), яке є платником податку на додану вартість(

свідоцтво 23215957 видане СДПІ у Приморському районі м. Одеси 11.03.2005 року)

і має право видавати такі накладні.  ПДВ

фактично сплачено позивачем на банківський рахунок ПП «Ерідан-Південь» у складі

ціни придбаного товару.

- лютий 2007 року в сумі 103206 грн. підтверджена

належними податковими накладними від 12 лютого 2007 року № 1222; від 19 лютого

2007 року № 1922; виданими контрагентом ПП «Ерідан-Південь» (ІПН 2165915539),

яке є платником податку на додану вартість (свідоцтво 23215957 видане СДПІ у

Приморському районі м. Одеси 11.03.2005 року) і має право видавати такі

накладні.  ПДВ фактично сплачено

позивачем на банківський рахунок ПП «Ерідан-Південь» у складі ціни придбаного

товару.

- липень 2007 року в сумі 212822 грн. підтверджена

належними податковими накладними від 16 липня 2007 року № 1675; від 23 липня

2007 року № 2373; від 25 липня 2007 року № 2571; від 31 липня 2007 року № 3177;

виданими контрагентом ТОВ «Шерус»( код 34566126), яке є платником податку на

додану вартість( свідоцтво 19772585 видане ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва

28.08.2006 року) і має право видавати такі накладні.  ПДВ фактично сплачено позивачем на

банківський рахунок ТОВ «Шерус»  у складі

ціни придбаного товару.

- серпень 2007 року в сумі 241549 грн.

підтверджена належними податковими накладними від 14 серпня 2007 року

№1485;  від 20 серпня 2007 року №2086;

від 29 серпня 2007 року №2986 та від 31 серпня 2007 року №3185 виданими ТОВ

«Шерус», яке є платником податку на додану вартість (свідоцтво 19772585 видане

ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва 28.08.2006 року) і має право видавати

такі накладні. Податкові накладні видані у зв'язку зі здійсненням господарської

операції між позивачем та ТОВ «Шерус».

 Продавцями податок

на додану вартість за цими накладними сплачений до бюджету, тому позивач

вважає, що відніс податок на додану вартість за вказаними податковими

накладними до податкового кредиту на підставі підпунктів 7.7.1. та 7.7.2.

статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» правильно.

Представник відповідача подав письмові заперечення в яких

позов не визнав та пояснив суду, що проведеними перевірками ТОВ «Свиспан

Лімітед» встановлено порушення вимог пункту 1.8. статті 1 та підпункту 7.4.1.

статі 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Порушення виразилось в

тому, що крім інших підстав для віднесення податку на додану вартість до складу

податкового кредиту необхідно сплатити платником податку у звітному податковому

періоді відповідні суми до бюджету. Тому відшкодуванню підлягають лише ті суми,

які фактично сплачені до бюджету, що випливає з суті даного податку. У даному

випадку перевіркою встановлено, що суб'єкт господарювання у другій ланці

ланцюга ТОВ «Леб-Сервіс», яке поставляло продукцію ТОВ «Шерус» та ПП

«Ерідан-Південь», які відповідно поставляли продукцію позивачу, податку на додану

вартість до бюджету не сплачувало, оскільки зареєстроване на підставну особу. В

задоволенні позову  просить відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно і

всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного

законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд

вважає, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.

13 та 14 грудня 2007 року Костопільською МДПІ проведено

виїзну позапланову перевірку ТзОВ «Свиспан Лімітед» на предмет достовірності

нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість в 2007

році. За матеріалами перевірки Костопільською МДПІ 14 та 17 грудня 2007 року

прийняті податкові повідомлення-рішення №0001192341/0 та № 0001402341/0, яким

позивачу зменшено суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість

за:

- січень 2007 року в сумі 169248 грн.;

-     лютий

2007 року в сумі203371 грн.;

-     березень

2007 року в сумі 103206 грн.;

-     липень

2007 року у розмірі 215295 грн.;

-     вересень

2007 року в сумі 241549 грн.

Дані обставини стверджені витягом з акту перевірки від 13

та 14 грудня 2007 року №664/23-32358806 та №665/23-32358806 , оспореними

рішеннями (а.с. 9-14, 71-80).

 В актах перевірки

відповідач зазначає, що в порушення вимог пункту 1.18 статті 1, підпункту

7.4.1. статті 7  Закону України «Про

податок на додану вартість»,  товариством

«Свиспан Лімітед» завищено заявлену суму бюджетного відшкодування на суму

688827 грн. та  241549 грн.;  та робить висновок про те, що однією з

обов'язкових підстав включення сум до

податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного

бюджету України, а право платника

податку на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті

податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов'язання по

сплаті ПДВ в ціні товару.

Такий висновок відповідача не ґрунтується на

вимогах чинного законодавства про оподаткування та фактичних обставинах справи.

Дослідженими у судовому засіданні доказами

встановлено, що між ТОВ «Свиспан Лімітед» (покупець) та (продавцями) ПП «Ерідан-Південь» укладено договір № ЕРД/ТС - 07 від 1

січня 2007 року 

згідно з яким позивач приймає поставлений постачальником товар:

деревину  для технологічних потреб;

баланси; тріску технологічну; опилки . Аналогічний договір укладено у позивача

і з ТОВ «Шерус» договір №ШРС/ТС-07 від 01 березня 2007 року. ( а. с. 19-20,

80).

 На

виконання умов договору ТОВ «Свиспан Лімітед» зазначену продукцію отримано і

оплачено в безготівковому порядку, в тому числі сплачено продавцю і ПДВ. Продавцями

виписані у встановленому порядку податкові накладні, які внесені до реєстру

отриманих та виданих податкових накладних і податок на додану вартість за

даними накладними віднесено до податкового кредиту. У свою чергу продавці

включили до податкових зобов'язань податок на додану вартість від продажу даних

товарів і сплатили його. Продавці зареєстровані платниками податку на додану

вартість. Дані обставини стверджені дослідженими у судовому засіданні

договорами № ЕРД/ТС - 07

від 1 січня 2007 року 

та  № ШРС/ТС-07 від 01 березня

2007 року, податковими накладними, рахунками, платіжними дорученнями на

перерахування коштів в оплату поставленої продукції, деклараціями позивача з

податку на додану вартість за  2007 рік

та реєстром отриманих і виданих за цей період податкових накладних , свідоцтвом

про реєстрацію ТОВ «Шерус» платником ПДВ (а.с.21). свідоцтвом про реєстрацію ПП

«Ерідан-Південь»  платником ПДВ (а.с.81).

Згідно пункту 1.7. статті 1 Закону України

«Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник

податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена

згідно з цим Законом. Підпунктом 7.5.1. статті 7 цього Закону встановлено, що

датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення

першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника

податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку

(товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових

карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що

засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно підпункту 7.4.1. цієї статті

податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної

(контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у

разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на

20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум

податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою

пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого

звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому

числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в

оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у

тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних

інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з

метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг)

для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі

товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних

операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного

податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку

оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.2.6. статті 7 Закону України

«Про податок на додану вартість» визначено, що податкова накладна видається

платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та

є підставою для нарахування податкового кредиту.

 Підпунктом 7.7.1. цієї статті встановлено, що

сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному

відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання

звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного

податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з

підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до

бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При

від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту,

така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що

виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого

відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу

податкового кредиту наступного податкового періоду.

 Підпунктом 7.4.5. статті 7 Закону України «Про

податок на додану вартість» встановлено, що не підлягають включенню до складу

податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з

придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними

деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього

пункту).

 Аналіз

даних правових норм свідчить про те, що законодавством про оподаткування

податком на додану вартість визначено дві підстави для не включення податку на

додану вартість до податкового кредиту - коли товари придбані без мети їх

подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської

діяльності платника податку або витрати зі сплати ПДВ не підтверджені

податковими накладними. Податкова накладна є єдиним документом, що підтверджує

сплату покупцем податку на додану вартість 

у ціні товару.

Також даними 

нормами визначено те, що сума бюджетного відшкодування напряму залежить

від правильності визначення  сум

податкових зобов'язань та податкового кредиту за звітний період, а не навпаки.

В даному випадку позивач, з огляду на встановлені судом фактичні обставини

справи та чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство, податок

на додану вартість правомірно включив до податкового кредиту відповідного

звітного періоду. Тому заперечення відповідача проти позову з посиланням на

вимоги підпункту 7.4.1. статті 7 Закону України «Про податок на додану

вартість» в даному випадку безпідставні.

Доводи відповідача в заперечення позовних

вимог з посиланням на пункт 1.8. статті 1 Закону України «Про податок на додану

вартість» не заслуговують на увагу і відхиляються судом. Даним пунктом

визначено лише поняття бюджетного відшкодування як суми, що підлягає поверненню

платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках,

визначених цим Законом. Цей пункт безпосередньо не визначає порядку визначення

сум бюджетного відшкодування, а відсилає до зазначених вище норм - підпункту

7.7.1. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Як зазначено

вище вимог цього підпункту позивач не порушив.

Безпідставними є також доводи відповідача про

те, що податок на додану вартість не сплачений до бюджету контрагентами

позивача. З досліджених судом доказів вбачається, що постачальник товарів,

якому позивач сплатив податок на додану вартість в ціні товару, ТОВ «Шерус» та ПП «Ерідан-Південь»  є платниками податку на додану вартість.

Сплачений позивачем у складі вартості товару податок на додану вартість

постачальники сплатили до бюджету, віднісши ПДВ до складу податкових

зобов'язань відповідного звітного періоду. Із ТОВ «Леб-Сервіс» позивач ніяких

господарських відносин не підтримував, а тому жодним нормативним актом не

встановлено його обов'язок нести відповідальність за дії такого суб'єкта

господарювання. 

За наведених обставин позовні вимоги ТОВ

«Свиспан Лімітед» підтверджені належними і допустимими доказами, ґрунтуються на

вимогах чинного законодавства про оподаткування і підлягають до задоволення.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного

судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позов задоволити.

Визнати нечинними:

            податкове

повідомлення-рішення Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції

від 14 грудня 2007 року № 0001192341/0 про зменшення суми бюджетного

відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2007 року у розмірі

241 549, 00 грн. (двісті сорок одна тисяча п'ятсот сорок дев'ять гривень 00

копійок);

            та

податкове повідомлення рішення від 17 грудня 2007 року № 0001402341/0 про

зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень

2007 року в сумі 169 248,00 грн. (сто шістдесят дев'ять тисяч двісті сорок вісім гривень), за лютий 2007 року

на суму 203 371, 00 грн. (двісті три тисячі триста сімдесят одна гривня), за

березень 2007 року на суму 103 206, 00грн. (сто три тисячі двісті шість

гривень), за серпень 2007 року на суму 212 822 грн. (двісті дванадцять тисяч

вісімсот двадцять дві гривні). 

            Постанова набирає законної сили

після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку

заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне

оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений

строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі

подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної

сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

            Постанова

може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через

суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження

подається протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти

днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути

подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга

подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне

оскарження. 

Головуючий: