Постанова

від 19.05.2011 по справі 2а-0870/1708/11

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

              

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 19 травня 2011 року                                       Справа №  2а-0870/1708/11

 За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО ЕРДЕМ», м. Запоріжжя

до відповідачів:

1.          Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя, м. Запоріжжя

2.          Головного управління Державного казначейства України у Запорізькій області,                м. Запоріжжя

про відшкодування з державного бюджету бюджетної заборгованості по податку на додану вартість у сумі 781982,00 грн.,

                                                                         У  складі головуючого судді Нечипуренко О.М.                                                                   

                                                                          при секретарі судового засідання Бриль А.В.

за участі представників сторін:

від позивача:  ОСОБА_1 (довіреність б/н від 18.05.2011)

від відповідача-1: ОСОБА_2 (довіреність № 4441/10/10-017 від 05.04.2011)

          ОСОБА_3 (довіреність № 5999/10/10-017 від 29.04.2011)

від відповідача-2: не прибув

ВСТАНОВИВ:

У березні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРО ЕРДЕМ» (далі – ТОВ «АГРО ЕРДЕМ», позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя (далі – ДПІ у Ленінському районі, відповідач-1), Головного управління державного казначейства України в Запорізькій області (далі - відповідач-2) в якому просить відшкодування з Державного бюджету України суму бюджетного відшкодування по ПДВ у розмірі 781982,00 грн.

28.03.2011 судом, на підставі ст.ст. 104-107 КАС України, винесено ухвалу про відкриття провадження у адміністративній справі № 2а-0870/1708/11 та призначення справи до судового розгляду  на 12.04.2011. В судовому засіданні оголошена перерва до 19.04.2011. Ухвалою від 19.04.2011 провадження у справі зупинено на підставі п.4 ч.2 ст.156 КАС України, для отримання відповідачем та надання суду матеріалів зустрічної перевірки контрагента позивача. Провадження у справі  поновлено  з 19.05.2011.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та зазначив, що податковим органом не надається висновок про відшкодування податку на додану вартість (далі - ПДВ), оскільки не можливо підтвердити суму бюджетного відшкодування, що пов’язано з проведенням зустрічних перевірок контрагентів позивача. Вважає такі дії протиправними та такими, що порушують приписи Закону України «Про податок на додану вартість». З урахуванням викладеного просить позов задовольнити.

Представник відповідача-1 у судовому засіданні проти позову заперечив та надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченні на позов від 12.04.2011. Зокрема вказує, що за результатами проведеної перевірки не можливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування, оскільки остаточно зустрічна перевірка контрагента позивача не завершена до теперішнього часу. Просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Представник відповідача-2 у судове засідання не з’явився, проте 12.04.2011 надіслав суду пояснення по адміністративній справі, відповідно до яких просив розглянути справу за відсутності його представника та зазначив, що на момент виникнення спірних правовідносин бюджетне відшкодування ПДВ здійснювалось органами Державного казначейства України відповідно до встановленого Порядку взаємодії між органами державної податкової служби України, Міністерства фінансів України та Державного казначейства України в процесі відшкодування податку на додану вартість за висновками органів державної податкової служби України та погашення простроченої бюджетної заборгованості з податку на додану вартість шляхом видачі облігацій внутрішньої державної позики, затвердженим спільним наказом Державної податкової адміністрації України, Міністерства фінансів України та Державного казначейства України від 03.08.2004 № 451/501/132, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 04.08.2004 за № 971/9570, розділом 4 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого спільним наказом Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України від 02.07.1997 № 209/72, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.06.2001 за № 489/5680, якими було передбачено, що відшкодування податку на додану вартість здійснюється органами Державного казначейства України на підставі висновків згідно з реєстрами на відшкодування податку на додану вартість, які надаються як регіональними податковими органами, так і Державною податковою адміністрацією України.

Тобто відповідно до наданих повноважень територіальні управління Державного казначейства України не приймають самостійного рішення щодо перерахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість. У зв'язку з тим, що до Відповідача 2 не надходило вищевказаних документів на відшкодування позивачеві податку на додану вартість за вказаний в позовній заяві звітний період та на визначену суму, то і підстав для перерахування коштів на теперішній час немає.

На підставі ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), судом у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Розглянувши подані документи, заслухавши пояснення сторін, судом установлені наступні обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю „АГРО ЕРДЕМ" зареєстроване виконавчим комітетом Запорізької міської ради 11.02.2009р. згідно Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи. 23.02.2009          року ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя ТОВ «АГРО ЕРДЕМ» видано Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

01.04.2010          року ТОВ «АГРО ЕРДЕМ» до ДПІ у Ленінському р-ні м. Запоріжжя було подано декларацію з податку на додану вартість за березень 2010 року та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування на суму 781982 грн. за період квітень, серпень 2009р. у відповідності з п.п. 7.7.11 п.7.7 ст.7  Закону України «Про податок на додану вартість» (далі за текстом - Закон) - більше ніж через 12 місяців після реєстрації Підприємства як платника податку на додану вартість. Проте перерахування ПДВ здійснено не було.

На підставі пункту 9 частини 6 статті 11-1 Закону України від 04.12.1990 року за № 509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні"підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість"та відповідно до Наказу ДПІ у м. Ленінському р-ні м.Запоріжжя від 18.05.2010р. №499 проведена позапланова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності ТОВ «АГРО ЕРДЕМ» з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 781 982,00 грн. за березень 2010р., яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період квітень, серпень 2009р. За результатами вищевказаної перевірки складено Довідку від 28.05.2010р. №1182/23-08/36358857 (надалі за текстом - Довідка) про те, що відхилення між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість Підприємства та його контрагентів відсутні, інших порушень також не встановлено. В той же час в Довідці зазначено, що тимчасово неможливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування за березень 2010р. на суму 781 982,00 грн., що пов'язано з ненадходженням на дату закінчення перевірки у повному обсязі матеріалів зустрічних перевірок.

Представником відповідача 1 було зазначено, що оскільки не було  отримано відповіді на запити по підприємству-контрагенту позивача, тому сума бюджетного відшкодування, заявлена  позивачем  підтверджена не була, отже  Відповідачем-2 правомірно не було  надано Відповідачу 2  висновок про відшкодування  наведеної суми ПДВ.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

З урахуванням вищевказаного на теперішній час є невідшкодованими наступні суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість: за березень 2010 р. в сумі 781982,00 грн., що підтверджується матеріалами справи.

На час виникнення спірних правовідносин питання здійснення бюджетного відшкодування ПДВ були врегульовані Законом №168/97-ВР.

Відповідно до п.1.8. ст.1 Закону №168/97-ВР, бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків, врегульовано п. 7.7. ст. 7 Закону №168/97-ВР).

Так, за пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону №168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг) (пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону №168/97-ВР.

Згідно пп.7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону №168/97-ВР, платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

З вказаних вище фактичних обставин вбачається, що позивачем дотримано зазначених вимог Закону України “Про податок на додану вартість”№168/97-ВР від 03.04.1997 щодо визначення суми податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, за березень 2010 р. в сумі 781982,00 гривень.

Суд не приймає до уваги доводи ДПІ щодо правомірності ненадання висновку  у зв’язку із наступним. Несплата постачальниками платника по ланцюгу не є підставою для позбавлення такого платника права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Проте, факт порушення контрагентами-постачальниками продавця своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди-відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

До того ж, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

На підтвердження зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) і його господарською діяльністю у спірному періоді позивачем були надані первинні документи, які підтверджують взаємовідносини між позивачем та його основними постачальниками, а саме оригінали та копії договорів, податкових накладних, ВМД,  розрахункових документів.

Статтею 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 №996-ХІV (далі-Закон №996-ХІV), встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, визначено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов’язкові реквізити: назва підприємства, установи від імені яких складений документ, назва документа (форма), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складення первинного документа.   

Відповідно до п.2.15 та 2.16 зазначеного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

З матеріалів справи вбачається, що податкові накладні, на підставі яких позивачем здійснено розрахунок суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню з ПДВ оформлені у відповідності до приписів чинного законодавства, будь-яких зауважень з приводу неналежного їх заповнення податкових накладних з боку відповідача не зроблено, а тому суд вважає, що позивачем правомірно заявлено  зазначену суму до бюджетного відшкодування.

Відповідач не надав суду належних доказів, які б підтверджували зроблені в акті  висновки щодо неможливості підтвердження заявленої суми бюджетного відшкодування та щодо нікчемності і безтоварності договорів, крім того, виконання указаних договорів підтверджене відповідними бухгалтерськими документами, сумніви щодо яких відповідач не висловлював.

В зв'язку з цим, посилання податкового органу на те, що право позивача на відшкодування не підтверджено результатами зустрічних перевірок постачальника позивача визнається судом необґрунтованим, оскільки Закони №168/97-ВР не передбачає отримання результатів зустрічних перевірок контрагентів суб'єкта оподаткування у якості обов'язкової умови відшкодування податку на додану вартість.

До того ж, на момент винесення рішення судом,  представником відповідача 1  надано матеріали зустрічної  перевірки контрагента позивача -  ТОВ «Аскет Шиппинг» (Акт від 18.01.2011 № 002/23/108/35355771), згідно якої перевіркою ТОВ «Аскет Шиппинг» порушень чинного законодавства по взаємовідносинах із ТОВ «АГРО ЕРДЕМ» не встановлено.

Таким чином, суд погоджується з доводами позивача про наявність у останнього права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість у сумі 781982,00 грн.

Відповідно до вищевикладених приписів Закону України “Про податок на додану вартість” ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя мала подати відповідний висновок до органу державного казначейства із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, а на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства повинен був перерахувати цю суму коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Обов'язок, передбачений Законом №168/97-ВР, не був виконаний ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя, чим були порушені права позивача.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.2.1. Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації, Державного казначейства України від 2 липня 1997 року №209/72 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України, Державного казначейства України від 21 травня 2001 року № 200/86), Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 8 червня 2001 року за №489/5680 (далі Порядок відшкодування ПДВ ) встановлено, що якщо за результатами звітного періоду різниця між загальною сумою податкових зобов’язань, що виникли у зв’язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду має від’ємне значення, то така сума підлягає (як надміру сплачена) відшкодуванню платнику з Державного бюджету України. Підставою для отримання відшкодування є дані виключно податкової декларації за звітний період.

Відповідно до п.4.3 Порядку встановлено, що на підставі висновків про відшкодування податку на додану вартість органи Державного казначейства України протягом п’яти днів своїми платіжними дорученнями перераховують кошти з рахунку обліку доходів державного бюджету на рахунок, указаний у висновку чи рішенні суду.

Спільним наказом Державної податкової адміністрації України, Міністерства фінансів України та Державного казначейства України від 03.08.2004 № 451/501/132, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 04.08.2004 за №971/9570, розділом 4 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого спільним наказом Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України від 02.07.1997 № 209/72, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.06.2001 за № 489/5680, передбачено, що відшкодування податку на додану вартість здійснюється органами Державного казначейства України на підставі висновків згідно з реєстрами суб'єктів підприємницької діяльності на відшкодування податку на додану вартість, які надаються як регіональними податковими органами, так і Державною податковою адміністрацією України або за рішенням суду.

Також суд виходить з того, що при розгляді спору за позовом платника податків до податкового органу презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом в судовому процесі не буде доведено інше. Таке випливає з завдання адміністративного судочинства, суть якого розкрита в статті 2 КАС України, та процесуального обов’язку суб’єкта владних повноважень довести правомірність своїх дій, встановленого частиною 2 статті 71 зазначеного Кодексу.

Частиною 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Ураховуючи вище викладене, суд вважає, що відповідачем-1 не доведена правомірність своїй дій, у зв’язку із чим позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що у разі, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст.161-163, 167  КАС  України, суд

                                            ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО ЕРДЕМ» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя та Головного управління Державного казначейства України у Запорізькій області про відшкодування з Державного бюджету України суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість у розмірі 781 982,00 грн., задовольнити.

2. Стягнути з Державного бюджету України (р/р № 31119030700006, Державний Бюджет Ленінського району м. Запоріжжя,  банк платника -  ГУ ДКУ у Запорізькій області, МФО 813015,  код бюджетної класифікації 14010200 «Бюджетне відшкодування податку на  додану вартість грошовими коштами») на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО ЕРДЕМ», м. Запоріжжя (ЄДРПОУ 36358857) суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість у розмірі 781 982, 00 (сімсот вісімдесят одна тисяча дев’ятсот вісімдесят дві) грн.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО ЕРДЕМ», м. Запоріжжя (ЄДРПОУ 36358857) судовий збір у розмірі 1700,00 (одна тисяча сімсот) грн.

          Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо  його не скасовано, набирає законної сили після повернення  апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного  провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України – з дня складення її в повному обсязі, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку,  передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було  повідомлено про можливість отримання копії постанови суду  безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне  оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після  закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії  постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова в повному обсязі у відповідності до вимог ст. 160 КАС України оформлена і підписана 10.06.2011.

Суддя           (підпис)          О.М. Нечипуренко