Постанова

від 26.09.2006 по справі 2/134пд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

2/134пд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

21.09.2006 р.                                                                                  справа №2/134пд

Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Волкова Р.В.

суддівЗапорощенка  М.Д., Старовойтової  Г.Я.,

за участю представників сторін:

від позивача:Булига В.П. - старший державний податковий інспектор, довір. № 1533/10/10-113-1 від 20.09.2006р.Іванченко В.А. - старший державний податковий інспектор, довір. № 1534/10/10-113-1 від 20.09.2006р.,

від відповідача-1:

від відповідача-2:Головін А.В. - заст. директора. довір. № 497 від 17.08.2006р.Ковальова Л.В. - заст. директора, довір. № 498 від 17.08.2006р.не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Гірницької міжрайонної державної податкової інспекції, м. Макіївка Донецької області

на постанову  господарського суду

Донецької області

від15.06.2006 року

по справі№2/134пд

за позовомГірницької міжрайонної державної податкової інспекції, м. Макіївка Донецької області

до1) приватного виробничого підприємства "Гірник-95", м. Макіівка Донецької області2) товариства з обмеженою відповідальністю "Містпромрезерв", м. Донецьк

провизнання повністю недійсними господарських зобов"язань на загальну суму 578182,80 грн., здійснених на підставі угоди № 165-04 від 03.12.2004р.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Донецької області від 15.06.2006р. по  справі  № 2/134пд відмовлено в позові Гірницької міжрайонної державної податкової інспекції м. Макіївка до приватного виробничого підприємства „Гірник-95”, м. Макіївка (далі відповідач-1) та товариства з обмеженою відповідальністю „Містпромрезерв”, м. Донецьк (далі відповідач-2) про визнання повністю недійсними господарських зобов'язань на загальну суму 578182,80 грн., здійснених на підставі угоди № 165-04 від 03.12.2004р.

Позивач не погодився з рішенням господарського суду та звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та направити справу на новий розгляд. Вважає, що справа підлягає направленню на новий розгляд, оскільки в порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судом не встановлені  всі обставини по даній справі та не надана можливість виконати в повному обсязі вимоги ухвали господарського суду Донецької області від 07.06.2006р. в частині надання актів перевірок ТОВ „Містпромрезерв”, проведених ДШ у Куйбишівському  районі м. Донецька, з метою встановлення в судовому процесі обставин щодо стану виконання ТОВ „Містпромрезерв” конституційного обов'язку сплачувати податки, встановлені законом, за результатами господарської діяльності в цілому та конкретної цивільно-правової угоди. При цьому вказує, що відповідно до листа ДПІ в Куйбишівському районі м. Донецька планові та позопланові перевірки відповідача-2  на протязі 2004-2005 року не проводились. При цьому єдиним обгрунтуванням протиправної поведінки відповідачів є вирок по кримінальній справі  Куйбишевського районного суду м. Донецька від 30.12.2005р.

13.09.2006 року заявник скарги звернувся до суду з клопотанням про зупинення провадження по справі до закінчення процесу  реорганізації та вступу до справи законного представника –Макіївської ОДПІ. Клопотання судом розглянуто та відхилено.

Відповідач-1 у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду Донецької області від 15.06.2006р. залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно  до положень  ст.ст. 81(1), 99 Господарського процесуального кодексу України  здійснювалась  фіксація судового процесу за допомогою технічних засобів.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши доводи представників позивача та відповідача-1, судова колегія встановила наступне.

Між відповідачем-1 та відповідачем-2 було укладено договір № 165-04 від  03.12.2004р., згідно якого відповідач-2 взяв на себе обов'язок поставити товарно-матеріальні цінності, а відповідач-1 згідно вказаного договору –прийняти та оплатити поставлений товар відповідно до  заявок і специфікацій (арк. справи 17-21).

Відповідно до частини 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 174 того ж Кодексу господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

В даному випадку підставою виникнення зобов'язання став спірний договір.

Фактичне виконання умов договору здійснено шляхом проведення 7 господарських операцій в період з 03.12.2004р. по 14.12.2005р. В цей період згідно умов договору відповідач-2 передав, а відповідач-1 прийняв та оплатив товар  на загальну суму 578182,80 грн., що підтверджено доданими до матеріалів справи первинними бугалтерськими документами (арк. 22-64).

Як вбачається з доданих до матеріалів справи документів, сторонами договір виконано відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України.

Разом з тим, позивач просить визнати  недійсними господарські зобов'язання  здійснені відповідно до угоди № 165-04 від 03.12.2004р. на підставі ст. ст. 207, 208 Господарського кодексу України та стягнути з першого відповідача по справі на користь держави все отримане за господарськими зобов'язаннями на загальну суму 578182,80 грн. При цьому як на доказ спрямованості умислу та доведення мети суперечною інтересам держави та суспільства при здійсненні господарських зобов'язань він посилається  на вирок по кримінальній справі  Куйбишевського районного суду м. Донецька від 30.12.2005р. (арк. справи 78-90). Як вбачається з вищевказаного документу особи, які зареєстрували статут відповідача-2 по справі, а саме: товариства з обмеженою відповідальністю „Містпромрезерв”, не мали  наміру здійснювати його статутну діяльність.

Зі змісту вироку районного суду вбачається, що в період приблизно з горудня 2004 року по квітень 2005 року підприємство використовувалося для переведення безготівкових коштів в готівкові за певним механізмом (арк. справи 80-81).

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України,  вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

З доданої до матеріалів справи копії вироку (арк. справи 78-90) не вбачається, що такі дії мали місце саме по спірним господарським зобов'язанням, здійсненим на підставі договору від 03.12.2004р. між відповідачами по справі. Спірна угода взагалі не була предметом розгляду кримінальної справи.

А притягнення  директора відповідача-2 до кримінальної відповідальності за ч.2 ст. 205 Кримінального кодексу України не може бути  доказом наявності мети суб'єкта господарювання на укладання всіх угод та виконання всіх господарських зобов'язань з метою суперечною інтересам держави та суспільства.

Сама по собі угода про продаж товару також не є такою, що суперечить інтересам держави та суспільства. Такий товар не виключено законом із цивільного обігу та не було законодавчих обмежень стосовно його купівлі-продажу.

Крім того, як звертає увагу  Верховний суд України в Постанові  від 14.02.2006р., рішення районного суду не звільняє господарський суд від встановлення наявності умислу  підприємства на укладення угоди, що суперечить інтересам держави та суспільства.

Дійсно, відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, може бути на вимогу однієї зі сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Як зазначено в Пленумі Верховного суду України Постанови „Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” № 3 від 28.04.1978р. (з наступними змінами) до таких угод належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, використання  всупереч Закону колективної, державної або чиєїсь приватної власності з  корисною метою тощо.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи з доданих до матеріалів справи документів, суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку, що позивачем не доведено, що спірну угоду можна віднести до угод, спрямованих на приховування відповідачами  від оподаткування доходів, використання всупереч Закону колективної, державної або чиєїсь приватної власності з корисною метою.

Враховуючи  викладе, судова колегія не вбачає підстав для скасування рішення місцевого господарського суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду, -    

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Гірницької міжрайонної державної податкової інспекції, м. Макіївка на рішення господарського суду Донецької області від 15.06.2006р. по справі № 2/134пд - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 15.07.2006р. по справі № 2/134пд за позовом Гірницької міжрайонної державної податкової інспекції, м. Макіївка до приватного виробничого підприємства "Гірник-95", м. Макіівка та товариства з обмеженою відповідальністю "Містпромрезерв", м. Донецьк про визнання повністю недійсними господарських зобов'язань на загальну суму 578 182,80 грн., здійснених на підставі угоди № 165-04  від 03.12.2004р. - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд.

Результати розгляду апеляційної скарги оголошенні в судовому засіданні.

Головуючий          Волков  Р.В.

Судді:          Запорощенко  М.Д.

          Старовойтова  Г.Я.

          Надруковано: 5 прим.

          1- позивачу

          2- відповідачу

          1-у справу

          1- ДАГС