Постанова

від 24.05.2011 по справі б38/208-10

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 "24" травня 2011 р.                                                                                    

Справа № Б38/208-10  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. (головуючого),

Катеринчук Л.Й. (доповідача),

Коробенка Г.П.

розглянувши  

касаційну скаргу

ТОВ "Комерційний Центр Платінум"

на постанову

Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.03.2011 року

у справі

господарського суду

№ Б38/208-10

Дніпропетровської області

за заявою

ТОВ "Комерційний Центр Платінум"

до

ТОВ "Сервіс Констант"

про

визнання банкрутом

(в судове засідання представники сторін не з'явились)

В С Т А Н О В И В  :

ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2010 року порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Сервіс Констант" (далі –боржника) за заявою ТОВ "Комерційний Центр Платінум" (далі – ініціюючий кредитор) з урахуванням особливостей, передбачених статтею 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі –Закону).

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2010 року боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено ініціюючого кредитора (том 1 а.с. 40-42).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 07.12.2010 року (суддя Бондарєв Е.М.) звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс боржника затверджено, боржника ліквідовано, провадження у справі припинено, зобов'язано державного реєстратора заповнити реєстраційну карту про державну реєстрацію припинення юридичної особи банкрута (том 1  а.с. 98-101).  

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, Новомосковська об’єднана державна податкова інспекція у місті Новомосковську звернулась до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу суду першої інстанції.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.03.2011 року ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 07.12.2010 року у справі № Б38/208-10 скасовано, справу передана до суду першої інстанції на стадію ліквідаційної процедури, поновлено державну реєстрацію юридичної особи - ТОВ “Сервіс Констант”: м. Дніпропетровськ, Бабушкінський район, вул. Героїв Сталінграда, буд. 156А (ЄДРПОУ 36933063) (том 1, а.с. 123-124).

Не погоджуючись з винесеною постановою, ініціюючий кредитор звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.03.2011 року та залишити в силі ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 07.12.2010 року, аргументуючи порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 25, 32, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", статей 32, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову суду апеляційної інстанції на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до частини 2 статті 41 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом, з врахуванням вимог  Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України та чинного цивільного законодавства.

Відповідно до частин 1, 2 статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі –Закону) в разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань. Господарський суд у двотижневий строк з дня винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника виносить постанову про визнання боржника банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру і призначає ліквідатором ініціюючого кредитора за згодою останнього.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом та іншими законодавчими актами України.

Згідно з  статтею 25 Закону з дня свого призначення ліквідатор виконує повноваження керівника боржника банкрута, аналізує фінансове становище банкрута, очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу, здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством, вживає заходів спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.

Відтак, обов'язком ліквідатора є належне виконанням ним усіх повноважень в ході ліквідаційної процедури, зокрема,  встановлення майна та майнових прав (обтяжень) боржника,  його потенційних кредиторів шляхом надіслання запитів до державних реєстрів  майнових прав та обтяжень (заборон відчуження), надіслання повідомлень до державних органів, які контролюють сплату загальнообов'язкових податків та зборів, витребування в органах державної виконавчої служби виконавчих проваджень, порушених кредиторами боржника та повідомлення зазначених кредиторів про перебування боржника в ліквідаційній процедурі та інформування кредиторів про право подати свої грошові вимоги згідно з частиною 5 статті 52 Закону. Наслідком належного виконання ліквідатором зазначених обов’язків буде встановлення заставних, конкурсних кредиторів боржника та повне формування ліквідаційної маси.

Відповідно до частини 1 статті 32 Закону після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: показники виявленої ліквідаційної маси (дані її інвентаризації); відомості про реалізацію об’єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів.

Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Отже, законодавцем передбачено, що подання звіту та ліквідаційного балансу здійснюється на момент завершення ліквідаційної процедури, визначено обов’язковий перелік додатків до звіту ліквідатора, які подаються суду разом із звітом ліквідатора та є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури та за участі кредиторів (комітету кредиторів).

Виходячи з вимог частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства  повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          Як вбачається з матеріалів справи, провадження у справі про банкрутство боржника було порушено за заявою ТОВ “Комерційний Центр Платінум”. Заява мотивована тим, що боржник відсутній за адресою місцезнаходження: 49000, місто Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, буд. 156-А.

Безспірність заборгованості ініціюючий кредитор підтверджував опротестованим векселем №0884835 серії АА від 31.12.2009 року на суму 12 900, 00 грн., оригінал якого відсутній в матеріалах справи, що не спростовує можливості виникнення грошових зобов'язань боржника перед третіми особами внаслідок переуступки векселя ініціюючим кредитором на користь третіх осіб. (том 1, а.с. 8).

Зазначені обставини судом першої інстанції при введенні ліквідаційної процедури не перевірялись, оригінал векселя в ініціюючого кредитора не витребовувався. З правовою позицією про необхідність витребування у кредитора оригіналу векселя на підтвердження грошових зобов'язань боржника перед кредитором погодився Верховний Суд України у Постанові  №04/262 від 08.06.2004 року у справі №32/173б.

Доведення безспірності грошових вимог ініціюючого кредитора не виключається відповідно до особливостей провадження згідно статті 52 Закону.

          Відповідно до статті 36 ГПК України встановлено, що оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також на вимогу суду.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2010 року боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено ініціюючого кредитора (том 1 а.с. 40-42).

Введення ліквідаційної процедури за відсутності належної перевірки підставності порушення справи про банкрутство, зокрема безспірності вимог ініціюючого кредитора, може мати наслідком передчасне (необґрунтоване) завершення ліквідаційної процедури шляхом затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу боржника.

Судами встановлено, що згідно постанови про визнання боржника банкрутом від 16.09.2010року, ліквідаційна процедура була введена судом на 1 рік, до 16.10.2011року (том 1, а.с. 111).

Також, апеляційним судом встановлено, що звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс боржника подані керівником ініціюючого кредитора –директором А.П. Якименко 23.11.2010року, достроково, до завершення ліквідаційної процедури (том 1, а.с.53), що ускладнило скаржнику, як податковому органу, в якого боржник перебуває на обліку, здійснити перевірку боржника на предмет належного виконання податкових зобов'язань в межах введеної судом ліквідаційної процедури, оскільки така процедура була скорочена за ініціативою ліквідатора.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що боржником подавалися до Новомосковської об’єднаної державної податкової інспекції  податкові декларації з податку на додану вартість (електронна звітність) від 20 квітня 2010 року та уточнююча декларація від 11 травня 2010 року, податковий розрахунок комунального податку від 09 лютого 2010 року, з яких вбачається самостійне декларування податкових зобов'язань на суму 166667грн. податку на додану вартість (том 1, а.с.114-117). Однак, в ході ліквідаційної процедури ліквідатором не перевірено фактичної сплати зазначених податкових зобов'язань.

Ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи (вчинення належних дій по виявленню активів та пасивів боржника, встановленню правового статусу боржника, як юридичної особи, встановленню відсутності керівних органів боржника за адресою їх місцезнаходження у випадку ведення спрощеної процедури банкрутства, доведення неможливості відновлення платоспроможності боржника внаслідок вжитих ліквідатором заходів та необхідність його ліквідації у процедурі банкрутства), висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14).

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції та не вбачає підстав для скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.03.2011 року в даній справі, а доводи скаржника вважає необґрунтованими та такими, що не спростовують законності висновків апеляційного суду про неповноту дій ліквідатора в ході ліквідаційної процедури та передчасне, дострокове припинення ліквідаційної процедури боржника судом першої інстанції шляхом затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, поданих ліквідатором боржника-ініціюючим кредитором.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

1.          Касаційну скаргу ТОВ "Комерційний Центр Платінум" залишити без задоволення.

2.          Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.03.2011 року у справі № Б38/208-10 залишити без змін.

Головуючий                                                                               Н.Г. Ткаченко

Судді                                                                                               Л.Й. Катеринчук

             Г.П. Коробенко