Постанова

від 19.09.2007 по справі 10/571

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10/571

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 19.09.2007                                                                                           № 10/571

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Мартюк А.І.

 суддів:                                          Зубець Л.П.

                                        Лосєва  А.М.

 при секретарі:                       

 За участю представників:

 від позивача - не з'явились;

 від відповідача - не з'явились;

за участю представників від Товариства з обмеженою відповідальністю “НіжинТепло

Мережі”:                     Коленчук О.О. – дов. вих.№18-09/07 від 18.09.2007р.;

                              Боброва Л.О. – дов. вих.№05-02/07 від 05.02.2007р.;

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 18.06.2007

 у справі № 10/571 (Лавриненко Л.М.)

 за позовом                               Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

 до                                                   Виробничого підприємства теплових мереж "Ніжинтеплокомуненерго"

 третя особа відповідача            

 третя особа позивача                      

 про                                                  заміну сторони у виконавчому провадженні

ВСТАНОВИВ:

 Дочірня компанія “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (позивач по справі) звернулась до Господарського суду Чернігівської області із заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні, в якій, відповідно до ст. 25 Господарського процесуального кодексу України та ст. 11 Закону України “Про виконавче провадження”, просила суд здійснити процесуальне правонаступництво і замінити боржника у справі Виробниче підприємство теплових мереж “Ніжинтеплокомуненерго” на Товариство з обмеженою відповідальністю “НіжинТеплоМережі”.

Обґрунтовуючи свої вимоги, заявник зазначає про те, що 10.12.2001р. на виконання Рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.11.2001р. по справі №10/571 було видано накази про стягнення з Виробничого підприємства теплових мереж “Ніжинтеплокомуненерго” 1 362 115,30 грн. боргу та 130 877,99 грн. пені. У зв'язку з укладенням договорів про перевід боргу №02/02-1549 від 21.10.2002р. та №01-07-3806-14/03-4268 від 30.12.2003р., позивач просить суд здійснити процесуальне правонаступництво та замінити боржника у справі Виробниче підприємство теплових мереж “Ніжинтеплокомуненерго” на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю “НіжинТеплоМережі”.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю “НіжинТеплоМережі” в поясненнях, наданих суду першої інстанції, проти заяви стягувача заперечує, вказуючи на те, що заборгованість вже погашена.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області по справі №10/571 від 18.06.2007р. в задоволенні заяви позивача (стягувача) про заміну сторони у виконавчому провадженні було відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною Ухвалою суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати Ухвалу Господарського суду Чернігівської області по справі №10/571 від 18.06.2007р., прийнявши нову, якою заяву про заміну сторони у виконавчому провадженні задовольнити.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст. 25, 43 Господарського процесуального кодексу України, ст. 11 Закону України “Про виконавче провадження”. Також, позивач зазначає про те, що вирізняють дві форми правонаступництва – універсальне та сингулярне. Найбільш поширеними випадками універсального правонаступництва є спадкове правонаступництво і правонаступництво в результаті реорганізації юридичної особи, тоді як при сингулярному правонаступництві до правонаступника переходить лише певне право кредитора, як, наприклад, при договірній передачі прав вимоги. Позивач стверджує, що господарським судом не взято до уваги той факт, що законодавчо не відокремлено певну форму правонаступництва як самостійну підставу заміни сторони судового процесу, тому ст. 11 Закону України “Про виконавче провадження” передбачає можливість заміни сторони в судовому процесі як при універсальному правонаступництві, так і при сингулярному.   

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2007р. апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 19.09.2007р.

Представники сторін (позивача та відповідача) у судове засідання не з'явились, своїх представників не направили, будь-яких заяв або клопотань до суду не надходило.

Оскільки явка представників сторін не була визнана судом обов'язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення представників сторін про місце, дату та час судового розгляду, апеляційний суд визнав за можливе розглядати справу у відсутність представників позивача та відповідача за наявними в ній матеріалами.

У судове засідання 19.09.2007р. з'явились представники Товариства з обмеженою відповідальністю “НіжинТеплоМережі”, яке є правонаступником Виробничого підприємства теплових мереж “Ніжинтеплокомуненерго”, подали відзив на апеляційну скаргу, в якому просили суд припинити провадження за апеляційною скаргою позивача на Ухвалу Господарського суду Чернігівської області по справі №10/571 від 18.06.2007р.

Проте, представники Товариства з обмеженою відповідальністю “НіжинТеплоМережі” усно уточнили свої вимоги, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, та просили суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін оскаржувану Ухвалу Господарського суду Чернігівської області по справі №10/571 від 18.06.2007р. як таку, що прийнята з дотриманням норм матеріального і процесуального права.  

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників Товариства з обмеженою відповідальністю “НіжинТеплоМережі”, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 27.11.2001р. по справі №10/571 позов було задоволено частково, присуджено до стягнення з Виробничого підприємства теплових мереж “Ніжинтеплокомуненерго” 1 362 115,30 грн. боргу та 130 877,99 грн. пені.

Відповідно до ч.5 ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Статтею 115 Господарського процесуального кодексу України передбачено, рішення, ухвали, постанови господарських судів, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому цим Кодексом та Законом України “Про виконавче провадження”.

З матеріалів справи вбачається, що 10.12.2001р. Господарським судом Чернігівської області було видано накази на виконання вищевказаного рішення, на підставі яких Відділом державної виконавчої служби Ніжинського районного управління юстиції відкрито відповідні виконавчі провадження.

21.10.2002р. між Дочірньою компанією “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (стягувачем) та Виробничим підприємством теплових мереж “Ніжинтеплокомуненерго” (боржник) було укладено договір №02/02-1549 про перевід боргу, згідно з умовами якого новий боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю “НіжинТеплоМережі” прийняв на себе борг, що виник у Виробничого  підприємства теплових мереж “Ніжинтеплокомуненерго” (боржника) перед Дочірньою компанією “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (кредитором) по договору №6-ТЕ від 29.12.2000р.

          30.12.2002р. між Дочірньою компанією “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, Комунальним підприємством “Ніжинтеплоенерго” та Товариством з обмеженою відповідальністю “НіжинТеплоМережі” було укладено договір №01-07-3806-14/03-4268 про перевід боргу, відповідно до умов якого новий боржник (Товариство з обмеженою відповідальністю “НіжинТеплоМережі”) приймає на себе борг, який виник у Комунального підприємства “Ніжинтеплоенерго” (боржника) по договору  №02/02-1548 від 21.10.2002р. на суму 1 457 358,20 грн.

В ст. 25 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі. Усі дії, вчинені в процесі до вступу правонаступника, є обов'язковими для нього в такій же мірі, в якій вони були б обов'язковими для особи, яку він замінив.

Правонаступництво можливе на будь-якій стадії судового процесу.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом України “Про виконавче провадження” №606-ХІV від 21.04.1999р. (із змінами та доповненнями).

Відповідно до ст. 1 вказаного Закону, виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

В ст. 11 Закону України “Про виконавче провадження” визначено, що сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.

Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, яка зобов'язана за рішенням вчинити певні дії (передати майно, виконати інші обов'язки, передбачені рішенням) або утриматися від їх вчинення.

У разі вибуття однієї з сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду з заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, в якій вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Діючим законодавством передбачено, що правонаступництво може виникати у разі реорганізації підприємства (злиття, приєднання, поділу, перетворення або виділення).

Поняття зобов'язання та підстави його виникнення наведені в ст. 509 Цивільного кодексу України, який вступив в силу після укладення договорів переведення боргу відповідача, але, зважаючи на те, що на момент набрання ним чинності виконання договірних зобов'язань між сторонами (кредитором та боржником) тривало, то відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, судом застосовуються положення саме Цивільного кодексу України, а не Цивільного кодексу Української РСР.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 510 Цивільного кодексу України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

В ст. 520 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора.

Форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу (ст. 521 Цивільного кодексу України).

Таким чином, укладення договору переводу боргу, згідно з приписами ст. 520 Цивільного кодексу України, по суті є заміною боржника у конкретному зобов'язанні, а не правонаступництвом.

Позивачем (стягувачем) не наведено жодної норми діючого законодавства, зокрема, Закону України “Про виконавче провадження”, Господарського процесуального кодексу України, які б передбачали можливість заміни сторони по справі (сторони у виконавчому провадженні) у випадку (за наслідками) укладення договору про переведення боргу.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви позивача (стягувача) про заміну боржника по справі.

Таким чином, оскільки оскаржувана ухвала суду прийнята з дотриманням норм матеріального і процесуального права, то підстав для її скасування немає і апеляційна скарга Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 75, 99, 101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” залишити без задоволення, а Ухвалу Господарського суду Чернігівської області по справі №10/571 від 18.06.2007р. – без змін.

2. Матеріали справи №10/571 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена  до касаційного суду протягом місяця у встановленому законом порядку.

 Головуючий суддя                                                                      Мартюк А.І.

 Судді                                                                                          Зубець Л.П.

                                                                                          Лосєв  А.М.