Рішення

від 06.03.2008 по справі 47/420

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

47/420

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  47/420

06.03.08

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства "Ювіс"

До Державної адміністрації залізничного транспорту України (Укрзалізниця)

Про стягнення 9 954,64 грн.

   Суддя Станік С.Р.

Представники:

Від позивача: Іванова С.О. –предст. (дов.№4 від 22.01.2008р.)

Від відповідача: Луценко Т.В. –предст. (дов.№121 від 23.11.2006р.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення з останнього 9 954,64 грн. збитків, завданих нестачею вантажу, а також про відшкодування судових витрат.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.11.2007р. було порушено провадження в справі № 47/420 та призначено її до розгляду на 24.01.2008р.

Ухвалою від 24.01.2008р. суд на підставі ст.24 ГПК України здійснив заміну неналежного відповідача Головного комерційного управління Укрзалізниці, належним відповідачем –Державною адміністрацією залізничного транспорту України (Укрзалізниця), в зв'язку з чим виключив Головне комерційне управління Укрзалізниці з числа відповідачів, а також задовольнив клопотання сторін про продовження строку розгляду спору у справі №47/420 на більш тривалий термін, ніж встановлено ч.1 ст.69 ГПК України. Також, цією ж ухвалою розгляд справи було відкладено на 13.02.2008р.

Ухвалою від 13.02.2008 розгляд справи було відкладено на 06.03.2008.

Представник позивача в судовому засіданні 06.03.2008р. заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Просив суд позов задовольнити. Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що оскільки при перевірці та видачі вантажу було встановлено його нестачу, позивач вважає, що відповідач повинен відшкодувати йому збитки, завдані цією нестачею, а саме: вартість втраченого вантажу у розмірі 9 954,64 грн.

Представник відповідача у судове засідання 06.03.2008 з”явився, надав суду відзив на позов, в якому проти заявлених позовних вимог заперечив у повному обсязі, посилаючись на те, що оскільки відповідачем відповідно до вимог Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення із подальшими змінами та доповненнями не було дотримано вимог цієї угоди про супровід вантажу феросплавів провідником, позовні вимоги позивача на думку відповідача не підлягають судом задоволенню.

          Таким чином, розглянувши у судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.02.2006 між Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо - комерційним підприємством "Ювіс" (позивачем) та Відкритим акціонерним товариством „Челябінський електрометалургійний комбінат” було укладено контракт №252, відповідно до умов якого, Відкрите акціонерне товариство „Челябінський електрометалургійний комбінат” зобов”язалось протягом строку дії цього контракту передати у власність Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо - комерційного підприємства "Ювіс" продукцію, а останнє зобов”язалося приймати (забезпечити приймання) і оплачувати товар на умовах, які погоджені цим контрактом, узгоджені сторонами в додаткових угодах та додатках, які є невід”ємною частиною цього контракту.

Пунктом 4.2. цього ж контракту було передбачено здійснення поставки товару залізничним транспортом згідно з умовою DAF ст.Соловей (станція переходу кордону Росія - Україна) при наявності дозвільної телеграми перевізника, якщо інший порядок не буде узгоджений сторонами додатково.

Відповідно до залізничної накладної №Р545989 від 30.08.2006 Відкритим акціонерним товариством „Челябінський електрометалургійний комбінат” було відправлено на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо - комерційного підприємства "Ювіс" вагон №67512707 з вантажем ферохрому, вагою 68 136,00 кг., 68 місць, навантаження вантажу здійснювалось засобами вантажовідправника. У графі 45 зазначеної накладної відсутні відмітки вантажовідправника про здійснення опломбування вантажу, а в графі 13 визначено, що вага вантажу встановлена вантажовідправником.

Комерційним актом Ж №580908 від 07.09.2006 у вагоні №67512707, який слідував без охорони та супроводу, було виявлено нестачу 990 кг. ферохрому марки ФХ 025, внаслідок розкриття пакування МКР –С. Також, вказаним актом було встановлено, що завантаження у вагоні було рівномірне, зі сходу правого боку ходу потягу над першим люком в МКР-С була розташована незадіяна пломба зі свинцю з контрольними знаками вантажовідправника (ВАТ „Челябінський електрометалургійний комбінат”) з одного боку, а з іншого боку: цех № 52, вантаж у вагоні поміститися міг, вагон був технічно справний, двері зачинені на замки, люка укручені, течі вантажу немає.

15.11.2006 позивачем було надіслано на адресу Головного комерційного управління Укрзалізниці претензію за вих.№1940 з вимогою про відшкодування вартості втраченого вантажу у розмірі 9 559,44 грн.

Головне комерційне управління Укрзалізниці своїм листом за вих. №ЦРЖН –74/06 від 12.04.2007 відмовило позивачу у задоволенні претензії останнього за вих.№1940 від 15.11.2006.

У зв”язку з наведеним, позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про відшкодування збитків, у вигляді суми недостачі вантажу у розмірі 9 559,44 грн.

Частиною 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у випадку якщо в міжнародних договорах України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Згідно зі ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Відповідно до умов Інкотермс „Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати”, в редакції 2000 року  термін DAF "поставка до кордону" означає, що продавець виконав свої обов'язки щодо поставки, коли товар, що пройшов митне очищення для експорту, але ще не для імпорту, наданий у розпорядження покупця нерозвантаженим на прибулому транспортному засобі в названому місці та пункті на кордоні, але перед митним кордоном суміжної країни. Під терміном "кордон" може розумітися будь-який кордон, включаючи кордон країни експорту. Тому сторонам надзвичайно важливо завжди точно визначати відповідний кордон шляхом зазначення у терміні конкретного місця та пункту. Однак, якщо сторони бажають покласти на продавця обов'язки щодо розвантаження товару з прибулого транспортного засобу та всі ризики й витрати такого розвантаження, це має бути чітко обумовлено шляхом включення відповідного застереження до договору купівлі-продажу. Цей термін може застосовуватися незалежно від виду транспорту, за умови, що товар доставляється до сухопутної межі. До обов”язків продавця зокрема входить: надання товару у відповідності з договором, виконання, де це належить, усіх митних формальностей, необхідних для експорту товару до названого місця поставки на кордоні та для його транзитного перевезення через будь-яку країну, обов'язок надати товар у розпорядження покупця нерозвантаженим на прибулому транспортному засобі в названому місці поставки на кордоні, у встановлену дату або в межах узгодженого періоду, нести всі ризики втрати чи пошкодження товару до моменту здійснення його поставки, зобов'язання нести витрати, пов'язані з діями щодо перевірки товару (такими як перевірка якості, розмірів, ваги, кількості), необхідними для здійснення поставки товару, зобов'язання за власний рахунок забезпечити пакування товару (за винятком випадків, коли існує домовленість або звичай відповідної галузі торгівлі щодо поставки товару з такими ж характеристиками, що обумовлені договором, без упаковки), необхідне для доставки товару до кордону та його подальшого транспортування тощо. До обов”язків покупця зокрема входить: сплата ціни товару у відповідності з договором купівлі-продажу, зобов'язання прийняти поставку товару, як тільки її здійснено, зобов'язання нести всі ризики втрати чи пошкодження товару з моменту здійснення його поставки тощо.

Відповідно до § 1 ст. 22 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, залізниця, яка прийняла вантаж до перевезення по накладній СМГС, відповідальна за виконання договору перевізенн на всьому шляху слідування вантажу до його видачі на станції призначення. Параграфом 3 цієї ж статті передбачено, що кожна наступна залізничя, яка приймає вантаж до перевезення разом з накладною, вступає тим самим в цей договір перевезення та приймає на себе зобов”язання по цому договору.

Параграфом 1 ст. 23 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення встановлено, що залізниця відповідальна в межах умов, які встановлені цим розділом за прострочку доставки вантажу та за шкоду, яка виникає у зв”язку з повною або частковою втратою, недостачею маси, пошкодження, псування або зниження якості вантажу по іншим причинам за час з моменту прийняття вантажу до перевезення до видачі його на станції призначення.

Параграфом 3 цієї ж статті встановлено, що залізниця звільняється від відповідальності за повну або часткову втрату вантажу, зменьшення маси, пошкодження, псування або зниження по іншим причинам якості вантажу, який прийнятий до перевезення, якщо повна або часткова втрата, зменьшення маси, пошкодження, псування або знаження якості вантажу по іншим причинам виникли:

1) внаслідок обставин, яким залізниця не могла запобігти і усунення яких від неї не залежало;

2) внаслідок неналежної якості вантажу, тари і пакування при прийманні його до перевезення на станції відправлення або внаслідок особливих природних т фізичних якостей вантажу, тари, пакування, які спричинили їх горіння або поламку, в тому числі порушення герметичності, скляної, поліетіленової, металевої, дерев”яної, керамічної та інших видів тариі пакування, іржу, внутрішнє псування або подібні наслідки;

3) з вини відправника або отримувача або внаслідк їх вимог, в силу яких неможливо покласти вину на залізницю;

4) по причинам, які пов”язані з навантаженням та розвантаженням вантажу, якщо навантаження або розвантаження проводилися відправником або отримувачем, факт завантаження вантажу у вагон відправником встановлюється на підставі запису, яка зроблена ним в накладній в графі „Завантажено” у відповідності до § 4 статті 9; якщо в цій графі відсутні дані про те, ким завантажений вантаж, вважається, що завантаження проводилось відправником;

5) внаслідок перевезення у відкритому рухомому складі вантажів, які допущені до такого перевезення внутрішніми правилами, які діють на залізниці відправлення;

6) внаслідок відсутності у вантажу тари або пакування, необхідної для його перевезення внаслідок того, що відправник або отримувач або призначені ним провідники вантажу не виконали вимог додатку № 3, а також внаслідок того, що провідники не відповідали вимогам, які ставилися цими приписами;

7) внаслідок відсутності у вантажу тари або пакування, необхідної для його перевезення відповідно до § 1 статті 9, із-за чого не була забезпечена цілісність вантажу при його перевезенні на всьому шляху слідування;

8) внаслідок таких недоліків тари або пакування вантажу, які не могли бути виявлені залізницею шляхом їх зовнішнього огляду прий прийманні вантажу до перевезення на станції відправлення, із-за чого не була забезпечена цілісність вантажу при його перевезенні на всьому шляху слідування;

9) внаслідок того, що відправник здав до перевезення предмети, які не допускаються до перевезення, під не вірним, не точним та неповним найменуванням;

10) внаслідок того, що відправник здав до перевезення вантажі, які приймаються до перевезення на особливих умовах, під не вірним, не точним та неповним найменуванням або без дотримання визнаяених в цій Угоді правил;

11) внаслідок зменьшення масі вантажу з причини його особливих природних якостей, якщо це зменьшення не перевищує норми, які встановлені в § 1 статті 24;

12) внаслідок того, що відправник здійснив завантження вантажу в непридатний для перевезення цього вантажу вагон або контейнер, хоча цю непридатність він повинен був визначити відповідно § 4 статті 9 або § 11 Додатку 8 при перевірці стану вагону або контейнера по його виду; факт завантаження вантажу у вагон відправником встановлюється на підставі запису в графі „Завантажено” у відповідності § 4 статті 9; якщо в цій графі відсутні відомості про те, ким завантажено вантаж, то вважається, що завантаження проводилось відправником;

13) внаслідок невиконання або неналежного виконання митних або інших адміністративних правил відправником, отримувачем або уповноваженою особою;

Параграфом 6 ст. 23 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення встановлено, що внесені в накладну відомості про масу вантажу та кількість вантажних мість тільки тоді можуть слугувати доказами проти залізниці:

1) якщо перевірка маси вантажу була виконана залізницею, відомості про масу вантажу внесені в графу „Маса (в кг) визначена залізницею” і засвідчені нею в графі „Штемпель станції зважування, підпис”;

2) якщо перевірка кількості місць вантажу була виконана залізницею, відомості про кількість місць внесені в накладну в графу „Відмітки залізниці” і засвідчені в ній підписом працівника і накладенням календарного штемпелю станції.

Параграфом 9 цієї ж статті визначено, що якщо по обставинам справи виявиться, що повна або часткова втрата, нестача маси, пошкодження, псування або зниження якості вантажу по іншим причинам могли відбутися внаслідок обставин, які викладені в пунктах 2, 4 - 13 § 3 цієї статті, то вважається, що втрата виникла внаслідок цих обставин, доки відправник або отримувач не доведе протилежного. Це припущення є недійсним у випадку, який вказаний в пункті 5 § 3 цієї статті, якщо є втрата цілих місць.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються зокрема шляхом: відшкодування збитків.

Стаття 224 Господарського кодексу України передбачає, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Стаття 225 Господарського кодексу України встановлює, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема такі як відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу  України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі викладеного, судом встановлено, що відповідно до залізничної накладної №Р545989 від 30.08.2006 у вагоні №67512707 Відкритим акціонерним товариством „Челябінський електрометалургійний комбінат” було відправлено на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо - комерційного підприємства "Ювіс" вагон №67512707 з вантажем ферохрому, вагою 68 136,00 кг., 68 місць, навантаження вантажу здійснювалось засобами вантажовідправника, у графі 45 зазначеної накладної відсутні відмітки вантажовідправника про здійснення опломбування вантажу, а в графі 13 цієї ж накладної було заначено, що вага вантажу визначалась відправником, завантаження у вагоні було рівномірне, зі сходу правого боку ходу потягу над першим люком в МКР-С була розташована незадіяна пломба зі свинцю з контрольними знаками вантажовідправника (ВАТ „Челябінський електрометалургійний комбінат”) з одного боку, а з іншого боку: цех № 52, вантаж у вагоні поміститися міг, вагон був технічно справний, двері зачинені на замки, люка укручені, течі вантажу немає, транспортування здійснювалось у відкритому рухомому складі (графа 12), мало місце розкритя пакування одного з контейнерів МКР –С та виявлено нестачу вантажу (ферохрому марки ФХ 025) у розмірі 990 кг., що безпосередньо підтверджується та встановлено у комерційному акті Ж № 580908 від 07.09.2006 року, однак відповідно до пункту 5 параграфу 3 ст. 23 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення встановлено, що залізниця звільняється від відповідальності за повну або часткову втрату вантажу, зменьшення маси, пошкодження, псування або зниження по іншим причинам якості вантажу, який прийнятий до перевезення, якщо повна або часткова втрата, зменьшення маси, пошкодження, псування або зниження якості вантажу по іншим причинам виникли внаслідок перевезення у відкритому рухомому складі вантажів, які допущені до такого перевезення внутрішніми правилами, які діють на залізниці відправлення, а крім цього параграфом 9 цієї ж статті визначено, що якщо по обставинам справи виявиться, що повна або часткова втрата, нестача маси, пошкодження, псування або зниження якості вантажу по іншим причинам могли відбутися внаслідок обставин, які викладені в пунктах 2, 4 - 13 § 3 цієї статті, то вважається, що втрата виникла внаслідок цих обставин, доки відправник або отримувач не доведе протилежного, однак це припущення є недійсним у випадку, який вказаний в пункті 5 § 3 цієї статті, якщо є втрата цілих місць, а тому оскільки втрати цілих місць не було, суд приходить до висновку (зважаючи на імперативність вимог пункту 5 параграфу 3 ст. 23 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення) про відсутність вини залізниці та підстав для покладення на відповідача відповідальності за нестачу вантажу (ферохрому марки ФХ 025) у розмірі 990 кг., а тому суд не сприймає твердження позивача про те, що відсутні обставини, які б звільняли залізницю від відповідальності, а також твердження відповідача про те, що вантаж повинен був супроводжувати провідник, оскільки нормами Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення не передбачено обов”язку вантажовідправника або вантажоодержувача щодо супроводу даного виду вантажу провідником, а до правовідносин, які виникли між сторонами, суд в даному випадку застосовує саме норми вищевказаної Угоди.

Отже, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача 9 954,64 грн. збитків, завданих нестачею вантажу.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарській суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов”язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову –на відповідача: при відмові в позові –на позивача; при частковому задоволенні позову –на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.          В позові відмовити.

2.          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                                                      С.Р.Станік

підписано: 21.04.2008