Постанова

від 09.12.2008 по справі 47/420

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

47/420

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 09.12.2008                                                                                           № 47/420

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Сотнікова С.В.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача - Іванова С.О. (дов. №4 від 22.01.2008 р.);

 від відповідача - Ґудзь В.М.(дов. №90 від 16.10.2008 р.);

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю виробниче комерційне підприємство "Ювіс"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 06.03.2008

 у справі № 47/420  

 за позовом                               Товариство з обмеженою відповідальністю виробниче комерційне підприємство "Ювіс"

 до                                                   Державна адміністрація Залізничного транспорту України (Укрзалізниця)

 про                                                   стягнення 9954,64 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.03.2008 року у справі№ 47/420 в позові відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційне підприємство “Ювіс” звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, з підстав та невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи та неправильного застосування норм матеріального права.

Відповідачем надано відзив, в якому він заперечив доводи апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, вважає, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.02.2006 року позивачем та Відкритим акціонерним товариством “Челябінський електрометалургійний комбінат” укладено контракт № 252, відповідно до умов якого, ВАТ “Челябінський електрометалургійний комбінат” зобов'язалось протягом строку дії цього контракту передати у власність ТОВ “Виробничо-комерційне підприємство “Ювіс” продукцію, а останнє зобов'язалося приймати (забезпечити приймання) і оплачувати товар на умовах, які погоджені цим контрактом, узгоджені сторонами в додаткових угодах та додатках, які є невід'ємною частиною цього контракту.

Пунктом 4.2. контракту передбачено здійснення поставки товару залізничним транспортом згідно з умовою DAF ст. Соловей (станція переходу кордону Росія - Україна) при наявності дозвільної телеграми перевізника, якщо інший порядок не буде узгоджений сторонами додатково.

Відповідно до залізничної накладної №Р545989 від 30.08.2006 ВАТ “Челябінський електрометалургійний комбінат” відправлено на адресу позивача вагон №67512707 з вантажем ферохрому, вагою 68136,00 кг., 68 місць, навантаження вантажу здійснювалось засобами вантажовідправника. У графі 45 зазначеної накладної відсутні відмітки вантажовідправника про здійснення опломбування вантажу, а в графі 13 визначено, що вага вантажу встановлена вантажовідправником.

Комерційним актом Ж №580908 від 07.09.2006 у вагоні №67512707, який слідував без охорони та супроводу, було виявлено нестачу 990 кг. ферохрому марки ФХ 025, внаслідок розкриття пакування МКР-С.

Також, вказаним актом було встановлено, що завантаження у вагоні було рівномірне, зі сходу правого боку ходу потягу над першим люком в МКР-С була розташована незадіяна пломба зі свинцю з контрольними знаками вантажовідправника (ВАТ “Челябінський електрометалургійний комбінат”), а з іншого боку: цех № 52, вантаж у вагоні поміститися міг, вагон був технічно справний, двері зачинені на замки, люка укручені, течі вантажу немає.

15.11.2006р. позивачем було надіслано на адресу Головного комерційного управління Укрзалізниці претензію №1940 з вимогою про відшкодування вартості втраченого вантажу у розмірі 9559,44 грн.

Головне комерційне управління Укрзалізниці своїм листом №ЦРЖН-74/06 від 12.04.2007р. відмовило позивачу у задоволенні претензії останнього №1940 від 15.11.2006р.

Відповідно до Інкотермс-2000 “Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати”, термін DAF “поставка до кордону” означає, що продавець виконав свої обов'язки щодо поставки, коли товар, що пройшов митне очищення для експорту, але ще не для імпорту, наданий у розпорядження покупця нерозвантаженим на прибулому транспортному засобі в названому місці та пункті на кордоні, але перед митним кордоном суміжної країни.

Під терміном "кордон" може розумітися будь-який кордон, включаючи кордон країни експорту. Тому сторонам надзвичайно важливо завжди точно визначати відповідний кордон шляхом зазначення у терміні конкретного місця та пункту. Однак, якщо сторони бажають покласти на продавця обов'язки щодо розвантаження товару з прибулого транспортного засобу та всі ризики й витрати такого розвантаження, це має бути чітко обумовлено шляхом включення відповідного застереження до договору купівлі-продажу. Цей термін може застосовуватися незалежно від виду транспорту, за умови, що товар доставляється до сухопутної межі. До обов'язків продавця зокрема входить: надання товару у відповідності з договором, виконання, де це належить, усіх митних формальностей, необхідних для експорту товару до названого місця поставки на кордоні та для його транзитного перевезення через будь-яку країну, обов'язок надати товар у розпорядження покупця нерозвантаженим на прибулому транспортному засобі в названому місці поставки на кордоні, у встановлену дату або в межах узгодженого періоду, нести всі ризики втрати чи пошкодження товару до моменту здійснення його поставки, зобов'язання нести витрати, пов'язані з діями щодо перевірки товару (такими як перевірка якості, розмірів, ваги, кількості), необхідними для здійснення поставки товару, зобов'язання за власний рахунок забезпечити пакування товару (за винятком випадків, коли існує домовленість або звичай відповідної галузі торгівлі щодо поставки товару з такими ж характеристиками, що обумовлені договором, без упаковки), необхідне для доставки товару до кордону та його подальшого транспортування тощо. До обов'язків покупця зокрема входить: сплата ціни товару у відповідності з договором купівлі-продажу, зобов'язання прийняти поставку товару, як тільки її здійснено, зобов'язання нести всі ризики втрати чи пошкодження товару з моменту здійснення його поставки тощо.

Відповідно до § 1 ст. 22 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, залізниця, яка прийняла вантаж до перевезення по накладній СМГС, відповідальна за виконання договору перевезення на всьому шляху слідування вантажу до його видачі на станції призначення.

Параграфом 3 цієї ж статті передбачено, що кожна наступна залізниця, яка приймає вантаж до перевезення разом з накладною, вступає тим самим в цей договір перевезення та приймає на себе зобов'язання по цьому договору.

Параграфом 1 ст. 23 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення встановлено, що залізниця відповідальна в межах умов, які встановлені цим розділом за прострочку доставки вантажу та за шкоду, яка виникає у зв'язку з повною або частковою втратою, недостачею маси, пошкодження, псування або зниження якості вантажу по іншим причинам за час з моменту прийняття вантажу до перевезення до видачі його на станції призначення.

Параграфом 3 цієї ж статті встановлено, що залізниця звільняється від відповідальності за повну або часткову втрату вантажу, зменьшення маси, пошкодження, псування або зниження по іншим причинам якості вантажу, який прийнятий до перевезення, якщо повна або часткова втрата, зменьшення маси, пошкодження, псування або знаження якості вантажу по іншим причинам виникли:

1)          внаслідок обставин, яким залізниця не могла запобігти і усунення яких від неї не залежало;

2)          внаслідок неналежної якості вантажу, тари і пакування при прийманні його до перевезення на станції відправлення або внаслідок особливих природних т фізичних якостей вантажу, тари, пакування, які спричинили їх горіння або поламку, в тому числі порушення герметичності, скляної, поліетіленової, металевої, дерев'яної, керамічної та інших видів тари і пакування, іржу, внутрішнє псування або подібні наслідки;

3)          з вини відправника або отримувача або внаслідок їх вимог, в силу яких неможливо покласти вину на залізницю;

4)          по причинам, які пов'язані з навантаженням та розвантаженням вантажу, якщо навантаження або розвантаження проводилися відправником або отримувачем, факт завантаження вантажу у вагон відправником встановлюється на підставі запису, яка зроблена ним в накладній в графі „Завантажено" у відповідності до § 4 статті 9; якщо в цій графі відсутні дані про те, ким завантажений вантаж, вважається, що завантаження проводилось відправником;

5) внаслідок перевезення у відкритому рухомому складі вантажів, які допущені до такого перевезення внутрішніми правилами, які діють на залізниці відправлення; 6) внаслідок відсутності у вантажу тари або пакування, необхідної для його перевезення внаслідок  того,  що  відправник  або  отримувач  або  призначені   ним   провідники   вантажу   не виконали вимог додатку № 3, а також внаслідок того, що провідники не відповідали вимогам, які і    ставилися цими приписами;

7) внаслідок відсутності у вантажу тари або пакування, необхідної для його перевезення відповідно до § 1 статті 9, із-за чого не була забезпечена цілісність вантажу при його перевезенні на всьому шляху слідування;

8)          внаслідок таких недоліків тари або пакування вантажу, які не могли бути виявлені залізницею шляхом їх зовнішнього огляду при прийманні вантажу до перевезення на станції відправлення, із-за чого не була забезпечена цілісність вантажу при його перевезенні на всьому шляху слідування;

9)          внаслідок того, що відправник здав до перевезення предмети, які не допускаються до перевезення, під не вірним, не точним та неповним найменуванням;

10)          внаслідок того, що відправник здав до перевезення вантажі, які приймаються до перевезення на особливих умовах, під не вірним, не точним та неповним найменуванням або без дотримання визначених в цій Угоді правил;

11)          внаслідок зменшення маси вантажу з причини його особливих природних якостей, якщо це зменшення не перевищує норми, які встановлені в § 1 статті 24;

12)          внаслідок того, що відправник здійснив завантаження вантажу в непридатний для перевезення цього вантажу вагон або контейнер, хоча цю непридатність він повинен був визначити відповідно § 4 статті 9 або § 11 Додатку 8 при перевірці стану вагону або контейнера по його виду; факт завантаження вантажу у вагон відправником встановлюється на підставі запису в графі „Завантажено" у відповідності § 4 статті 9; якщо в цій графі відсутні відомості про те, ким завантажено вантаж, то вважається, що завантаження проводилось відправником;

13)          внаслідок невиконання або неналежного виконання митних або інших адміністративних правил відправником, отримувачем або уповноваженою особою;

Параграфом 6 ст. 23 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення встановлено, що внесені в накладну відомості про масу вантажу та кількість вантажних місць тільки тоді можуть слугувати доказами проти залізниці:

1)          якщо перевірка маси вантажу була виконана залізницею, відомості про масу вантажу внесені в графу „Маса (в кг) визначена залізницею" і засвідчені нею в графі „Штемпель станції зважування, підпис";

2)          якщо перевірка кількості місць вантажу була виконана залізницею, відомості про кількість місць внесені в накладну в графу „Відмітки залізниці" і засвідчені в ній підписом працівника і накладенням календарного штемпелю станції.

Параграфом 9 цієї ж статті визначено, що якщо по обставинам справи виявиться, що повна або часткова втрата, нестача маси, пошкодження, псування або зниження якості вантажу по іншим причинам могли відбутися внаслідок обставин, які викладені в пунктах 2, 4 - 13 § 3 цієї статті, то вважається, що втрата виникла внаслідок цих обставин, доки відправник або отримувач не доведе протилежного. Це припущення є недійсним у випадку, який вказаний в пункті 5 § 3 цієї статті, якщо є втрата цілих місць.

Як було зазначено вище, відповідно до залізничної накладної №Р545989 від 30.08.2006 у вагоні № 67512707 ВАТ “Челябінський електрометалургійний комбінат” було відправлено на адресу позивача вагон №67512707 з вантажем ферохрому, вагою 68136,00 кг, 68 місць, навантаження вантажу здійснювалось засобами вантажовідправника, у графі 45 зазначеної накладної відсутні відмітки вантажовідправника про здійснення опломбування вантажу, а в графі 13 цієї ж накладної було зазначено, що вага вантажу визначалась відправником, завантаження у вагоні було рівномірне, зі сходу правого боку ходу потягу над першим люком в МКР-С була розташована незадіяна пломба зі свинцю з контрольними знаками вантажовідправника (ВАТ “Челябінський електрометалургійний комбінат”) з одного боку, а з іншого боку: цех № 52, вантаж у вагоні поміститися міг, вагон був технічно справний, двері зачинені на замки, люки укручені, течі вантажу немає, транспортування здійснювалось у відкритому рухомому складі (графа 12), мало місце розкриття пакування одного з контейнерів МКР-С та виявлено нестачу вантажу (ферохрому марки ФХ 025) у розмірі 990 кг., що підтверджується та встановлено у комерційному акті Ж № 580908 від 07.09.2006 року.

відповідно до пункту 5 параграфу 3 ст. 23 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення встановлено, що залізниця звільняється від відповідальності за повну або часткову втрату вантажу, зменшення маси, пошкодження, псування або зниження по іншим причинам якості вантажу, який прийнятий до перевезення, якщо повна або часткова втрата, зменшення маси, пошкодження, псування або зниження якості вантажу по іншим причинам виникли внаслідок перевезення у відкритому рухомому складі вантажів, які допущені до такого перевезення внутрішніми правилами, які діють на залізниці відправлення, а крім цього параграфом 9 цієї ж статті визначено, що якщо по обставинам справи виявиться, що повна або часткова втрата, нестача маси, пошкодження, псування або зниження якості вантажу по іншим причинам могли відбутися внаслідок обставин, які викладені в пунктах 2, 4 - 13 § 3 цієї етапі, то вважається, що втрата виникла внаслідок цих обставин, доки відправник або отримувач не доведе протилежного, однак це припущення є недійсним у випадку, який вказаний в пункті 5 § 3 цієї етапі, якщо є втрата цілих місць.

Разом з тим, втрати цілих місць не було виявлено, а отже колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність вини залізниці та підстав для покладення на відповідача відповідальності за нестачу вантажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 3 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Збитки статтею 22 ЦК України віднесені до майнової шкоди.

Відповідно до частини 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Підставою виникнення цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків є наявність збитків, протиправність дій особи, яка завдала збитків, причинний зв'язок між ними та наявність вини заподіювана шкоди.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема такі як відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

За таких обставин, апеляційна колегія вважає висновок місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 9954,64 грн. збитків, правомірним та обґрунтованим.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Апелянтом не надано беззаперечних доказів на підтвердження тих доводів, на які він посилається в апеляційній скарзі.

Згідно ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва  від 06.03.2008р. у даній справі відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи, прийнято з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційне підприємство “Ювіс” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2008р. у справі  № 47/420 – без змін.

Матеріали справи № 47/420 повернути Господарському суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді