Рішення

від 21.04.2008 по справі 5/60

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

5/60

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" квітня 2008 р.                     Справа № 5/60

Господарський суд Чернівецької області в складі головуючого судді Паскаря А. Д., розглянувши позовну заяву

Кооперативного підприємства "Мурафський консервний завод", с. Мурафа Шаргородського району Вінницької області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроекспорт", м. Чернівці

третя особа, на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних на предмет спору –Фірма “Дабл ю Джей Грейн Лімітед”, м. Дьор, Угорщина

про визнання недійсним договору комісії та застосування наслідків, передбачених статтею 48 ЦК УРСР

за участю представників сторін:

від позивача: Смик Л. М., довіреність від 04.04.2007 № 11/3; Прицюк А. В., довіреність від 04.04.2007 № 12/3;

від відповідача: Суходольський І.Г., довіреність від 10.01.2008 № 3;

від третьої особи: Суходольський І.Г., довіреність від 12.02.2007,

В С Т А Н О В И В :

Кооперативне  підприємство  "Мурафський  консервний  завод", с. Мурафа Шаргородського району Вінницької області, звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроекспорт", м. Чернівці, про визнання недійсним договору комісії від 08.04.2002, згідно ст. 48 Цивільного кодексу УРСР та застосування передбачених цією статтею наслідків.

Позов обґрунтований тим, що  договір комісії не відповідає вимогам ст. 1 Закону України "Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції”, ст.ст. 4, 22 Закону України "Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини”.

Відповідач позов на визнавав, посилаючись в тому числі на те, що позивачем без поважних причин пропущений строк позовної давності.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 16.05.2007, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.07.2007, позов задоволено. Укладений сторонами зазначений договір комісії визнано недійсним та зобов'язано Колективне підприємство "Мурафський консервний завод” повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Украгроекспорт", сік яблучний концентрований, виробництва 2000 року, в кількості 350 тонн 68 Брікс по ціні не нижче 4272,00 грн. за одну тонну і 350 тонн 70 Брікс по ціні 4272,00 грн. за тонну, всього на суму 2990400 грн., який знаходиться на КП "Мурафський консервний завод".

Постановою Вищого господарського суду України від 27.11.2007 рішення господарського суду Чернівецької області від 16.05.2007 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.05.2007 року у даній справі скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Чернівецької області.

Розпорядженням голови господарського суду Чернівецької області розгляд справи доручено судді Паскарю А.Д.

Рішення прийнято 21.04.2008 після закінчення строку оголошеної 16.04.2008 на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України перерви.

До прийнятті рішення позивач в порядку, встановленого статтею 22 ГПК України, змінивши свою позовну вимогу, просив лише визнати недійсним зазначений договір, тобто без застосування наслідків, передбачених статтею 48 діючого на  день укладення оскаржуваного договору Цивільного кодексу УРСР. Крім того, представники позивача, посилаючись на те, що оскільки у відповідності до договору уступки права вимоги від 30.09.2003 Фірма “Дабл ю Джей Грейн Лімітед”,, є правонаступником ТОВ “Украгроекспорт” за оскаржуваним договором, заявили усне клопотання про  залучення зазначеної фірми, яка є третьою особою  у даній справі, відповідачем.

Приймаючи до уваги, що при визнанні угод недійсними застосування наслідків, передбачених законом, є обов'язковим, уточнення позивачем своїх позовних вимог судом визнається незаконним, у зв'язку з чим позов вирішується в  його первісному варіанті.

Щодо задоволення заявленого представниками  позивача усного клопотання про залучення  третьої особи відповідачем суд відмовив з урахуванням того, що  згідно заяви позивача про змінну позовних вимог від 27.02.2008 Фірма “Дабл ю Джей Грейн Лімітед”  претендує “... на першочергове задоволення своїх вимог в сумі 2990400 грн., які забезпечені заставою, як кредитора КП “Мурафський консервний завод” у справі про його банкрутство”, а відповідно до ухвали господарського суду Вінницької області від 11.03.2008 № 10/68-04 розгляд заяви згаданої фірми у справі № 10/68-04 про включення до реєстру вимог кредиторів призначений на 24.04.2008. Крім того, суд зазначає, що відповідно до статті 24 ГПК України залучення до участі у справі іншого відповідача, у тому числі за клопотанням сторони, є правом але не обов'язком господарського суду.

У судовому засіданні представники позивача позов підтримали та просили  його задовольнити, посилаючись на те що укладений сторонами договір комісії від 08.04.2002 суперечить законодавству, а встановлений ЦК України строк позовної давності для визнання угод нечинними на день пред'явлення позову ще не закінчився.

Представник відповідача та третьої особи проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позов та письмових запереченнях на заяву позивача про зміну позовних вимог, зокрема, у зв'язку з тим, що строк позовної давності закінчився ще 08.04.2005, а підстав для його поновлення, як взагалі і підстав  для оскарження  договору немає; позов не містить відомостей чиї саме і які права були порушені укладенням договору; згідно умов договору повну відповідальність за втрату, недостачу чи псування товару несе позивач.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини між сторонами, заслухавши пояснення представників учасників процесу, суд дійшов висновку про необґрунтованість позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного договору комісії від 08.04.2002 КПФ "Украгроекспорт” правонаступником якого є відповідач, (комітент) доручив, а КП "Мурафський консервний завод" (комісіонер) зобов'язався здійснити для комітента від свого імені одну або декілька угод по реалізації сільськогосподарської продукції –соку яблучного концентрованого, виробництва 2000 року в кількості 350 тон 68 Брікс по ціні не нижче 4272,00 грн. за одну тонну і 350 тонн 70 Брікс по ціні 4272,00 грн. за одну тону, всього на суму 2990400 грн., який знаходиться на КП "Мурафський консервний завод" на відповідальному зберіганні для реалізації на підставі цього договору комісії.

Передача соку яблучного концентрованого на відповідальне зберігання позивачеві підтверджується актом прийому - передачі від 30.12.2000.

З  матеріалів справи вбачається, що термін придатності для споживання соку яблучного концентрованого виробництва 2000 року, який підлягав реалізації за спірним договором комісії, складав один рік, тобто кінцевий термін для його споживання сплинув щонайменше в грудні 2001 року.

Спірний договір комісії укладений 08.04.2002, тобто після закінчення придатності соку яблучного.

Викладене безперечно свідчить про те, що сторонам на момент укладення спірного договору було достеменно відомо, що сік яблучний, виробництва 2000 року, непридатний для подальшого його використання, однак в порушення вимог чинного законодавства вони підписали спірний договір.

Таким чином, виникнення (укладення) договору, який є предметом даного спору, є результатом вільного волевиявлення його сторін, у тому числі і позивача.   

У цьому контексті суд зазначає про відсутність у даному випадку будь-яких порушень прав та охоронюваних законом інтересів позивача.           

Комісіонер зобов'язувався виконати доручення комітента в строк до 01.11.2,003, або після закінчення строку договору повернути нереалізовану кількість продукції  –соку яблучного концентрованого, комітенту.

З метою забезпечення виконання договору комісії сторони уклали договір застави від 24.01.2003, за яким позивач, як заставодавець, передав  в заставу відповідачу –заставодержателю майно на загальну суму 3 842 771 грн. 11 коп.

Факт прийому-передачі відповідачем позивачеві соку на комісійний продаж  сторони зафіксували у відповідному акті від 24.03.2003.

Свої зобов'язання за договором щодо реалізації соку в строк до 01.11.2003 або повернення його нереалізованої кількості позивач не виконав.

30 вересня 2003 року відповідач уклав з фірмою “Дабл ю Джей Грейн Лімітед”, м. Дьор Угорщина, договір уступки права вимоги, за яким відповідач передав право вимоги по спірному договорі комісії новому кредитору.

В ході розгляду  господарським судом Вінницької області порушеної ним 09.04.2004  справи  № 10/68-04 про банкрутство позивача письмова заява вказаної фірми про внесення її до реєстру вимог кредиторів боржника станом на день винесення даного рішення залишилася невирішеною.

У відповідності до пункту  6 “Прикінцевих та перехідних положень”  Цивільного кодексу України, його правила про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Згідно з пунктом 7 цих же Положень, до позовів про визнання заперечуваного правочину недійсним, право на пред'явлення яких виникло до 1 січня 2004 року, застосовується позовна давність, встановлена для відповідних позовів законодавством, що діяло раніше.

За правилами статті 71 Цивільного кодексу УРСР, який діяв на момент існування спірних правовідносин, до позовів про визнання угод недійсними застосовується загальний строк позовної давності –три роки.

Відповідно до статті 76 ЦК УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Перебіг строку позовної давності в даному спорі почався з дня підписання сторонами спірного договору комісії, тобто з 08.04.2002. При цьому зміна керівників та арбітражних керуючих та неналежне виконання ними покладених на них обов'язків не може вплинути на початок перебігу і закінчення строку позовної давності. Отже, строк давності для пред'явлення даного позову сплив ще 11.04.2005 ( з урахування вихідних днів).

Зміна строків позовної давності  і поряду їх обчислення угодою сторін не допускається. Позовна заява застосовується судом, арбітражем або третейським судом незалежно від заяви сторін. Закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові (статті 73, 75, 80 ЦК УРСР).

Пунктом 1.2 договору сторони визначили строк його дії до 01.11.2003, тобто до дня, коли позивач зобов'язався реалізувати сік або повернути його відповідачеві.

Наведене свідчить про те, що на день пред'явлення позову договір утратив чинність, тобто не існував. Проте, загальновідомо, що визнавати недійсною можна лише угоду, яка діє, існує. Отже, пред'явлення позову про визнання недійсною неіснуючої угоди суперечить нормам логіки.

Статтею    410 ЦК УРСР встановлено, що комісіонер не вправі, якщо інше не передбачено договором, відмовитись від виконання прийнятого доручення, за винятком випадків, коли це викликано неможливістю виконання доручення або порушенням комітентом договору комісії.

Комісіонер зобов'язаний письмово повідомити комітента про свою відмову. Договір комісії зберігає свою чинність протягом двох тижнів з дня одержання комітентом повідомлення комісіонера про відмову від виконання доручення.

Якщо комісіонер відмовиться від виконання прийнятого доручення внаслідок порушення договору комісії комітентом, він вправі одержати як відшкодування понесених витрат, так і комісійну винагороду.

Спірним договором право відмови позивача від його виконання не передбачено. Листом від 15.01.2004 № 3 позивач повідомив ПП “Вердикт”, яке представляло інтереси Фірми “Дабл ю Джей Грейн Лімітед”, що  частина соку, який є предметом спірного договору перероблена, а інша частина в кількості 350 тонн реалізована ним для забезпечення власних виробничих потреб. Тобто, де-факто позивач про відмову від виконання умов договору позивач письмово відповідача не повідомив та від повернення відповідачеві  соку або коштів від його реалізації, або інших товарно-матеріальних цінностей вартістю отриманого соку за мінусом комісійних безпідставно відмовився.

Вирішуючи спір, суд враховує також і судову практику найвищої судової інстанції держави, зокрема ухвалу Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 24.05.2006, з якої випливає, що з огляду на зміст статей 71, 80 ЦК України 1963 року їх положення про правові наслідки спливу строку позовної давності можуть застосовуватися лише у тих випадках, коли буде доведено існування самого суб'єктивного цивільного права і факт його порушення або оспорювання. Якщо ж при розгляді справи буде встановлено, що у позивача немає суб'єктивного права, про захист якого він просить, або ж воно не порушувалось чи не оспорювалось, суд повинен відмовити в позові не через пропущення строку позовної давності, а за безпідставністю матеріально-правової вимоги.

За таких обставин, враховуючи непослідовні та суперечливі твердження позивача, а також й те, що: спірний договір сторонами, у тому числі і позивачем, був укладений внаслідок їх вільного волевиявлення; від своєчасного виконання його умов позивач безпідставно відмовився; права та охоронювані законом інтереси позивача не порушені; на день пред'явлення  позову договір втратив чинність (не діяв); встановлений законом строк позовної давності сплинув, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Крім того, з урахуванням того, що від застосування наслідків, передбачених частиною 2 статті 48 ЦК УРСР, позивач відмовився, суд дійшов висновку, що, пред'явивши даний позов, КП "Мурафський консервний завод”, а також безпідставний зрив арбітражними керуючим (ліквідатором) боржника (позивача) розгляду заяви Фірми “Дабл ю Джей Грейн Лімітед” про її включення  до реєстру вимог кредиторів боржника в процесі розгляду господарським судом Вінницької області справи про банкрутство боржника, позивачем даний позов пред'явлений з метою невиконання ним умов укладеного сторонами договору застави від 24.01.2003.

Таким чином, в ході розгляду справи, на відміну від відповідача, який повністю довів ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень, позивач, всупереч вимог статті 33 ГПК України, не довів обґрунтованість своїх вимог.

Відмовляючи у задоволенні безпідставного позову, здійснені сторонами судові витрати належить віднести на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1.У задоволенні позову відмовити за безпідставністю.

2.Стягнути з Кооперативного підприємства “Мурафський консервний завод", с. Мурафа Шаргородського району Вінницької області, ідентифікаційний код 01729424, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроекспорт", м. Чернівці, вул. Садова, 6, ідентифікаційний код 22842461, державне мито в сумі 85 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 59 грн.  

Суддя                                                            А. Паскарь