Рішення

від 08.04.2008 по справі 37/62

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

37/62

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  37/62

08.04.08

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична агенція «Лінія захисту»

До                      Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

Про                       стягнення 6 248 791,12 грн.

Суддя Кондратова І.Д.

В засіданнях брали участь представники сторін:

Від позивача    Косовець Н.В. - представник за довіреністю № 43-02/08 від 25.02.2008 року;  Оленченко О.В. –директор;

Від відповідача          Троян О.В. - представник за довіреністю № 76 від 01.04.2008 року;  Патюк Т.Й. - представник за довіреністю № 82 від 01.04.2008 року;

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги  Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична агенція «Лінія захисту»про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»6 248 791,12 грн. заборгованості (5 619 953 грн. основного боргу,  277 431,98 грн. витрат від зміни індексу інфляції, 3% річних в розмірі 61 299,10 грн. та пеню в розмірі 264 488,76 грн. за несвоєчасне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договорів).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.02.2008 р. порушено провадження у справі № 37/62, розгляд справи було призначено на 26.02.2008 року о 15-00.

У відповідності до частини 3  статті 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні неодноразово оголошувалась перерва.

Представник відповідача в судовому засіданні 11.03.2008 р. надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого  просить суд у позові відмовити повністю з підстав недоведеності позивачем заявлених позовних вимог.

Представником позивача в судовому засіданні 25.03.2008 року подано письмові заперечення на відзив, а також подано на підставі статті 22 Господарського процесуального кодексу України заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якого позивач просить суд стягнути з відповідача 5 619 953 грн. основного боргу,  477 073,75 грн. витрат від зміни індексу інфляції, 3% річних в розмірі 95 469,64 грн. та пеню в розмірі 264 488,76 грн. за несвоєчасне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договорів.

Частина 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України визначає права, які належать лише позивачу. Так, відповідно до зазначеної норми права, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог.

Враховуючи те, що судом не встановлено, що вищезазначені дії позивача суперечать законодавству або порушують права та охоронювані законом інтереси інших осіб, суд прийняв заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог до розгляду.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 08.04.2008 року за згодою представників сторін оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична агенція «Лінія захисту»(виконавець) та  Відкритим    акціонерним товариством    «Акціонерна    компанія «Київводоканал»(замовник) були укладені договори № А-0605/03 від 06.05.2003р., № 1908/03 від 23.12.2003р. та № 12/3-07 від 15.06.2007р., а також додаткові угоди № 7 від 15.06.2007р., № 8 від 15.06.2007р., № 10 від 15.06.2007р. та № 11 від 15.06.2207р. до договору 12/3-07 від 15.06.2007р.

У відповідності до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно  до  умов  вищевказаних  договорів сторони погодили, що позивач  надає  відповідачу  послуги  із задоволення   кредиторських   вимог   відповідача   шляхом   витребування   заборгованості   від боржників відповідача, а відповідач в свою чергу зобов'язується    прийняти та оплатити вищевказані послуги. Відповідач сплачує позивачу відсотки від розміру задоволених вимог відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, протягом   існування   договірних   відносин,   позивач   належним   чином   виконує   свої зобов'язання   перед   відповідачем,   проте   відповідач,   всупереч   умовам   договорів,   свої зобов'язання  виконує  неналежним  чином,  що  призвело  до   виникнення  заборгованості   у відповідача перед позивачем.

Відповідно до умов договорів сторони погодили розмір винагороди, яка перераховується виконавцю замовником.  Так, зокрема, відповідно до п. 4.1 договору № А-0605/03 від 06.05.2003р. замовник сплачує виконавцю винагороду в розмірі 10 % від розміру задоволених вимог, відповідно до п.п. 3.1.2, 3.1.3 договору № А-1908/03 від 23.12.2003р. після набрання чинності рішенням (постановою) суду (господарського суду), що є остаточним для виконання про задоволення позову заявника до боржника –кошти у сумі 0,65% від суми коштів, задоволеної судовим рішенням (постановою), в тому числі кошти у сумі 0,1% сплачується замовником протягом десяти днів після набрання чинності рішенням суду першої інстанції, решта коштів (0,55%) –протягом десяти днів після прийняття остаточного рішення (постанови). Після фактичного задоволення вимог замовника до боржника –щоквартально 3 % від фактично задоволених вимог замовника одержаних за квартал коштів до десятого числа місця наступного за звітним періодом. Відповідно до п. 5 додаткових угод до поговору № 12/3-07 від 15.06.2007р. за надання виконавцем послуг виплачується винагорода в розмірі 5 (п'яти) відсотків) від ціни позову : 2,5 % від ціни позову виплачуться протягом 10 днів банківських днів з дня підписання угоди, 2,5 % від ціни позову –продовж 10 днів з дня отримання на розрахунковий рахунок замовника від боржника чи третіх осіб (включаючи проведення рахунків на виконання рішень державних органів) коштів, та /або залік зустрічних вимог, отримання іншого майна та /або активів або товарів, матеріальних та нематеріальних прав, списання, прощення боргу, а також вчинення будь-яких інших дій, в результаті яких відбулось зменшення заборгованості щодо якої надаються послуги.

З наданих пояснень позивачем, а також актів приймання-передачі виконаних робіт, рахунків, судом встановлено, що позивачем виконане доручення з повернення на користь відповідача кредиторських вимог в розмірі 459728364,74 грн., розмір винагороди за договорами при цьому становити 7002380,64 грн., а сума несплаченої винагороди становить 5619953,28 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до  статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична агенція «Лінія захисту» доказів вбачається, що позивач виконав свої зобов'язання, покладені на нього договором, в повному обсязі.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечує проти позову, посилаючись на те, що позивачем не доведено, що кошти надійшли на рахунок відповідача завдяки позивачу і на виконанням умов договорів, укладених сторонами, не зазначено, які саме заходи вживались позивачем для виконання договорів.  А також  відповідач вказує на те, що позивач в порушення умов договорів не звітував перед Відкритим  акціонерним товариством    «Акціонерна    компанія «Київводоканал»про хід виконання своїх зобов'язань за договорами. Судом розглянуті заперечення відповідача та не приймаються до уваги з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, виконавець на виконання умов договорів надсилав на адресу відповідача акти приймання-виконання виконаних робіт, рахунки, а також звіти наданих послуг. Матеріали справи містять докази направлення вищевказаних документів на адресу відповідача, а отже твердження відповідача про те, що виконавець не звітував перед ним про виконані роботи не відповідає дійсності.

У відповідності до п. 5.2 договору № А-0605/03 від 06.05.2003 р. сторони погодили, що у випадку наявності заперечень щодо розміру винагороди, замовник зобов'язаний протягом п'яти днів після отримання рахунку рекомендованим листом з повідомленням надіслати виконавцю аргументовані заперечення, після чого сторони проводять роботу по погодженню розміру винагороди в порядку, передбаченому п. 8.1, 8.2. договору. Згідно п. 3.5 договору № А-1908/03 від 23.12.2003 року акт виконаних робіт складається сторонами протягом трьох календарних днів : у випадку винесення судом рішення про задоволення позову - з дати вступу такого рішення в законну силу; у випадку задоволення вимог замовника шляхом перерахування коштів боржником або третьою особою на погашення заборгованості –з дати надходження коштів на рахунок замовника, у випадку задоволення вимог замовника шляхом отримання інших активів або товарів на погашення заборгованості –з дати, отримання таких активів або товарів, вказаній у акті прийому-передачі, накладній тощо. Відповідно до п.п. 2.3, 2.4 договору № 12/3-07 від 15.06.2007 року надання юридичних послуг за цим договором засвідчується актами приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт), в яких зазначається повний склад наданих послуг. Замовник протягом семи днів з моменту отримання акту, зобов'язаний підписати його та надіслати (вручити) екземпляр виконавцю. У разі неотримання виконавцем підписаного акту прийому передачі наданих послуг або аргументованих заперечень в семиденний термін з дати направлення такого акту замовнику, послуги вважаються прийнятими замовником за обсягом, вартістю та якістю, вказаною в акті. Базою для нарахування винагороди виконавцю є сума погашеної боржниками замовника заборгованості, що надійшла на рахунок замовника у розрахунковому місяці за кожною додатковою угодою та підтверджена належним чином засвідченими копіями платіжних доручень.

Судом встановлено, що відповідач отримав акти приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт), які надсилались позивачем на його адресу, проте дані акти не підписав та не повернув виконавцю, а також не висував будь-які аргументовані заперечення проти обсягів, якості та кількості виконаних робіт за договорами. А тому у відповідності до домовленості сторін та вимог чинного законодавства, послуги надані позивачем вважаються прийнятими, а сума винагороди відповідно становить 5619 953,28 грн., розмір якої визначений обґрунтованим розрахунком позивача та підтверджується доказами, які наявні в матеріалах справи.

Як визначено статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

 Відповідно до статей 526, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що відповідач безпідставно не підписав та не повернув позивачу акти виконаних робіт, в строк, встановлений договорами про надання юридичних послуг в повному обсязі за виконані роботи та надані послуги  не розрахувався, а тому враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, то  за таких обставин, позов в частині стягнення основного боргу в розмірі 5619 953,28 грн. визнається судом обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична агенція «Лінія захисту»також просить суд стягнути з відповідача інфляційні витрати в розмірі 477 073,75 грн. та 3% річних в розмірі  95 469,64 грн.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов'язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу  України, підлягають стягненню інфляційні витрати в розмірі  477073,75 грн. та 3% річних в розмірі  95 469,64 грн., розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі    264 488,76 грн., яка нарахована позивачем за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті  611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до умов договорів (п. 6.1 договору № А-0605/03 від 06.05.2003р. та 4.2 договору № А-1908/03 від 23.12.2003р.) та Закону України від 22.11.1996р. № 543/96-ВР «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню.

Судом встановлено, що відповідач з позивачем за надані послуги вчасно не розрахувався, а тому суд зазначає, що позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 264488,76 грн. визнаються обґрунтованими.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 ГПК України,  покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 192, 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 525, 526, 530, 546, 549, 551, 611, 625, 626, 629, 901 Цивільного кодексу України, ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,  -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»(01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1 а, код ЄДРПОУ 03327664) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична агенція «Лінія захисту» (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 49/51, офіс 101, код ЄДРПОУ 32245569) 5619953 (п'ять мільйонів шістсот дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят три) грн. 28 коп. основного боргу, 477 073 (чотириста сімдесят сім тисяч сімдесят три) грн. 75 коп. витрат від зміни індексу інфляції,  3% річних в розмірі –95 469 (дев'яносто п'ять тисяч чотириста шістдесят дев'ять) грн. 64 коп., пені в розмірі 264 488 (двісті шістдесят чотири тисячі чотириста вісімдесят вісім) грн. 76 коп., 25500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу.

СуддяІ.Д. Кондратова

Дата підписання

рішення 24.04.2008 року