Постанова

від 01.04.2008 по справі 8/360

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

8/360

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 01.04.2008                                                                                           № 8/360

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Ропій  Л.М.

 суддів:            Барицької  Т.Л.

          Калатай  Н.Ф.

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача - Якусик О.В. (довіреність № 1 від 02.01.2008);

 від відповідача - Марченко Д.П. (довіреність № 32 від 23.01.2008);

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Удача Плюс"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 01.06.2007

 у справі № 8/360 (Усатенко І.В.)

 за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Нові Технології Бізнесу"

 до                                                   Приватного підприємства "Удача Плюс"

 про                                                  стягнення 4 934,48 грн.

Відповідно до розпорядження в.о. Голови Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2008 № 01-23/1/1 розгляд справи здійснюється колегією суддів у складі: головуючої судді Ропій Л.М., суддів: Барицької Т.Л., Калатай Н.Ф.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м.Києва від01.06.2007 у справі №8/360 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 4 200,00 грн. основного боргу, 379,00 грн. пені, 45,79 грн. державного мита, 110,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині в позові відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій останній просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 01.06.2007 та покласти судові витрати на позивача, з тих підстав, що судом рішення прийняте при неповному з'ясування всіх обставин справи, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також при недоведеності обставин, які господарський суд визнав встановленими. При цьому скаржник вказує на те, що в своїх запереченнях стверджував, що спірний договір не міг бути укладений відповідачем, оскільки відповідач не потребував отримання зазначених в ньому послуг, а тому скоріш за все спірний договір та акт приймання-передачі сфальсифіковані, а підпис і печатка на ньому підроблені.

Також, відповідач зазначає, що на час укладення спірного договору бухгалтерський облік відповідача за сумісництвом здійснювала бухгалтер, яка також працювала і у позивача та мала доступ до печатки відповідача, оскільки користувалася довірою керівництва відповідача.

Крім того, відповідач зазначає, що у нього відсутній оригінал спірного договору та акту приймання-передачі, а про існування даного договору відповідач дізнався лише після подання позивачем позову до суду.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення господарського суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. При цьому позивач зазначає, що твердження відповідача про те, що спірний договір та акт приймання-передачі сфальсифіковані є надуманим, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це та скріплюється печаткою. Спірний договір № 29/04 від 12.10.2004 та акт приймання-передачі наданих послуг підписані директором відповідача Омельченко С.В., повноваження якого не оспорюються відповідачем, та скріплені печаткою відповідача, що повністю відповідає ч. 2 ст. 207 ЦК України.

Також, позивач вказує на те, що відповідач стверджуючи, що його бухгалтер мала доступ до печатки не надав відповідних доказів на підтвердження, а також не надав доказів на підтвердження факту незаконного використання печатки відповідача іншими особами, її втрати чи крадіжки. Крім того, неправдивими є твердження відповідача про ведення бухгалтером позивача бухгалтерського обліку відповідача, оскільки бухгалтер позивача Іваненко О.І. ніколи не працювала у відповідача.

В судовому засіданні 01.04.2005 представник відповідача подав клопотання про призначення судової почеркознавчої і графологічної експертизи договору № 29/04 про надання консультаційних послуг від 12.10.2004 та акту приймання-передачі наданих послуг від 30.12.2004 за договором № 29/04 від 12.10.2004. В обґрунтування заявленого клопотання представник відповідача посилається на те, що Омельченко С.В., яка на час підписання договору № 29/04 про надання консультаційних послуг від 12.10.2004 та акту приймання-передачі наданих послуг від 30.12.2004 за договором № 29/04 від 12.10.2004 була директором відповідача, стверджує, що зазначені договір та акт приймання-передачі наданих послуг не підписувала, її підпис на вказаних документах підроблений.

Представник позивача заперечує проти задоволення клопотання представника відповідача.

Апеляційний господарський суд, розглянувши вищевказане клопотання представника відповідача дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, оскільки як вбачається із письмових пояснень директора відповідача Омельченко С.В. № 162 від 31.03.2008, остання зазначає, що нею було підписано велику кількість документів та укладено договорів, угод, тощо і вона не пам'ятає, що підписувала договір № 29/04 про надання консультаційних послуг від 12.10.2004 та акт приймання-передачі наданих послуг від 30.12.2004 за договором № 29/04 від 12.10.2004, а підпис в зазначених документах схожий на її. Отже, Омельченко С.В. (директор відповідача) не заперечує підписання нею спірних договору та акту приймання-передачі наданих послуг, а лише зазначає про те, що не пам'ятає щоб вона їх підписувала. Таким чином, оскільки Омельченко С.В. не заперечує підписання нею вказаних договору та акту приймання-передачі наданих послуг, то апеляційний господарський суд вважає, що відповідач не надав переконливих аргументів щодо доцільності проведення почеркознавчої і графологічної експертизи договору № 29/04 про надання консультаційних послуг від 12.10.2004 та акту приймання-передачі наданих послуг від 30.12.2004 за договором № 29/04 від 12.10.2004.

Згідно із ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний з доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

При розгляді апеляційної скарги апеляційним господарським судом були заслухані пояснення представників сторін, досліджені наявні матеріали справи та встановлено наступне.

Позивач звернувся до господарського суду першої інстанції з позовом про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 5 314,66 грн., з яких 4 200,00 грн. заборгованість за договором № 29/04 про надання консультаційних послуг від 12.10.2004 за актами приймання-передачі наданих послуг від 30.12.2004 за договором № 29/04 від 12.10.2004 та 1 114,66 грн. пені за період з 10.01.2005 по 14.06.2006, а в ході розгляду справи в господарському суді першої інстанції позивач подав заяву про уточнення позовних вимог (а. с. 44, том 1), в якій просив стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 4 994,31 грн., з яких 4 200,00 грн. заборгованість за договором № 29/04 про надання консультаційних послуг від 12.10.2004 за актами приймання-передачі наданих послуг від 30.12.2004 за договором № 29/04 від 12.10.2004 та 794,31 грн. пені за період з 20.06.2005 по 20.06.2006.

13.03.2007 позивач, через канцелярію господарського суду першої інстанції, подав розрахунок пені (а. с. 64, том 2), в якому уточнив розмір пені та просив господарський суд першої інстанції стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 4 934,48 грн., з яких 4 200,00 грн. заборгованість за договором № 29/04 про надання консультаційних послуг від 12.10.2004 за актом приймання-передачі наданих послуг від 30.12.2004 за договором № 29/04 від 12.10.2004 та 734,48 грн. пені за період з 13.03.2006 по 13.03.2007.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.10.2004 між позивачем та відповідачем був укладений договір 29/04 про надання консультаційних послуг (далі – договір), відповідно до п. 1.1 якого, виконавець (позивач) зобов'язується за дорученням замовника (відповідача) надати йому консультації з питань, визначених цим договором, а замовник (відповідач) зобов'язується прийняти такі послуги та оплатити їх на умовах цього договору. Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 30.12.2005 (п. 8.1.).

Згідно із п. 1.2. договору позивач зобов'язується надати комплекс консультацій з питань проведення ремонтно-будівельних робіт, який включає такі питання: процедура оформлення і отримання дозвільних документів на проведення ремонтно-будівельних робіт; застосування нових технологій проведення ремонтно-будівельних робіт і нових будівельних матеріалів; визначення вартості ремонтно-будівельних робіт; забезпечення техніки безпеки при проведенні ремонтно-будівельних робіт. Нормативні вимоги до безпеки робіт.

Відповідно до п. 2.1. договору відповідач в усній чи письмовій формі замовляє надання позивачем послуг, передбачених в п. 1.2. цього договору. Замовлення може бути передане позивачу поштою, телефоном, факсом, електронною поштою або іншими засобами зв'язку.

Згідно із п. 2.8. договору надані за цим договором послуги приймаються відповідачем за актом приймання-передачі наданих послуг.

Як свідчать матеріали справи, 30.12.2004 сторонами підписано акт приймання-передачі наданих послуг за договором № 29/04 від 12.10.2004, відповідно до якого позивач надав послуги (виконав роботи) і передав відповідачу, а відповідач прийняв наступні консультаційні послуги з питань проведення ремонтно-будівельних робіт: процедура оформлення і отримання дозвільних документів на проведення ремонтно-будівельних робіт; застосування нових технологій проведення ремонтно-будівельних робіт і нових будівельних матеріалів; визначення вартості ремонтно-будівельних робіт; забезпечення техніки безпеки при проведенні ремонтно-будівельних робіт. Нормативні вимоги до безпеки робіт (п. 1).

Відповідно до п. 2 вказаного акту приймання-передачі наданих послуг зі сторони відповідача немає зауважень щодо якості наданих позивачем послуг (п. 2).

Згідно із п. 3 вищевказаного акту приймання-передачі наданих послуг вартість наданих позивачем відповідачу послуг складає 4 200,00 грн., в тому числі ПДВ – 700,00 грн.

Вказана в п. 3 цього акту грошова сума підлягає сплаті відповідачем на поточний рахунок позивача протягом 10 днів після підписання цього акту (п. 4 акту приймання-передачі наданих послуг).

Відповідно до п. 3.1. договору вартість послуг з надання консультацій, що надаються позивачем за цим договором відповідачу становить 4 200,00 грн., в тому числі ПДВ – 700,00 грн.

Зазначену в п. 3.1. цього договору суму відповідач зобов'язується сплатити позивачу у повному обсязі протягом 10 днів після підписання акта приймання-передачі наданих послуг (п. 3.2. договору).

Згідно із п. 3.3. договору відповідач оплачує послуги позивача за цим договором в безготівковій формі національною валютою України шляхом банківського переказу грошей на поточний рахунок позивача.

Таким чином, з огляду на викладене, відповідач за надані йому за договором консультаційні послуги зобов'язаний був перерахувати на поточний рахунок позивача грошові кошти в розмірі 4 200,00 грн. в строк до 09.01.2005 (включно).

Документи, які б свідчили про те, що відповідач перерахував на поточний рахунок позивача грошові кошти в розмірі 4 200,00 грн. за надані позивачем консультаційні послуги в матеріалах справи відсутні, не надав їх відповідач і в ході розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Пунктом 1 вказаної статті ГК України також передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, оскільки наявними в матеріалах справи документами підтверджується, що відповідач свого обов'язку щодо оплати отриманих послуг не виконав, то вимога позивача в частині стягнення з відповідача грошових коштів в розмірі 4 200,00 грн. обґрунтовано задоволена господарським судом першої інстанції.

Відповідно до п. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 6.2. договору у випадку порушення строків виконання грошових зобов'язань сторона, яка допустила таке порушення, незалежно від відшкодування спричинених простроченням збитків, сплачує штрафну неустойки (пеню) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від ціни порушеного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

Пунктом 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

На підставі викладеного апеляційний господарський суд погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про стягнення з відповідача пені в розмірі 379,00 грн. за несвоєчасну оплату наданих позивачем консультаційних послуг.

Твердження відповідач в апеляційній скарзі про те, що скоріш за все спірний договір та акт приймання-передачі сфальсифіковані, а підпис і печатка на ньому підроблені, апеляційний господарський суд не приймає до уваги, оскільки відповідач не надав доказів визнання договору № 29/04 від 12.10.2004 та акту приймання-передачі наданих послуг від 30.12.2004 недійними чи неукладеними, а відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Виходячи з цього, саме відповідач повинен довести, що договір № 29/04 від 12.10.2004 є недійсним.

Крім того, необхідно звернути увагу на те, що в письмових поясненнях № 162 від 31.03.2008 директор відповідача Омельченко С.В. зазначила, що вона не пам'ятає, що бачила та підписувала договір № 29/04 від 12.10.2004 та акт приймання-передачі наданих послуг, а підписи на зазначених документах схожі на її. Таким чином, директор відповідача Омельченко С.В. не заперечує підписання договору № 29/04 від 12.10.2004 та акту приймання-передачі наданих послуг від 30.12.2004, а лише зазначає, що вона не пам'ятає щоб вона їх підписувала.

Інші доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, апеляційним господарським судом не приймаються до уваги і не можуть бути підставою для скасування рішення, оскільки не вбачається наявності обставин, що свідчили б про порушення господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене та матеріали справи, немає підстав визнати доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, переконливими та такими, що спростовують висновки господарського суду першої інстанції, а тому апеляційний господарський суд вважає, що при прийнятті рішення господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку відповідно до ст. 43 ГПК України та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Згідно із п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 29.12.1976 ”Про судове рішення” із змінами, внесеними постановами Пленуму від 24.04.1981 № 4, від 25.12.1992 № 13, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Оскаржене рішення цим вимогам відповідає, а тому скасуванню чи зміні не підлягає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду м.Києва від01.06.2007 у справі №8/360 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Матеріали справи № 8/360 повернути до Господарського суду м. Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Ропій  Л.М.

 Судді                                                                                          Барицька  Т.Л.

                                                                                          Калатай  Н.Ф.