Рішення

від 07.04.2008 по справі 46/49

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

46/49

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.04.2008 р.   Справа 46/49

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Монолітстальбуд”  

доТовариства з обмеженою відповідальністю “Інженерно-будівельна компанія “Малахіт”

простягнення 185 158,05 грн.

                                                                                                               Суддя Шабунін С.В.

Представники:

від позивачаРеймес Т.С. —представник за довіреністю від 17.03.2008 р., Бучацький О.А. —представник за довіреністю від 13.01.2008 р. № 1

від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Монолітстальбуд” звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю “Інженерно-будівельна компанія “Малахіт” з позовом про стягнення 155 073,20 грн. боргу за виконані роботи відповідно до договору підряду на виконання будівельно-монтажних робіт № 01/09-2006 від 19.09.2006 р. та додатку до нього, 13 035,94 грн. пені, 13 182,83 грн. збитків внаслідок інфляції та 3 866,08 грн. 3 % річних.  

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва № 46/49 від 18.02.2008 р., розгляд якої призначено на 17.03.2008 р.

13.03.2008 р. позивачем подано до суду зміни до позовної заяви, якими він повідомляє про перерахування відповідачем 11.08.2008 р. на його користь 152 273,20 грн., просить  суд провести зарахування зустрічних вимог щодо сплаті пені та послуг генпідряду в сумі 21 837,26 грн., збільшує розмір збитків внаслідок інфляції станом на 18 143,68 грн. та 3 % річних —до 5 064,18 грн.  

У судове засідання, призначене на 17.03.2008 р. відповідач не з'явився, уповноваженого представника не направив, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2008 р. розгляд справи було віддалено на 07.04.2008 р.  

У судове засідання, що відбулося 07.04.2008 р., відповідач не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи. Про причину нез'явлення свого представника відповідач суд не повідомив, вимоги ухвал від 18.02.2008 р. та 17.03.2008 р. у справі № 46/49 не виконав, відзиву на позовну заяву не надав, заявлені вимоги не оспорив. Враховуючи вищенаведене та у відповідності до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про взаємовідносини сторін.

Представники позивача підтримали позовні вимоги та просив позов задовольнити,  з врахуванням змін до позовної заяви, стягнувши з відповідача заборгованість та штрафні санкції.

Як вбачається з позовної заяви та пояснень представника позивача, позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Монолітстальбуд” мотивований неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з оплати виконаних позивачем на його користь будівельних робіт.

На підтвердження заявлених вимог позивачем надано довідку про вартість виконаних робіт до договору № 01/09 від 19.09.2006 р., акт виконаних робіт та виписки з банківського рахунку про часткове погашення боргу.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представника, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд —

ВСТАНОВИВ:

19.09.2006 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Монолітстальбуд” в якості підрядчика та Товариством з обмеженою відповідальністю “Інженерно-будівельна компанія “Малахіт” в якості замовника укладено договір підряду № 01/09-2006 р. на виконання будівельно-монтажних робіт, за умовами якого підрядчик зобов'язався виконати зі своїх матеріалів і на свою відповідальність роботу по влаштуванню покрівельного огородження з використанням покрівельних панелей, розташованого за адресою: м. Київ, пр-т Броварський, станція метро “Дарниця” (другий вихід) за завданням замовника, згідно з локальним кошторисом матеріалів і робіт, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити роботу на умовах цього договору.           

Відповідно до п. 2 договору термін виконання робіт складає 30 робочих днів з моменту здійснення передплати згідно з п. 5.1 договору, передачі конструкторської документації та вже виконаного фронту робіт, забезпечення безперебійного надання мінімальної напруги на об'єкті, а також надання побутового приміщення, площадки для складання будівельних матеріалів і розташування будівельного крану.

Пунктами 4-5 договору сторони погодили, що вартість робіт встановлюється на основі попередньої договірної ціни та складає 488 060,00 грн., 80 % якої замовник сплачує підрядчику в якості першого авансу у сумі 390 448,00 грн. протягом п'яти робочих днів з моменту підписання договору та додатків до нього, а остаточна оплата 20 % вартості в сумі 97 612,00 грн. проводиться після закінчення робіт, протягом семи робочих днів з моменту підписання акту приймання-передачі фактично виконаних робіт. Крім цього, підрядчик сплачує замовнику в якості винагороди за здійснення функцій генпідрядника 4 % від суми фактично сплачених коштів по затвердженому акту приймання-передачі фактично виконаних робіт, протягом п'яти днів з моменту його підписання та здійснення остаточної оплати.

Згідно з п. 17 договору роботи передаються та приймаються сторонами у відповідності з локальним кошторисом матеріалів і робіт по акту приймання-передачі.              

19.10.2006 р. сторонами підписано додаткову угоду № 01/01/09-2006 до договору підряду № 01/09-2006 від 19.09.2006 р., відповідно до якої вартість робіт по ній орієнтовно складає 138 506,40 грн. З даної суми 80 % замовник сплачує підряднику в якості першого авансу в розмірі 110 805,12 грн., а 20 % остаточної вартості в сумі 27 701,28 грн. перераховує після закінчення робіт протягом 7 робочих днів з моменту підписання акту фактично виконаних робіт форми КБ-2в.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.09.2006 р. відповідачем перераховано позивачу обумовлену договором суму авансу (копія виписки з банківського рахунку в матеріалах справи).

Згідно з п. 91 постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві” від 01.08.2005 р. № 668 передача закінчених робіт (об'єкта будівництва) підрядником і приймання їх замовником оформлюється актом приймання-передачі.

Відповідно до наказу Державного комітету статистики України та Державного комітету України з будівництва та архітектури від 21.06.2002 р. № 237/5 “Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві” акт приймання виконаних підрядних робіт (форми № КБ-2в) та довідка за формою № КБ-3 складаються для визначення вартості виконаних обсягів підрядних робіт та проведення розрахунків за виконані підрядні роботи на будівництві.

19.03.2007 р. сторонами підписано акт виконаних робіт до договору № 01/09-2006 від 19.09.2006 р. на суму 545 521,20 грн. та довідку про вартість виконаних робіт форми КБ-3.        

За твердженням позивача сума заборгованості відповідача за виконані на його користь роботи по спірному договору та додатковій угоді до нього становить 155 073,20 грн.

У змінах до позовної заяви позивач зазначає, що 11.01.2008 р. відповідачем сплачено 152 273,20 грн. в рахунок погашення заборгованості за договором від 19.09.2006 р. та надає копію виписки про розрахункові операції від 11.01.2008 р. У зв'язку з цим, на думку позивача, заборгованість відповідача перед ним нараховує 50 216,85 грн. та складається з 27 008,99 грн. пені, 18 143,68 грн. збитків внаслідок інфляції та 5 064,18 грн. 3 % річних.

Також, у змінах до позовної заяви позивач посилається на п. 5.3 договору підряду та просить суд провести суд зарахування між сторонами однорідних грошових вимог на суму 21 837,26 грн. (вартість винагороди підрядника, яку він має сплатити замовнику за здійснення функцій генпідрядника) та стягнути з відповідача 5 171,73 грн. пені (27 008,99 грн. –21 837,26 грн.), 18 143,68 грн. збитків від знецінення коштів внаслідок інфляції та 5 064,18 грн. 3 % річних.  

Вивчивши всі суттєві моменти спірних правовідносин, суд приходить до висновку про доцільність часткового задоволення заявлених вимог, зважаючи на наступне:

Положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 16 договору замовник зобов'язався прийняти виконану підрядчиком роботу.  

Виходячи з пояснень представників позивача та наявних у справі доказів, позивачем виконано на користь відповідача за договором № 01/09-2006 від 19.09.2006 р. та додатковою угодою до нього підрядні роботи на загальну суму 545 521,20 грн. (акт КБ-2в та довідка КБ-3 в матеріалах справи), в свою чергу відповідач перерахував позивачу 390 448,00 грн. попередньої плати (авансу), а також оплатив виконані роботи в сумі 152 273,20 грн. Таким чином, виконаними позивачем, але не оплаченими відповідачем є підрядні роботи на суму 2 800,00 грн. (545 521,20 грн. – 390 448,00 грн.  –152 273,20 грн.).     

У відповідності з ч. 4 ст. 538 Цивільного кодексу України якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Зважаючи на вищевикладені норми чинного законодавства, а також враховуючи, що відповідно до параграфу № 7 глави 49 Цивільного кодексу України притримання є правом, а не обов'язком сторони зобов'язання, суд доходить висновку про те, що дії позивача по виконанню підрядних робіт в рамках додаткової угоди № 01/01/09-2006 від 19.10.2006 р. до договору № 01/09-2006 від 19.09.2006 р. до отримання попередньої оплати не суперечать законодавству та укладеному сторонами правочину. У зв'язку з наведеним, суд критично ставиться до розрахунку основного боргу, проведеного позивачем.

У відповідності зі змінами до позовної заяви від 12.03.2008 р. позивач нараховує відповідачу 27 008,99 грн. пені, 19 143,68 грн. збитків внаслідок інфляції та 5 064,18 грн. 3 % річних, а також просить провести зарахування однорідних грошових вимог на заявлену до стягнення суму пені та 21 837,26 грн. вартості винагороди за здійснення функцій генпідрядника, яку він зобов'язаний сплатити відповідачу.

Частиною 1 ст. 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу  України.

У ч. 1 ст. 229 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.        

Пунктом 22 договору сторони погодили, що за кожен день затримки оплати робіт   замовник сплачує підрядчику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми невиконаних зобов'язань, але не більше 10 % вартості договору.  

Зважаючи на вищенаведені норми законодавства та умови укладеного сторонами правочину, вимоги про стягнення пені, інфляційних нарахувань та 3 % річних є такими, що заявлені правомірно. Разом з тим, проведений позивачем розрахунок вказаних сум видається некоректним, у зв'язку з чим судом проведено самостійних розрахунок, відповідно до якого

-          розмір пені за шестимісячне прострочення виконання грошового зобов'язання (згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано) становить 12 847,70 грн., а саме: 4 622,45 грн. з 29.09.2007 р. по 31.05.2007 р. за 64 дні пропуску у відповідності зі ставкою Національного банку України в розмірі 8,5 % (155 073,20 грн. х 8,5 х 2 / 100 / 365 х 64) та 8 225,25 грн. з 01.06.2007 р. по 29.09.2007 р. за 121 день пропуску у відповідності зі ставкою Національного банку України в розмірі 8 % (155 073,20 грн. х 8 х 2 / 100 /365 х 121);

-          розмір збитків від знецінення коштів внаслідок інфляції становить 23 260,98 грн., а саме: 155 073,20 грн. х 115 (середній індекс інфляції за період з 29.03.2007 р. по 10.01.2008 р.) / 100 –155 073,20 грн.;

-          розмір 3 % річних складає 3 670,77 грн., а саме: 155 073,20 грн. х 3 / 100 /365  х 288 днів (з 29.03.2007 р. по 10.01.2008 р.).  

Що стосується вимог позивача про проведення судом зарахування однорідних грошових вимог на нараховану ним суму пені в розмірі 27 008,99 грн. та 21 837,26 грн. вартості винагороди за здійснення функцій генпідрядника, що її має сплатити позивач відповідачу суд враховує, що у відповідності до ст. 601 Цивільного Кодексу України зарахування зустрічних однорідних вимог є правом однієї із сторін у зобов'язанні, а не обов'язком, і може здійснюватися за заявою однієї із сторін, а не у судовому порядку. Таким чином, згідно з нормами ст. 16 Цивільного кодексу України, ст. 1 Господарського процесуального кодексу України вимоги про зарахування однорідних грошових вимог не підлягають судовому розгляду, оскільки не стосуються захисту порушеного права. При цьому суд не може вважати, що між сторонами вже проведено таке зарахування, оскільки позивачем не надано доказів надсилання відповідачеві заяви про зарахування однорідних грошових вимог, як того вимагає ст. 601 Цивільного кодексу України, а зміни до позовної заяви від 12.03.2008 р., де викладена дана вимога позивачем на адресу відповідача не направлялися.    

Враховуючи вимоги діючого Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого суд не вправі виходити за межі позовних вимог, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Монолітстальбуд” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Інженерно-будівельна компанія “Малахіт” підлягають частковому задоволенню згідно з уточненим розрахунком пені та 3 % річних, проведеного судом та в сумі збитків внаслідок інфляції, заявлених позивачем.

У відповідності з положеннями ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Натомість, від відповідача не надійшло заперечень стосовно викладених обставини порушення договірних обов'язків з оплати підрядних робіт за договором від 19.09.2006 р. та додаткової угоди до нього від 19.10.2006 р.

У відповідності з п. 3 ч. 4 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на все вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Монолітстальбуд” про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Інженерно-будівельна компанія “Малахіт” боргу та штрафних санкцій  підлягають частковому задоволенню, а судові витрати, що їх належить стягнути з відповідача —перерахуванню.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, решта доданих до матеріалів справи доказів  до уваги судом не приймаються як такі, що не мають значення для вирішення справи.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд —

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.  

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Інженерно-будівельна компанія “Малахіт” (02090, м. Київ, вул. Новаторів, 9, ідентифікаційний код 24729540) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Монолітстальбуд” (03040, м. Київ, вул. Васильківська, 18, к. 54, ідентифікаційний код 32487781) 2 800 (дві тисячі вісімсот) грн. боргу, 12 847 (дванадцять тисяч вісімсот сорок сім) грн. 70 коп. пені, 18 143 (вісімнадцять тисяч сто сорок три) грн. 68 коп. збитків від знецінення коштів внаслідок інфляції, 3 670 (три тисячі шістсот сімдесят) грн. 77 коп. 3 % річних, 374 (триста сімдесят чотири) грн. 71 коп. державного мита та 23 (двадцять три) грн. 88 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.  

Суддя                                                                                                            С.В. Шабунін

справа №  46/49

07.04.08

За позовом     Товариство з обмеженою відповідальністю "Монолітстальбуд"

до                     Товариство з обмеженою відповідальністю "Інженерно-будівельна компанія "Малахіт"

про                    стягнення 185 158,05 грн.

Суддя  Шабунін С.В.

                                                                                                  Шабунін С.В.