Рішення

від 13.05.2008 по справі 02/985

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

02/985

                          ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

-----------------------------------------------------------------------------------------------------------------                                 

Р І Ш Е Н Н Я            

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

          "13" травня 2008 р.                                                                               Справа №  02/985

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Пащенко А.Д.,  із секретарем судового засідання Давиденко В.Г., за участю представників: позивача: Яцюк М.В., Лазаревич В.О. –за довіреностями,

відповідача: Д'ячков В.П. –директор, Пелевіна Н.О. –за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СевКабельЕлектро"  

до  підприємства з іноземними інвестиціями "АТ Автоінвестстрой-Черкаси"  

про визнання відмови позивача від договору та стягнення 86 360 грн.,   

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача,  товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер-Авто», товариство з обмеженою відповідальністю «Авто-Холдінг»,   

                                                ВСТАНОВИВ:

Заявлено вимогу про  розірвання договору купівлі-продажу від 06 серпня 2007 року, укладеного сторонами між собою, та про стягнення з відповідача  коштів в сумі 84 240 грн., в тому числі повернення коштів в сумі 70 200 грн., сплачених позивачем за  придбаний  автомобіль, який виявився неякісним, та 14 040 грн. штрафу  за продаж позивачу автомобіля  неналежної якості. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що позивач виконав умови договору купівлі-продажу, повністю перерахував відповідачу  кошти за придбаний автомобіль ГАЗ-3302-414-Е2, але відразу після отримання автомобіля виявилося, що він має низку недоліків, через які постійне нормальне використання автомобіля за призначенням було неможливим; позивач змушений був неодноразово звертатися до відповідача із заявами про проведення ремонту автомобіля і таким чином протягом п'яти місяців відбулося 12 незапланованих гарантійних ремонтів, більшість з яких відповідач відмовився заносити до сервісної книжки на автомобіль; на час подання позову автомобіль знову потребував ремонту; через несправність автомобіля позивач не може використовувати його у своїй роботі; крім цього, позивач виявив несправності у газопаливній системі, через що не використовується газ як паливо і це призводить до незапланованих більших коштів позивача у використанні автомобіля.  В зв'язку з викладеним позивач просив розірвати договір купівлі-продажу  автомобіля та стягнути із відповідача вказану в позові суму.    

27 березня 2008 року до суду надійшла заява за підписом представника позивача, якою надіслано позовну заяву від 24.03.2008 року про відмову від договору купівлі-продажу та стягнення  штрафних санкцій, та в якій позивач  просить визнати відмову позивача від договору купівлі-продажу від  06 серпня 2007 року, укладеного сторонами між собою,  з мотивів неналежної його якості,  та про стягнення із відповідача 86 360 грн., в тому числі 72320 грн.  сплачених за договором коштів за автомобіль та 14 040 грн. штрафу.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав у редакції заяви від 24.03.2008 року, стверджуючи, що позивач вважає, що договір купівлі-продажу від 09.08.2007 року є договором купівлі-продажу і за змістом, і за назвою (у позовній заяві допущено опечатку в даті договору); обов'язок продавця передати товар належної якості встановлений у статті 673 Цивільного кодексу України, а статтею 678 ЦК України  встановлене право позивача відмовитися від договору у разі неналежної якості проданого товару. Представник позивача у судовому засіданні заявив клопотання про призначення судової експертизи  для визначення якості автомобіля, який позивач придбав у відповідача за договором купівлі-продажу від 06.08.2007 року.   

Відповідач у відзиві на позов та представники відповідача у судовому засіданні  заперечили проти задоволення позову з мотивів його необгрунтованості,    стверджуючи, що до правовідносин між сторонами необхідно застосовувати положення закону  щодо договору поставки, а не купівлі-продажу, оскільки автомобіль був придбаний для  використання в підприємницькій діяльності, що є характерною ознакою договору поставки;  вимоги позивача про розірвання договору та про відмову від договору є неспроможними і не підлягають задоволенню;  відповідачем були дотримані встановлені вимоги щодо передачі товару належної якості,  так як якість вказаного автомобіля відповідає Сертифікату відповідності, виданого Державним комітетом України з питань  технічного регулювання та споживчої політики, про що свідчить п.п. 1.4., 1.5. договору, копія Сертифікату була передана позивачеві разом із договором купівлі-продажу; що підтверджує поставку товару належної якості. Представники не заперечили проти призначення судової експертизи за рахунок позивача, просили відмовити позивачу в позові.       

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер-Авто», товариство з обмеженою відповідальністю «Авто-Холдінг», які були залучені до участі у справу за письмовим клопотанням представника позивача,  не направили своїх представників у судове засідання, не надіслали до суду заяви про розгляд справи за участі їх представників.  Суд вважає, що неявка представників третіх осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті і вважає можливим розглянути справу за відсутності представників третіх осіб.   

У судовому засіданні оголошувалася перерва із 03.04.2008 року по 22.04.2008 року  відповідно до частини 3 статті 77 ГПК України.  

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, заслухавши пояснення та доводи   представників сторін,  суд  встановив наступне.

Представник позивача у судовому засіданні підтвердив свою вимогу про відмову позивача від договору купівлі-продажу від 09 серпня 2007 року. Відповідно до статті 12 ГПК України вказана вимога не може бути  окремою вимогою у господарському процесі, тобто, така вимога не підлягає розгляду у господарському суді. Тому суд вважає,  що в цій частині слід припинити провадження у справі.

Судом встановлено, що підприємство з іноземними інвестиціями "АТ Автоінвестстрой-Черкаси" в особі директора Дьячкова В.П. та товариство з обмеженою відповідальністю "СевКабельЕлектро"  в особі директора Катренко А.В.    уклали “Договір купівлі-продажу” від 09 серпня 2007 року, за умовами якого продавець (відповідач у справі) зобов'язався передати у власність покупцю (позивачу) автомобіль із ГБО ГАЗ-3302-414-Е2 загальною вартість 70720 грн., а позивач   зобов'язався прийняти і оплатити цей товар.  Позивач помилково вказав у позовній заяві та заяві від 24.03.2008 року дату договору 06 серпня 2007 року, дійсною є дата договору 9 серпня 2007 року і саме цей договір є предметом розгляду у даній справі.              

          Вказану суму вартості автомобіля позивач перерахував відповідачу в повній сумі, спір з цього питання між сторонами відсутній.   

          Проаналізувавши  “Договір купівлі-продажу” від 09 серпня 2007 року,   заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором поставки, виходячи із наступного.              

Вимоги позивача ґрунтуються на положеннях ст. 678 Цивільного кодексу України, яка визначає правові наслідки передання товару неналежної якості за договором купівлі-продажу.   

Однак, в частині 4 статті 678 Цивільного кодексу України  вказано, що  положення цієї статті застосовуються, якщо інше не встановлено цим Кодексом  або іншим законом.

Стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Відповідно до частин 2, 3 статті 712 ЦК України  до договору поставки застосовуються  загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено  договором, законом або  не випливає з характеру відносин сторін.  Законом  можуть бути передбачені  особливості регулювання укладення та виконання  договорів поставки.    

Відповідно до статті 264 Господарського кодексу України матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами  господарювання шляхом  поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом,  також на основі договорів купівлі-продажу.  Основні вимоги щодо укладення та виконання договорів  поставки встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Таким чином, частина 2 статті 712 ЦК України надає всім положенням статей 655-697 ЦК України диспозитивного значення,  якщо йдеться  про їх застосування до зобов'язань поставки.  Тобто, переважному застосуванню до зобов'язань поставки між господарюючими суб'єктами підлягають положення статей 264-271 ГК України,  а положення статей 655-697 ЦК України підлягають застосуванню, якщо інше  не передбачено законами, що формулюють спеціальні правила щодо поставки. Такий висновок щодо застосування норм Господарського та Цивільного кодексів України викладений у постанові Вищого господарського суду України від 01 березня 2007 року у справі № 8/569-9/44 по спору між господарюючими суб'єктами по аналогічних відносинах.

Гарантії якості товарів, а також претензії у зв'язку з недоліками поставлених товарів регулюються статтею 269 ГК України, в частині 1 якої вказано, що строки і порядок встановлення  покупцем недоліків поставлених йому товарів, які не могли бути виявлені  при звичайному  їх прийманні, і пред'явлення постачальникові претензій у зв'язку з недоліками поставлених товарів визначаються законодавством відповідно до цього Кодексу.

Згідно положень частин 5-8 статті 269 ГК України постачальник (виробник) гарантує якість товарів у цілому.  Постачальник (виробник) зобов'язаний за свій рахунок усунути  дефекти виробу, виявлені протягом  гарантійного строку, або замінити товари, якщо не доведе,  що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем  (споживачем) правил експлуатації  або зберігання виробу.  У разі поставки товарів неналежної якості  покупець (одержувач)  має право стягнути з виготовлювача  (постачальника) штраф у розмірі, передбаченому статтею 231 цього Кодексу, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.  

Таким чином, у разі виявлення недоліків протягом гарантійного строку покупець за договором поставки  не отримує прав, передбачених статтею 678 Цивільного кодексу України, але має право  вимагати від постачальника (виробника) усунення дефектів виробів за свій рахунок.

Договір від 09 серпня 2007 року укладений господарюючими суб'єктами –юридичними особами, у позовній заяві позивач стверджує, що придбаний автомобіль повинен використовуватися у робочих цілях.  

З огляду на викладене, суд  прийшов до висновку, що договір від 09 серпня 2007 року є договором поставки і правовідносини між сторонами щодо якості придбаного позивачем автомобіля повинні регулюватися статтями 264-271 Господарського Кодексу України.

          При цьому суд зазначає, що найменування договору від 09 серпня 2007 року як купівлі-продажу не змінює його правової природи.

          Спосіб захисту порушеного права визначає позивач.

В порушення вимог статей  264-271 Господарського Кодексу України позивач у позові і в заяві від 24.03.2008 року та представник позивача у судовому засіданні посилається на договір між сторонами як на договір купівлі-продажу та  обґрунтовував свої вимоги приписами статей 673, 678 Цивільного кодексу України щодо якості товару і правових наслідків передання товару неналежної якості, які  регулюють правовідносини  за договором купівлі-продажу.    

          Оскільки у разі виявлення недоліків протягом гарантійного строку покупець за договором поставки  не отримує прав, передбачених статтею 678 Цивільного кодексу України, тому вимога позивача є необґрунтованою, отже, позов не підлягає задоволенню.

     Суд вважає,  що клопотання  відповідача про призначення судової експертизи не підлягає до задоволення, виходячи із того, що відповідно до частини 2 статті 79 ГПК України  питання призначення судової експертизи є правом суду,  а не обов'язком; а оцінивши докази у справі  та заслухавши представників сторін та позицію позивача, суд  приходить до висновку про  достатність доказів у справі для прийняття рішення по заявлених позивачем вимогах і не вбачає підстав для  призначення  судової експертизи.                                                       

На підставі ст. 49 ГПК України  понесені позивачем витрати на сплату державного мита повністю покладаються на позивача і йому не відшкодовуються.

Виходячи з викладеного, керуючись  п. 1 ст. 80, ст.ст. 49, 79, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:   

          1. Припинити провадження в частині вимоги позивача про визнання відмови позивача від договору.    

2.  Клопотання позивача про призначення судової експертизи залишити без задоволення.  

3.  У задоволенні позову відмовити повністю.       

          Рішення може бути оскаржене до Київського міжобласного апеляційного господарського суду.                                                                 

Суддя                                                                                              А.Д. Пащенко     

            Рішення підписане суддею 19.05.2008 року