Постанова

від 09.04.2008 по справі 4/1021-15/98

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

4/1021-15/98

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 09 квітня 2008 р.                                                                                    № 4/1021-15/98  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

                                                                      Перепічая В.С.(головуючого),

                                                                      Вовка І.В.,

                                                                      Гончарука П.А.,

розглянувши у  відкритому  судовому засіданні касаційну скаргу  Львівського міського комунального  підприємства  ”Львівтеплоенерго” на постанову Львівського апеляційного господарського суду  від 20 листопада 2007 року у справі № 4/1021-15/98 за позовом Львівського міського комунального  підприємства  ”Львівтеплоенерго” до Житлового –будівельного кооперативу  № 152 про стягнення  заборгованості ,-                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                            

                                              Встановив:

У  травні   2007 року Львівське міське комунальне  підприємство  ”Львівтеплоенерго”  звернулось  до  господарського суду   Львівської області   з позовом  до   Житлово –будівельного   кооперативу  № 152  про  стягнення   заборгованості  119930,23  грн.  за  спожиту  теплову енергію.

       Рішенням  господарського суду   Львівської  області   від  17 липня  2007 року  позов  задоволено  частково. Стягнуто   з  відповідача  на користь  позивача 96965,38 грн.   основного  боргу   та   судові  витрати.

      Постановою  Львівського  апеляційного  господарського суду   від  20 листопада  2007 року рішення  господарського суду   Львівської  області   від  17 липня  2007 року скасовано, прийнято  нове рішення  про  відмову  у позові.

У касаційній  скарзі  позивач, посилаючись  на   порушення  судами  норм  матеріального і  процесуального права,  просить скасувати  постанову  суду  апеляційної  інстанції, а   рішення  суду  першої  інстанції залишити  без  змін.

У запереченнях  на  касаційну  скаргу  відповідач просить  залишити  касаційну   скаргу   без задоволення, а постанову суду  апеляційної  інстанції   без  змін, вказуючи на безпідставність  доводів  касаційної скарги.

       Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та  заперечення  проти них, суд вважає, що касаційна скарга  підлягає  частковому задоволенню з таких підстав.  

       Як  вбачається   з матеріалів  справи  та  встановлено судами  попередніх  інстанцій,   відповідач  є    балансоутримувачем    будинку  по   вул.  Миколайчука,  1а,  м.  Львів   і    відповідно    до    статуту     є   обслуговуючим  

Доповідач: Гончарук П.А.

кооперативом,  створеним  шляхом  об'єднання   фізичних  осіб  для  надання  послуг членам  кооперативу, не має  на  меті  отримання  прибутку  для  його розподілу  між  його  членами.  Завданням  діяльності  кооперативу  є  підвищення   життєвого  рівня   членів  кооперативу,  захист  їх майнових  інтересів і  соціальних  прав, належне   утримання   будинку   та  прибудинкової  території,  сприяння   членам   кооперативу  в  отриманні   житлово –комунальних  послуг належної  якості за  обґрунтованими  цінами та  виконання  ними  своїх  зобов'язань, пов'язаних  з  діяльністю   кооперативу.

На початку  опалювального сезону   у  2006 році  мешканцями  будинку  по  вул.  Миколайчука, 1а, самовільно  розпломбовано   пусковий  механізм подачі  тепла  та  забезпечено користування  тепловою  енергією  в  гарячій воді.

Згідно  показників  лічильника  за  період  з  1 жовтня  2006 року по 31  березня  2007 року мешканцями даного  будинку спожито 656,41326 Гкал. теплової  енергії  на загальну  суму   97565,38 грн.

Предметом  спору  у  даній  справі  є  вимоги  про  стягнення  119930,23  грн.  за  спожиту  теплову енергію.

Суд  першої інстанції   встановивши, що  сторонами  договір  на  постачання  теплової  енергії   не укладено,  факт  самовільного   включення   системи   теплопостачання  та   часткової  оплати  отриманої   теплової  енергії  свідчить  про фактичну  згоду   відповідача   на  отримання    та  оплату   теплової  енергії   в  частині   фактично  отриманої   енергії, зважаючи  на  вимоги ст.  275 ГК України, ст.   526 ЦК України,  дійшов  висновку, що    позов  підлягає  частковому  задоволенню.

Суд апеляційної інстанції встановивши, що  відповідач не   може  бути  виконавцем житлово –комунальних послуг з  централізованого  опалення,  посилаючись  на  ст. 19 Закону   України  ”Про  теплопостачання”  та ст. 22  Закону  України ” Про  житлово – комунальні  послуги”,  дійшов  висновку, що підстави  для  задоволення   позовних  вимог  про  стягнення   з відповідача   боргу  за  спожиту   мешканцями  будинку теплову   енергію  відсутні, у  зв'язку  з чим  у позові  слід  відмовити.

Проте  з такими  висновками  судів  попередніх інстанцій  погодитись не  можна  виходячи  з  наступного.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п.п. 1, 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.

Прийняті  у даній справі судові рішення цим вимогам не відповідають.

Постачання теплової енергії у гарячій воді за змістом ст.1, п.1, ч.1 ст.13 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” (далі  - Закон) є одним із видів комунальних послуг.

Статтею 1 Закону визначені учасники у сфері житлово-комунальних послуг: виконавцем є суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг споживачу відповідно до умов договору, власником квартири –фізична або юридична особа, якій належить право володіння, користування та розпорядження приміщення, зареєстроване у встановленому законом порядку, а балансоутримувачем будинку –власник або  юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом; виробник –суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги.

Згідно ст. 19 Закону учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Права  та  обов'язки   учасників  відносин  у  цій  сфері  визначені   ст.ст. 20-25 Закону.

Статтею  29 цього  ж  закону  визначено, що  договір  на  надання   житлово-комунальних  послуг у  багатоквартирному  будинку укладаються   між  власниками квартир, орендарем чи  квартиронаймачем та  балансоутримувачем   або   уповноваженою ним особою.

Як вбачається  з матеріалів  справи  та  встановлено  судами, позивач  є виробником комунальних  послуг - теплової енергії, а відповідач є балансоутримувачем   будинку   по вул.  Миколайчука,   1а, м. Львів.

В  період з  1 жовтня  2006р.  по 31  березня  2007 р. мало місце бездоговірне  споживання   теплової  енергії мешканцями  будинку, балансоутримувачем  якого  є   відповідач.

На  вказані   норми  матеріального права та  встановлені  обставини  справи апеляційний  господарський  суд  не  звернув   належної  уваги не урахував визначений  законом  особливий  статус балансоутримувача та  дійшов   передчасного  висновку про те, що  відповідач  не може бути  виконавцем житлово- комунальних  послуг, та  про  відсутність  підстав  для  стягнення коштів за  спожиту  теплову  енергію.

При цьому   апеляційним  судом  неправильно застосовані  нормативні  акти органу  місцевого  самоврядування які  були  прийняті  після   виникнення  спірних  правовідносин і не  підлягали застосуванню.

Крім того,  як  судом   першої інстанції так  і  апеляційним  господарським  судом,  в  порушення  вимог ст. 43 ГПК України, залишені   без  належної  перевірки  та  не  дана  оцінка твердженням  відповідача про  те, що  безпосередніми  споживачами –мешканцями  будинку здійснювалась  оплата спожитої  теплової енергії  у  вказаний   період ЛКП ”Тополя –406”, який    до  1 жовтня  2006 р.  згідно  договору   від  22 серпня  2002р. був  виконавцем  послуг  з  теплопостачання та  який,  в порушення   антимонопольного законодавства, відмовився від  реалізації  послуг з   централізованого  теплопостачання.

За  таких  обставин прийняті  у  справі   судові  рішення   не  можна  визнати такими, що  постановлені  з дотриманням  норм  матеріального   і  процесуального  права, а  тому вони підлягають скасуванню.

При  новому  розгляді  справи суду  слід урахувати  викладене, вирішити  питання   про   залучення  до  участі   у  справі  комунального підприємства ”Тополя - 406”, з'ясувати характер правовідносин між  ним  та  сторонами, кому   перераховувались   кошти   мешканцями  будинку, встановити дійсні  права  та  обов'язки  сторін і в залежності   від  встановленого  та вимог  закону   вирішити  спір.

Керуючись ст.ст.  1115, 1117, 1119- 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України –

                                          ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Львівського міського комунального  підприємства  ”Львівтеплоенерго”  задовольнити частково.

Рішення господарського суду  Львівської області  від  17 липня  2007 року та постанову Львівського апеляційного  господарського суду   від  20 листопада 2007 року  у справі № 4/1021-15/98 - скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Головуючий               Перепічай В.С.

Судді                                                                                         Вовк І.В.

                                                                                                       Гончарук П.А.