Рішення

від 17.07.2007 по справі 4/1021-15/98

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/1021-15/98

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

17.07.07                                                                                           Справа № 4/1021-15/98

за позовною заявою ЛМКП „Львівтеплоенерго”, м.Львів

до відповідача Житлово-будівельного кооперативу № 152, м.Львів

про стягнення 119930,23 грн.

                                                                                                 Суддя  Т.Костів

Представники

Від позивача: Бабій В.І (довіреність № 53 від 11.12.2006р.), Ребицька З.П. (довіреність №30 від 04.09.2006р.), Маслюк А.Д (доручення № 51 від 16.11.2006р.), Жиров В.М. (довіреність  №15 від 29.05.2006р.)

Від відповідача: Качмар Я.Й. –голова правління, Компанієць С.М. (довіреність б/н від 05.03.2007р.), Дяків Т.С. (довіреність б/н від 07.05.2007р.).

Суть спору: Позовну заяву подано Львівським міським комунальним підприємством “Львівтеплоенерго”, м.Львів до житлово-будівельного кооперативу №152, м.Львів про стягнення 119930,23 грн. основного боргу.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 22.05.2007р. порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 14.06.2007р. В порядку ст.77 ГПК України розгляд справи відкладено до 03.07.2007р. та до 17.07.2007р.

У відповідності до ст.75 ГПК України справа слухається за наявними у ній матеріалами. Представникам сторін роз'яснено їх права згідно зі ст.22 ГПК України.

Представник позивача позовні вимоги підтримав з мотивів, зазначених у позовній заяві. Ствердив, що позивач поставляв теплову енергію до житлового будинку по вул. Миколайчука,1, який перебуває на балансі відповідача. Після припинення дії попереднього договору на постачання теплової енергії в гарячій воді, 14.09.2006р. позивач направив відповідачу проект договору від 23.09.2006р. №4070/Ш, який відповідач не підписав. У зв'язку із не укладенням договору будинок по вул.Миколайчика,1а було відключено від системи теплопостачання, про що складено акт. Однак, відповідач самовільно зірвав пломбу з пускового механізму і самовільно продовжив споживати теплову енергію в гарячій воді. За період з 01.10.2006р. по 31.03.2007р. відповідач спожив 869,45338 Гкал на загальну суму 120530,23 грн., з яких оплатив лише 600 грн. В судове засідання представники позивача подали заяву про зменшення розміру позовних вимог, у відповідності до якої сума основного боргу становить 96965,38 грн. Просить позов задоволити.

Відповідач вимог ухвал суду належним чином не виконав, відзиву по справі не надав, обґрунтованих заперечень проти позову не представив.

Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень сторін, відповідач обслуговує житловий будинок по вул.Миколайчука,1а у м.Львові.

Згідно зі ст. 18 ЖК України, управління житловим фондом здійснюється власником або уповноваженим ним органом у межах, визначених власником. Відповідно до ст. 24 ЖК України, для експлуатації державного і громадського житлового фонду створюються житлово-експлуатаційні організації, діяльність яких здійснюється на основі господарського розрахунку. Згідно із п. п. 1.1., 2.2. статуту Житлово-будівельного кооперативу №152 (нова редакція) зареєстрованого 09.02.2006р., відповідач є обслуговуючим кооперативом, завданням та предметом діяльності якого є, зокрема, належне утримання будинку та при будинкової території, забезпечення сприяння членам кооперативу в отриманні житлово-комунальних та інших послуг.

Згідно із ч.3 ст.179 ГК України, укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. Така вказівка встановлена у законодавстві, зокрема, у ч.2 ст. 22 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, ч.2 ст. 24 Закону України “Про теплопостачання” тощо. При цьому, Правилами визначено споживачем підприємство, організація, установа, територіально-відокремлений цех, об'єкт, площадка, будівлі, квартира тощо, приєднані до теплової мережі.

Однак, матеріали справи свідчать, що між сторонами не укладено договір на постачання теплової енергії в гарячій воді у зв'язку із безпідставною відмовою відповідача його підписати. Зокрема, листом №25/1-589 від 14.09.2006 р. позивач направив відповідачу проект договору від 23.09.2006 р. №4070/Ш про постачання теплової енергії в гарячій воді. Повторно проект договору надсилався з листом №25/1-787 від 08.11.2006 р.. Однак, договір у зазначеній редакції не був підписаний відповідачем. Доказів направлення відповідачем позивачу протоколу розбіжностей, обґрунтованих заперечень щодо укладення договору чи взагалі будь-якої відповіді суду не надано.

Згідно із ч. 2 ст. 275 ГК України, відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. 18.10.2006 р. було складено акт про відключення об'єкту відповідача –будинку, розташованого у м. Львові по вул. Миколайчука, 1а відключено від мережі теплопостачання та опломбовано. Підставність відключення будинку від теплопостачання відповідач не заперечує, належних доказів відключення будинку від теплопостачання без дотримання встановлених вимог суду не надав.

У той же час, як вбачається з акту від 03.11.2006 р. про самовільне включення системи тепло споживання, та визнано відповідачем у листі №01/11 від 03.11.2006 р., відповідач самовільно розпломбував пусковий механізм подачі тепла та, не зважаючи на не укладення договору із позивачем, забезпечив користування тепловою енергією в гарячій воді по будинку по вул.Миколайчука,1а у м.Львові. Зазначена обставина не заперечувалась сторонами та підтверджується матеріалами справи.

Згідно із ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди  з усіх істотних умов договору. Згідно із ч.1 ст.218 ЦК України, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами.

Хоча проект договору №4070/Ш не був підписаний сторонами, факт самовільного включення системи теплопостачання та часткової оплати отриманої теплової енергії свідчить про фактичну згоду відповідача на отримання та оплату теплової енергії принаймні в частині фактично отриманої енергії. Згідно із ч. 1 ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний, зокрема, оплатити прийняту енергію.

Поданими уточненими розрахунками, зробленими у відповідності до діючих методик, підтверджується, що за період з 01.10.2006 р. по 31.03.2007 р. відповідач спожив 656,41326 Гкал теплової енергії на загальну суму 97565,38 грн., з яких оплатив лише 600 грн.  Таким чином, сума основного боргу становить 96965,38 грн. Належних доказів зворотнього суду не надано. Відповідач не заперечив належними доказами зазначені обставини. Заявлена позивачем у позовній заяві вимога про оплату не була добровільно задоволена відповідачем.

Згідно зі ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст.617 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів. При цьому, відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

          Згідно із ст. 33 ГПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

За таких обставин позов підлягає задоволенню, судові витрати покладаються на відповідача. Керуючись ст.ст. 33, 35 43, 75, 82, 84 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити частково.

2.          Стягнути з житлово-будівельного кооперативу №152 (79059 м.Львів, вул.Миколайчука, 1а, ЄДРПОУ 33711085) на користь Львівського міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго” (79000 м. Львів, вул.Д.Апостола,1, ЄДРПОУ 05506460) 96965,38 грн. боргу, 971,43 грн. державного мита та 95,58 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

4.          В решті позовних вимог провадження у справі припинити.

     Суддя