Постанова

від 08.04.2008 по справі 37/635

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

37/635

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 08.04.2008                                                                                           № 37/635

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Отрюха  Б.В.

 суддів:            Бондар  С.В.

          Тищенко  А.І.

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача -Сіденко Л.В. – юрист

від відповідача-1 – Ницько Р.М.- юрист

від відповідача-2 – Тютюнник В.Я. – юрист

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Сумигаз"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 19.02.2008

 у справі № 37/635 (Кондратова І.Д.)

 за позовом                               Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Сумигаз"

 до                                                   Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

 третя особа відповідача           Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

 третя особа позивача                      

 про                                                  

ВСТАНОВИВ:

 Ухвалою Господарського суду м. Києва від 19.02.2008 р. провадження у справі №37/635 було  припинено  на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Позивач, не погодившись з рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить ухвалу Господарського суду м. Києва від 19.02.2008 р. скасувати, оскільки вважає, що при винесенні даної ухвали судом були  порушені норми процесульного права.

           Розглянувши апеляційну скаргу заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи, колегія встановила наступне:

     31.01.2006р. між ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" та ВАТ "Сумигаз" було укладено договір №06/06-89 на постачання природного газу, відповідно до умов якого відповідач (постачальник) зобов‘язується передати у власність позивачу (покупцю) в 2006 році природний газ, для власних потреб об‘єктів, які знаходяться на балансі позивача, позивач зобов‘язується прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.

     14.12.2007р. ВАТ "Сумигаз"  звернувся до суду з позовними вимогами про зобов‘язання ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" оформити факт поставки природного газу отриманого позивачем, шляхом підписання актів приймання-передачі газу за договором від 31.01.2006р. №06/06-89:

-          за жовтень 2006р. від 31.10.2006р. загальним обсягом 72773 куб. м на суму 47681,40 грн.;

-          за листопад 2006р. від 30.11.2006р.  загальним обсягом 51735 куб. м на суму 33897,16 грн.;

-          за грудень 2006р. від 31.12.2006р.  загальним обсягом 45696 куб. м на суму 29940,35 грн.

     В позовній заяві та в апеляційній скарзі позивач зазначає, що відповідачем порушені умови договору від 31.01.2006р. №06/06-89 щодо підписання актів приймання-передачі газу. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на п.3.4 договору, яким передбачено, що приймання-передача газу, поставленого відповідачем позивачу оформлюється актами приймання передачі газу та на п. 3.5, згідно якого не пізніше 5 числа місяця наступного за місяцем поставки газу, позивач зобов‘язується надати відповідачу два примірника акту приймання передачі газу, які підписані та скріплені печаткою.              

Відповідно до частини 3 статті 22 Закону України “Про судоустрій України” місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають з господарських правовідносин,  а  також  інші  справи, віднесені законом до їх підсудності.

Згідно з частини 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, Господарського процесуального кодексу України, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно зі статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 цього Кодексу передбачені способи захисту цивільних прав та інтересів. Дана норма кореспондується з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, якими визначено, що держава забезпечує захист прав та законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів у спосіб та порядок, що визначається цим кодексом та іншими законами України. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до статті 12 Господарського процесуального кодексу України, господарським судам підвідомчі: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також у спорах про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві, крім: спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України, міждержавних договорів та угод віднесено до відання інших органів; 2) справи про банкрутство; 3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції; 4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Таким чином, серед переліку наведених статей відсутній такий спосіб захисту права як зобов'язання  відповідача підписати акти приймання-передачі товару.

        Стаття 42 ГК України визначає поняття підприємництво як -  самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Пунктом 6 статті 6 Господарського кодексу України передбачено заборону незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини, а отже суд не може примусити суб'єкта господарювання підписати акт, оскільки це є втручання в його господарську діяльність, і, як наслідок, призводить до порушення його вільного волевиявлення .

          Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Враховуючи викладене, суд погоджується з висновком суду першої інстанції, про те, що оскільки позовна вимога позивача про спонукання підписати акти прийому-передачі природного газу не є способом захисту цивільних прав та інтересів,  не призводить до поновлення порушеного права і не може бути самостійним предметом позову, а тому не може розглядатись господарським судом, то провадження у даній справі підлягає припиненню.

Керуючись п. 1 ст. 80, ст.ст. 99,101, 103, 104,105 ГПК України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз"   залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду м. Києва від 19.02.2008 р.  № 37/635 – без змін.

2.          Матеріали справи №37/635  повернути Господарському суду м. Києва.

1.          Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз"   залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду м. Києва від 19.02.2008 р.  № 37/635 – без змін.

2.          Матеріали справи №37/635  повернути Господарському суду м. Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Отрюх  Б.В.

 Судді                                                                                          Бондар  С.В.

                                                                                          Тищенко  А.І.