Рішення

від 30.09.2009 по справі 37/635

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

37/635

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  37/635

30.09.09

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ШЕЛЬФ»

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «ДОРІДА»

Простягнення 64 938,25 грн.

 Суддя  Гавриловська І.О.                                                                                                                                                  

У судових засіданнях приймали участь:

Від позивача:           Руденко О.Ю. –дов. № 7 від 20.07.09 р.                                    

Від відповідача:           не з'явився  

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ШЕЛЬФ»до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОРІДА»про стягнення 62 463,08 грн. основного боргу, 1 681,27 грн. пені, 517,53 грн. інфляційних нарахувань та 276,37 грн. трьох процентів річних, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати отриманого товару за договором поставки № 25/09 від 25. 09.06 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.09.09 р. було порушено провадження у справі № 37/635, розгляд справи призначено на  30.09.09 р.

У судовому засіданні 30.09.09 р. представник позивача надав суду документи на виконання ухвали від 01.09.09 р., підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання 30.09.09 р. не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, вимог ухвали від 01.09.09 р. у даній справі не виконав.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідачу про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним відзиву на позов і витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -  

                                               ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ШЕЛЬФ»(постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДОРІДА»(покупець) був укладений договір поставки № 25/09 від 25.09.06 р., відповідно до умов якого постачальник зобов'язується за замовленням покупця передати йому у власність товар в асортименті, за кількістю і ціною визначеними замовленням покупця та на умовах визначених даним договором, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його вартість за умовами визначеними даним договором.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

У відповідності до частин 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності  або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з пунктом 3.5. договору поставки № 25/09 від 25. 90.06 р., право власності на товар переходить від постачальника до покупця в момент підписання покупцем накладної, яка надається постачальником покупцеві в момент вручення йому товару.

Позивач на виконання умов вищевказаного договору поставки за видатковими накладними № ШФГ-05444 від 15.04.09 р., № ШФГ-05458 від 15.04.09 р., № ШФГ-05497 від 16.04.09 р., № ШФГ-05514 від 16.04.09 р., № ШФГ-05520 від 16.04.09 р., № ШФГ-05601 від 20.04.09 р., № ШФГ-05767 від 23.04.09 р., № ШФГ-05797 від 23.04.09 р., № ШФГ-05959 від 29.04.09 р., № ШФГ-05981 від 29.04.09 р., № ШФГ-05982 від 29.04.09 р., № ШФГ-06003 від 29.04.09 р., № ШФГ-06095 від 30.04.09 р., № ШФГ-06111 від 05.05.09 р., № ШФГ-06275 від 06.05.09 р., № ШФГ-06227 від 06.05.09 р., № ШФГ-06232 від 06.05.09 р., № ШФГ-06306 від 07.05.09 р., № ШФГ-06324 від 07.05.09 р., № ШФГ-06512 від 13.05.09 р., № ШФГ-06514 від 13.05.09 р., № ШФГ-06530 від 13.05.09 р., № ШФГ-06547 від 13.05.09 р., № ШФГ-06618 від 14.05.09 р., № ШФГ-06626 від 14.05.09 р., № ШФГ-07493 від 03.06.09 р., № ШФГ-07494 від 03.06.09 р., № ШФГ-07521 від 04.06.09 р., № ШФГ-07531 від 04.06.09 р., № ШФГ-07787 від 10.06.09 р. та № ШФГ-07807 від 10.06.09 р. передав відповідачу товар на загальну суму 62 860,75 грн., а відповідач його прийняв, про що свідчать підписи, засвідчені штампами ТОВ «ДОРІДА».

Згідно з накладними повернення постачальнику № ТП14-126 від 14.05.09 р., № ТП9-2228 від 14.05.09 р. та № ТП12-978 від 29.04.09 р. покупець повернув постачальнику товар на суму 393,30 грн.

Відповідно до п. 7.2. договору поставки № 25/09 від 25.09.06 р., покупець оплачує отриманий товар через 21 календарний день з моменту його отримання.

Позивач у позовній заяві стверджував, що за поставлений товар відповідач розрахунок не здійснив.

Таким чином, згідно бухгалтерської довідки ТОВ «ШЕЛЬФ»(вихідний № 22/07/09-1юр від 22.07.09 р.) заборгованість відповідача перед позивачем складає 62 463,08 грн., про що свідчить акт звірки взаєморозрахунків від 31.08.09 р.

За таких обставин позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з даним позовом про стягнення  62 463,08 грн. основного боргу, 1 681,27 грн. пені, 517,53 грн. інфляційних нарахувань та 276,37 грн. трьох процентів річних, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати отриманого товару за договором поставки № 25/09 від 29. 09.06 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача   підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських   договорів   застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей  525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

У відповідності до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З наданих позивачем доказів вбачається, що  позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, зауважень щодо поставки товару від відповідача не надходило, тоді як відповідач за цей товар розрахунок не провів, що засвідчується актом звірки взаєморозрахунків від 31.08.09 р.

Відповідач жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними та допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, то позов ТОВ «ШЕЛЬФ»щодо стягнення з ТОВ  «ДОРІДА»основного боргу за договором поставки № 25/09 від 25.09.08 р. у розмірі 62 463,08 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

ТОВ «ШЕЛЬФ»просить суд також стягнути з відповідача 517,53 грн. інфляційних нарахувань та 276,37 грн. трьох річних процентів, у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати за поставлений товар.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов'язання в сумі 62 463,08 грн., з нього підлягають стягненню  відповідно 517,53 грн. інфляційних нарахувань та 276,37 грн. річних процентів за прострочення виконання зобов'язання.

Також позивач просить стягнути з відповідача 1 681,27 грн. пені за порушення договірного зобов'язання.

Відповідно до статті  611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 12.3.1. договору поставки № 25/09 від 25.09.06 р., у випадку прострочення оплати товару відповідно п. 7.2. даного договору, покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі 0,05 % (п'ять сотих відсотка) від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення. Загальний розмір пені, в такому випадку, не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, на день її нарахування.

За розрахунком позивача, перевіреним судом, нарахована відповідачу пеня становить 1 681,27 грн.

Таким чином, позов ТОВ «ШЕЛЬФ»до ТОВ «ДОРІДА»підлягає задоволенню повністю.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

При подачі даного позову Товариством з обмеженою відповідальністю «ШЕЛЬФ»було сплачено державне мито відповідно до платіжного доручення № 1044 від 27.07.09 р. в сумі 660,00 грн., тоді як, відповідно до норм Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік»та деяких інших законодавчих актів»із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, справляється мито у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доході громадян. У відповідності до ціни позову у даній справі позивач повинен був сплатити 649,38 грн.

За таких обставин  зайво сплачене державне мито у розмірі 10,62 грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України на підставі ст. 47 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 546, 549, 551, 611, 614, 625, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –         

В И Р І Ш И В:

1.          Позов  задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОРІДА»(01042, м. Київ, вул. Патріса Лумумби, 15, код ЄДРПОУ 33637190) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ШЕЛЬФ»(07452, Київська область, Броварський район, с. Гоголів, вул. Жовтнева, 82, код ЄДРПОУ 30444641) 62 463 (шістдесят дві тисячі чотириста шістдесят три) грн. 08 коп. основного боргу, 1 681 (одну тисячу шістсот вісімдесят одну) грн. 27 коп. пені, 276 (двісті сімдесят шість) грн. 37 коп. трьох річних процентів, 517 (п'ятсот сімнадцять) грн. 53 коп. інфляційних нарахувань, 649 (шістсот сорок дев'ять) грн. 38 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. На підставі даного рішення повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «ШЕЛЬФ»(07452, Київська область, Броварський район, с. Гоголів, вул. Жовтнева, 82, код ЄДРПОУ 30444641) з Державного бюджету України державне мито в сумі 10 (десять) грн. 62 коп., що перераховане платіжним дорученням № 1044 від 27.07.09 р. (оригінал якого залишається в матеріалах справи), як зайво сплачене.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                             

4.           Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                                            Гавриловська І.О.