Рішення

від 06.05.2008 по справі 3/188

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

3/188

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№  3/188

06.05.08

За позовом   Першого заступника прокурора Оболонського району міста Києва в

                      інтересах держави в особі Оболонської районної у місті Києві ради

До                      Товариства з обмеженою відповідальністю «Брок-95»

Про                       зобов'язання звільнити незаконно зайняту земельну ділянку

Суддя Сівакова В.В.

Представники:

Від прокуратури    Ноздрякова Ю.В. –помічник прокурора

Від позивача           Болтивець О.А. –по дов. № 4 р/р від 08.01.2008

Від відповідача      Назарець Д.А. –по дов. № 45 від 18.04.2008               

У засіданні брали участь

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях 22.04.2008 та 24.04.2008 оголошувалась перерва.

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Першого заступника прокурора Оболонського району міста Києва в інтересах держави в особі Оболонської районної у місті Києві ради про зобов'язання фізичну особу-підприємця Товариство з обмеженою відповідальністю «Брок-95»повернути самовільно зайняту земельну ділянку площею 20 кв. м., яка знаходиться за адресою м. Київ, вул. Малиновського, 34 Оболонській районній у місті Києві раді та привести її у придатний для використання стан шляхом знесення кіоску за власний рахунок.

Прокуратурою в судовому засіданні 06.05.2008 в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій заявник просить зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Брок-95»повернути самовільно зайняту земельну ділянку площею близько 20 кв. м., яка знаходиться за адресою м. Київ, вул. Малиновського, 34 Оболонській районній у місті Києві раді та привести її у придатний для використання стан шляхом знесення кіоску за власний рахунок.

Позивач у письмових пояс?неннях позовні вимоги підтримує повністю.

Відповідач в у письмовому відзиві на позов проти позовних вимог заперечує з наступних підстав. Вважає, що порушення відповідачем вимог законодавства про землю не оформлено належним чином, оскільки акт складено не уповноваженими на те особами та органом влади та не у відповідності до вимог ЗУ «Про державний контроль за використанням і охороною земель», а тому не може вважатись доведеним. А сам акт № 23/05 через невідповідність законним вимогам щодо його складання не може вважатись належним та допустимим доказом. Через порушення порядку проведення перевірки вимог земельного законодавства (складання акту без плану-схеми) не є можливим з'ясувати позовні вимоги, оскільки вимоги стосуються звільнення земельної ділянки, яка має бути індетифікована, а саме зазначення меж та площі ділянки. Відповідач може припустити, що заявник мав на увазі земельну ділянку площею 16 кв. м., а не 20 кв. м., яка відповідачу була законно надана в оренду за договором з Оболонською райрадою, і ця ділянка аж ніяк не є самовільно зайнятою. На вказаній земельній ділянці згідно дозволу Оболонської РДА № 84 від 27.09.2002 розміщено архітектурну малу форму (кіоск). Відповідач за користування вказаної земельної ділянки сплачує орендну плату, подає звітність до органів державної податкової служби. При цьому орендна плата приймається та не повертається відповідачу, ніяких повідомлень від позивача про припинення договору оренди відповідач не отримував, зокрема ніяких вимог про звільнення земельної ділянки. Зазначає що на цей час відповідачем намагається поновити договір оренди  відповідно до статті 33 Закону України «Про оренду землі», згідно якої у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням. Відповідач тричі звертався до позивача з листами про укладення договору оренди вказаної земельної ділянки, але жодної відповіді не отримав. Відповідач вважає, що оскільки рішенням Київської міської ради № 164/885 «Про передачу окремих повноважень районним в м. Києва радам з питань регулювання земельних відносин», зокрема п. 2 зобов'язала районні в м. Києві ради приймати рішення про звільнення самовільно зайнятих  земельних ділянок та знесення самовільно збудованих будівель і споруд без відшкодування витрат, здійснених за час незаконного користування»позивач мав прийняти відповідне рішення. Вважає, що Оболонська районна у місті Києві рада не є належним позивачем. Враховуючи викладене просить в позові відмовити.

Відповідачем в судовому засіданні 22.04.2008 було подано клопотання про припинення провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки на думку відповідача спір має розглядатись в порядку адміністративного судочинства.

Клопотання задоволенню не підлягає з огляду на наступне

            Справою адміністративної юрисдикції може бути такий, переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (декількома) конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги, приписи такого владного суб'єкта. У випадку, якщо суб'єкт (в тому числі орган державної влади, місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції відносно іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак справи адміністративної юрисдикції, та не повинен вирішуватись адміністративним судом.

Суб'єкт (особа) за нормами Кодексу адміністративного судочинства України вважається суб'єктом владних повноважень лише тоді, коли він у конкретних правових відносинах, у яких виник спір, здійснює владні управлінські функції (владно керує поведінкою інших суб'єктів, а ці суб'єкти підкоряються вимогам та приписам такого владного суб'єкта). У випадку, якщо суб'єкт (в тому числі орган державної влади, місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказаних владних управлінських функцій (відносно іншого суб'єкта, який є учасником спору), такий суб'єкт не знаходиться «при здійсненні владних управлінських функцій», та має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України необхідних ознак суб'єкта владних повноважень.

Даний висновок підтверджується також листом Верховного Суду України № 3.2.-2005 від 26.12.2005.

Як вбачається прокуратура звернулась до суду з позовом про зобов'язання відповідача повернути земельну ділянку.

Дані відносини не засновані на владному підпорядкуванні позивача відповідачу, у даних відносинах відповідач не здійснює владних управлінських функцій відносно позивача, а виступає органом, який територіальною громадою міста Києва уповноважений вчиняти дії щодо розпорядження землею, що відноситься до комунальної власності, а відповідач користувачем певної ділянки, вказані особи у цих відносинах є рівними один до одного, та не підпорядковуються один одному.

За вказаних обставин Господарський суд міста Києва вважає, що спірні відносини є цивільними (господарськими) та регулюються цивільним (господарським) законодавством, оскільки засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні та майновій самостійності позивача і відповідача. Спір у даних цивільних (господарських) відносинах повинен вирішуватись в порядку господарського судочинства в порядку підвідомчості та підсудності встановлених Господарським процесуальними кодексами України.   

Даний спір не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак справи адміністративної юрисдикції, тому подану позивачем позовну заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Відповідачем в судовому засіданні 24.04.2008 було подано клопотання про залишення позову без розгляду а підставі п. 1 ч. 1 ст. 81 ГПК України, оскільки вважає, що прокуратурою невірно визначено позивача за вимогами про захист інтересів держави.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників прокуратури та відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України  визначено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Статтею 9 Земельного кодексу України встановлено, що розпорядження землями територіальної громади міста, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування відноситься до повноважень Київської міської ради.

Згідно статті 11 Земельного кодексу України повноваження районних у містах рад у галузі земельних відносин визначаються міськими радами.

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Згідно п. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Рішенням Київської міської ради № 164/885 від 08.06.2000 «Про передачу окремих повноважень районним у м. Києві радам з питань регулювання земельних відносин»(із змінами станом на 11.07.2002), зокрема п. 1 районним в м. Києві радам передано повноваження щодо передачі в оренду земельних ділянок для: 2.1. розміщення тимчасових та пересувних лотків, навісів, палаток, кіосків (площею до 20 кв. м), що призначені для роздрібної торгівлі, поштових, довідкових та інших операцій.

Відповідно до п. 3.2. рішення № 164/885 від 08.06.2000 (із змінами станом на 11.07.2002) питання передачі земельних ділянок для потреб, наведених у пункті 1 цього рішення, вирішується виключно на сесійних засіданнях районних в м. Києві рад за умови одержання висновків Головного управління містобудування та архітектури, міськСЕС, Державного управління екологічної безпеки в м. Києві, Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації. Земельні ділянки надаються в оренду строком до 3 років. Плата за оренду таких земельних ділянок має бути не меншою п'яти відсотків грошової оцінки земельної ділянки на рік.

Як вбачається з матеріалів справи 27.09.2002 між Оболонською районною у місті Києві радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Брок-95», на підставі рішення № 5/9 від 23.07.2002 було укладено договір короткострокової оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого відповідач  прийняв в оренду земельну ділянку загальною площею 16 кв. м., в тому числі під кіоском 6 кв. м. терміном на один рік (тобто до 27.09.2003) для розташування та обслуговування кіоску на вул. маршала Тимошенка, 34. Даний договір зареєстрований у книзі договорів оренди землі в Головному управлінні земельних ресурсів КМДА 27.09.2002 за № 78-084.

Згідно статті 17 Закону України «Про оренду землі»(в редакції яка діяла на момент закінчення строку дії договору)  термін договору оренди земельної ділянки (у тому числі й до настання певної умови) визначається за погодженням сторін, але не більш як на п'ятдесят років.

Відповідно до пункту 1 статті 26 Закону України «Про оренду землі»(в редакції яка діяла на момент закінчення строку дії договору)  договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який було укладено договір.

Таким чином, в силу закону, строк дії договору оренди земельної ділянки припинився 27.09.2003.

Законом України від 02.10.2003 № 1211-ІV Закон України «Про оренду землі»викладений в новій редакції, зокрема доповнений статтею 33 (після закінчення строку дії договору) відповідно до якої у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

Однак цією нормою не передбачений порядок автоматичного поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін, а лише визначено, що в цьому разі договір підлягає поновленню.

Разом з тим, відповідно до п. 34 ст. 26, п. 2 ст. 77 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»питання регулювання земельних відносин (у тому числі надання земельної ділянки в оренду та поновлення договору оренди земельної ділянки) вирішується на пленарному засіданні ради –сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

Таким чином, законодавством передбачено, що способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади, щодо регулювання земельних відносин є прийняття рішення сесії.

Відповідно до статті 187 Земельного кодексу України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Згідно з статтею 2 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», серед основних завдань державного контролю за використанням та охороною земель є забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»державний контроль за використанням та охороною земель здійснює спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Відповідно до п. 1.1. Положення Про Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого рішенням Київської міської ради № 182/342 від  19.12.2002 Головне управління земельних ресурсів (Управління) є структурним підрозділом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та виконує функції місцевого органу державної виконавчої влади з питань земельних ресурсів, є підзвітним та підконтрольним Київській міській раді та безпосередньо підпорядковується Київському міському голові. Управління у межах своєї компетенції здійснює управління земельними ресурсами міста, забезпечує проведення в місті земельної реформи, раціональне використання та охорону земель на території міста.

Відповідно до п. 4.3. Положення управління має право складати акти перевірок у сфері використання і охорони земель та подавати в установленому порядку матеріали перевірок до відповідних органів для притягнення винних осіб до відповідальності, а також подавати зібрані документи до Київської міської ради.

До повноважень державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель Закон України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»(ст. 10) відносить, зокрема, можливість безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель, складати акти перевірок.

Як вбачається з акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 23/05 від 16.01.2008, проведеної інспектором по використанню і охороні земель м. Києва Головного управління земельних ресурсів, встановлено, що земельна ділянка приблизно площею 20 кв. м., що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Малиновського, 34 в Оболонському районі використовується ТОВ «Брок-95»під розміщення торговельного кіоску з порушенням вимог ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України –відсутність документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою.

Порядок проведення перевірок з питань використання земель та складання відповідних актів перевірок встановлюється Порядком планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, затвердженим наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 12.12.03 № 312.

Відповідно до п. 4.2. цього Порядку при проведенні перевірки державний інспектор: установлює особу, яка є власником земельної ділянки чи землекористувачем; при встановленні факту зміни власника чи користувача об'єкта нерухомості уживає заходів для з'ясування особи фактичного власника чи користувача; установлює правомірність використання земельних ділянок іншими землекористувачами, яким вони не надані у власність чи користування; перевіряє наявність документів, що посвідчують право власності чи право користування земельною ділянкою; перевіряє дотримання режиму використання земельної ділянки відповідно до цільового призначення; уточнює відповідність місця розташування та меж земельної ділянки, мір ліній, визначених у документах, які посвідчують право користування земельною ділянкою, фактичним мірам ліній на місцевості.

Відповідно до п. 4.3. цього Порядку при виявленні порушення земельного законодавства державний інспектор: з'ясовує обставини та суть скоєного порушення земельного законодавства; установлює особу, яка здійснила порушення земельного законодавства; установлює, чи є в діях чи бездіяльності особи, яка вчинила порушення земельного законодавства, ознаки адміністративного правопорушення або склад злочину; обстежує земельну ділянку і встановлює, чи завдана юридичними чи фізичними особами шкода земельним ресурсам унаслідок їхньої господарської та іншої діяльності.

Згідно п. 5.6 Порядку в акті наводиться план-схема місця розташування земельної ділянки (схематичний абрис чи викопіювання з картографічних матеріалів планів земельної ділянки з прив'язкою до місцевості та зазначенням суміжних землекористувачів). На плані-схемі вказується загальна площа земельної ділянки та площа, на якій виявлено порушення (забруднення, самовільне зайняття тощо).

Наданий прокуратурою акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 23/05 від 16.01.2008 відповідає вимогам діючого законодавства.

Самовільним зайняттям земельної ділянки –є (стаття 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»)  будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж у натурі (на місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на неї, та до його державної реєстрації.

В той же час, наданий прокуратурою акт підтверджує факт самовільного зайняття земельної ділянки відповідачем.

Відповідно до ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку або право  оренди земельної ділянки виникає:  після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації; після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Згідно зі статтею 126 Земельного кодексу України, вказане право посвідчується державним актом встановленої форми або договором, який реєструється відповідно до закону.

Згідно ст. 13 Конституції України визначено земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Статтею 212 Земельного кодексу України встановлено, що самовільно зайнята земельна ділянка підлягає поверненню власнику землі або землекористувачу, без відшкодування затрат понесених за час незаконного користування ними.

Згідно ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Посилання відповідача на те, що прокуратура не може виступати в інтересах Оболонської районної  умісті Києві ради, а остання не може бути позивачем не приймаються судом до уваги з огляду на наступне

Відповідно    до    ст. 361    Закону    України    «Про    прокуратуру»  представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Згідно п. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Пунктом 2.1. рішення Київської міської ради № 164/885 «Про передачу окремих повноважень районним у м. Києві радам з питань регулювання земельних відносин»зобов'язано районні в м. Києві ради здійснювати контроль за використанням та охороною земель, додержанням земельного законодавства.

Судом вбачається порушення державних інтересів в особі Оболонської районної у місті Києві ради щодо використання відповідачем спірної земельної ділянки, оскільки саме Оболонській районній у місті Києі раді делеговані відповідні повноваження власника землі.

З огляду на викладене клопотання відповідача про залишення позову без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 81 ГПК України задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 3 ст. 212 Земельного кодексу України повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Таким чином, відповідач, не набувши у встановленому Земельним кодексом України порядку права користування земельною ділянкою близько площею 20 кв. м. безпідставно та неправомірно користуються вказаною земельною ділянкою.

Позовні вимоги Прокуратури Оболонського району міста Києва в інтересах держави в особі  Оболонської районної у місті Києві ради обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача в доход Державного бюджету України.

Керуючись  ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Брок-95»(м. Київ, вул. Автозаводська, 89-а, к. 31, код 23503850) повернути самовільно зайняту земельну ділянку площею близько 20 кв. м., яка знаходиться за адресою м. Київ, вул. Малиновського, 34 Оболонській районній у місті Києві раді (м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, 16, код 26077589) та привести її у придатний для використання стан шляхом знесення кіоску за власний рахунок.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Брок-95» (м. Київ, вул. Автозаводська, 89-а, к. 31, код 23503850) в доход Державного бюджету України 85 (вісімдесят п'ять) грн. 00 коп. витрат по сплаті держмита.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Брок-95» (м. Київ, вул. Автозаводська, 89-а, к. 31, код 23503850) 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу до спеціального фонду Державного бюджету України по КЕКД 22050000 «Оплата витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах».

СуддяВ.В. Сівакова

Рішення підписано 08.05.2008