Рішення

від 13.05.2008 по справі 12/78

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/78

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ  

13.05.2008                                                                                                 Справа  № 12/78

за позовом приватного підприємства „Ера –Ліс”, м. Львів

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю „Рубікон”,                    м. Ужгород

про стягнення заборгованості в сумі 58 100,28 грн.

                                                                                                       Суддя    Тисянчин  В. М.

                      Представники:

Від позивача – Мельник С. О., (представник за довіреністю від 14.01.2008 року)

Від відповідача –не з'явився (не викликався, явка на розсуд сторін)

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов приватним підприємством „Ера –Ліс”, м. Львів

до товариства з обмеженою відповідальністю „Рубікон”, м. Ужгород про стягнення заборгованості в сумі 58 100,28 грн.

Представнику позивача роз'яснено права і обов'язки передбачені                 ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не заявлено.

          Представник позивача пред'явивши в судовому засіданні оригінали документів в підтвердження здійснення господарської операції з відповідачем -  підтримує позовні вимоги, посилаючись на їх обгрунтованість матеріалами справи.

          Крім цього, письмовою заявою (вх. № 4915 від 13.05.2008 року) представник позивача повідомив суд про те, що відповідач уникає від добровільного врегулювання спору, в підтвердження чого пред'явив суду повернуті позивачу надіслані для відповідача рекомендовані поштові відправлення з повідомленням про їх вручення.

          До того ж, позивач в підсилення обгрунтування позову надав суду оригінали витягу ЄДРПОУ відповідача та з огляду довготривалого існування боргу просить ухвалити рішення по суті позовних вимог.

          На вимогу суду відповідач письмового відзиву на позов з доказами в його обґрунтування не подав, свого уповноваженого представника для участі у розгляді справи не направив, а тому справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

                    Ухвала про порушення провадження у справі направлялась рекомендованим листом, тому неявка уповноваженого представника відповідача у судове засідання не є перешкодою розгляду справи по суті, про що зазначено в ухвалі про порушення провадження у справі.

                    Судом здійснені заходи щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом процесуальних дій, чим виконано підпункти 4, 5 пункту 3.5.1 та 3.5.11 „Інструкції з діловодства щодо порядку направлення учасникам процесу процесуальних документів та оформлення відмітки про їх відправку” від 10.12.2002 року № 75 (Інформаційний лист ВГСУ від 02.06.2006 року № 01-8/12/28).

          Відповідач не скористався своїм правом щодо направлення свого представника для участі в судовому засіданні.

Позаяк, суду не надано відповідачем доказів чи відомостей поважних причин неможливості їх участі в судовому засіданні.

До того ж, у разі дійсного бажання забезпечення представництва відповідачем у судовому засіданні –завчасне повідомлення судом про час і місце судового засідання не позбавило відповідача у виборі кола суб'єктів такого представництва у суді відповідно до ст. 28 ГПК України.

Вивчивши доводи позовної заяви та матеріали справи, дослідивши їх,  заслухавши пояснення представника  позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

          Заборгованість відповідача в сумі 58 100,28 грн.  –основного боргу щодо оплати за поставлений, згідно договорів № 03/04-1 від 03.04.2006 року, № 03/05-1 від 03.05.2006 року, товар (шпон струганий дубовий),  підтверджується матеріалами справи, зокрема:

-  видатковими накладними: № РН-1904 від 19.04.2006 року та № РН-2806-1 від 26.06.2006 року;

-  податковими накладними: № 1904 від 19.04.2006 року та № 2606 від 26.06.2006 року;

- виписками банківської установи про рух коштів між сторонами за травень –вересень 2006 року;

-  договором про право відступлення права вимоги № 1 від 08.12.2006 року;

       -  протоколом про залік взаємних вимог від 14.12.2006 року;

     -  розрахунком позову, а за таких обставин сума основного боргу підлягає стягненню примусово.

Відповідно до п.1 ст. 512 ЦК України та п.п.1.1, 1.2 ст. 1 договору про відступлення права вимоги № 1 від 08.12.2006 року фізична особа –підприємець Кароль Володимир Теодорович передав свої права (відступив право вимоги) приватного підприємства „Ера – Ліс” за договором № 03/05-1 від 03.05.2006 року. Таким чином, до приватного підприємства „Ера –Ліс” перейшли права первісного кредитора (п.1ст. 514 ЦК України) в обсязі 20 225,77 грн.

        Заявлені вимоги позивача (претензії № 1211-2 та № 1211-3 від 12.11.2007 року) про добровільне погашення боргу відповідач не виконав, чим порушив ст. ст. (11; 526); 509; 530 ЦК України (чинного з 01.01.04).

Саме ця обставина і послужила підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

      Відповідно до ст. 175 ГК України майново –господарські зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

          Таким чином, на день розгляду спору у суді, обставини спору (права і зобов'язання сторін) оцінюються судом з огляду на правила ЦК та ГК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору чи вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 509 ЦК України в силу зобов'язання –кредитор вправі вимагати виконання обов'язку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобов'язань у відносинах. Підставою виникнення зобов'язання є юридичний факт.

В даній правовій ситуації юридичним фактом, на підставі якого виникли зобов'язальні відносини між сторонами, є поставка товару (шпону струганого дубового) (ст. 11 ЦК України).

Отже, обов'язок відповідача оплатити вартість поставленого товару (шпону струганого дубового) є безспірним.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається              (ст. 615; 625 ЦК України).

Відтак, договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

При постановленні судового рішення враховується характер зобов'язання, наслідки його невиконання, особа відповідача, ступінь його вини, суспільно – державну значимість господарської діяльності сторін, обставини, що впливають на неможливість виконання відповідачем зобов'язання належним чином та межі здійснення цивільних прав (п.3 ст. 13 ЦК України), де не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах, безпідставного збагачення за рахунок погіршення фінансово –майнового стану сторони у спорі.

За ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право.

Отже, із встановлених судом обставин вбачається, що склад цивільно –правової відповідальності є наявним на момент судового розгляду справи.

Досліджуючи критерії розмежування вини і недобросовісності суб'єктів спірних відносин суд притримувався лінії розмежування специфічних для різних видів цивільних відносин форм дотримання або порушення обов'язкових з погляду права моральних велінь вочевидь, що має визначатися  колом обставин, які зумовлюють застосування  до правопорушника заходів цивільно –правової відповідальності.

Позак, невідповідність параметрам добросовісності конкретних характеристик діяння учасника цивільних відносин залежно від мети правового регулювання може призводити не тільки до ненабуття ним певного права або відмови йому у праві на використання того чи іншого засобу правового захисту, а й до зміни його правового становища.

                 Встановлюючи дійсні обставини справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, в даному випадку –письмовими доказами. При цьому, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а перевіряються на достовірність.

                   Таким чином, позивачем доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі, поклавши відшкодування судових витрат за змістом ст. 49 ГПК України на відповідача з огляду його вини у виникненні спору.

          Виходячи з викладеного, оцінивши повноту, достатність позовних матеріалів, проаналізувавши подані по справі доказові документи для вирішення спору, керуючись ст. 124 Конституції України; ст. 2 Закону України „Про судоустрій України”;  ст.ст. 4, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 75, 82 - 84, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.           Позов задоволити  повністю.

    2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Рубікон”                      (м. Ужгород, вул. Г. Свободи, 9А; код 31315630) на користь приватного підприємства „Ера –Ліс” (м. Львів, вул. Поштова, 30; код 30478115) суму 58 100,28 (п'ятдесят вісім тисяч сто грн. 28 коп.) –основного боргу та 581 (пятьсот вісімдесят одну грн.) -  у відшкодування витрат по оплаті держмита; 118 (сто вісімнадцять грн.) –у відшкодування витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

            Суддя                                                                                   Тисянчин В. М.