Постанова

від 20.05.2008 по справі 6/637

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

6/637

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 20.05.2008                                                                                           № 6/637

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Шипка  В.В.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача - Медін В.Г. – (дов. № 90 від 01.04.2008р.)

 від відповідача -Сизоненко А.В. – (дов. № б/н від 07.04.2008р.)

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Житловик-Плюс"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 30.10.2007

 у справі № 6/637  

 за позовом                               ВАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал"

 до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю "Житловик-Плюс"

 про                                                  стягнення 449523,21 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Відкрите акціонерне товариство “Акціонерна компанія “Київводоканал” звернулась до Господарського суду м. Києва з  позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Житловик-Плюс” про стягнення 449523,21грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 30.10.2007р. у справі № 6/637 позовні вимоги задоволені частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Житловик-Плюс” на користь Відкритого акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал” 17150,30 грн. інфляційних, три проценти річних в розмірі 4746,06 грн., 218,96 грн. державного мита та 5,75 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

Провадження в частині стягнення 427626,84 грн. основного боргу припинено.

Повернуто Відкритому акціонерному товариству “Акціонерна компанія “Київводоканал” зайве сплачене державне мито в розмірі 21004,77 грн., перераховане платіжним дорученням № 3912 від 20.09.2007 з Державного бюджету України.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення в частині стягнення 17150,31 грн. інфляційних, 3% річних в розмірі 4746,06 грн., 218,96 грн. державного мита та  5,75 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу, прийняти нове рішення, яким відмовити ВАТ “АК” “Київводоканал” в задоволенні вимог в сумі 17150,31 грн. інфляційних, 3% річних в розмірі 4746,06 грн., 218,96 грн. державного мита та  5,75 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

Представник апелянта в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав.

Представник позивача проти апеляційної скарги в судовому засіданні заперечував.

Розглянувши доводи скарги, перевіривши матеріали справи та зібрані у ній докази, колегія апеляційного господарського суду встановила наступне.

          Рішенням господарського суду міста Києва від 14.02.2006 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2006 у справі № 42/20 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Житловик-Плюс”на користь відкритого акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал”3626253,96 грн. боргу, 25500 грн. витрат по оплаті державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          У жовтні 2006 року сторони звернулися до Господарського суду м. Києва з заявою про затвердження мирової угоди від 26.10.2006.

          Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.12.2006 у справі № 42/20 затверджено мирову угоду від 26.10.2006 між відкритим акціонерним товариством “Акціонерна компанія “Київводоканал”та товариством з обмеженою відповідальністю “Житловик-плюс”(далі –Мирова угода).

Відкрите акціонерне товариство “Акціонерна компанія “Київводоканал” звернулась до Господарського суду м. Києва з  позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Житловик-Плюс” про стягнення 449523,21грн.

          Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконує вимоги мирової угоди, яка була затверджена ухвалою господарського суду міста Києва від 14.02.2006 у справі № 42/20.

          Відповідно до п. 1.2 Мирової угоди відповідач зобов'язаний був погашати заборгованість частинами до 25 числа кожного місяця, а саме: до 25.11.2006 відповідач мав сплатити 42786,84 грн. і в подальшому щомісячно до 25 числа по 42762 грн.

          Згідно зі ст. 35 ГПК України обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування. Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

          Відповідно ч. 2 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

          Враховуючи те, що ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом, то колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов вірного висновку, що в частині стягнення основного боргу в розмірі 427626,84 грн. провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України, має бути припинено.

          Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

          Статтею 216 Господарського кодексу України, встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

          Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

          Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.          

          Вимоги позивача в частинні стягнення з відповідача інфляційні втрати, які становлять 17150,31 грн., та три проценти річних - 4746,06 грн. на думку колегії суддів обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

За таких обставин, колегія вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 30.10.2007р. по даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105  ГПК України, колегія, -

ПОСТАНОВИВ:

 Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Житловик-Плюс” залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва у справі  № 6/637 від 30.10.2007р. залишити без змін.

Матеріали справи № 6/637 повернути до Господарського суду м. Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді