Ухвала

від 19.04.2011 по справі 5-839км11

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Короткевича М.Є., суддів Прокопенка О.Б. та Школярова В.Ф.,

розглянувши в судовому засіданні у м. Києві 19 квітня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_4 на постановлені щодо неї судові рішення,

в с т а н о в и л а:

вироком Свалявського районного суду Закарпатської області від 18 вересня 2009 року

ОСОБА_4 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

раніше не судиму,

засуджено за ч. 1 ст. 296 КК України до штрафу в розмірі 8500 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 17 листопада 2009 року зазначений вирок залишено без зміни.

За вироком суду, ОСОБА_4 визнано винною у тому, що вона 26 березня 2008 року, приблизно о 18 годині 30 хвилин, біля входу в магазин «Магдалина», розташованого на вул. Миру, 84 в с. Дусино Свалявського району, який належить їй на праві приватної власності, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, з особливою зухвалістю штовхнула ОСОБА_5, а коли остання впала на землю, завдала потерпілій три удари ногою в область передньої черевної стінки, заподіявши їй легкі тілесні ушкодження.

27 березня 2008 року, приблизно о 10 годині, ОСОБА_4, знаходячись біля магазину «Магдалина», грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, з особливою зухвалістю, безпричинно завдала ОСОБА_5 удар поліном по голові, заподіявши потерпілій легкі тілесні ушкодження.

У касаційній скарзі засуджена просить скасувати постановлені щодо неї судові рішення, а справу закрити у звязку з відсутністю в її діянні складу злочину. Посилається також на порушення судом її права на захист, оскільки їй не було розяснено положення Закону України «Про амністію» від 12 грудня 2008 року.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як убачається з матеріалів справи, досудове та судове слідство у ній проведено з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, таких порушень цього закону, які були б істотними і тягли за собою скасування чи зміну судових рішень, у справі не допущено, а висновки суду про винність ОСОБА_4 у вчиненні нею злочину, за який її засуджено, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені перевіреними у ній та викладеними у вироку доказами.

Зокрема, показаннями потерпілої ОСОБА_5, яка підтвердила, що 26 березня 2008 року засуджена ОСОБА_4 у приміщенні магазину, в присутності сторонніх осіб виражалася на її адресу нецензурними словами, а потім штовхнула її, а коли вона впала, завдала декілька ударів ногою по тулубу. Наступного дня, біля вказаного магазину, ОСОБА_4 знову почала виражатися на неї нецензурними словами, а потім вдарила поліном по голові, чим заподіяла їй тілесні ушкодження.

З показань свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 убачається, що 26 березня 2008 року, ОСОБА_4 у їх присутності виражалась нецензурними словами на адресу потерпілої ОСОБА_5, а коли остання вийшла з магазину, засуджена завдала останній декілька ударів ногами по тулубу. Наступного дня ОСОБА_4, у присутності свідка ОСОБА_6, біля магазину завдала ОСОБА_5 удар поліном по голові. При цьому вказані свідки стверджували, що потерпіла жодних протиправних дій не вчиняла.

Аналогічні показання в судовому засіданні дали і свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які підтвердили, що 27 березня 2008 року ОСОБА_4, нанесла ОСОБА_5 удар поліном по голові.

Згідно висновків судово-медичної експертизи, виявлені у потерпілої ОСОБА_5 тілесні ушкодження у вигляді забійної рани тімяної ділянки голови, множинних саден обличчя та передньої черевної стінки, могли бути спричинені тупими предметами з обмеженою травмуючою поверхнею 26-27 березня 2008 року і відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що не потягли за собою короткочасний розлад здоровя ( а.с. 57-59).

Посилання засудженої ОСОБА_4 у касаційній скарзі на те, що вона своїми діями змушена була припиняти хуліганські дії ОСОБА_5, яка перешкоджала їй приймати товар у магазині, були предметом перевірки в судовому засіданні та визнанні безпідставними, про що у вироку суду першої інстанції та ухвалі апеляційного суду наведені докладні мотиви прийнятого рішення.

Отже, правильно проаналізувавши наявні у справі докази в їх сукупності та давши їм належну оцінку, суд дійшов обґрунтованого висновку про винність ОСОБА_4 у вчиненні нею злочину, передбаченому ч.1 ст. 296 КК України, за наведених у вироку обставин.

Тому, доводи, викладені у касаційній скарзі засудженої про необґрунтованість її засудження, є безпідставними.

Дії ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 296 КК України кваліфіковано правильно.

Доводи засудженої щодо незастосування до неї Закону України «Про амністію» від 12 грудня 2008 року не ґрунтується на вимогах закону, оскільки відповідно до ст. 9 цього Закону, амністія застосовується до осіб, що дали згоду на її застосування. Проте, матеріали справи жодних даних про надання ОСОБА_4 такої згоди, не містять.

Крім того, відповідно до вимог ст.ст.409411 КПК України це питання за заявою ОСОБА_4 може бути вирішено судом на стадії виконання вироку.

На підставі викладеного, керуючись ст. 394 КПК України та п. 2 Перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 07 липня 2010 року, колегія суддів

у х в а л и л а :

відмовити у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_4 .

с у д д і :

Короткевич М.Є. Прокопенко О.Б. Школяров В.Ф.