Рішення

від 14.06.2011 по справі 16/8/2011/5003

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31       http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м     У к р а ї н и

РІШЕННЯ

14 червня 2011 р.           Справа 16/8/2011/5003

за позовом: публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк", м.Київ, що представлений Відділенням "Вінницька регіональна дирекція" ПАТ "ВТБ Банк", м.Вінниця     

до: товариства з обмеженою відповідальністю "Гарнет", м.Вінниця    

про стягнення 28644,29 доларів США та 574,23 грн. заборгованості за кредитним договором №394 від 25.05.2006 року

Головуючий суддя                    Нешик О.С.     

Cекретар судового засідання Семенько Д.А.

Представники

позивача:     ОСОБА_1 - діє за довіреністю № 453/11.5.2  від 13.07.10 року;

відповідача: ОСОБА_2  - на підставі довіреності від 14.05.11 року

          ВСТАНОВИВ :

Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Гарнет" 28644,29 доларів США та 574,23 грн. заборгованості за кредитним договором №394 від 25.05.2006 року, у тому рахунку заборгованості за кредитом - 27439,05 доларів США; заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитом - 1156,48 доларів США; а також три відсотки річних  в розмірі 48,76 доларів США та 574,23 грн. пені.

Ухвалою суду від 18 квітня 2011 року порушено провадження у даній справі та призначено її до розгляду на 05 травня 2011 року.

В зв’язку з неявкою представників сторін в судове засідання та ненаданням ними необхідних для вирішення спору доказів, ухвалою суду розгляд справи відкладено на 24 травня 2011 року.

23 травня 2011 року на адресу суду надійшов супровідний лист за підписом представника ТОВ "Гарнет" ОСОБА_2 б/н від 23.05.2011 року з додатками, у тому числі відзивом на позовну заяву.

Під час розгляду справи, 24 травня 2011 року, представник відповідача звернувся до суду з письмовим клопотанням б/н від 24.05.2011 року (вх. №08-46/6904/11) про оголошення перерви для надання можливості укласти мирову угоду з позивачем. Враховуючи, що представник ПАТ "ВТБ Банк" проти оголошення перерви не заперечив, суд задовольнив клопотання представника відповідача, наступне судове засідання у справі призначив на 14 червня 2011 року.

14 червня 2011 року в судовому зсіданні представник позивача, посилаючись на обставини, що викладені у позовній заяві №298/700-04-2 від 08.04.2011 року та письмових поясненнях б/н від 14.06.2011 року (вх. №08-46/8054/11), позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача підтримуючи викладені у відзиві б/н від 23.05.2011 року на позовну заяву доводи, суду пояснив, що ТОВ "Гарнет" визнає позов в частині стягнення поточної заборгованості по кредиту в сумі 27439,05 доларів США, поточної заборгованості за процентами за період з 02.03.2009 року по 03.04.2011 року в розмірі 861,13 доларів США та нарахованих відсотків за період з 01.03.2011 року по 31.03.2011 року в сумі 295,35 доларів США. Щодо стягнення 3% річних та пені зазначив, що дані суми нараховані без арифметичних помилок.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення поточної заборгованості по кредиту та заборгованості за процентами, суд керувався положеннями ч.5 ст.78 ГПК України та виходив з того, що дії відповідача щодо визнання позову в цій частині не суперечать законодавству, не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, заслухавши пояснення учасників процесу, судом встановлено, що 25 травня 2006 року між акціонерним комерційним банком "Мрія" та товариством за обмеженою відповідальністю "Гарнет" укладено кредитний договір  №394.

Згідно статуту публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк", останнє є правонаступником всіх прав та обов’язків акціонерного комерційного банку "Мрія" (а.с.7-21).

Відповідно до пункту 1.1. договору, предметом кредитного договору є надання банком позичальникові грошових коштів (кредит) на суму 70000 дол. США, строком користування до 24.05.2011 року, платою за користування кредитом –12,5  відсотків річних.

Пунктами 4.1., 4.2. договору сторони визначили, що позичальник зобов’язаний повернути банку отриманий кредит в повному обсязі, в строк та у порядку, що встановлені кредитним договором, також сплатити банку проценти за користування кредитом у розмірі та порядку, що встановлені кредитним договором.

Відповідно до пункту 4.5. кредитного договору позичальник зобов’язаний повністю повернути кредит та сплатити нараховані проценти, незалежно від настання строку виконання зобов’язання в тому числі у випадках: несплати процентів за користування кредитом (в тому числі неналежної сплати процентів); порушення заставодавцем (поручителем, гарантом) зобов’язань за договором, що забезпечує виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором.

19 липня 2006 року сторонами укладено додаткову угоду до кредитного договору №394 від 25.05.2006 року, якою сторони внесли зміни до зазначеного кредитного договору, виклавши п.1.1 кредитного договору в наступній редакції: "1.1. предметом кредитного договору є надання банком позичальникові грошових коштів (кредит) в сумі 75000,00 доларів США строком користування до 24 травня 2011 року зі сплатою плати за користування кредитом у розмірі 12,5 % річних". Всі інші умови кредитного договору залишено без змін.

На виконання вказаного кредитного договору, згідно з меморіальними валютними ордерами №35_5 від 25.05.2006 року (а.с.47), №35_6 від 16.06.2006 року (а.с.48), № 16_2 від 19.07.2006 року (а.с.49), банком передано відповідачу грошові кошти (кредит) в сумі 75000 доларів США. Даний факт також підтверджується виписками банку, що наявні в матеріалах справи, а також визнається відповідачем.

Свої зобов’язання по поверненню сум кредиту та сплаті відсотків за користування ним позичальник виконав частково та з порушенням строків внесення коштів.

Наведене стверджується:

- кредитним договором №394 від 25.05.2006 року та додатковою угодою до нього від 19.07.2006 року;

- меморіальними валютними ордерами №35_5 від 25.05.2006 року (а.с.47), №35_6 від 16.06.2006 року (а.с.48), № 16_2 від 19.07.2006 року (а.с.49);

- виписками по особовому рахунку відповідача;

- розрахунками ціни позову;

- актом звірки взаєморозрахунків сторін від 04.04.2011 року;

- іншими матеріалами справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши і оцінивши надані докази, суд дійшов такого висновку.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України (далі –ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.  Кожна сторона повинна вжити усіх заходів,  необхідних  для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.  

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до статей 1046, 1048 параграфа 1 глави 71 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Оскільки відповідачем не виконувались умови кредитного договору щодо своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків, банк відповідно до п.4.5. договору має право на дострокове повернення усієї суми кредиту та стягнення заборгованості зі сплати відсотків.

Заборгованість відповідача з повернення кредиту (з урахуванням 4.5. договору) в сумі 27439,05 доларів США та зі сплати відсотків в сумі 1156,48 доларів США підтверджена матеріалами справи та визнається відповідачем.

Перевіряючи правомірність стягнення позивачем заборгованості в іноземній валюті суд дійшов наступного висновку.

Абзацом 3 пункту 14 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення в цивільній справі" №14 від 18.12.2009 року визначено, що суд має  право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних  операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192 ЦК, частина третя статті 533 ЦК України; Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" №15-93 від 19 лютого 1993 року).

Так, частиною 2 статті 192 ЦК України визначено, що іноземна валюта може використовуватись на території України у випадку і в порядку, встановлених законом.

Згідно частини 3 статті 533 ЦК України: "Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом".

Проаналізувавши положення статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України Про систему валютного регулювання і валютного контролю" №15-93 від 19 лютого 1993 року, Положення про порядок видачі банкам банківський ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затверджене постановою Правління Національного банку України №275 від 17.07.2001 року, суд вважає, що банки мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Перевіряючи правомірність і правильність нарахування позивачем пені, суд встановив, що відповідно до частини 2 статті 193 ГК України: порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частиною 2 статті 217 ГК України передбачені такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Частиною 4 статті 231 ГК України встановлено: "У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг)".

Пунктом 9.2 кредитного договору №394 від 25.05.2006 року сторони домовились, що у разі несвоєчасної (неналежної) сплати процентів за користування кредитом, позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення виконання.

З огляду на викладене суд прийшов до висновку, що позов в частині стягнення пені заявлений правомірно, при цьому розрахунок пені за період з 01.10.2010 року по 03.04.2011 року зроблений правильно. Таким чином позовні вимоги про стягнення 72,14 доларів США пені, що станом на 04.04.2011 року (на час здійснення розрахунку) еквівалентно 574,23 грн., підлягає задоволенню.  

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив  виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з  урахуванням  встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також  три проценти річних  від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в розмірі 48,76 доларів США, що розраховані за термін з 02.03.2009 року по 03.04.2011 року, стверджуються наявними у справі матеріалами, у тому числі розрахунком суми позову в цій частині, і підлягають задоволенню на підставі ст.625 ЦК України.

Згідно положень ст.49 ГПК України понесені позивачем судові витрати на оплату держмита та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4-3, 44, 49, 78, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -   

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Гарнет" (21027 м.Вінниця, вул.Келецька, 53, к.411; ідент. код 32066366) на користь публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" (01004 м. Київ, бульвар Т.Шевченка/вул. Пушкінська, 8/26; ідент. код 14359319) заборгованість за кредитом 27439, 05 доларів США.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Гарнет" (21027 м.Вінниця, вул.Келецька, 53, к.411; ідент. код 32066366) на користь публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" (01004 м. Київ, бульвар Т.Шевченка/вул. Пушкінська, 8/26; ідент. код 14359319) заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом в розмірі 1156,48 доларів США; три проценти річних - 48,76 доларів США; пеню в розмірі 574,23 грн.; 286,44 доларів США та 102 грн. державного мита;  236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                             Нешик О.С.

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України  20 червня 2011 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи