Ухвала

від 10.06.2011 по справі б-39/06-10

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

           УХВАЛА          

"10" червня 2011 р.                                                                                   

Справа № Б-39/06-10  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М. –головуючого,

Коваленка В.М. (доповідач у справі),

Короткевича О.Є.,

розглянувши матеріали

касаційної скарги

Державної податкової інспекції  у Печерському районі  м. Києва

на ухвалу

від 02.12.2010 р. Харківського апеляційного господарського суду

у справі

№ Б-39/06-10 господарського суду Харківської області

за заявою

ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю " ДОР-БУДІВНИЦТВО", м. Харків

до

товариства з обмеженою відповідальністю " ДОР-БУДІВНИЦТВО", м. Харків

про

визнання банкрутом

ліквідатор

Поляков  П.Л.

В С Т А Н О В И В :

Подана ДПІ у Печерському районі  м. Києва касаційна скарга від 21.04.2011 року  № 5436/9/10-209 не може бути прийнята до розгляду Вищим господарським судом України, оскільки не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) з наступних підстав.

Попередньо подані ДПІ у Печерському районі м. Києва касаційні скарги на ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 02.12.2010 р. та ухвалу господарського суду Харківської області від 26.05.2010 р., а також окремо на ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 02.12.2010 р. були повернуті заявнику ухвалами Вищого господарського суду України від 24.01.2011 р. та від 25.03.2011 р. на підставі п. 6 ч. 1 ст. 1113 ГПК України. При цьому, заявнику касаційної скарги в ухвалі 24.01.2011 р. було роз'яснено, що ним порушені норми п. 4 ч. 1 ст. 111, 106, 107, 1113  ГПК України, оскільки в одній касаційній скарзі одночасно заявлені вимоги про скасування, як ухвали суду першої інстанції, так і ухвали про відмову у задоволенні клопотання про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги на цю ухвалу місцевого господарського суду та залишення скарги без розгляду; тоді як такі вимоги мають бути роз’єднані з подачею належно оформленої скарги лише на ухвалу суду апеляційної інстанції.

В ухвалі ж від 25.03.2011 р. касаційним судом  скаржнику було роз'яснено, що заявником касаційної скарги не зазначено суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права саме апеляційним судом при прийнятті оскаржуваної ухвали, а зміст касаційної скарги зводиться до аналізу норм цивільного законодавства та законодавства про банкрутство щодо правових підстав для порушення та здійснення провадження у справі про банкрутство в порядку норм ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також правового аналізу дій суду першої (а не апеляційної) інстанції.

Між тим, як вбачається, звертаючись втретє із касаційною скаргою на ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 02.12.2010 р., скаржником - ДПІ у Печерському районі м. Києва не були належним чином усунуті обставини, що обумовили повернення касаційної скарги.

Так, відповідно до норм п. 4 ч. 1 ст. 111 ГПК України касаційна скарга за змістом повинна містити вимоги особи, що подала касаційну скаргу, із зазначенням суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права судом.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 11113 ГПК України ухвали місцевого та апеляційного господарського суду можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених частиною першою статті 106 цього Кодексу.

Нормами частина 2 цієї ж статті передбачено, що касаційні скарги  на  ухвали   місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку,  передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду.

Виходячи із системного аналізу викладених норм ГПК України, при зверненні із касаційною скаргою на ухвалу суду апеляційної інстанції в касаційній скарзі має бути зазначено суть порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права, а також визначення норм, які були порушені саме судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали.  

Між тим, в порушення норми п. 4 ч. 1 ст. 111 ГПК України заявником касаційної скарги знову не зазначено суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права саме апеляційним судом при прийнятті оскаржуваної ухвали. Зміст же касаційної скарги зводиться до аналізу норм цивільного законодавства та законодавства про банкрутство щодо правових підстав  для порушення  та здійснення провадження у справі про банкрутство в порядку норм ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також правового аналізу дій суду першої (а не апеляційної) інстанції щодо порушення та здійснення провадження у даній справі про банкрутство. Однак, як вже вище зазначено, предметом касаційного оскарження є ухвала суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні клопотання ДПІ у Печерському районі м. Києва про відновлення строку на подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, яка винесена з посиланням на норми –ст.ст. 93, 106 ГПК України, а не на норми ст. 91 ГПК України, на які посилається в касаційній скарзі заявник та про порушення яких він зазначає в скарзі.

До викладеного слід додати, що зміст касаційної скарги є ідентичним до змісту апеляційної скарги, яка була залишена без розгляду судом апеляційної інстанції оскаржуваною ухвалою, хоча предметами апеляційної та касаційної скарг ДПІ у Печерському районі м. Києва визначені різні судові рішення судів відповідних інстанцій.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 1113 ГПК України касаційна скарга (подання) не приймається до розгляду і повертається судом, якщо у скарзі (поданні) не зазначено суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що ДПІ у Печерському районі м. Києва, втретє звернувшись до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 02.12.2010 р., не усунула належним чином обставини, що зумовили попереднє повернення касаційної скарги, при цьому пропустила встановлений процесуальний строк для подання касаційної скарги,  виклавши в скарзі клопотання про відновлення строку подання касаційної скарги, та виходячи з положень ст. 53 ГПК України, згідно яких суд може відновити пропущений строк у разі наявності поважних причин пропуску цього строку, суд касаційної інстанції відмовляє ДПІ у Печерському районі м. Києва в задоволенні заявленого клопотання про відновлення строку на касаційне оскарження ухвали суду апеляційної інстанції від 02.12.2010 року за відсутністю поважних причин пропуску встановленого строку подання касаційної скарги, у розумінні ст. 53 ГПК України.

На підставі наведеного, керуючись нормами ст.ст. 42, 43, 45, 50, 53, 65, 86, 106, 107, 110, 1111, п.п. 5, 6 ч. 1 ст. 1113, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

У Х В А Л И В  :

1.          Відмовити Державній податковій інспекції у Печерському районі м. Києва в задоволенні клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку для подання касаційної скарги на ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 02.12.2010 р. у справі № Б-39/06-10.

2.          Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва повернути заявнику.

 Головуючий                                                                     Б.М. Поляков

            Судді                                                                                  В.М. Коваленко

                                                                                                   О.Є. Короткевич