Постанова

від 15.06.2011 по справі 6/286

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 "15" червня 2011 р.                                                                                    

Справа № 6/286  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого

Кравчука Г.А.,

суддів

Мачульського Г.М.,

Уліцького А.М.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

касаційну скаргу

Селянського (фермерського) господарства "Пролісок"

на постанову

Донецького апеляційного господарського суду

від

07.12.2010р.

у справі

№6/286

Господарського суду

Луганської області

за позовом

Лисичансько-Рубіжанського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Рудівської сільської ради

до

Селянського (фермерського) господарства "Пролісок"

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

Відділ Держкомзему у Сватівському районі Луганської області

про

стягнення збитків

за участю представників

- прокуратури:

Лук`яненко В.В. (посвідчення № 72), -

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд з даним позовом в інтересах держави в особі Рудівської сільської ради, Лисичансько-Рубіжанський міжрайонний природоохоронний прокурор просив стягнути з Селянського (фермерського) господарства "Пролісок" (далі відповідач) на користь Рудівської сільської ради (далі позивач) шкоду у сумі 30751,6 грн., обґрунтовуючи свої вимоги тим, що її заподіяно внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки площею 40,4 га.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 19.10.2010р. (суддя Василенко Т.А.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 07.12.2010р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя –Калантай М.В., судді Волков Р.В.. Запорощенко М.Д.), позов задоволено.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове, яким у позові відмовити, посилаючись на неправильне застосування і порушення судами норм матеріального права.

Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

Сторони та третя особа не використали наданого законом права на участь своїх представників у судовому засіданні.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Із встановлених судами обставин справи вбачається, що Відділом Держкомзему у Сватівському районі Луганської області за участю прокурора Лисичансько-Рубіжанської міжрайонної природоохоронної прокуратури, землевпорядника Рудівської сільської ради 23.06.2010р. проведена перевірка дотримання вимог земельного законодавства Селянським фермерським господарством "Пролісок", яку оформлено актом перевірки, де зазначено про те, що перевіркою були встановлені факти порушення СФГ "Пролісок" вимог статті 125 Земельного кодексу України, а саме самовільне зайняття земельної ділянки сільськогосподарського призначення (пасовище) площею 40,4 га, територія Рудівської сільської ради за межами населеного пункту, без наявності правовстановлюючих документів. За результатами цієї перевірки Відділом Держкомзему здійснений розрахунок розміру шкоди, заподіяної самовільним зайняттям земельної ділянки, який визначено у розмірі 30751,60грн.

Суди попередніх інстанцій мотивуючи свої рішення про задоволення позову виходили того, що перевірка відповідача щодо дотримання ним вимог земельного законодавства була здійснена контролюючим органом без порушення приписів Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, затвердженого Наказом Державного комітету України по земельним ресурсам від 12.12.2003р. №312, а позовні вимоги є обґрунтованими.

Між тим, з такими висновками погодитись не можна з наступних підстав.

Підстави відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам визначені у статті 156 Земельного кодексу України, згідно якої власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні, зокрема, внаслідок тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання (п."б"), неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки (п."д").

Розмір шкоди, про стягнення якої заявлено у позові, розраховано на підставі Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007р. №963.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Згідно п.5.4. Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, затвердженого наказом Державного комітету України по земельним ресурсам від 12.12.2003р. №312, в акті зазначається, зокрема, про обставини порушення земельного законодавства та суть порушення з посиланням на акти чинного законодавства, вимоги яких порушені.

Відтак, з урахуванням приписів статті 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи щодо порушення земельного законодавства повинні бути підтверджені саме актом перевірки.

Як вбачається із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, в акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 23.06.2010р. не вказано, якими саме діями відповідача вчиняється самовільне зайняття земельної ділянки, а відтак неможливо перевірити, чи є такі дії відповідно до вказаного Закону неправомірними, чи вони є правомірними, що відповідно до наведених норм права, виключає відповідальність особи.

Оскільки відповідно до приписів статті 1119 частини 1 пункту 3 Господарського процесуального кодексу України судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд лише з підстав порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, але таких обставин судом касаційної інстанції не встановлено, суд касаційної інстанції не вбачає правових підстав для направлення справи на новий розгляд, а вважає за можливе скасувавши судові рішення прийняти нове.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.2, 11110 ч.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "Пролісок" задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 07.12.2010р. та рішення Господарського суду Луганської області від 19.10.2010р. у справі №6/286 скасувати повністю і прийняти нове рішення.

У позові Лисичансько-Рубіжанському міжрайонному природоохоронному прокурору в інтересах держави в особі Рудівської сільської ради, відмовити.

Головуючий суддя                                                                   Г.А. Кравчук

Судді                                                                                          Г.М. Мачульський

                                                                                          А.М. Уліцький