Постанова

від 31.05.2011 по справі 11/132-10

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

11/132-10

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"31" травня 2011 р. Справа № 11/132-10

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді:   Мирошниченко М. А.,

                     Суддів:    Бєляновського В. В., Шевченко В. В.,

при секретарі   -   Риковій О.М.,

за участю представників:

від   ТОВ „Новокаховський  електромашинобудвіний завод” - Крижановський М.М. (за дорученням),                                                                                   

від ТОВ „Компанія  Югтранс” –не з'явився,

від ПАТ „Банк „національної інвестиції” –не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одеса, апеляційну скаргу ТОВ    „Новокаховський  електромашинобудвіний завод” на ухвалу господарського суду Херсонської області від 28.04.2011 р. про  задоволення заяви ТОВ „Компанія  Югтранс” про розстрочку виконання рішення у справі №11/132-10 за позовом ТОВ „Новокаховський  електромашинобудвіний завод”  до   ТОВ „Компанія  Югтранс” за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ПАТ "Банк "Національні інвестиції" про стягнення 11 224 497 грн.61 коп.,

ВСТАНОВИЛА:

          Рішенням господарського суду Херсонської області від 14.10.2010р. (а.с. 7-8,т.2), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.12.2010р.(а.с.56-59т.2) задоволено позов ТОВ „Новокаховський  електромашинобудвіний завод” до ТОВ „Компанія  Югтранс”  про стягнення 11224497,61 грн.

         Зазначене судове  рішення не оскаржувалось в касаційному порядку і відповідно до приписів ст.85 ГПК України набрало законної сили 16.12.2010 р.

         21.04.2011 р. (вх. № 6138 ) боржник (відповідач) -  ТОВ „Компанія  Югтранс”  звернувся  до господарського суду Херсонської області зі  заявою  про розстрочку виконання  вищевказаного судового рішення   у наступному  порядку :

перший місяць з моменту надання розстрочки –50233,61 коп.;

наступні 20 місяців по 150 000,00 грн.;

наступні 41 місяць по 200 000 ,00 грн.

Заяву мотивовано тим, що він знаходиться в тяжкому фінансовому стані і його прибутки не надають можливості сплатити заборгованість у повному обсягу та одночасно, а  стягнення відразу всієї суми боргу може привести до припинення його господарської діяльності  і, як наслідок, порушення безперебійного транспортного сполучення між містами та селами України та скорочення чисельності його персоналу.

Водночас боржник зазначив, що за кредитором (позивачем) згідно рішення суду визнано право власності на предмет іпотеки –цілісний           майновий комплекс, а відтак, вказаним розстроченням матеріальний та фінансовий стан стягувача не погіршиться. До заяви боржник надав документи, які на його думку підтверджують його позицію(а.с.66-117,т.2).

      У письмовому відзиві на цю заяву кредитор заперечував проти її задоволення з посиланням на те, що наведені  боржником обставини не є винятковими і  не можуть бути підставою для розстрочки виконання судового рішення.(а.с.118-119,т.2).

         Ухвалою господарського суду Херсонської області від 28.04.2011 р. (суддя Задорожна Н.О.)  заяву боржника задоволено. Рішенням господарського суду Херсонської області від 14.10.2010р.  з цієї справи про стягнення 11 224 497,61 грн. розстрочене наступним чином:

у травні 2011р. 50 233,61 грн.;

червень - грудень 2011року по 150 000 грн. щомісячно;

січень - грудень 2012 року по 150 000 грн. щомісячно;

січень 2013 року 150 000 грн.;

лютий - грудень 2013 року  по 200 000 грн. щомісячно;

січень - грудень 2014 року  по 200 000 грн. щомісячно;

січень - грудень 2015 року  по 200 000 грн. щомісячно:

січень –травень 2016 року    по 200 000 грн. щомісячно включно.

  Вказаний висновок місцевий суд мотивував тим, що боржник належними і достатніми доказами довів обґрунтованість своєї заяви і що вказані ним підстави є винятковими  та ускладнюють виконання рішення суду та роблять його неможливим, а кредитор не надав докази, які б підтверджували його позицію.

 Не погоджуючись із вищезазначеною судовою ухвалою, позивач (кредитор) звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив  прийняти постанову, якою скасувати вказану ухвалу  та відмовити  у задоволенні заяви боржника про розстрочення виконання рішення суду, з тих  підстав,  що наведені  боржником обставини   не є винятковими і  не можуть підставою для розстрочки виконання судового рішення.

            Розгляд апеляційної скарги  було призначено на  31.05.2011р., про що  сторони,   згідно приписів ст.98 ГПК України, були належним чином повідомлені.

            Представники відповідача (боржника) та третьої особи у судове засідання не з'явились, хоча повідомлялись належним чином про час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не сповістили, клопотань про відкладення розгляду справи не заявили і судова колегія враховуючи скорочений строк розгляду скарг на ухвали суду прийняла рішення про розгляд справи за їх відсутністю.

        Оскільки представник скаржника не заявив клопотання про фіксацію судового засідання технічними засобами така фіксація не здійснювалась, але вівся протокол судового засідання.

         Представник скаржника (позивача - стягувача) в усних поясненнях наданих апеляційному суду підтримав апеляційну скаргу і просив суд її задовольнити на  викладених у ній підставах, скасувати ухвалу місцевого господарського суду про розстрочення виконання  судового рішення  та відмовити боржнику (відповідачу) у заяві про  відстрочення судового рішення в повному обсягу.

Згідно ст.85 ГПК України, після розгляду апеляційної скарги оголошувались лише вступна та резолютивна частини постанови суду.

         Заслухавши усні пояснення представника скаржника, ознайомившись з доводами  апеляційної скарги,  дослідивши фактичні обставини  і матеріали  справи, в т.ч. наявні у них докази, відповідність викладеним  в ухвалі висновків  цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, судова колегія  встановила   наступне.

Статтею 124 Конституції України  встановлено, що судові  рішення  є обов'язковими до виконання   на всій території України.

У відповідності до ст. 115 Господарського процесуального кодексу  України  рішення господарського суду,  набувши законної сили, виконуються  в порядку, встановленому  цим  Кодексом и Законом України "Про виконавче провадження ".

Частиною 1 статті  116 ГПК України  передбачено, що виконання рішення господарського суду  здійснюється на підставі виданого ним  наказу, який є виконавчим документом.  

Згідно приписів ч.1 ст.121 ГПК України господарський суд має право за заявою сторони, державного виконавця, за  поданням  прокурора або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити або розстрочити виконання рішення суду. Відстрочка –це відкладення чи перенесення виконання рішення суду на новий строк, який визначається господарським судом. Розстрочка - це виконання судового рішення по частинам у вказані господарським судом строки.    

Як вбачається зі змісту та суті ст. 121 ГПК України, задоволення заяви про розстрочку виконання рішення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо)  

Відповідно до п. 2 Роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України N 02-5/333 від 12.09.96 "Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому, слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Отже, виходячи із наведеного, законодавець у будь-якому випадку пов'язує розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Наведені відповідачем  (боржником) підстави для розстрочення виконання судового рішення, зокрема, тяжке фінансове становище та нерентабельність його господарської діяльності, не є тими виключними обставинами, які давали б підстави для розстрочення виконання судового рішення, оскільки  важке фінансове становище відповідача утворилось внаслідок його власної господарської діяльності, а не в силу якихось об'єктивних, незалежних від відповідача обставин.

Крім того, вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, на підставі ст.121 ГПК України, господарські суди повинні були встановлювати матеріальні інтереси обох сторін, оскільки невиконання протягом тривалого часу рішення суду порушують матеріальні інтереси позивача та також може призвести до негативних наслідків для нього.

Відповідно до приписів статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Проте, задовольняючи заяву відповідача про розстрочку виконання рішення, господарський суд обмежився лише посиланням на передбачене ст. 121 ГПК України право сторони на розстрочку судового рішення. Він також не обґрунтував необхідність розстрочки саме на  п'ять років . Крім того місцевий суд не врахував ступінь вини відповідача у виникненні спору та той факт що він не здійснив будь-яких дій по погашенню  боргу.

Зважаючи на вищенаведене, суд апеляційної  інстанції дійшов висновку про безпідставність задоволення місцевим судом заяви боржника про розстрочення судового рішення на вказаний ним строк та запропонованому  ним  порядку, а відтак,  апеляційна скарга позивача (стягувача) підлягає задоволенню,  оскаржувана  ухвала скасуванню з ухваленням постанови про відмову у задоволенні заяви відповідача про розстрочку виконання рішення.

Керуючись ст.ст. 99,  101- 106  та 121     ГПК  України, колегія суддів -,

  ПОСТАНОВИЛА:

1) Апеляційну скаргу ТОВ „Новокаховський електромашинобудвіний завод” задовольнити.

2) Ухвалу господарського суду Херсонської області від 28.04.2011 р. про  задоволення заяви   ТОВ „Компанія  Югтранс” про розстрочку виконання рішення у справі №11/132-10  - скасувати.

3) Заяву ТОВ „Компанія  Югтранс” про розстрочку виконання рішення у справі №11/132-10 -  залишити без задоволення.

          Постанова, згідно ст. 105 ГПК України,  набуває законної сили з дня її прийняття і може бути   оскаржена  у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя:                                                                          Мирошниченко М. А.

Судді:                                                                                                        Бєляновський В. В.

                                                                                                                     Шевченко В. В.

Повний текст постанови виготовлено  31.05.2011р.