Рішення

від 06.06.2011 по справі 29/46

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29/46

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

06.06.11 р.                                                                                 Справа № 29/46                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Риженко Т.М.,

при секретарі Петрушенко А.О., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „Поліпласт-У”, м.Харків

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрхімпроект”, м.Донецьк

про: стягнення заборгованості у розмірі 34 040,00грн., 3% річних у сумі 330,10грн., пені у розмірі 2018,10грн.

за участю:

представника Позивача – не з'явився;

представника Відповідача  – не з'явився;

СУТЬ СПРАВИ:

         Товариство з обмеженою відповідальністю „Поліпласт-У”, м.Харків (далі – Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрхімпроект”, м.Донецьк (далі – Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 34 040,00грн., 3% річних у сумі 330,10грн., пені у розмірі 2018,10грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем  зобов'язань за договором поставки №0122-ДГ від 01.11.2009р., щодо оплати за поставлений товар.

На  підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: договору поставки від 01.11.2009р., видаткових накладних, акту звіряння взаємних розрахунків, який підписано та завірено печатками з боку обох сторін без зауважень, відповідно до якого заборгованість станом на 31.05.2010р. складає 46 165,00грн., претензії №90 від 05.07.2010р., доказів направлення та отримання претензії.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 526, 610, 625, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 54, 57 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 1, 2, 7, 8, 12, 61 Господарського процесуального кодексу України.

12.10.2010р. Позивачем через канцелярію суду надано належним чином засвідчені копії наступних документів: правоустановчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю „Поліпласт – У”, свідоцтва про державну реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрхімпроект”, оригінал довідки про юридичну адресу та рахунки, виписки з банківського рахунку стосовно здійсненої Відповідачем часткової оплати.

Заявою від 26.10.2010р. №138 Позивач в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України збільшив позовні вимоги заявивши до стягнення суму 3% річних у розмірі 369,00грн., пеню у сумі 2086,00грн., сума заборгованості залишилась незмінною у розмірі 34 040,00грн.

03.11.2010р. Позивачем через канцелярію суду надані належним чином засвідчені копії податкових накладних.

17.11.2010р. Позивачем через канцелярію суду було надано належним чином засвідчену копію договору поставки товару №0122-ДГ від 01.11.2009р.

Заявою від 09.11.2010р. №142 Позивач в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України зменшив позовні вимоги заявивши до стягнення суму 3% річних у розмірі 350,00грн., пеню у сумі 1953,00грн., сума заборгованості залишилась незмінною у розмірі 34 040,00грн.

Суд розглядає справу відносно вимог, визначених у заяві від 09.11.2010р. №142, оскільки згідно ст.22 Господарського процесуального кодексу України Позивач вправі до прийняття рішення зменшити розмір вимог.  Суд приймає дане зменшення, оскільки відповідні дії не суперечать законодавству і не порушують чиїх - небудь охоронюваних законом інтересів.

17.11.2010р. Позивачем через канцелярію суду надані належним чином засвідчені копії наступних документів: видаткових накладних, довіреностей на отримання матеріальних цінностей, виписок з банківського рахунку стосовно здійснених Відповідачем часткових оплат.

Відповідно ст.79 Господарського процесуального кодексу України провадження по справі зупинялось та поновлялось.

Представник Позивача у судове засідання 06.06.2011р. не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзиву та доказів сплати заборгованості не надав, своїм правом на захист не скористався.

Вся кореспонденція направлялася Відповідачу за адресою, вказаною у позові та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців а саме: 83114, Донецька область, м.Донецьк, просп.Таманський, 18

При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, визначену в п.4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006р. №01-8/1128 та в п.11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 15.03.2007р. №01-8/123, таке надсилання вважається належним виконанням обов'язку щодо інформування сторін про судовий розгляд справи.

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення сторін про місце, дату та час проведення судового засідання.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо  відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

До початку судового засідання надано до суду клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази,  суд

ВСТАНОВИВ:

01 листопада 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Поліпласт-У” (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Укрхімпроект” (Покупець) було укладено договір поставки товару №№0122-ДГ, відповідно п.1.1 якого Постачальник зобов'язується продавати Покупцеві продукцію – будівельну хімію, надалі товар, вказаний у Специфікаціях, узгоджених сторонами, які є невід'ємними частинами даного Договору.

Покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату згідно з умовами даного Договору (п.1.2 Договору). Постачальник передає Покупцю товар, визначений та узгоджений сторонами за асортиментом, кількістю, вартістю, порядком оплати. Строком та порядком поставки (п.1.3 Договору).

У розділі 2 договору сторони дійшли згоди щодо ціни товарів і порядку розрахунків:

- вартість даного Договору становить сумарну вартість товару по кожній партії продажу за даними всіх накладних за цим Договором (п.2.1 Договору);

- найменування, кількість, ціна товару вказуються у накладних, які повинні відповідати специфікації (п.2.2 Договору);

- розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковому порядку (п.2.4 Договору);

- оплата товару за даним Договором здійснюється Покупцем у повному обсязі по факту поставки -  тобто протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту приймання товару (п.2.7 Договору);

Згідно п.4.2 договору у випадку невиконання п.2.7 даного Договору Покупець сплачує Постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, встановленої у цей період, нараховану на суму простроченого платежу за кожний день прострочення.

У пункті 5.2 договору встановлено, що даний договір набирає чинності з моменту підписання його Сторонами та діє до 31 грудня 2010р. але в будь-якому випадку до його остаточного виконання.

На виконання умов договору Позивачем було здійснено поставку Відповідачу на загальну суму 105 642,80грн., що підтверджується видатковими накладними:

-          №РН-0000044 від 27.05.2010р. на суму 29 040,00грн.;

-          №РН-0000063 від 28.05.2010р. на суму 7 400,00грн.;

-          №РН-0000376 від 26.11.2009р на суму 2716,60грн.;

-          №РН-0000381 від 01.12.2009р. на суму 39174,50грн.;

-          №РН-00003821 від 03.12.2009р. на суму 2519,20грн.;

-          №РН-0000384 від 10.12.2009р. на суму 2467,50грн.;

-          №РН-0000021 від 30.03.2010р. на суму 7525,00грн.;

-          №РН-0000030 від 14.04.2010р. на суму 7400,00грн.;

-          №РН-0000055 від 21.05.2010р. на суму 7400,00грн.;

Вказані накладні підписані та завірені печатками з боку обох сторін без зауважень, також у вказаних накладних мається посилання на договір №ДГ-0122 від 01.11.2009р.

Внаслідок цього обов'язок передачі Продавцем товару вважається виконаним. Крім того, факт поставки підтверджується податковими накладними, у яких також мається посилання на договір. Відповідачем товар отриманій на підставі довіреностей на отримання матеріальних цінностей, які містяться в матеріалах справи.

Відповідачем незважаючи була здійснена лише часткова оплата за поставлений товар у розмірі 71 602,80грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку, внаслідок чого виникала заборгованість у розмірів 34 040,00грн.

За для досудового врегулювання спору, Позивачем на адресу Відповідача було направлено претензію №90  від 05.07.2010р.

За таких обставин та у зв'язку із неналежним виконанням грошових зобов'язань відповідачем позивач звернувся до суду з позовом.  

Дослідивши матеріали справи, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, враховуючи наступне:    

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Оцінивши зміст даного договору з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у власність у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Судом встановлено, що відповідно до умов договору  №ДГ-0122 від 01.11.2009р. Позивачем було здійснено поставку Відповідачу на загальну суму 105 642,80грн., але Відповідачем незважаючи на настання строку оплати була здійснена лише часткова оплата за поставлений товар у розмірі 71602,80грн.

Відтак, несплачена сума, наявність якої кваліфікується судом як порушення грошових зобов'язань у розумінні ст.610 Цивільного кодексу України, становить 34 040,00грн. За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599  Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач доказів погашення суми боргу у розмірі 34 040,00грн. до матеріалів  справи не надано, у зв'язку з чим вимоги про стягнення суми боргу підлягають задоволенню та стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрхімпроект”.

З огляду на викладене, враховуючи наявні в матеріалах справи докази наявності заборгованості та порушення зобов'язань за договором, суд вважає, позовні вимоги обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.  

 На підставі статті 625 ЦК України прострочення виконання грошового зобов'язання тягне за собою обов'язок відповідача сплатити суму боргу також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком Позивача розмір 3% річних  від суми загального боргу складає 350,00грн.

Суд, перевіривши арифметичний розрахунок даних позовних вимог за допомогою програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство” задовольняє цю вимогу у розмірі зазначеному Позивачем – 815,97 грн.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено вільне укладення договору сторонами, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом розділу 5 Господарського кодексу України, за загальним правилом, учасники господарських відносин відповідають за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання на умовах, визначених положеннями статей, що містить даний розділ Господарського кодексу України, якщо інше не передбачено договором, та не відноситься до спеціальних суб'єктів, відповідальність яких встановлена законом за певний вид правопорушення.

З огляду на встановлений ст. ст. 6, 627 ЦК України, принцип свободи договору, сторони при укладанні договору вправі встановлювати міру відповідальності за порушення умов договору на власний розсуд.

Згідно п.4.2 договору у випадку невиконання п.2.7 даного Договору Покупець сплачує Постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, встановленої у цей період, нараховану на суму простроченого платежу за кожний день прострочення.

Останнє відповідає положенням Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.

Згідно Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд, перевіривши арифметичний розрахунок та період нарахування пені за кожною накладною окремо, отримав більшу суму ніж заявлена Позивачем. За таких обставин суд дійшов висновку щодо задоволення пені у розмірі заявленому Позивачем у сумі 1 953,00грн.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Поліпласт-У”, м.Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрхімпроект”, м.Донецьк про стягнення заборгованості у розмірі 34 040,00грн., 3% річних у сумі 350,00грн., пені у розмірі 1953,00грн. задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрхімпроект” (83114, м.Донецьк, пр-т Таманський, 18, ЄДРПОУ 36617051, р/р 26006010065375 відділення „Таманське” ВАТ ВТБ Банк, МФО 321767) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Поліпласт-У” (61010, м.Харків, пер.Струницкий, 5, ЄДРПОУ 33605956, р/р26008010060679, відділення „Харківська регіональна дирекція” ВАТ ВТБ банк, МФО 321767) заборгованість 34 040,00грн., 3% річних у сумі 350,00грн., пені у розмірі  1953,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрхімпроект” (83114, м.Донецьк, пр-т Таманський, 18, ЄДРПОУ 36617051, р/р 26006010065375 відділення „Таманське” ВАТ ВТБ Банк, МФО 321767) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Поліпласт-У” (61010, м.Харків, пер.Струницкий, 5, ЄДРПОУ 33605956, р/р26008010060679, відділення „Харківська регіональна дирекція” ВАТ ВТБ банк, МФО 321767) компенсацію судових витрат: державне мито в розмірі 363,4грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі  235,71грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засідання 06.06.11р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги – після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя                                                               Риженко Т.М.           

Повний текст рішення складено та підписано 14.06.11р.