Рішення

від 20.06.2011 по справі 37/252пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

20.06.11 р.                                                                                 Справа № 37/252пн                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Лазаренко Н.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „Донспецпром”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 30645586

до Відповідача:  Volvo Construction Equipment АВ, SE – 631 85,  Sweden, Registration №556310-1293

про: визнання вчиненого виконавчого напису нотаріусу №1476 від 09.07.2009р. таким, що не підлягає виконанню

із залученням до участі у справі у якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1, м. Київ

за участю уповноважених представників:

від Позивача – ОСОБА_2 (за довіреністю б/н від 21.06.2010р.);

від Відповідача – не з’явився;

від Третьої особи – не з’явився

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України судове засідання відкладалось з 13.10.2009р. на 27.10.2009р., але 14.10.2009р. провадження у справі згідно ст. 79 ГПК України було зупинено і поновлено 26.04.2010пр. з призначенням до розгляду на 12.05.2010р., проте 11.05.2010р. провадження у справі було зупинено і поновлено 08.11.2010р. з призначенням до розгляду на 29.11.2010р., але 01.12.2010р. провадження у справі було знову зупинено і поновлено 30.05.2011р. з призначенням до розгляду на 20.06.2011р.

У судовому засіданні 20.06.2011р. суд  виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Донспецпром”, м. Донецьк (далі – Позивач)  звернулась до Господарського суду Донецької області з позовною заявою Volvo Truck Corporation S-405 08 Gothenburg, Sweden (далі – первісний Відповідач) про визнання виконавчого напису приватного нотаріусу №1476 від 09.07.2009р. таким, що не підлягає виконанню повністю.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на: відсутність у приватного нотаріуса документів, необхідних для вчинення спірного напису, та не визначеність у спірному написі відомостей щодо строку, за який провадиться стягнення.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав виконавчий напис від 09.07.2009р. №1476, договір фінансового лізингу №UKR155/1007F від 11.10.2007р. з додатками, постанову про відкриття виконавчого провадження від 11.08.2009р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 34, 50, 47, 49, 87, 89 Закону України „Про нотаріат”, п.п.2, 22, 282, 287 Інструкції про порядок здійснення нотаріальних дій нотаріусами України, п.8 Постанови КМУ від 29.06.1999р. №1172.

Позивачем надано клопотання про забезпечення позову (а.с.31 т.1) шляхом зупинення стягнення за спірним виконавчим написом, за результатами розгляду якого 28.09.2009р. була винесене ухвала про задоволення. Позивачем також було подане клопотання №28/09-13 від 28.09.2009р. (а.с.34 т.1) про забезпечення позовних вимог шляхом накладення арешту на всі розрахункові рахунки Вольво Україна та на все рухоме та нерухоме майно, в якому ухвалою господарського суду Донецької області від 29.09.2009р. позивачу відмовлено.

В перебігу розгляду справи Позивачем були надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи як на підтвердження своєї позиції, так і на виконання вимог суду (а.с.а.с.39-53, 141-149 т.1, а.с.а.с.71-82 т.2), у тому числі - пояснення №20/06-01 від 20.06.2011р., в яких наголосив на: безпідставності кваліфікації листа  Відповідача  №54 від 02.03.2009р. з огляду на його загально-інформаційний характер як рахунку, за яким можна вчиняти виконавчий напис; безпідставності включення нотаріусом до спірного виконавчого напису суми  заборгованості з відсотків, яка не відповідає сумі, визначеній в листі №54 від 02.03.2009р.; неможливості кваліфікації листа Відповідача №54 від 02.03.2009р. у якості належного повідомлення про розірвання договору фінансового лізингу.

Первісний Відповідач надав відзив №6/10-09 від 08.10.2009р. (а.с.а.с.54-55 т.1) з додатками (а.с.а.с.56-84 т.1), в якому наголосив на неналежності своєї участі у статусі Відповідача, оскільки Volvo Truck Corporation не мало правовідносин з Позивачем за договором фінансового лізингу №UKR155/1007F від 11.10.2007р.та не виступає стягувачем за спірним виконавчим написом.  

Позивачем 20.04.2010р. через канцелярію суду надав клопотання №19/04-02 від 19.04.2010р. з додатком (а.с.а.с.111,112 т.1) про виправлення помилково зазначеного найменування первісного Відповідача на Volvo Construction Equipment, Sweden, а в подальшому – надав клопотання №23/04-03 від 23.04.2010р. (а.с.140 т.1) про заміну неналежного Відповідача Volvo Truck Corporation на належного Volvo Construction Equipment

Суд в порядку ст. 24 Господарського процесуального кодексу України ухвалою від 29.11.2010р. задовольнив клопотання позивача замінив неналежного відповідача Volvo Truck Corporation S-405 08 Gothenburg, Sweden на належного – Volvo Construction Equipment SE – 631 85, Sweden, залучивши його до участі у справі у статусі Відповідача за заявленим позовом, а також до участі у справу залучив у якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 (далі - Третя особа).

Volvo Construction Equipment АВ  (далі - Відповідач) через канцелярію суду 23.04.2010р. надав письмове пояснення на позов №252/04-10 від 22.04.2010р. (а.с.а.с. 113-118 т.1), в якому проти позову заперечив, вказуючи на: непідвідомчість позову господарському суду з огляду на наявне в договорі фінансового лізингу арбітражне застереження; фактичне оскарження Позивачем нотаріальної дії, що має розглядатися в загальному суді; безпідставність доводів про ненадання нотаріусу рахунку для вчинення спірного напису; некоректність посилання на відсутність строку, за який провадиться стягнення, з огляду на те, що напису вчинено про витребування майна; надання стягувачем нотаріусу всіх необхідних документів для вчинення напису та відповідність такого порядку припинення договору про фінансовий лізинг змісту його умов.

Відповідачем були надані документи на виконання вимог суду та обґрунтування своєї позиції (а.с.а.с. 119-139 т.1, а.с.а.с.31-66 т.2), у тому числі:

- пояснення №252/12-10 від 13.12.2010р.  щодо поточного стану виконавчого провадження за спірним написом та стану виконання зобов’язань за договором  фінансового лізингу №UKR155/1007F від 11.10.2007р.;

- пояснення №6/02-11 від 22.02.2011р.  відносно періоду формування заборгованості, вказаної в наданому нотаріусу рахунку та у спірному виконавчому написі та доказів повноваження особи, якої здійснено відмітку про відсутність оплати рахунку;

Третя особа надала пояснення  №б/н від 09.12.2010р. (а.с.а.с.47-51 т.2), якими повністю підтримала позицію Відповідача по суті спору, яка була наведена вище, та представила додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с. 52-58 т.2), виклавши клопотання розглянути справу без своєї участі.

У судовому засіданні 20.06.2011р. представник Позивача  підтримав свою позицію, викладену письмово, вказуючи на відсутність будь-яких додаткових доказів на її обґрунтування та можливість прийняття  рішення за наявними у справі матеріалами.  

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка належним чином повідомлених Відповідача і  Третьої особи з огляду на доведену ними до відома суду позицію по суті спору і заявлені клопотання про здійснення розгляду справи без їх участі у світлі приписів ст. 77 Господарського процесуального кодексу України не може вважатися підставою для подальшого відкладання розгляду справи.

Вислухавши у судовому засіданні 20.06.2011р. представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

11.10.2007р. між Позивачем (Лізінгоодержувач) та Відповідачем (Лізингодавець) був укладений договір фінансового лізингу №UKR155/1007F (а.с.а.с.10-15 т.1), згідно умов п.п. 1.1., 1.2. якого Лізингодавець відповідно до заяви Лізингоодержувача погоджується придбати для подальшої передачі в лізинг Лізингоодержувачу 1 одиницю гусеничного екскаватора Volvo EC360BLC згідно з технічною специфікацією у додатку №1 (а.с. 16 т.1); 1 одиницю гусеничного екскаватора Volvo EC360BLC згідно з технічною специфікацією у додатку №1(1) (а.с. 17 т.1); 1 одиницю гусеничного екскаватора Volvo EC360BLC згідно з технічною специфікацією у додатку №1(2) (а.с. 18 т.1), на загальну суму 646932,00 доларів США строком на 3 рокИ з дати складання сертифікату про приймання за встановленою формою.

За умовами п.3.1. лізингові платежі здійснюються в порядку, викладеному в додатку №3 (а.с.20 т.1), та графіку платежів (а.с.21 т.1), що має підписуватися двічі – на дату підписання договору та на дату поставки.

Пунктом 6.1 договору Лізингодавцю надане право припинити дію договору з письмовим повідомленням Лізингоодержувача, зокрема у разі, коли: Лізингоодержувач не здійснить перерахування Лізингодавцю обумовленої суми лізингових платежів або будь-яких інших платежів, передбачених цим договором, протягом 10 днів після настання строку оплати; Лізингоодержувач не виконує положення цього договору і і не вживає заходів щодо виправлення будь-якого порушення цього договору протягом 14 днів після отримання письмового повідомлення щодо цього порушення

Згідно п. 6.2 договору у випадку невиконання Лізингоодержувачем зазначених п. 6.1 зобов’язань або будь-яких інших зобов’язань, передбачених цим договором, Лізингоодержувач повинен негайно сплатити Лізингодавцю за всіма платежами, що залишились несплаченими, і покрити всі інші витрати за цим договором, після чого право власності перейде від Лізингодавця до Лізингоодержувача. В свою чергу, відповідно до п. 6.3.  у випадку, якщо Лізингоодержувач не сплачує зазначені в п.6.2 цього договору платежі, а також будь-які інші платежі й витрати, зазначені в цьому договорі або пов’язані з ним, протягом 15 календарних днів після отримання відповідного письмового повідомлення з боку Лізингодавця, Лізингоодержувач зобов’язаний повернути обладнання протягом 8 робочих днів в тому самому стані, як на дату підписання Сертифіката про приймання (виключаючи нормальний знос) у будь-яке місце на території України, визначене Лізингодавцем. При цьому Лізингоодержувач зобов’язаний здійснити всі необхідні дії та за свій рахунок сплатити мито, податки, збори та інші обов’язкові платежі для зняття з обліку обладнання в органах реєстрації і митного оформлення обладнання для вивозу його за межі митної території України.

Пунктом 6.5 договору фінансового лізингу встановлено, що у разі несплати Лізингоодержувачем лізингового платежу протягом 30 календарних днів після чергового строку, встановленого в додатку №4 цього договору на вимогу Лізингодавця, обладнання підлягає поверненню у безспірному порядку відповідно до виконавчого напису нотаріуса згідно законодавства України, незалежно від інших положень цього договору.

В розділі 15 договору сформульовані умови щодо арбітражу, згідно яких спори або розбіжності, що виникають з цього договору, включаючи ті, що стосуються його юридичної сили і тлумачення, будуть вирішуватися виключно і остаточно Арбітражним трибуналом арбітражного інституту Стокгольмської Торгової палати відповідно до арбітражного регламенту ЮНІСТРАЛ (правила арбітражної комісії при ООН та міжнародного торгового права). Закон/правила арбітражу від 1976р. право, що застосовується – шведське матеріальне право.

27.12.2007р. (а.с.23 т.1) і 04.042.2008р. (а.с.25 т.1) всі предмети лізингу були передані у користування Позивачу, у зв’язку із чим сторонами складені остаточні графіки лізингових платежів щодо кожної партії майна (а.с.а.с.24, 26 т.1).

Додатковою угодою №1 від 25.01.2008р. сторонами внесені зміни до реквізитів Лізингоодержувача.

02.03.2009р. Лізингодавцем був складений лист №54 на адресу Лізингоодержувача (а.с.а.с.128, 129 т.1), в якому повідомлялось про прострочення останнім оплати лізингових платежів згідно низки договорів фінансового лізингу, серед яких і №UKR155/1007F від 11.10.2007р., за яким розмір прострочення визначався у розмірі 512407,00 доларів США – невиплачена ціна обладнання та 28116,3 доларів США – нараховані відсотки, всього – 540523,3 доларів США, вказувалося про необхідність виконання означеного грошового зобов’язання. В цьому листі також містилось застереження, що у випадку невиконання цієї вимоги повідомлялося про відмову від договорів лізингу та вимагалося повної сплати несплаченої ціни предмету лізингу, а також нарахованих відсотків за користування предмету лізингу згідно графіку платежів до дати повної сплати заборгованості, або повернути Лізингодавцю протягом 15 днів з моменту отримання цього повідомлення відповідні предмети лізингу. На випадок невиконання цих вимог Лізингодавцем вказувалося про наміри вчинити дії щодо повернення предмету лізингу шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса.

04.03.2009р. означений лист №54 був надісланий Позивачу за допомогою кур’єрської служби доставки (а.с.130 т.1).

09.07.2009р. Відповідач заявою №7/7-09 (а.с.51 т.2) звернувся до Третьої особи з проханням здійснити дії з повернення предмету лізингу – три одиниці гусеничний екскаватор марки Volvo EC360BLC, 2008року випуску шляхом вчинення виконавчого напису. В заяві зазначалось про наявність простроченої  заборгованості Позивача зі сплати лізингових платежів в розмірі 151241 доларів США, суми несплаченої вартості предмету лізингу до кінця дії договору згідно графіку (додатки №4(1) і № 4(2)) в розмірі 429595 доларів США, а також нарахованого відсотку за користування предметом лізингу в сумі 23591 доларів США, усього – 453186,00 доларів США.

До заяви №5/7-09 від 09.07.2009р. представник Відповідача додав  оригінал договору фінансового лізингу №UKR155/1007F від 11.10.2007р., згадуваний вище лист №54 від 02.03.2009р. з відміткою про несплату заборгованості станом на 09.07.2009р. з доказами його надсилання Лізингоодержувачу, копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та витяг з особового рахунку.

За змістом витягу з особового рахунку за договором фінансового лізингу №UKR155/1007F  (а.с.37 т.2) Лізингоодержувач не сплатив три чергові квартальні платежі за додатком №4(1) -  з 11.10.2008р. по 11.04.2009р.,а за додатком №4(2) -  з 04.11.2008р. по 04.05.2009р. - у загальному розмірі 151241,00 доларів США, нараховані відсотки за користування предметом лізингу у розмірі 23591,00 доларів США, зважаючи на що станом на 09.07.2009р. сума несплаченої вартості предмету лізингу до кінця дії договору визначена у розмірі 429595,00 доларів США, усього – 453186,00 доларів США.

За результатами розгляду означеної заяви Відповідача та доданих документів 09.07.2009р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 був вчинений виконавчий напис за №1476 (а.с.52 т.2), яким пропонувалося повернути від Товариства з обмеженою відповідальністю „Донспецпром” на користь Volvo Construction Equipment АВ

- гусеничний екскаватор марки Volvo EC360BLC, 2008року випуску, кузов №VCEC360BT00080892, шасі (рама) № VCEC360BT00080892, ідентифікаційний номер транспортного засобу № VCEC360BT00080892, двигун №619668, державний номерний знак – Т3960 ДО, зареєстрований 17 січня 2008 року Донецьким ТУ Держміськпромнагляду, свідоцтво про реєстрацію технологічного транспортного засобу ДО №027918, видане 17 січня 2008року Донецьким ТУ Держміськпромнагляду, вартістю 218944,00грн. доларів США;

- гусеничний екскаватор марки Volvo EC360BLC, 2008року випуску, кузов №VCEC360BР00080926, шасі (рама) № VCEC360BР00080926, ідентифікаційний номер транспортного засобу № VCEC360BР00080926, двигун №622380, державний номерний знак – Т3959 ДО, зареєстрований 17 січня 2008 року Донецьким ТУ Держміськпромнагляду, свідоцтво про реєстрацію технологічного транспортного засобу ДО №027917, видане 17 січня 2008року Донецьким ТУ Держміськпромнагляду, вартістю 213994,00грн. доларів США;

- гусеничний екскаватор марки Volvo EC360BLC, 2008року випуску, кузов №VCEC360BЕ00080839, шасі (рама) № VCEC360BЕ00080839, ідентифікаційний номер транспортного засобу № VCEC360BЕ00080839, двигун №618866, державний номерний знак – Т 4728 ДО, зареєстрований 17 січня 2008 року Донецьким ТУ Держміськпромнагляду, свідоцтво про реєстрацію технологічного транспортного засобу ДО №028899, видане 17 січня 2008року Донецьким ТУ Держміськпромнагляду, вартістю 213994,00грн. доларів США,

усього загальною вартістю 646932,00 доларів США за невиплату в строки, передбачені графіком платежів до договору фінансового лізингу №UKR155/1007F чергових лізингових платежів у загальному розмірі 151241,00 доларів США, нарахованих відсотків за користування предметом лізингу у розмірі 23591,00 доларів США, та суму несплаченої вартості предмету лізингу до кінця дії договору визначена у розмірі 429595,00 доларів США, усього – 453186,00 доларів США.

Постановою відділу примусового виконання рішень департаменту Державної виконавчої служби від 11.08.2009р. за № ВП 14167775 (а.с. 28 т.1) відкрите виконавче провадження за вказаним виконавчим написом приватного нотаріуса.

За таких обставин Позивач звернуся до суду з розглядуваним позовом, наполягаючи на його задоволені.  

Відповідач та Третя особа проти позву заперечили з тотожних підстав, викладених вище.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що  підлягають задоволенню у повному обсягу, з огляду на  наступне:

За змістом заявлених вимог, сутність розглядуваного спору полягає у визнанні виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Суд зауважує, що оцінка відповідності спірного виконавчого напису здійснюється відносно законодавства України, яке діяло на момент його вчинення, що зумовлено приписами ст. 58 Конституції України, якою запроваджено загальне правило заборони ретроспективної дії у часі законів та інших нормативних актів, яке, враховуючи положення  ч. 1 ст. 91 Цивільного кодексу  України та абз. 4 п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 09.02.1999р. № 1- рп/99, розповсюджується і на юридичних осіб.

При цьому суд наголошує на безпідставності аргументів Відповідача та Третьої особи щодо неможливості розгляду означеної справи у господарському суді через наявність арбітражного застереження в розділі 15 договору фінансового лізингу (у тому числі – щодо застосування матеріального права Швеції), оскільки спірний напис, виходячи з його змісту, вчинений Третьої особою у відповідності до національного законодавства України, а п. 6.5. договору  фінансового лізингу №UKR155/1007F від 11.10.2007р. містить спеціальне застереження  (порівняно із іншими положеннями договору) відносно застосування законодавства України в цьому випадку, що зумовлює висновок суду про те, що арбітражне застереження у договорі не розповсюджується на розглядуваний спір. Дійсно, оскільки у розумінні ст. 18 Цивільного кодексу України виконавчий напис нотаріуса опосередковує спосіб захисту цивільних прав, остільки предмет позову в даному випадку спрямований на оцінку правильності застосування такого способу захисту, а відтак – не може тлумачитися як спір, що виник безпосередньо із договору фінансового лізингу.

Так само судом відхиляються і зауваження відносно підвідомчості цієї справи, в якій, на думку Відповідача та Третьої особи через нечіткість позовних вимог оспорюються дії нотаріусу, суду загальної юрисдикції (розгляд позову в порядку цивільного судочинства), адже господарський характер правовідносин між стягувачем та боржником за спірним написом і їх статус юридичних осіб зумовлює саме господарську підвідомчість заявлених вимог, що у повній мірі відповідає позиції Вищого господарського суду України з цього приводу, викладеній в п. 21 Рекомендації Президії Вищого господарського суду України „Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам” від 27.06.2007р. №04-5/120

Виходячи із наведених  Позивачем аргументів, останній вимагає задоволення заявлених вимог  з наступних підстав:

-          відсутність документів на підтвердження безспірності вимог до Позивача (у тому числі - розбіжності у сумі заборгованості);

-          не визначеність у спірному написі відомостей щодо строку, за який провадиться стягнення;

-          неможливості кваліфікації листа Відповідача №54 від 02.03.2009р. у якості належного повідомлення про розірвання договору фінансового лізингу.

Відносно вказаних підстав позову позиція суду полягає у такому:

Стаття 87 Закону України „Про нотаріат” встановлює повноваження нотаріуса з витребування від боржника майна шляхом вчинення виконавчого напису на документах, що встановлюють заборгованість, а ч. 1 ст. 88 цього Закону встановлює дві умови для вчинення такого напису:

- якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості;

- та з дня виникнення права вимоги минуло не більше одного року (у відносинах між юридичними особами як у даному випадку).

Сукупний аналіз означених положень в контексті визначених ч. 1 ст. 89 Закону обов’язкових елементів виконавчого напису дають підстави для висновку як про неможливість існування розбіжностей щодо обсягу боргу, так  і про неможливість невизначеності строку, за який проводиться стягнення. Дійсно, оскільки, з одного боку, означена норма не містить застережень про неможливість її застосування до виконавчих написів, за якими відбувається повернення майна (як в даному випадку), а з іншого боку, саме безспірна заборгованість, яка сформувалося у строк, що не перевищує одного року до дати вчинення спірного напису, є підставою для можливості вчинення такого напису, остільки спірний виконавчий напис має відповідати означеним вимогам.

Відповідно до п. 8 затвердженого Постановою КМУ від 29 червня 1999р. N 1172 Переліку  документів, з якими  стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік документів), безспірність вимог для вчинення виконавчого напису для повернення предмету лізингу має підтверджуватися наступними документами:

а) оригінал договору лізингу;

б) засвідчена лізингодавцем копія рахунка, направленого лізингоодержувачу, з відміткою про несплату платежів після вручення письмового повідомлення.

Наразі, як було встановлено судом, спірний виконавчий напис було вчинено на підставі рахунку, який викладено в листі №54 від 02.03.2009р., в якому відносно договору №UKR155/1007F від 11.10.2007р. сума прострочення визначалась у розмірі 512407,00 доларів США – невиплачена ціна обладнання та 28116,3 доларів США – нараховані відсотки, всього – 540523,3 доларів США. В свою чергу, сума грошових зобов’язань у спірному виконавчому написів була визначена Третьої особою у розмірі  453186,00 доларів США (згідно відомостей витягу з особового рахунку).

Отже, беручи до уваги, що витяг з особового рахунку за змістом п. 8 Переліку документів не віднесений до документів, що встановлюють безспірність вимог Лізингодавця, а рахунку з відміткою про несплату на суму 453186,00 доларів США та доказами надсилання Лізингоодержувачу нотаріусу надано не було, у останнього відсутні були належні підстави за наданими документами визначити безспірність вимог у сумі 453186,00 доларів США, що само по собі є достатньою підставою для задоволення позову у світлі правової позиції Вищого господарського суду України, сформульованої в постанові від 14.04.2010р. у справі №44/121а.

Більш того, суд вважає за необхідне зауважити на принциповій безпідставності віднесення невиплаченої на дату складання листа №54 від 02.03.2009р. ціни обладнання до простроченої заборгованості за лізинговими платежами, оскільки за змістом графіку платежів (а.с.а.с. 24, 26 зворотна т.1), складеного після поставки обладнання, станом на 02.03.2009р. обсяг грошових зобов’язань Позивача з відшкодування частини вартості майна, строк яких вже наступив, визначався сумою чотирьох  перших платежів в загальному розмірі 172480 доларів США, тоді як дата оплати решти вимог ще не настала.

Дійсно, положення п. 6.2. договору фінансового лізингу передбачають випадок, при якому виникає  обов’язок Лізингоодержувача негайно сплати всі несплачені платежі і покрити всі витрати за договором, проте такий обов’язок настає у разі невиконання зобов’язань, передбачених п. 6.1. договору відносно припинення договору за відповідними письмовим повідомленням, та спрямований (обов’язок) на перехід права власності на предмет лізингу до Лізингоодержувача. Таким чином, із змісту означених пунктів договору випливає, що сторони обумовили можливість виникнення грошового зобов’язання з дострокового погашення всієї вартості предмету лізингу лише у випадку попереднього письмового повідомлення про припинення договору та необхідністю забезпечення переходу права власності на майно до Позивача.

Між тим, ані до матеріалів справи, ані до нотаріусу (виходячи із змісту представлених ним документів) не були надані будь-які письмові повідомлення Лізингодавця про припинення договору з відповідних підстав,  які б передували встановленню листом №54 від 02.03.2009р. факту прострочення зобов’язання з дострокової сплати всієї вартості предмету лізингу, а сам такий лист, як і інші документи жодною мірою не вказують на наявність намірів Лізингодавця внаслідок здійснення таких дострокових платежів передати у власність Позивача предмет лізингу.

Таким чином, у нотаріуса не було належних підстав для кваліфікації і суми невиплаченої ціна обладнання 429595,00 доларів США, що відображена у спірному виконавчому написі, та не співпадає із відповідною сумою у листі №54 від 02.03.2009р., у якості безспірної простроченої заборгованості Лізингоодержувача.

Крім того, суд погоджується із зауваженнями Позивача щодо невідповідності спірного напису приписам ч. 1 ст. 89 Закону України „Про нотаріат” відносно невизначеності строку, за який проводиться стягнення, адже спірний напис дійсно не містить означеного обов’язкового елементу, а аргументи Відповідача та Третьої особи щодо формальності цієї підстави та некоректності її застосування через спрямованість напису на повернення майна, а не стягнення, суд відхиляє, виходячи з міркувань довкола законодавчо визначених обов’язкових умов для вчинення напису.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 7 Закону України „Про фінансовий лізинг”, застосування якої у розглядуваному випадку обумовлено п. 6.5. договору фінансового лізингу та власною позицією Відповідача, викладеною в п. 6 пояснень №252/04-10 від 22.04.2010р. (а.с.117 т.1), вчинення за заявою Лізингодавця виконавчого напису для повернення предмету лізингу вимагає попередньої відмови від договору за умов,  якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.  

Частина 3 цієї статті встановлює, що відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову. Означене положення кореспондує із змістом припису ч. 2 ст. 782 Цивільного кодексу України (визначає момент розірвання договору оренди у разі відмови від нього орендодавця), яке може застосовуватися у лізингових правовідносинах в силу приписів ч. 2 ст. 806 цього Кодексу та ч. 1 ст. 2 Закону.

Згідно із ч.ч.1, 3 ст. 615 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання однією стороною друга сторона має право частково  або в повному обсязі відмовитися від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом, що має наслідком відповідно повну чи часткову зміну умов зобов’язання, або його припинення. Аналогічні положення  відносно договорів закріплені приписами ч. 3 ст. 651 та ч.2 ст. 653 цього Кодексу.

Зважаючи на правоприпиняючи наслідки такої дії як відмова від договору лізингу, суд  кваліфікує відмову як односторонній правочин у розумінні ст. 202 Цивільного кодексу України. Сукупний аналіз наведених норм в контексті принципів добросовісності і розумності (п. 6 ст. 3 Цивільного кодексу України) та письмової форми договору фінансового лізингу, на припинення якого вчинюється відповідний правочин, дає підстави для висновку, що волевиявлення Лізингодавця має опосередковуватися письмовою заявою та доводитися до відома Лізингоодержувача, про що також вказує зміст п. 6.1. договору фінансового лізингу,  оскільки інший порядок, який би не передбачав фіксації означеного волевиявлення і його доведення до відома іншої сторони, мав би наслідком правову невизначеність стосовно існування правовідносин, яка несумісна  із метою вчинення будь-якого правочину – настання обумовленого юридичного наслідку.

Наразі, виходячи із встановлених судом обставин, не вбачається доведеним факт припинення лізингових правовідносин у зв’язку із здійсненою відмовою від договору лізингу до дати вчинення спірного виконавчого напису нотаріуса, оскільки лист №54 від 02.03.2009р., який Відповідач вважає повідомленням про відмову від договору лізингу, взагалі не може кваліфікуватися як такий, що опосередковує односторонню відмову від договору лізингу. Дійсно, цей лист визначає лише про наявність намірів припинити договір у разі непогашення безпідставно (як було встановлено судом вище) заборгованості, строк оплати якої в вказаному обсягу на той момент ще не настав. Означений висновок суду узгоджується із аналогічної позицією з цього приводу, сформульованою Вищим господарським судом України в постанові №28/38/10 від 21.09.2010р.(додається). Між тим, ані діюче законодавство, ані умови укладеного сторонами договору не передбачають можливість покладання розірвання договору через відмову у залежність від не вчинення певних дій – дійсно,  правоприпиняючий правочин не може бути умовним, оскільки в цьому випадку він не спрямований на досягнення визначеного правого результату (припинення зобов’язання), наявність якої (спрямованості) є умовою чинності правочину в контексті ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України. На несумісність односторонньої відмови від договору і запровадження умов не розірвання договору за такою відмовою вказує і аналіз ч.ч. 1, 2 ст. 212 згадуваного Кодексу, з якого вбачається, що відкладальна (скасувальна) умова визначається сторонами, а не  однією стороною правовідносин  (як у розглядуваному випадку), та за своєю сутністю є обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (що не може бути застосовано до погашення заборгованості, здійснення якого цілком перебуває в залежності від дій Лізингоодержувача)

Відтак, визначені Позивачем підстави кожна окрема і у сукупності, які суд вважає юридично спроможними і доведеними, зумовлюють задоволення позовних вимог, тоді як наведені Відповідачем та Третьої особою заперечення жодною мірою не спростовують таких підстав в контексті наведених висновків суду.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати стягуються з Відповідача на користь Позивача у повному обсягу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 2,  4, 4-2 - 4-6,  22, 33, 34, 43, 49,  82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Донспецпром”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 30645586) до Volvo Construction Equipment АВ (SE – 631 85,  Sweden, Registration №556310-1293) про  визнання вчиненого виконавчого напису нотаріусу №1474 від 09.07.2009р. таким, що не підлягає виконанню, задовольнити у повному обсягу.

2. Визнати виконавчий напис №1476 від 09.07.2009р., вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 відносно майна, що було передано за  договором про фінансовий лізинг №UKR155/1007F від 11.10.2007р., укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю „Донспецпром”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 30645586) та Volvo Construction Equipment АВ (SE – 631 85,  Sweden, Registration №556310-1293)”, таким, що не підлягає виконанню.

3. Стягнути з Volvo Construction Equipment АВ (SE – 631 85,  Sweden, Registration №556310-1293)” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Донспецпром”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 30645586) 85грн. державного мита та 236грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 20.06.2011р. проголошено і підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст  рішення складено та підписано 24.06.2011р.

Суддя                                                               Попков Д.О.