Постанова

від 01.08.2011 по справі 37/252пн

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

27.07.2011 р. справа №37/252пн

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 за участю представників від позивача:не з'явився від відповідача:не з'явився від третьої особи 1: не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Volvo Construction Equipment SE - 631 85, Sweden (ОСОБА_4 Еквіпмент АБ, м. Ескільстуна, Швеція) на рішення господарського суду Донецької області від 20.06.2011р. (повний текст підписано 24.06.2011р.) у справі№37/252пн (суддя Попков Д.О.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Донспецпром», м. Донецьк до Volvo Construction Equipment SE - 631 85, Sweden (ОСОБА_4 Еквіпмент АБ, м. Ескільстуна, Швеція) за участю третьої особи, без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, м. Київ провизнання вчиненого виконавчого напису нотаріусу №1476 від 09.07.2009р. таким, що не підлягає виконанню

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю „ДонспецпромВ» , м. Донецьк, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача Volvo Truck Corporation S-405 08 Gothenburg, Sweden про визнання виконавчого напису приватного нотаріусу №1476 від 09.07.2009р. таким, що не підлягає виконанню повністю.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 29.11.2010р. замінено неналежного відповідача Volvo Truck Corporation S-405 08 Gothenburg, Sweden на належного - Volvo Construction Equipment SE - 631 85, Sweden, та залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5.

Рішенням господарського суду Донецької області від 20.06.2011р. (повний текст підписано 24.06.2011р.) у справі №37/252пн позовні вимоги задоволені у повному обсязі.

Вказане рішення суду мотивовано відсутністю належних підстав визначити безспірність вимог у сумі 453186 доларів США, за наданими документами: договором фінансового лізингу №UKR155/1007F від 11.10.2007р., засвідченою лізингодавцем копією рахунку, направленого лізингоодержувачу, з відміткою про несплату платежів після вручення письмового повідомлення; не доведеністю факту припинення лізингових відносин у зв'язку із здійсненою відмовою від договору фінансового лізингу №UKR155/1007F від 11.10.2007р. до дати вчинення спірного виконавчого напису нотаріуса, оскільки лист №54 від 02.03.2009р., який відповідач вважає повідомленням про відмову від даного договору вказує лише на наявність намірів припинити договір у разі безпідставного непогашення заборгованості, строк оплати якої, у вказаному відповідачем обсягу, на той момент ще не настав.

Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, Volvo Construction Equipment звернулося до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 20.06.2011р. у справі №37/252пн скасувати, та прийняти нове рішення, яким припинити провадження у справі.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані неповним з'ясуванням обставин справи, що мають значення для справи; невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Так, скаржник посилається на порушення судом першої інстанції приписів ст.12 Господарського процесуального кодексу України, оскільки розділом 15 договору фінансового лізингу №UKR155/1007F від 11.10.2007р. передбачено, що спори, які виникають з цього договору, передаються на вирішення третейського суду -Арбітражного Інституту Торгової палати с. Стокгольм, Швеція.

Також в апеляційній скарзі заявник зазначає, що суд першої інстанції неповною мірою дослідив порядок припинення договору фінансового лізингу №UKR155/1007F від 11.10.2007р., узгоджений сторонами в ст.6 "Випадки невиконання зобов'язань", який на думку скаржника, надає лізингодавцю право в односторонньому порядку відмовитись від договору лізингу, та звернутись до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Скаржник також вважає, що судом першої інстанції невірно застосовані норми матеріального права, а саме ст.87 та ст.89 Закону України "Про нотаріат", а тому суд дійшов невірного висновку про задоволення позовних вимог.

У запереченнях на апеляційну скаргу ТОВ "Донспецпром" з доводами скаржника не погодилось та зазначило, що спірний напис вчинений відповідно до національного законодавства України, а п.6.5 договору містить спеціальне застереження (порівняно з іншими положеннями договору) відносно застосування законодавства України в цьому випадку, тобто арбітражне застереження не розповсюджується на даний спір. Позивач вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що спірний виконавчий напис нотаріуса не відповідає приписам ст.88-89 Закону України "Про нотаріат".

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, відзиву на апеляційну скаргу суду не надав.

25 липня 2011 року від відповідача надійшло клопотання, в якому він, зокрема, просив суд розглянути апеляційну скаргу без присутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Представники сторін та третьої особи у судове засідання не з'явились, хоча про час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать матеріали справи.

Враховуючи ті обставини, що в апеляційній скарзі заявник посилається тільки на документи, які знаходяться в матеріалах справи та досліджувались господарським судом, а також, що явка представників сторін та третьої особи у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представників сторін та третьої особи за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

11 жовтня 2007 року між позивачем (Лізінгоодержувач) та відповідачем (Лізингодавець) був укладений договір фінансового лізингу №UKR155/1007F, за умовами якого Лізингодавець відповідно до заяви Лізингоодержувача погоджується придбати для подальшої передачі в лізинг Лізингоодержувачу 1од. гусеничного екскаватора Volvo EC360BLC згідно з технічною специфікацією у додатку №1; 1од. гусеничного екскаватора Volvo EC360BLC згідно з технічною специфікацією у додатку №1(1); 1од. гусеничного екскаватора Volvo EC360BLC згідно з технічною специфікацією у додатку №1(2), на загальну суму 646932 доларів США строком на 3 роки з дати складання сертифікату про приймання за встановленою формою (пункти 1.1., 1.2. договору).

Пунктом 3.1. договору передбачено, що лізингові платежі здійснюються в порядку, викладеному в додатку №3 та графіку платежів, що має підписуватися двічі -на дату підписання договору та на дату поставки.

Пунктом 6.1. договору Лізингодавцю надане право припинити дію договору з письмовим повідомленням Лізингоодержувача, зокрема у разі, коли: Лізингоодержувач не здійснить перерахування Лізингодавцю обумовленої суми лізингових платежів або будь-яких інших платежів, передбачених цим договором, протягом 10 днів після настання строку оплати; Лізингоодержувач не виконує положення цього договору і не вживає заходів щодо виправлення будь-якого порушення цього договору протягом 14 днів після отримання письмового повідомлення щодо цього порушення

Згідно пункту 6.2. договору у випадку невиконання Лізингоодержувачем зазначених в пункті 6.1. договору зобов'язань або будь-яких інших зобов'язань, передбачених цим договором, Лізингоодержувач повинен негайно сплатити Лізингодавцю за всіма платежами, що залишились несплаченими, і покрити всі інші витрати за цим договором, після чого право власності перейде від Лізингодавця до Лізингоодержувача.

Відповідно до пункту 6.3. договору у випадку, якщо Лізингоодержувач не сплачує зазначені в п.6.2 цього договору платежі, а також будь-які інші платежі й витрати, зазначені в цьому договорі або пов'язані з ним, протягом 15 календарних днів після отримання відповідного письмового повідомлення з боку Лізингодавця, Лізингоодержувач зобов'язаний повернути обладнання протягом 8 робочих днів в тому самому стані, як на дату підписання Сертифіката про приймання (виключаючи нормальний знос) у будь-яке місце на території України, визначене Лізингодавцем. При цьому Лізингоодержувач зобов'язаний здійснити всі необхідні дії та за свій рахунок сплатити мито, податки, збори та інші обов'язкові платежі для зняття з обліку обладнання в органах реєстрації і митного оформлення обладнання для вивозу його за межі митної території України.

Пунктом 6.5. договору встановлено, що у разі несплати Лізингоодержувачем лізингового платежу протягом 30 календарних днів після чергового строку, встановленого в додатку №4 цього договору на вимогу Лізингодавця, обладнання підлягає поверненню у безспірному порядку відповідно до виконавчого напису нотаріуса згідно законодавства України, незалежно від інших положень цього договору.

04 березня 2009 року Лізингодавцем був направлений на адресу Лізингоодержувача лист №54 від 02.03.2009р., в якому повідомлялось про прострочення останнім оплати лізингових платежів, зокрема, згідно договору фінансового лізингу №UKR155/1007F від 11.10.2007р., за яким розмір прострочення визначався у розмірі 512407 доларів США -невиплачена ціна обладнання та 28116,3 доларів США -нараховані відсотки, всього - 540523,3 доларів США, та необхідність виконання означеного грошового зобов'язання. Також в листі Лізінгодавець повідомляв, що у випадку несплати прострочених платежів він відмовляється від договорів лізингу та вимагає повної сплати несплаченої ціни предмету лізингу, а також нарахованих відсотків за користування предмету лізингу згідно графіку платежів до дати повної сплати заборгованості, або повернути Лізингодавцю протягом 15 днів з моменту отримання цього повідомлення відповідні предмети лізингу. На випадок невиконання цих вимог Лізингодавцем вказувалося про наміри вчинити дії щодо повернення предмету лізингу шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса.

09 липня 2009 року відповідач звернувся до нотаріуса ОСОБА_5 з заявою №3/7-09, в якій просив здійснити дії з повернення предмету лізингу, а саме трьох одиниць гусеничного екскаватору марки Volvo EC360BLC, 2008 року випуску шляхом вчинення виконавчого напису.

В заяві зазначалось про наявність простроченої заборгованості позивача зі сплати лізингових платежів у розмірі 151241 доларів США, суми несплаченої вартості предмету лізингу до кінця дії договору згідно графіку (додатки №4(1) і № 4(2)) в розмірі 429595 доларів США, а також нарахованого відсотку за користування предметом лізингу в сумі 23591 доларів США, усього - 453186 доларів США.

До заяви №5/7-09 від 09.07.2009р. було додано оригінал договору фінансового лізингу №UKR155/1007F від 11.10.2007р., лист №54 від 02.03.2009р. з відміткою про несплату заборгованості станом на 09.07.2009р. з доказами його надсилання Лізингоодержувачу, копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та витяг з особового рахунку.

Згідно витягу з особового рахунку за договором фінансового лізингу №UKR155/1007F Лізингоодержувач не сплатив три чергові квартальні платежі за додатком №4(1) - з 11.10.2008р. по 11.04.2009р., а за додатком №4(2) - з 04.11.2008р. по 04.05.2009р. - у загальному розмірі 151241 доларів США, нараховані відсотки за користування предметом лізингу у розмірі 23591 доларів США, зважаючи на що станом на 09.07.2009р. сума несплаченої вартості предмету лізингу до кінця дії договору визначена у розмірі 429595 доларів США, усього - 453186 доларів США.

За результатами розгляду цієї заяви відповідача та доданих документів 09.07.2009р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 був вчинений виконавчий напис за №1476, яким пропонувалося повернути від Товариства з обмеженою відповідальністю „ДонспецпромВ» на користь Volvo Construction Equipment АВ

- гусеничний екскаватор марки Volvo EC360BLC, 2008 року випуску, кузов №VCEC360BT00080892, шасі (рама) № VCEC360BT00080892, ідентифікаційний номер транспортного засобу № VCEC360BT00080892, двигун №619668, державний номерний знак -Т3960 ДО, зареєстрований 17 січня 2008 року Донецьким ТУ Держміськпромнагляду, свідоцтво про реєстрацію технологічного транспортного засобу ДО №027918, видане 17 січня 2008року Донецьким ТУ Держміськпромнагляду, вартістю 218944,00грн. доларів США;

- гусеничний екскаватор марки Volvo EC360BLC, 2008року випуску, кузов №VCEC360BР00080926, шасі (рама) № VCEC360BР00080926, ідентифікаційний номер транспортного засобу № VCEC360BР00080926, двигун №622380, державний номерний знак -Т3959 ДО, зареєстрований 17 січня 2008 року Донецьким ТУ Держміськпромнагляду, свідоцтво про реєстрацію технологічного транспортного засобу ДО №027917, видане 17 січня 2008року Донецьким ТУ Держміськпромнагляду, вартістю 213994,00грн. доларів США;

- гусеничний екскаватор марки Volvo EC360BLC, 2008року випуску, кузов №VCEC360BЕ00080839, шасі (рама) № VCEC360BЕ00080839, ідентифікаційний номер транспортного засобу № VCEC360BЕ00080839, двигун №618866, державний номерний знак -Т 4728 ДО, зареєстрований 17 січня 2008 року Донецьким ТУ Держміськпромнагляду, свідоцтво про реєстрацію технологічного транспортного засобу ДО №028899, видане 17 січня 2008 року Донецьким ТУ Держміськпромнагляду, вартістю 213994,00грн. доларів США,

всього загальною вартістю 646932 доларів США за невиплату в строки, передбачені графіком платежів до договору фінансового лізингу №UKR155/1007F чергових лізингових платежів у загальному розмірі 151241 доларів США, нарахованих відсотків за користування предметом лізингу у розмірі 23591 доларів США, та суму несплаченої вартості предмету лізингу до кінця дії договору визначена у розмірі 429595 доларів США, усього - 453186 доларів США.

Постановою відділу примусового виконання рішень департаменту Державної виконавчої служби від 11.08.2009р. за №ВП 14167775 відкрите виконавче провадження за вказаним виконавчим написом приватного нотаріуса.

Враховуючи наведене, позивач звернувся із позовом до господарського суду Донецької області про визнання вчиненого виконавчого напису нотаріусу №1476 від 09.07.2009р. таким, що не підлягає виконанню.

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що:

Довід скаржника щодо порушення судом першої інстанції приписів ст.12 ГПК України судовою колегією не приймається, оскільки спірний напис, виходячи з його змісту, вчинений третьої особою у відповідності до національного законодавства України, а п.6.5. договору фінансового лізингу №UKR133/0807F від 22.08.2007р. містить спеціальне застереження (порівняно із іншими положеннями договору) відносно застосування законодавства України в цьому випадку, тобто арбітражне застереження у договорі не розповсюджується на спір у справі №37/252пн.

Також, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності доводів скаржника відносно не підвідомчості цієї справи господарському суду, адже господарський характер правовідносин між стягувачем та боржником за спірним написом і їх статус юридичних осіб відповідає ст.1 ГПК України, що зумовлює саме господарську підвідомчість заявлених вимог.

Як вбачається з позову, позивач в обґрунтування своїх вимог посилається на те, що спірний виконавчий напис нотаріуса не відповідає приписам ст.88-89 Закону України "Про нотаріат".

Стаття 87 Закону України "Про нотаріат" встановлює повноваження нотаріуса з витребування від боржника майна шляхом вчинення виконавчого напису на документах, що встановлюють заборгованість, а ч.1 ст.88 цього Закону встановлює дві умови для вчинення такого напису:

- якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості;

- та з дня виникнення права вимоги минуло не більше одного року (у відносинах між юридичними особами, як у даному випадку).

Сукупний аналіз означених положень в контексті визначених ч. 1 ст. 89 Закону обов'язкових елементів виконавчого напису дають підстави для висновку як про неможливість існування розбіжностей щодо обсягу боргу, так і про неможливість невизначеності строку, за який проводиться стягнення.

Дійсно, оскільки, з одного боку, означена норма не містить застережень про неможливість її застосування до виконавчих написів, за якими відбувається повернення майна (як в даному випадку), а з іншого боку, саме безспірна заборгованість, яка сформувалося у строк, що не перевищує одного року до дати вчинення спірного напису, є підставою для можливості вчинення такого напису, оскільки спірний виконавчий напис має відповідати означеним вимогам.

Відповідно до п.8 затвердженого Постановою КМУ від 29 червня 1999р. N1172 Переліку документів, з якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі по тексту - Перелік документів), безспірність вимог для вчинення виконавчого напису для повернення предмету лізингу має підтверджуватися наступними документами:

а) оригінал договору лізингу;

б) засвідчена лізингодавцем копія рахунка, направленого лізингоодержувачу, з відміткою про несплату платежів після вручення письмового повідомлення.

Як було встановлено судом першої інстанції, спірний виконавчий напис було вчинено на підставі рахунку, який викладено в листі №54 від 02.03.2009р., в якому відносно договору №UKR155/1007F від 11.10.2007р. сума прострочення визначалась у розмірі 512407 доларів США -невиплачена ціна обладнання та 28116,3 доларів США -нараховані відсотки, всього - 540523,3 доларів США. В свою чергу, сума грошових зобов'язань у спірному виконавчому написів була визначена третьої особою у розмірі 453186 доларів США (згідно відомостей витягу з особового рахунку).

Отже, беручи до уваги, що витяг з особового рахунку за змістом п.8 Переліку документів не віднесений до документів, що встановлюють безспірність вимог Лізингодавця, а рахунку з відміткою про несплату на суму 453186 доларів США та доказами надсилання Лізингоодержувачу нотаріусу відповідачем надано не було, таких доказів не було надано і апеляційній інстанції, тому судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що у нотаріуса були відсутні належні підстави за наданими документами визначити безспірність вимог у сумі 453186 доларів США.

Крім цього, як вірно зазначив суд, відповідач безпідставно відніс невиплачену ціну обладнання, на дату складання листа №54 від 02.03.2009р., до простроченої заборгованості за лізинговими платежами, оскільки за змістом графіку платежів, складеного після поставки обладнання 24.12.2007р., станом на 02.03.2009р. обсяг грошових зобов'язань позивача з відшкодування частини вартості майна, строк яких вже наступив, визначався сумою чотирьох перших платежів в загальному розмірі 172480 доларів США, тоді як дата оплати решти вимог ще не настала.

Дійсно, положення п.6.2. договору фінансового лізингу передбачають випадок, при якому виникає обов'язок Лізингоодержувача негайно сплати всі несплачені платежі і покрити всі витрати за договором, проте такий обов'язок настає у разі невиконання зобов'язань, передбачених п. 6.1. договору відносно припинення договору за відповідними письмовим повідомленням, та спрямований (обов'язок) на перехід права власності на предмет лізингу до Лізингоодержувача. Таким чином, із змісту означених пунктів договору випливає, що сторони обумовили можливість виникнення грошового зобов'язання з дострокового погашення всієї вартості предмету лізингу лише у випадку попереднього письмового повідомлення про припинення договору та необхідністю забезпечення переходу права власності на майно до Позивача.

Між тим, ані до матеріалів справи, ані до нотаріусу (виходячи із змісту представлених ним документів) не були надані будь-які письмові повідомлення Лізингодавця про припинення договору з відповідних підстав, які б передували встановленню листом №54 від 02.03.2009р. факту прострочення зобов'язання з дострокової сплати всієї вартості предмету лізингу, а сам такий лист, як і інші документи жодною мірою не вказують на наявність намірів Лізингодавця внаслідок здійснення таких дострокових платежів передати у власність позивача предмет лізингу.

Таким чином, у нотаріуса не було належних підстав для кваліфікації і суми невиплаченої ціна обладнання 429595 доларів США, що згадувалася у листі №54 від 02.03.2009р. та відображена у спірному виконавчому написі, у якості безспірної простроченої заборгованості Лізингоодержувача.

Крім того, апеляційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції щодо невідповідності спірного напису приписам ч. 1 ст. 89 Закону України "Про нотаріат" відносно невизначеності строку, за який проводиться стягнення, адже спірний напис дійсно не містить означеного обов'язкового елементу, а заперечення відповідача та третьої особи щодо формальності цієї підстави та некоректності її застосування через спрямованість напису на повернення майна, а не стягнення, судова колегія вважає безпідставними, виходячи з того, що законодавством визначені обов'язкові умови для вчинення напису.

Заявник в апеляційній скарзі посилається на те, що суд першої інстанції неповною мірою дослідив порядок припинення договору фінансового лізингу №UKR155/1007F від 11.10.2007р., узгоджений сторонами в ст.6 "Випадки невиконання зобов'язань", який на думку скаржника, надає лізингодавцю право в односторонньому порядку відмовитись від договору лізингу, та звернутись до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Судова колегія вважає даний довід скаржника необґрунтованим, з огляду на наступне.

Виходячи з вимог ч.2 ст.7 Закону України "Про фінансовий лізинг", застосування якої у даному випадку обумовлено п. 6.5. договору фінансового лізингу, вчинення за заявою Лізингодавця виконавчого напису для повернення предмету лізингу вимагає попередньої відмови від договору за умов, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

Частина 3 ст.7 Закону України "Про фінансовий лізинг" встановлює, що відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову. Означене положення кореспондує із змістом припису ч.2 ст.782 Цивільного кодексу України (визначає момент розірвання договору оренди у разі відмови від нього орендодавця), яке може застосовуватися у лізингових правовідносинах в силу приписів ч. 2 ст. 806 цього Кодексу та ч. 1 ст. 2 Закону.

Згідно із ч.ч.1, 3 ст.615 ЦК України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, що має наслідком відповідно повну чи часткову зміну умов зобов'язання, або його припинення.

Наразі, відповідачем не доведено відповідними доказами факту повідомлення позивача про припинення лізингових правовідносин у зв'язку із здійсненою відмовою від договору лізингу до дати вчинення спірного виконавчого напису нотаріуса, оскільки лист №54 від 02.03.2009р., який відповідач вважає повідомленням про відмову від договору лізингу, взагалі не може кваліфікуватися як такий, що опосередковує односторонню відмову від договору лізингу.

З даного листа вбачається, що відповідач лише повідомляє позивача про наявність наміру припинити договір у разі непогашення заборгованості, строк оплати якої в вказаному обсягу на той момент ще не настав, як було зазначено вище.

З огляду на зазначене, судова колегія вважає, що позивачем доведені належним чином позовні вимоги, які обґрунтовано задоволені судом першої інстанції.

З урахуванням вищевикладеного судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 20.06.2011р. (повний текст підписано 24.06.2011р.) у справі №37/252пн ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Рішення господарського суду Донецької області від 20.06.2011р. (повний текст підписано 24.06.2011р.) у справі №37/252пн підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Результати розгляду апеляційної скарги оголошені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційних скарг покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Volvo Construction Equipment SE - 631 85, Sweden (ОСОБА_4 Еквіпмент АБ, м. Ескільстуна, Швеція) на рішення господарського суду Донецької області від 20.06.2011р. (повний текст підписано 24.06.2011р.) у справі №37/252пн - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 20.06.2011р. (повний текст підписано 24.06.2011р.) у справі №37/252пн - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий І.В. Зубченко

Судді: Н.В. Будко

ОСОБА_3

Надруковано 6 примірників: 1-позивачу; 1 -відповідачу; 1 -третій особі; 1 -до справи; 1-ДАГС, 1 -ГС