Постанова

від 16.06.2011 по справі 4/209-09

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

4/209-09

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"16" червня 2011 р. Справа № 4/209-09

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді:  Бєляновського В.В.,

                     Суддів:  Мирошниченко М.А., Шевченко В. В.,

при секретарі   -   Герасименко Ю.А.,

за участю представників:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився          

Від органу ДВС: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі  

апеляційну скаргу відділу Державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції у м. Херсоні

на ухвалу господарського суду Херсонської області

від 17.05.2011 року

за скаргою: Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінінвест Плюс” на дії та бездіяльність відділу Державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції у м. Херсоні                                                                                                                                                                                                         

по справі № 4/209-09

за позовом: Закритого акціонерного товариства Багатогалузевий концерн „Содружество”

до: Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінінвест Плюс”

про стягнення 85218,38 грн.

ВСТАНОВИЛА:   

          Рішенням господарського суду Херсонської області від 10.11.2009 року у справі № 4/209-09 з ТОВ „Фінінвест Плюс” на користь ЗАТ Багатогалузевого концерну „Содружество” стягнуто 77967,42 грн. основного боргу, 779,67 грн. витрат зі сплати державного мита та 215,92 грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу, на виконання якого 11.06.2010 року видано відповідний наказ.

22.04.2011 року ТОВ „Фінінвест Плюс” подало до господарського суду Херсонської області скаргу в порядку ст. 1212 ГПК України на дії відділу державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції у м. Херсоні, в якій просило визнати недійсним акт державного виконавця від 07.04.2011 року, складений при примусовому виконанні наказу № 4/209-09 від 11.06.2010р., та зобов'язати головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції у м. Херсоні Андрійченко А.В. здійснити заходи примусового виконання зазначеного наказу по виявленню та опису майна боржника за адресою: м. Херсон, вул. Петренко, 18 оф. № 307 з обов'язковим залученням представника боржника.

Скарга мотивована тим, що дії виконавчої служби з примусового виконання наказу № 4/209-09 від 11.06.2010р. та щодо складання оспорюваного акту не відповідають вимогам закону та порушують права заявника.          

          Ухвалою господарського суду Херсонської області від 17.05.2011 року (суддя Ємленінова З.І.) визнано доводи скаржника правомірними, скаргу задоволено, визнано недійсним акт державного виконавця ВДВС Суворовського районного управління юстиції у м. Херсоні від 07.04.2011 року та зобов'язано відділ ДВС Суворовського районного управління юстиції у м. Херсоні здійснити заходи примусового виконання наказу господарського суду Херсонської області № 4/209-09 виданого 11.06.2010 року з дотриманням вимог Закону України „Про виконавче провадження”.

          В апеляційній скарзі відділ державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції у м. Херсоні просить зазначену ухвалу господарського суду першої інстанції скасувати. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оспорюваний акт не є процесуальним документом та оскарженню не підлягає. Окрім того, заявником пропущено строк подачі скарги на дії державного виконавця.

          Відзиви на апеляційну скаргу від сторін не надходили.

          Про день, час і місце розгляду апеляційної скарги сторони та виконавча служба були повідомлені заздалегідь належним чином, проте не скористалися наданим законом правом на участь своїх представників в засіданні суду. Нез'явлення представників сторін та виконавчої служби в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними в справі матеріалами згідно з приписами ст. ст. 75, 101 ГПК України.          

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваної ухвали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

          Згідно з ч. 1 ст. 1212 ГПК України, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини виникли внаслідок складення державним виконавцем ВДВС Суворовського районного управління юстиції у м. Херсоні акту від 07.04.2011р. при примусовому виконанні наказу № 4/209-09 виданого 11.06.2010 року господарським судом Херсонської області, котрим встановлено, що у приміщенні за адресою: м. Херсон, вул. Петренко, 18 оф. № 307 відсутнє майно належне ТОВ „Фінінвест Плюс”, на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення боргу перед ЗАТ БК „Содружество”.

Судом першої інстанції встановлено, що заявником своєчасно, в межах встановленого ст. ст. 1212 ГПК України десятиденного строку, було подано скаргу на дії органу Державної виконавчої служби. Так, належних доказів, які б свідчили про надсилання виконавчою службою зазначеного акту відповідачу в матеріалах справи не міститься. З матеріалів справи вбачається, що 20.04.2011 року відповідач звернувся до виконавчої служби із заявою про видачу йому засвідченої копії оспорюваного акту від 07.04.2011р., а саму скаргу на дії органу Державної виконавчої служби, пов'язані зі складенням цього акту, заявником подано до господарського суду 22.04.2011 року, що підтверджується відміткою служби діловодства місцевого суду.

Наведеним спростовується твердження апеляційної скарги про те, що заявником пропущено десятиденний строк подачі скарги на дії державного виконавця.

Статтею 115 ГПК України передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України “Про виконавче провадження”. Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби.

Згідно з ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче   провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Державний виконавець як працівник органу державної виконавчої служби за    ст. 7 Закону України “Про державну виконавчу службу”, зобов'язаний сумлінно виконувати службові обов'язки, не допускати у своїй діяльності порушення прав громадян та юридичних осіб, гарантованих Конституцією України та законами України, а з огляду на ст. 6 Закону України “Про виконавче провадження” –використовувати надані йому права у точній відповідності до закону.

В силу ст. 11 Закону України “Про виконавче провадження”, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.  Державний виконавець:

здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом;

надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;

розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання;

заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом;

роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 17 вказаного Закону, накази господарських судів підлягають виконанню державною виконавчою службою відповідно до цього Закону.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим судом, 02.03.2011 року відділом ДВС Суворовського РУЮ у м. Херсоні було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу № 4/209-09 виданого 11.06.2010р. господарським судом Херсонської області про стягнення з ТОВ „Фінінвест Плюс” на користь ЗАТ БК „Содружество” 77967,42 грн. основного боргу, 779,67 грн. витрат зі сплати державного мита та 215,92 грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

04.03.2011 року та 17.03.2011 року боржник звернувся до виконавчої служби з заявами, в яких виклав прохання виконати погашення зобов'язання перед ЗАТ БК „Содружество” за рахунок реалізації майна ТОВ „Фінінвест Плюс”, згідно з наданим переліком на 1 арк., яке знаходиться за адресою: м. Херсон, вул. Петренко, 18 оф. № 307. Опис майна здійснити у присутності представників ТОВ „Фінінвест Плюс”.

06.04.2011 року виконавча служба надіслала стягувачу та боржнику листа № 11696 від 04.04.2011р. з повідомленням про те, що 07.04.2011 року о 10:00 год. будуть проведені виконавчі дії за адресою: м. Херсон, вул. Петренко, 18 оф. № 307 щодо виявлення та опису й арешту майна належного ТОВ „Фінінвест Плюс”. Проте,  цілком очевидно, що у даному випадку з урахуванням часу поштового обігу боржник отримав зазначений лист після вказаної у ньому дати, а тому з цієї причини не мав можливості прийняти участь у провадженні цієї виконавчої дії.

07.04.2011 року державним виконавцем, за участю понятих та у присутності представника стягувача, встановлено відсутність майна належного ТОВ „Фінінвест Плюс”, на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення боргу перед ЗАТ БК „Содружество”, у приміщенні за адресою: м. Херсон, вул. Петренко, 18 оф. № 307, про що складено акт державного виконавця.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України „Про виконавче провадження” сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.

Частиною 1 ст. 12 вказаного Закону визначено, що сторони виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні та письмові пояснення, висловлювати свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, у тому числі під час проведення експертизи, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Відповідно до ст. 15 вказаного Закону, яка регулює залучення понятих до провадження виконавчих дій, присутність понятих обов'язкова під час вчинення виконавчих дій, пов'язаних з примусовим входженням до нежитлових приміщень і сховищ, де зберігається майно боржника, на яке звернено стягнений, або майно стягувача, яке має бути повернене йому в натурі; до житлових будинків і квартир для забезпечення примусового виселення з них та вселення в них; до будинків, квартир та інших приміщень, в яких перебуває дитина, яка має бути передана іншим особам відповідно до рішення суду; під час проведення огляду, арешту, вилучення і передачі майна.

Як поняті можуть бути запрошені будь-які дієздатні особи, які не мають особистої заінтересованості у провадженні виконавчих дій і не пов'язані між собою або з учасниками виконавчого провадження родинними зв'язками, підлеглістю чи підконтрольністю. Кількість понятих під час вчинення виконавчих дій не може бути менше двох.

Понятий має право знати, для участі у провадженні яких виконавчих дій його запрошено, на підставі якого виконавчого документа вони провадяться, а також робити зауваження з приводу провадження виконавчих дій. Зауваження понятого підлягають занесенню до акта відповідної виконавчої дії. Понятий зобов'язаний засвідчити факт, зміст і результати виконавчих дій, під час провадження яких він був присутній. Перед початком виконавчих дій державний виконавець роз'яснює понятим їхні права і обов'язки, про що зазначається в акті.

Судом першої інстанції встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що державним виконавцем при провадженні 07.04.2011 року виконавчої дії за адресою: м. Херсон, вул. Петренко, 18 оф. № 307 щодо виявлення, опису й арешту майна належного ТОВ „Фінінвест Плюс” та складанні відповідного акту було порушено вимоги ст.ст. 6, 11, ч. 1 ст. 12 Закону України „Про виконавче провадження”, а також права заявника, якого позбавлено можливості прийняти участь у провадженні цієї виконавчої дії, надавати пояснення та висловлювати свої доводи і міркування з усіх питань, що виникли у ході виконавчого провадження.

Також, в порушення вимог ст. 15 Закону України „Про виконавче провадження” під час вчинення цієї виконавчої дії державним виконавцем в якості понятих були залучені особи, що працюють на керівних посадах у ТОВ „Компанія з управління активами „Співдружність Ессет Менеджмент”, яке пов'язане зі стягувачем підконтрольністю. Окрім того, перед початком виконавчої дії цим понятим державним виконавцем не  роз'яснено їхні права і обов'язки із зазначенням цього в акті.

Вказані обставини виконавча служба не спростувала.

Колегією суддів не приймаються до уваги наведені скаржником в апеляційній скарзі питання щодо неможливості оскарження акту державного виконавця від 07.04.2011р., оскільки оспорюваний акт було складено державним виконавцем за наслідками вчинення виконавчої дії стосовно виявлення, опису й арешту майна боржника, то відповідно, він може бути предметом оскарження.

Згідно з роз'ясненнями президії Вищого господарського суду України від 28.03.2002р. № 04-5/365 „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України”, що містяться в п. 8, За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.          

Інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновків місцевого суду та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на остаточний висновок.

          За таких обставин, колегія суддів не знаходить законних підстав для повного чи часткового задоволення вимог апеляційної скарги.

Керуючись  ст.ст.  99, 101-106, 1212  ГПК  України, колегія суддів –

ПОСТАНОВИЛА:

          Ухвалу господарського суду Херсонської області від 17.05.2011 року у справі   № 4/209-09 залишити без змін, а апеляційну скаргу відділу Державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції у м. Херсоні –без задоволення.

          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена  у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий  суддя:                                                    Бєляновський В.В.

 Судді:                                                                           Мирошниченко М.А.

                                                                                       Шевченко В.В.