Рішення

від 14.06.2011 по справі 5023/3223/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5023/3223/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" червня 2011 р.                                                            Справа № 5023/3223/11

вх. № 3223/11

Суддя господарського суду Присяжнюк О.О. 

при секретарі судового засідання Стрижак О.М.

за участю представників сторін:

позивача - не з"явився

 відповідача - не з"явився

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Енергоспецмонтаж", м. Одеса  

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Елпро-М", м. Харків  

про стягнення 24619,80 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача на користь позивача 24619,80 грн., у тому числі 14172,44 грн. боргу., 1265,04 грн. 3%, 9182,32 грн., 9182,32 інфляційних, нарахованих за безпідставне користування чужими грошовими коштами. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що за домовленістю між сторонами, Відповідач поставив лічильники, а Позивач платіжним дорученням № 610 від 10.10.2007 року здійснив оплату.

За актом звірки взаєморозрахунків від 13.02.2008 року, складеного та підписаного головними бухгалтерами Відповідача та Позивача, сальдо після звірки на 13.02.2008 року складає 14172,44 грн. на користь Позивача. Таким чином, позивач наголошує, що з 13 лютого 2008 року Відповідач користувався коштами Позивача у розмірі 14172,44 грн., що є безпідставним користуванням чужими грошима.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, витребуваних попередньою ухвалою суду документів не надав, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві та повідомлення про вручення відповідного поштового відправлення.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився, в попередньому судовому засіданні проти позову заперечував та просив суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою після спливу позовної давності.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника відповідача, суд встановив наступне.

За домовленістю між сторонами, Відповідач поставив лічильники, а Позивач платіжним дорученням №610 від 10.10.2007г. здійснив оплату.

За актом звірки взаєморозрахунків від 13.02.2008 року, складеного та підписаного головними бухгалтерами Відповідача та Позивача, сальдо після звірки на 13.02.2008 року складає 14172 грн. 44 коп. на користь Позивача.

Тобто, з 13 лютого 2008 року Відповідач безпідставно користувався коштами Позивача у розмірі 14172,44 грн..

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно положень ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

В силу зазначених правових приписів у Відповідача виникло зобов'язання щодо повернення Позивачу на підставі ч. 4 ст. 11, ч. 1 ст.1212 ЦК України коштів на суму 14172,44грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Положення ст. 530 ЦК України передбачають, що актами цивільного законодавства може бути встановлено строк виконання зобов'язань.

Так, у відповідності до п. 8.4 ст. 8 Закону України „Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів.

Таким чином, Відповідач зобов'язаний був перерахувати належні Позивачу кошти не пізніш 13.02.2008р., а починаючи з 20.02.2008р. має місце прострочення виконання зобов'язання з повернення цих коштів.

У відповідності до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Чинне законодавство не обмежує виникнення грошових зобов'язань виключно договірними відносинами. Зокрема, зобов'язання з безпідставного набуття або збереження майна є одним з видів позадоговірних зобов'язань, які регулюються положеннями глави 83 Цивільного кодексу України.

Суд вважає безпідставною та необґрунтованою позицію відповідача щодо застосування до позовних вимог строку позовної давності, оскільки згідно ч. 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо  строк  (термін)  виконання  боржником  обов'язку  не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня  пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що Позивач направив Відповідачу претензію №2868/02/02 від 08.11.2010 року, яка отримана Відповідачем 23.11.2010 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 09.11.2010 року з вимогою перерахувати 14172,44 грн. на рахунок Позивача.

Однак, Відповідач на претензію відповіді не надав, кошти не повернув.

За таких обставин, суд вважає позовну вимогу позивача про стягнення з відповідача 14172,44 грн. боргу законною, обґрунтованою та підлягаючою задоволенню.

У відповідності зі ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання зобов'язання, за вимогою кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми боргу, тому позовні вимоги в частині стягнення 1265,04 грн. річних та 9182,32 грн. інфляційних обґрунтовані та підлягають задоволенню.

У відповідності зі ст.49 ГПК України суд вважає необхідним  витрати по сплаті державного мита у сумі 246,20 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. покласти на відповідача, оскільки з його вини спір доведено до суду.

Керуючись ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 611, 612, 1212 ЦК України, ст.ст.1, 12, 47, 49, 82-84 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Елпро-М" (61072, м. Харків, пр. Людвига Свободи, б. 35-А, кв. 123, код 31642125) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Енергоспецмонтаж" (65125, м. Одеса, вул. Базарна, 50, кв.З код ЄДРПОУ 32521827 п/р 260028648 у АТ "Ерсте Банк" м. Київ МФО 380009) 14172,44 грн. боргу., 1265,04 грн. 3%, 9182,32 грн., 9182,32 інфляційних, витрати по сплаті державного мита у сумі 246,20 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн..

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                          Присяжнюк О.О.

Повний текст рішення підписаний ___ червня 2011 року.