Постанова

від 19.09.2011 по справі 5023/3223/11

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

 ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" вересня 2011 р.                                                           Справа № 5023/3223/11       

          Колегія суддів у складі: головуючий суддя , суддя  , суддя   

при секретарі Зозулі О.М.     

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача -  ОСОБА_1. за довіреністю б/н від 20.05.2011 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Елпро-М» (вх. №  2648 Х/3-11 від 01.07.2011 р.)) на рішення господарського суду Харківської області від 14.06.11 р. у справі № 5023/3223/11 

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Енергоспецмонтаж», м. Одеса

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Елпро-М», м. Харків

про  стягнення 24619,80 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

В квітні 2011 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Енергоспецмонтаж», м. Одеса (далі позивач, ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Енергоспецмонтаж») звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Елпро –М»(далі відповідач, ТОВ «Елпро-М») на свою користь 24619,80 грн., у тому числі 14172,44 грн. боргу, 1265,04 грн. 3% річних, 9182,32 грн., 9182,32 інфляційних, нарахованих за безпідставне користування чужими грошовими коштами.  

Рішенням господарського суду Харківської області від 14.06.2011 р. (суддя Присяжнюк О.О.) позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ «Елпро-М»на користь ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Енергоспецмонтаж»14172,44 грн. боргу, 1265,04 грн. 3% річних, 9182,32 грн. інфляційних, витрати по сплаті державного мита у сумі 246,20 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн.

Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить   рішення господарського суду Харківської області від 14.06.2011 р. скасувати, в позові відмовити повністю.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 04.07.2011 р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 25.07.2011 р.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу (вх.№6993 від 19.07.2011 р.), в якому зазначає, що з вимогами апеляційної скарги погодитись не може, оскільки рішення місцевого господарського суду ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, внаслідок чого відсутні підстави для його скасування, та  просить  залишити рішення господарського суду Харківської області від 14.06.2011 р. без змін, а скаргу ТОВ «Елпро-М»- без задоволення.

25.07.2011 р. відповідач надіслав додаткові пояснення  в обґрунтування апеляційної скарги (вх. №7154 ).

В судове засідання 25.07.2011 р. з'явився представник відповідача та надав пояснення у справі.

Позивач свого представника в судове засідання не направив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про отримання поштового відправлення (а.с.61), про причину неявки суд не повідомив.

Представник відповідача надав письмове клопотання про продовження строку розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 69 ГПК України.

Враховуючи неявку у судове засідання представника позивача,     клопотання відповідача про продовження строку розгляду апеляційної скарги, а також зважаючи на те, що для всебічного, повного і об’єктивного дослідження обставин справи необхідні додаткові обґрунтовані письмові докази та пояснення сторін, колегія суддів задовольнила клопотання представника відповідача  про продовження строку розгляду  апеляційної скарги  в порядку ст.69 ГПК України та  відклала  розгляд  справи на 16 год. 12.09.2011 р., запропонувавши сторонам надати додаткові докази та пояснення у справі.

В судовому засіданні 12.09.2011 р. представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, на виконання вимог ухвали суду від 25.07.2011 р. надав додаткові докази та пояснення у справі, а саме пояснення головного бухгалтера від  07.09.2011 р., копію податкової накладної №554 від 10.10.2007 р., пояснення директора відповідача, вих. №11-390 від 09.09.2011 р., копії листів відповідача на адресу  позивача: від 30.03.2011 р. вих. №11-0125,  від 11.12.2007 р. б/н, від 29.12.2007 р. вих. №07-1422, від 11.12.2007 р. вих. №07-1341, копію листа позивача відповідачу від 03.10.2007 р. вих.№769/02-02. копію довіреності серія ЯОТ №928238  від 22.01.2008 р. на отримання товару, копію видаткової накладної №ЄО-0000028 від 22.01.2008 р.,  копії паспортів лічильників.  

Позивач свого представника в судове засідання не направив, надіслав заяву (вх. №7270 від 27.07.2011 р.) з проханням розгляду справи без участі його представника.

Враховуючи, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, що позивач надав відзив на апеляційну скаргу відповідача з викладенням своєї позиції у справі, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу відповідача за відсутності  представника позивача за наявними в матеріалах справи доказами.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів  встановила наступне.

Звертаючись до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості, позивач посилався на те, що за домовленістю між сторонами відповідач поставив позивачеві  лічильники ПСЧ 4АП.05.2, а позивач здійснив їх оплату за платіжним дорученням  №610 від 10.10.2007 р.

Перевіркою матеріалів справи встановлено, що в справі відсутня копія  зазначеного платіжного доручення, а відповідач в додаткових поясненнях в обґрунтування апеляційної скарги (вх. №7154)  зазначає, що «не може надати документальні підтвердження поставки лічильників, тому що вся документація та комп'ютерна техніка товариства вилучена слідчими СУ МУ МВСУ України в Харківській області, але позивачем факт поставки лічильників не заперечується».  

Разом з тим, з наданої відповідачем до матеріалів справи копії листа на адресу позивача (вих. №11-0125 від 30.03.11) вбачається, що ТОВ «Елпро-М»відвантажило ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Енергоспецмонтаж» лічильники ПСЧ 4АП.05.2., частину з яких позивач повернув відповідачу, мотивуючи повернення невідповідністю характеристик   поставлених лічильників тим, які їм необхідні (а.с.70).

Відповідно до акту звірки взаєморозрахунків від 13.02.2008 р., підписаного головними бухгалтерами сторін та скріпленого їх печатками, сальдо складає  14172,44 грн.  на користь позивача (а.с.10).

Отже, позивач вважав, і з цим погодився місцевий господарський суд, що з 13.02.2008 р. відповідач безпідставно користувався його коштами у розмірі 14172,44 грн.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає про те, що ним позивачу «був виставлений рахунок-фактура №ЄО-0000685 від 02.10.2007 р. на загальну суму 16221,74 грн. на оплату лічильників ПСЧ 4АП.05.2. вартістю 480,11 грн. без врахування ПДВ в кількості 8 шт. та лічильників ПСЧ 4АР.05.2. вартістю 569.25 грн. без ПДВ в кількості 17 шт. Позивачем була здійснена оплата вказаних лічильників в розмірі  16221,74 грн. за платіжним дорученням №610 від 10.10.2007 р. На підставі видаткової накладної №ЄО-0000631 від 30.11.2007 р.  від імені позивача лічильники в кількості  25 шт. на загальну суму 16221,74 отримав ОСОБА_2. за довіреністю ЯОК №968518 від 30.11.2007 р.».

Також в скарзі заявник вказує на те, що всі умови з поставки та оплати товару сторонами виконані, але позивач в позовній заяві навмисно не виклав істотні обставини справи, тому що намагався частково повернути поставлені лічильники як такі, що не відповідають технічним характеристикам, та згідно з заводськими номерами лічильників дата випуску запропонованих на повернення  лічильників більш пізня, чим дата поставки лічильників відповідачу, що стало підставою для виникнення спірної ситуації.

Матеріали справи свідчать про те, що 08.11.2010 р. позивач направив відповідачу претензію №2868/02/02 з вимогою про перерахування 14172,44 грн. на його рахунок (а.с.9), яка була отримана відповідачем 23.11.2010 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 11).

Однак відповідач на претензію відповіді не надав, кошти не повернув.

Таким чином, колегією суддів встановлено, що факт поставки товару та його оплати дійсно мав місце, і це не заперечується сторонами, що у відповідача згідно з актом звірки взаєморозрахунків перед позивачем рахується заборгованість в сумі 14172,44 грн., що позивач направив на його адресу претензію з вимогою про перерахування боргу, яку відповідач отримав 23.11.2010 р., але доказів проведення розрахунку з позивачем на виконання приписів ст. 33 ГПК України  як суду першої інстанції, так і суду апеляційної інстанції не надав.    

Згідно з ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

Отже, у відповідача виникло зобов'язання щодо повернення позивачу на підставі ч. 4 ст. 11, ч. 1 ст.1212 ЦК України коштів на суму 14172,44 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Положення ст. 530 ЦК України передбачають, що актами цивільного законодавства може бути встановлено строк виконання зобов'язань.

У відповідності до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо  строк  (термін)  виконання  боржником  обов'язку  не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня  пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За таких обставин та з урахуванням приписів вищевказаних норм ЦК   України колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо правомірності та обґрунтованості позовних вимог позивача в частині стягнення суми  боргу в розмірі  14172,44 грн.

Місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що  відповідач повинен був сплатити борг позивачеві на пізніше 13.02.2008 р., тобто після підписання  акту взаєморозрахунків, а починаючи з 20.02.2008 р. мало місце прострочення виконання зобов’язання.  

Колегія суддів вважає цей висновок невірним, оскільки відповідно до приписів ст. 530 ЦК України боржник повинен виконати обов'язок зі сплати коштів у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи, що претензія №2868/02/02 з вимогою про перерахування 14172,44 грн. на рахунок позивача була отримана відповідачем 23.11.2010 р., то борг в сумі 14172,44 грн. він повинен був сплатити позивачеві в строк  впродовж семи днів з дати одержання вимоги, тобто до 30.11.2010 р.  

Стосовно позовних вимог в частині стягнення з відповідача інфляційних в сумі  9182,32 грн. та 3 % річних в сумі 1265,04 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з врахуванням  встановленого індексу інфляції  за весь час прострочення, а також  3 % річних від простроченої суми,  якщо інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач зробив розрахунок 3% річних та інфляційних, починаючи з 20.02.2008 р., однак колегія суддів зазначає, що розрахунок розміру позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат здійснено позивачем невірно - без врахування строків пред’явлення вимоги про оплату заборгованості в порядку ст. 530 ЦК України, а саме після спливу семиденного строку на сплату коштів з дня отримання вимоги позивача, який закінчився 30.11.2010 р. Отже, розрахунок 3% річних та інфляційних необхідно здійснювати, починаючи з 01.12.2010 р.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача інфляційних в сумі 8926,08 грн. та 3 % річних в сумі 1182,34 грн. є неправомірним та безпідставним.

Стосовно позиції відповідача з питання спливу позовної давності на подання позовної заяви - колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо її безпідставності, оскільки згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо  строк (термін)  виконання  боржником  обов'язку  не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.  

Щодо правової оцінки пояснень, зроблених апелянтом в апеляційній скарзі та додаткових поясненнях до неї (з додаванням копій листів та таке інше), наданих відповідачем до суду апеляційної інстанції, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що вони не можуть слугувати доказами у справі в розумінні ст.32 ГПК України, оскільки відповідачем в установленому законом порядку не доведені факти, на яких ґрунтуються його вимоги, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (відповідач посилається на ту обставину, що «вся документація та комп'ютерна техніка товариства вилучена слідчими СУ МУ МВСУ України в Харківській області»).

На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги відповідача та скасування оскаржуваного рішення в частині стягнення з відповідача  інфляційних в сумі  8926,08 грн. та 3 % річних в сумі 1182,34 грн. у зв’язку з тим, що суд стягнув невірно обраховані суми інфляційних втрат та 3% річних. В іншій частині оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим, у зв‘язку з чим підстав для скасування цієї частини рішення колегія суддів не вбачає.

Питання про судові витрати повинно бути вирішено відповідно до ст.49 ГПК України пропорційно задоволених позовних вимог.

Оскаржуваним рішенням господарського суду Харківської області з відповідача на користь позивача стягнуто 246,20 грн.  витрат по сплаті державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу.

З врахуванням положень ст.49 ГПК України та результатів розгляду справи в суді апеляційної інстанції, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати по сплаті державного мита в розмірі 147,68 грн. та 141,55 грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

Зважаючи на те, що позивач при подачі позову не надав первинних  документів, які б свідчили про господарські стосунки його з відповідачем в межах даного спору (доказів поставки товару на вказану суму, платіжних доручень тощо), а також приймаючи до уваги додаткові докази та пояснення відповідача, надані до суду апеляційної інстанції (пояснення головного бухгалтера відповідача від 07.09.2011 р., вих.№11-386/1 щодо руху лічильників; пояснення директора відповідача про те, що на акті звірки взаєморозрахунків від 13.02.2008 р. підпис головного бухгалтера відповідача не є підписом Махноносова І.А., на якого покладені обов’язки головного бухгалтера  ТОВ «Елпро-М»; пояснення директора відповідача (вих. №11-390 від 09.09.2011 р.) про те, що позивача здійснив підміну поставленої йому продукції та повернув частину підмінених лічильників відповідачу; копії листів відповідача на адресу позивача: від 30.03.2011 р. вих. №11-0125,  від 11.12.2007 р. б/н, від 29.12.2007 р. вих. №07-1422, від 11.12.2007 р. вих. №07-1341; копію листа позивача відповідачу від 03.10.2007 р. вих.№769/02-02; копії паспортів лічильників), колегія суддів вважає за необхідне направити до прок4ратури повідомлення про зазначене в порядку ст.90 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 11, 509, 526, 530 ЦК України, ст. ст. 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 3 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Елпро-М», м. Харків  задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 14.06.2011 р. у справі № 5023/3223/11 скасувати в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Елпро-М»8926,08  грн. інфляційних та 1182,34  грн. річних  скасувати та  в цій частині прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 14.06.2011 р. у справі №  5023/3223/11 - залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Елпро-М»(61072, м.Харків, пр. Людвига Свободи, б.35-А, кв. 123, ідентифікаційний код 31642125, р/р №26004016216 в ПАТ ВУБ «Грант», м. Харків, МФО 351607) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Енергоспецмонтаж»(65125, м. Одеса, вул. Базарна, 50, кв. 3, ідентифікаційний код 32521827, п/р 260028648 у АТ «Ерсте Банк», м. Київ МФО 380009) 147,68 грн. державного мита, 141,55 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Енергоспецмонтаж»(65125, м. Одеса, вул. Базарна, 50, кв. 3, ідентифікаційний код 32521827, п/р 260028648 у АТ «Ерсте Банк», м. Київ МФО 380009) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Елпро-М»(61072, м. Харків, пр. Людвига Свободи, б. 35-А, кв. 123, ідентифікаційний код 31642125, р/р №26004016216 в ПАТ ВУБ «Грант», м. Харків, МФО 351607) 49,26 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні накази.  

Головуючий суддя                                                                    

Суддя                                                                                             

Суддя                                                                                            

Повний текст постанови підписано 19.09.2011 р.