Постанова

від 21.06.2011 по справі 16/15/5022-346/2011

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

 ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

21.06.11                                                                                           Справа  № 16/15/5022-346/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого - судді –Гнатюк Г.М.

суддів          - Кравчук Н.М.

          - Мирутенко О.Л.

Розглянувши апеляційну скаргу  Релігійної громади –Парафії  Введення в храм Пречистої Діви Марії УГКЦ, с.Лучка, Тернопільської області від 19.05.2011р.

на  рішення  господарського  суду  Тернопільської області  від 10.05.2011р.

у справі  №16/15/5022-346/2011

за  позовом    Релігійної громади –Парафії Лучка церкви Введення Пресвятої Богородиці Благочиння Тернопільського Тернопільської Єпархії Української автокефальної православної церкви, с. Лучка Тернопільського району Тернопільської області

до відповідача-1: Миролюбівської сільської ради, с. Миролюбівка Тернопільської області.

до відповідача-2: Тернопільського районного госпрозрахункового бюро технічної інвентаризації,  м. Тернопіль

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Тернопільська обласна державна адміністрація, м. Тернопіль

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет  спору на стороні відповідачів:   Релігійна громада - Парафія  Введення в храм Пречистої Діви Марії с. Лучка Тернопільського району Тернопільсько-Зборівської єпархії Української Греко-Католицької Церкви, с. Лучка Тернопільського району Тернопільської області

Про  визнання недійсним рішення  виконавчого комітету Миролюбівської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області №21 "Про розгляд заяви релігійної громади УГКЦ с. Лучка на визнання права власності культової будівлі в с. Лучка" від 16.03.1994 року;

- визнання недійним реєстраційного посвідчення, виданого Тернопільським обласним об'єднанням бюро технічної інвентаризації, від 10.05.1994 року;

-  зобов'язання Тернопільського районного госпрозрахункового бюро технічної інвентаризації  внести запис про скасування права власності релігійної громади Української греко-католицької церкви с. Лучка на культову споруду (церкву) у с. Лучка Тернопільського  району до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 –настоятель, ОСОБА_2 - представник

від відповідачів: не з’явилися

від третьої особи на стороні позивача: не з’явився

від третьої особи на стороні відповідача: ОСОБА_3 - представник

Представники  відповідачів та третьої особи на стороні позивача в судове засідання не з’явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення  від 02.06.2011р.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

Встановив :

Рішенням господарського суду Тернопільської області  від 10.05.2010р. у справі №16/15/5022-346/2011 (суддя Хома С.О.) позов Релігійної громади –Парафії Лучка церкви Введення Пресвятої Богородиці Благочиння Тернопільського Тернопільської Єпархії Української автокефальної православної церкви задоволено частково та визнано недійсним рішення  виконавчого комітету Миролюбівської сільської ради народних депутатів Тернопільського району Тернопільської області від 16 березня 1994 року №21 "Про розгляд заяви релігійної громади УГКЦ с. Лучки на визнання права власності культової будівлі в с. Лучка" , яким  визнано право власності і встановлено факт належності на культові споруди в селі Лучка за релігійною громадою УГКЦ. В частині позовних вимог про визнання недійним реєстраційного посвідчення від 10.05.1994 року про реєстрацію церкви в с.Лучка за громадою Греко-католицької церкви, яке видане Тернопільським районним бюро технічної інвентаризації та в частині зобов'язання Тернопільського районного госпрозрахункового бюро технічної інвентаризації  внести запис про скасування права власності релігійної громади Української греко-католицької церкви с. Лучка на культову споруду (церкву) у с. Лучка Тернопільського  району до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно провадження у справі припинено. Стягнено з Миролюбівської сільської ради  на користь Релігійної громади –Парафії Лучка церкви Введення Пресвятої Богородиці Благочиння Тернопільського Тернопільської Єпархії Української автокефальної православної церкви  - 42 грн.50 коп державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в повернення сплачених  судових витрат .

Рішення суду мотивоване тим, що  виконавчий комітет Миролюбівської сільської ради при прийнятті спірного рішення в порушення вимог ч.2 ст. 17 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації»перевищив свої повноваження, тобто не вправі був визнавати за релігійною громадою УГКЦ права власності на культову споруду. Натомість припинено провадження у справі щодо вимоги позивача щодо зобов'язання Тернопільського районного госпрозрахункового бюро технічної інвентаризації  внести запис про скасування права власності релігійної громади Української греко-католицької церкви с. Лучка на культову споруду (церкву) у с. Лучка Тернопільського  району, оскільки такі вимоги слід розглядати  за правилами адміністративного судочинства, а також припинено провадження щодо вимог про визнання недійним реєстраційного посвідчення від 10.05.1994 року про реєстрацію церкви в с.Лучка за громадою Греко-католицької церкви, оскільки Реєстраційне посвідчення не містить ознак акту  в розумінні ст..12 ГПК України, а тому спір в цій частині також не підлягає розгляду в господарських судах України.

З даним рішенням суду не погодилася  Релігійна громада –Парафії  Введення в храм Пречистої Діви Марії УГКЦ і оскаржила його в апеляційному порядку оскільки вважає, що воно прийняте з порушенням норм матеріального  права, так як  місцевим господарським судом неповно з‘ясовано усі обставини справи,  що мають значення для справи, у зв’язку з чим просить назване рішення скасувати та  в задоволенні позову відмовити повністю. Зазначає також, що позивачем  пропущено  строки позовної давності  щодо оскарження як рішення  Миролюбівської сільської ради, так і  рішення суду на підставі якого  його прийнято.

У відзиві на апеляційну скаргу  (вх. №5091 від 21.06.2011р.) Релігійна громада –Парафії Лучка церкви Введення Пресвятої Богородиці Благочиння Тернопільського Тернопільської Єпархії Української автокефальної православної церкви спростовує доводи скаржника та зазначає про законність та обґрунтованість рішення місцевого суду, у зв’язку з чим просить апеляційну  скаргу  залишити без задоволення, а  оскаржуване рішення залишити без змін.

Тернопільська обласна державна адміністрація у відзиві на апеляційну скаргу від 20.06.2011р. №176 (вх.№427 від 20.06.2011р.) зазначає про законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, у зв’язку з чим просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. При цьому просить здійснювати розгляд справи за відсутності  представника Тернопільської ОДА.

Інші письмові пояснення на апеляційну скаргу на адресу суду не надходили.

Враховуючи клопотання Тернопільської обласної державної адміністрації (вх.№427 від 20.06.2011р.) про розгляд справи за відсутності її представника та неявку в судове засідання представників відповідачів, які були повідомлені належним чином про час та місце судового засідання,  колегія суддів вважає за можливе  розглянути справу за відсутності їх представників, оскільки ухвалою суду від 01.06.2011р. явка повноважних представників сторін була визнана судом на власний розсуд.

Розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, оцінивши докази, заслухавши пояснення представників позивача та скаржника, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити та частково скасувати рішення господарського суду Тернопільської області від 10.05.2011р. у справі №16/15/5022-346/2011 зважаючи на  наступне.

Як вбачається з матеріалів справи,     20 серпня 1992 року Представником Президента України  в Тернопільській області прийнято Розпорядження  №271 "Про передачу у власність, безоплатне користування культових споруд релігійним громадам", яким передано у власність церкву Введення в храм  Пречистої Діви Марії релігійній громаді УГКЦ с.Лучка.

Рішенням від 13-17 липня 1994 року Вищого арбітражного суду України по справі №68/9 за позовом релігійної громади УАПЦ с.Лучка Тернопільського району Тернопільської області до Тернопільської облдержадміністрації, третя особа–релігійна громада УГКЦ, с.Лучка Розпорядження Представника Президента України в Тернопільській області 271 від 20 серпня 1992 року в частині передачі церкви Введення в храм Пречистої Діви Марії с.Лучка Тернопільського району у власність греко-католицької релігійної громади визнано недійсним.

16 березня 1994 року виконавчим комітетом Миролюбівської сільської ради народних депутатів Тернопільського району Тернопільської області розглянувши заяву релігійної громади УГКЦ с.Лучка, яка просила визнати право власності на культові споруди в селі Лучка,  а також на основі рішення арбітражного суду Тернопільської області №135-2 від 29 січня 1993 року (т.1 а.с.62),  було прийнято рішення №21 "Про розгляд заяви релігійної громади УГКЦ с.Лучки на визнання права власності культової будівлі в с.Лучка", яким визнано право власності і встановлено факт належності культової споруди в селі Лучка за релігійною громадою УГКЦ (т.1,а.с.21).

На підставі рішення №21 від 16 березня 1994 року виконавчого комітету Миролюбівської сільської ради 10 травня 1994 року Тернопільським районним бюро технічної інвентаризації видано реєстраційне посвідчення про реєстрацію церкви в с.Лучка за громадою греко-католицької церкви, про що записано в реєстрову книгу за №63.

Релігійна громада –Парафія Лучка церкви Введення Пресвятої Богородиці Благочиння Тернопільського Тернопільської Єпархії Української автокефальної православної церкви звернулась до суду з позовом про визнання вищезазначеного   рішення  виконавчого комітету Миролюбівської сільської ради та виданого на його підставі реєстраційного посвідчення недійсними. При цьому позивач зазначає про те, приймаючи рішення від 16.03.1994р. виконавчий комітет Миролюбівської  сільської ради діяв з перевищенням своїх повноважень, оскільки у відповідності до ч.2 ст.17 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», культові будівлі і майно, які становлять державну власність, передаються організаціями, на балансі яких вони знаходяться, у безоплатне користування або повертаються у власність релігійних організацій безоплатно за рішеннями обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Республіці Крим –Уряду Республіки Крим.

Згідно ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого зокрема немайнового права та інтересу. В частині 2 вказаної статті визначено певні  способи захисту цивільних прав та інтересів, серед яких є і визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування,їхніх посадових і службових осіб.

Звернувшись до господарського суду Тернопільської області,  Релігійна громада –Парафія Лучка церкви Введення Пресвятої Богородиці Благочиння Тернопільського Тернопільської Єпархії Української автокефальної православної церкви стверджує, що є належним користувачем культової споруди в селі Лучка, однак належних доказів права власності чи права користування цією церквою не надано.

У відповідності до ст. 33-34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимогі заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Зважаючи на ту обставину, що  Релігійна громада –Парафія Лучка церкви Введення Пресвятої Богородиці Благочиння Тернопільського Тернопільської Єпархії Української автокефальної православної церкви документально не підтвердила права користування чи права власності церквою Введення в храм Пречистої Діви Марії с.Лучка, колегія суддів вважає, що рішення №21 від 16 березня 1994 року виконавчого комітету Миролюбівської сільської ради жодним чином не порушує законні права та інтереси позивача.

Як вбачається із матеріалів справи (т.1 а.с.102,103, т.2 а.с.41) релігійна громада УАПЦ до цього часу  не уклала  договору  з райдержадміністрацією про порядок користування  церквою, самовільно захопила  культову споруду та незаконно володіє нею, незважаючи на розпорядженя голови облдержадміністрації від 27.05.2008р. №373.

Натомість  релігійна громада  УГКЦ на виконання вищезазначеного розпорядження  уклала такий договір (т.2, а.с.67).

Колегія суддів не погоджується  з висновком суду першої інстанції , що позивачем  не пропущено строк  позовної давності на звернення  з даним позовом, оскільки ніби-то громада УАПЦ довідалася  про спірне  рішення  лише із матеріалів справи №15/119-1999 в судовому засіданні  27.01.2010р., так як в матеріалах справи наявні  докази  зворотнього. Тобто позивач, задовго до 27.01.2010р. знав про те, що громада УГКЦ користувалася  спірною культовою спорудою. Вищезазначене підтверджується як рішеннями судів, так і листами обласної та районної державних адміністрацій, Управлінням  містобудування та архітектури облдержадміністрації, а також договорами на почергове користування від 13.06.2008р. та охоронним договором від 23.02.2005р. в якому є посилання  на реєстраційне посвідчення громади УГКЦ.

Слід зазначити  також, що ні райдержадміністрація, ні облдержадміністрація, знаючи про  існування такого посвідчення, жодним чином  на ставили під сумнів рішення виконкому Миролюбівської сільської ради

Крім цього, колегія суддів зазначає, що Релігійна громада –Парафія Лучка церкви Введення Пресвятої Богородиці Благочиння Тернопільського Тернопільської Єпархії Української автокефальної православної церкви не є належним позивачем у даному спорі, оскільки з вимогами про визнання недійсним рішення №21 від 16 березня 1994 року виконавчого комітету Миролюбівської сільської ради може звернутися Тернопільська районна державна адміністрація чи Тернопільська обласна державна адміністрація, до компетенції яких, у відповідності до Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації»було віднесено  повернення культових будівель та майна у власність релігійних організацій.

Згідно ст.12 ГПК України господарським судам підвідомчі спори про визнання недійсними актів. Натомість, оскаржуване реєстраційне посвідчення від 10.05.1994 року   про реєстрацію церкви в с.Лучка за громадою Греко-католицької церкви, яке видане  бюро технічної  інвентаризації, лише посвідчує наявність відповідного права, але не породжує, змінює або припиняє певні права та обов'язки, тому реєстраційне посвідчення не є актом в розумінні ст. 12 ГПК України, який може бути оскаржений до господарського суду, у зв’яку з чим спір в цій частині не підлягає вирішенню в господарських судах України.   

Вимоги позивача щодо зобов'язання Тернопільського районного госпрозрахункового бюро технічної інвентаризації  внести запис про скасування права власності релігійної громади Української греко-католицької церкви с.Лучка на культову споруду (церкву) у с.Лучка Тернопільського  району до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно також не можуть бути розглянуті господарським судом, оскільки БТІ, в розумінні п. 7 ст. 3 КАС України є суб’єктом владних повноважень, а отже такі вимоги слід розглядати  за правилами адміністративного судочинства, у зв’язку з чим, в цій частині позовних вимог, господарський суд Тернопільської області підставно припинив провадження на підставі п.1 ст.80 ГПК України.

З огляду на викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення місцевого господарського суду в частині припинення провадження щодо вимог позивача про визнання недійним реєстраційного посвідчення від 10.05.1994 року про реєстрацію церкви в с.Лучка за громадою Греко-католицької церкви, яке видане Тернопільським районним бюро технічної інвентаризації та в частині зобов'язання Тернопільського районного госпрозрахункового бюро технічної інвентаризації  внести запис про скасування права власності релігійної громади Української греко-католицької церкви с.Лучка на культову споруду (церкву) у с.Лучка Тернопільського  району до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому  відсутні підстави  для його скасування в цій частині. В частині задоволених позовних вимог УАПЦ рішення підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, друга сторона відшкодовує витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, судові витрати по розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій, в порядку ст.49 ГПК України, слід віднести на позивача.

Керуючись ст.ст. 101,103-105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд,

Постановив:

1.          Апеляційну скаргу Релігійної громади - Парафії  Введення в храм Пречистої Діви Марії с. Лучка Тернопільського району Тернопільсько-Зборівської єпархії Української Греко-Католицької Церкви задоволити.

2.          Рішення господарського суду Тернопільської області від 10.05.2011 року у справі №16/15/5022-346/2011 в частині визнання недійсним рішення  виконавчого комітету Миролюбівської сільської ради народних депутатів Тернопільського району Тернопільської області від 16 березня 1994 року №21 "Про розгляд заяви релігійної громади УГКЦ с. Лучки на визнання права власності культової будівлі в с. Лучка" , яким  визнано право власності і встановлено факт належності на культові споруди в селі Лучка за релігійною громадою УГКЦ –скасувати і в цій частині в задоволенні позову відмовити. В решті рішення залишити без змін.

3.          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та  може бути оскаржена в касаційному порядку.

4.          Матеріали справи повернути в господарський суд  Тернопільської області.

Головуючий суддя                                                            Гнатюк Г.М.

Суддя                                                                                Кравчук Н.М.

Суддя                                                                                Мирутенко О.Л.

Повний текст постанови

виготовлено 24.06.2011р.