Рішення від 15.05.2008 по справі 12/93пн

12/93пн

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

15.05.08 р.                                                                                                     Справа № 12/93пн                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Склярук О.І.

присекретарі судового засідання Здоренко В.В.

за участю представників сторін

від позивача – не з'явився

від відповідача – Абрамян В.В. за доруч.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю “Азовнефтепродукт” м.Новоазовськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю “УКРДОН” м. Донецьк

про  визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності

та зустрічного позову

Товариства з обмеженою відповідальністю “УКРДОН” м.Донецьк

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Азовнефтепродукт” м.Новоазовськ

про визнання права власності  на будівлю

СУТЬ СПОРУ

 Товариство з обмеженою відповідальністю “Азовнефтепродукт” м.Новоазовськ звернулося до господарського суду з позовною заявою

до Товариства з обмеженою відповідальністю “УКРДОН” м. Донецьк

про  визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на об'єкт нерухомості.

 В обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на досягнення між сторонами згоди щодо всіх істотних умов договору, часткове виконання умов договору, відмову відповідача від нотаріального посвідчення, ст.220 ЦК України.

 Відповідач проти задоволення позову заперечував, та , в свою чергу, звернувся до суду з зустрічним позовом щодо визнання права власності на спірний об'єкт нерухомості.

 В обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на ст. 376 ЦК України,  заперечував проти ствердження позивача щодо частково виконання умов договору купівлі-продажу.

 Позивач ( відповідач за зустрічним позовом) звернувся до суду з відмовою від первісного позову. Сторонам роз'яснено правові наслідки відмови від позову. Відмова прийнята судом. За таких обставин провадження по справі в частині первісного позову підлягає припиненню на підставі п.  4 ст. 80 ГПК України.

Зустрічний позов підлягає розгляду по суті.

  Дослідивши обставини справи,  вислухав пояснення представників сторін господарський суд встановив

    22.03.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Азовнефтепродукт”   ( покупець) та   ТОВ “УКРДОН”  ( продавець)  підписано договір купівлі-продажу нерухомого майна , згідно якого продавець  брав на себе зобов'язання передати у власність покупця будівлю гаражу ( літ. Ж-1) , що розташована за адресою:  вул. Бакинських комісарів, б.21 м. Донецьк,  площею 131,6 кв.м.

   Вказаний договір нотаріально не посвідчено та у встановленому законом порядку не зареєстрований.

   Згідно  п.7 договору купівлі-продажу,  покупець повинен був  сплатити вартість придбаного об'єкта наступним чином.

  Грошові кошти сплачуються Покупцем у безготівковому порядку шляхом перерахування на поточний рахунок Продавця який вказаний у цьому договорі, якщо іншій рахунок не буде вказано продавцем до моменту перерахування цих коштів шляхом направлення покупцеві відповідного листа.

  Покупець до подання договору  купівлі-продажу на нотаріальне посвідчення та реєстрацію сплачує на користь продавця аванс у сумі 2400 грн

  Залишок коштів має бути перераховано  у триденний строк після нотаріального посвідчення договору та його державної реєстрації.

  Платіжним дорученням № 642 від 16.04.2008 року  ТОВ “Азовнефтепродукт” перерахувало ТОВ “УКРДОН” суму авансу у розмірі 2400 грн. В той же час ТОВ “УКРДОН” повернуло зазначені  кошти , що підтверджується платіжним дорученням  № 67 від 16.04.2008 р.

  Згідно ст. 202 Цивільного кодексу України, договір є багатостороннім правочином.

  Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги , додержання яких є необхідними для дійсності правочину, зокрема, правочин повинен вчинятися у формі, встановленої законом. ( п.4 ст.203 ЦК України)

  У разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріально посвідчення договору, такий договір є нікчемним, тобто таким, недійсність якого встановлена законом  і визнання якого недійсним судом не вимагається ( ст.215 ЦК України)

  В той же час ст.220 ЦК України закріплює, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

  Якщо сторони домовилися щодо всіх істотних умов договір, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору,  але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення,  такий договір може бути визнано судом дійсним.

  Згідно ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку ( квартири) або іншого нерухомого майна) укладається в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

  В даному випадку, з матеріалів справи вбачається, що фактичне виконання умов договору купівлі-продажу не відбулося. Договір лишився нотаріально не посвідченим. Позивач за первісним позовом відмовився про визнання його дійсним.  

   Таким чином, вказаний договір є нікчемним та не породжує між сторонами ні яких прав та обов'язків ( ст. 216 ЦК України), у тому числі таких як перехід права власності.

 Позивач просить суд визнати за ним права власності на підставі ст. 376 ЦК України, посилаючись , що відповідач не визнає цього права.

 Позовна вимога щодо визнання права власності за позивачем  підлягає задоволенню з наступних підстав.

 19.12.2001 року між позивачем за зустрічним позовом та  Виконавчим комітетом Донецької міської Ради підписано договір оренди земельної ділянки строком на 15 років.

  Під час користування земельної ділянкою  позивачем за зустрічним позовом було здійснено самочинне будівництво спірного об'єкту нерухомості.

 Стаття 392 ЦК України закріплює, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа який засвідчує його право власності.

 Згідно ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ( майно) яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

 Стаття 317 ЦК України закріплює, що власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання та місцезнаходження майна.

 Стаття 319 ЦК України встановлює, що власник користується , розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

  Власник має право вчиняти щодо свого майна будь які дії, які не суперечать закону.

   Власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності.

  Стаття 328 ЦК України встановлює, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

   Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше  прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

   Згідно частини 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу, або без належно затвердженого проекту, або з істотним порушеннями будівельних норм та правил.

   Частина 5 ст. 376 ЦК України закріплює, що на вимогу власника або користувача земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

   На час звернення до суду позивач є користувачем земельної ділянки та володіє, розпоряджається та користується спірним майном.

  Суду не надано документів, які підтверджують, що визнання права власності на нерухоме майно самочинно збудоване позивачем порушує  чиї-небудь права.

  З огляду на вищевикладене,  позовні вимоги позивача є такими,  що підлягають задоволенню.

   Судові витрати покласти на позивача,  так як саме з його вини виник спір.

   На підставі ст. 376 ЦК України та керуючись  ст.ст. 33, 43, 49, п.4 ст.80 , ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд

                                       ВИРІШИВ

       Прийняти відмову від позову Товариства з обмеженою відповідальністю “Азовнефтепродукт” м.Новоазовськ до Товариства з обмеженою відповідальністю “УКРДОН” м. Донецьк про  визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності.

     Провадження по справі щодо  первісного позову припинити

     Зустрічний позов задовольнити

     Визнати право власності за Товариством з обмеженою відповідальністю “УКРДОН” ( м. Донецьк,  вул. Бакінських Комісарів, б.21, ЄДРПОУ 25101966) на будівлю гаражу ( літ Ж-1) загальною площею 131,6 кв.м., розташоване за адресою:  м. Донецьк, вул. Бакінських комісарів, б.21

               Суддя