Постанова

від 02.10.2006 по справі 15/208

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

15/208

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

ПОСТАНОВА

Іменем України

          02.10.2006  року                                                                      Справа № 15/208

Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:                              Бойченка К.І.

суддів             Семендяєвої І.В.

                                                            Медуниці О.Є.

Секретар судового засідання:          Антонова І.В.

За участю представників сторін:

від позивача:                               -Андрущенко С.В., головний спеціаліст

з правових питань, дов. 851 від 26.06.06;

-Разорьонов Є.М., голова Луганського

регіонального відділення, дов. №850 від 20.06.06;

від відповідача:                               -Луб'янов О.А., представник

за дов. №146 від 22.02.06;

-Шаповалов Г.І., заступник директора,

дов. №569 від 02.10.06;

-Шевченко В.І., юрист, дов. №570 від 02.10.06;

розглянувши у відкритому

судовому засіданні          

апеляційну скаргу                              Державного підприємства “Центральне

конструкторське бюро машинобудування”

“Донець”, м. Луганськ

на рішення          

господарського суду                    Луганської області

від                                                  25.07.06

по справі                                        №15/208 (колегія у складі: головуючий суддя –

Пономаренко Є.Ю., суддя –Лісовицький Є.А.,

суддя –Яресько Б.В.)

за позовом                                        Української державної інноваційної компанії в

особі Луганського регіонального відділення

Української державної інноваційної компанії,

м. Луганськ

до відповідача:                              Державного підприємства “Центральне

конструкторське бюро машинобудування”

“Донець”, м. Луганськ

про                                                  стягнення 194259 грн. 13 коп.

В С Т А Н О В И В:

          У судовому засіданні 19.09.06 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 15 годин 30 хвилин 02.10.06.

04.07.03  між Українською державною інноваційною компанією в особі Луганського регіонального відділення, м. Луганськ (позивачем у даній справі за первісним позовом; далі за текстом –Українська державна інноваційна компанія), та Державним підприємством ”Центральне конструкторське бюро машинобудування «Донець»,  м. Луганськ (відповідачем у справі за первісним позовом; далі за текстом –Держпідприємство “ЦКБМ “Донець”, був укладений кредитний договір №15-16/04/07/03 (далі за текстом - договір від 04.07.03).

У квітні 2006 року позивач за первісним позовом звернувся до господарського суду Луганської області з позовною заявою від 27.04.06 №103 про стягнення з відповідача за первісним позовом заборгованості за договором від 04.07.03 у сумі 194259 грн. 13 коп.

“ЦКБМ “Донець” проти позову Української державної інноваційної компанії заперечив і у червні 2006 року звернувся до господарського суду Луганської області із зустрічним позовом, в якому просив місцевий господарський суд визнати договір від 04.07.03 недійсним і відмовити позивачу за первісним позовом - Українській державній інноваційній компанії,  в його вимогах.

Рішенням господарського суду Луганської області від 25.07.06, яке підписане 28.07.06, по справі №15/208 було повністю задоволено первісний позов; стягнуто з відповідача всього 194259 грн. 13 коп., з них: 175000 грн. –основний борг, 9951 грн. 02 коп. – проценти річних за користування частиною кредиту, 6544 грн. 17 коп. –пеня,    2763 грн. 94 коп. –інфляційні втрати. У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Луганської області від 25.07.06, по справі №15/208, відповідач за первісним позовом звернувся до Луганського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 07.08.06 №471, в якій просить зазначене рішення місцевого господарського суду повністю скасувати, прийняти нове рішення, яким визнати недійсним договір від 04.07.03 (вимоги за зустрічним позовом) та у первісному позові відмовити повністю.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог відповідач за первісним позовом (заявник скарги) посилається на нез'ясування місцевим судом обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права про принципи оцінки доказів. Апелянт вважає, що договір від 04.07.03 не відповідає положенням Законів України «Про інноваційну діяльність»та «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

У відзиві №261 від 15.09.06 позивач за первісним позовом заперечив проти апеляційної скарги відповідача за первісним позовом та просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу відповідача за первісним позовом №471 від 07.08.06 –без задоволення.

Розпорядженням першого заступника голови Луганського апеляційного господарського суду від 09.08.06, відповідно до ст. 28 Закону України «Про судоустрій України», для розгляду апеляційної скарги Державного підприємства “Центральне конструкторське бюро машинобудування “Донець”, м. Луганськ, №471 від 07.08.06 на рішення господарського суду Луганської області від 25.07.06 по справі №15/208 була призначена судова колегія у складі: головуючий суддя –Бойченко К.І., суддя –Семендяєва І.В., суддя –Медуниця О.Є.

Апеляційний господарський суд, відповідно до ч. 2 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши доводи представників сторін, обговоривши усі обставини справи у їх сукупності, перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача за первісним позовом підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду від 25.07.06 по справі №15/208 –скасуванню, наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи (т. 1, а.с. 72-78), 27.11.97 між Держпідприємством ЦКБМ «Донець»та Державним інноваційним фондом України було укладено інноваційний договір №004-97. Державний інноваційний фонд України (інвестор) вніс для здійснення інноваційного проекту цільовий вклад у вигляді інноваційної позики у розмірі 1400000 грн., а Держпідприємство ЦКБМ «Донець», виконавши всі роботи по реалізації інноваційного проекту, повинно було повернути інвестору його вклад в четвертому кварталі 2000 року за рахунок доходу від реалізації інноваційної продукції. Держпідприємство ЦКБМ «Донець»не повернуло інноваційну позику своєчасно.

Відповідно до Указу Президента України від 15.12.99 №1573/99, Кабінет Міністрів України 13.04.00 утворив на базі Державного інноваційного фонду України та його регіональних відділень, Українську державну інноваційну компанію, як небанківську фінансово-кредитну установу та установив, що позивач є правонаступником всіх майнових прав і обов'язків, у тому числі за договорами про надання інноваційних позик, Державного інноваційного фонду України та його регіональних відділень (Постанова КМУ №654). Постановою КМУ від 15 червня 2000 року №979 було затверджено Статут позивача, де також зазначено про правонаступництво всіх майнових прав і обов'язків Державного інноваційного фонду України.

Позивач за первісним позовом є правонаступником прав і обов'язків Державного інноваційного фонду України за інноваційним договором №004-97 від 27.11.97. Позивач за первісним позовом у 2002 році звернувся до господарського суду Луганської області з позовом про повернення інноваційної позики. Господарський суд Луганської області у рішенні від 30.08.02 (т. 1, а.с. 17-19) визнав обов'язок відповідача щодо повернення інноваційної позики і звернув стягнення на користь позивача на майно за договором застави на суму 1400000 грн., що належить Держпідприємству ЦКБМ «Донець», а також ухвалою від 09.09.02 було доповнено резолютивну частину рішення від 30.08.02 пунктом третім про стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 109200 грн. та 157430 грн. пені. На виконання судового рішення видані відповідні судові накази.

10.12.02 було відкрито виконавче провадження №7-1517на підставі наказу, виданого господарським судом Луганської області по справі №4/217, про звернення стягнення на майно за договором застави на суму 1400000 грн., що належить Держпідприємству ЦКБМ «Донець», на користь позивача. Територіальний орган державної виконавчої служби розпочав примусове виконання рішення суду, відповідно до законодавчих актів, які регулюють питання виконавчого провадження.

Відповідач за первісним позовом добровільно повернув частину інноваційної позики у сумі 350000 грн. (т. 1, а.с. 97).

Виконавче провадження з виконання наказ за рішенням від 30.08.02 по справі №4/217 закінчено 08.09.03 з причини повернення виконавчого документа (судового наказу) без виконання на письмову вимогу позивача за первісним позовом. Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виніс відповідну постанову №7-1517.

Луганським апеляційним господарським судом встановлено, що 04.07.03, тобто в процесі виконання судового рішення у справі № 4/217, сторони уклали кредитний договір №15-16/04/07/03 (т. 1, а.с. 11-16, 79-84) за умовами розділу 1 (Предмет договору) вказали, що; -п.1.1. У зв'язку з невиконанням Позичальником (відповідачем за первісним позовом) вимог інноваційного договору від 27.11.97 №004-97 щодо погашення заборгованості по позиці в сумі 1050000, 00 гривень, Кредитор (позивач за первісним позовом) здійснює реструктуризацію заборгованості по інноваційній позиці на умовах оформлення кредиту (далі - кредит) в сумі 1050000, 00 гривень терміном до 04 липня 2006 року.; -п.1.2. Вважати заборгованість Державного підприємства “Центральне конструкторське бюро машинобудування “Донець” перед УДІК за інноваційним договором від 27.11.97 №004-97 в сумі 1050000, 00 гривень, як кредит, наданий Позичальнику у відповідності до умов даного договору з 04.07.03.; -п.1.3. З моменту підписання даного договору інноваційний договір від 27.11.97 №004-97 втрачає свою силу,  чим фактично змінили спосіб і порядок виконання рішення господарського суду Луганської області по справі №4/217 в частині звернення стягнення на заставлене майно відповідача.

Договором від 04.07.03 сторони самостійно, без вирішення у судовому порядку,  врегулювали питання зміни способу і порядку виконання судового рішення. Господарським судом Луганської області по справі № 4/217 було визначено спосіб і порядок виконання рішення –звернення стягнення на заставлене майно відповідача на суму 1400000 грн., а сторони замінили спосіб і порядок виконання судового рішення на поетапне повернення відповідачем грошових коштів у сумі 1050000 грн. позивачу зі сплатою річних процентів.

Загальною підставою визнання угоди недійсною є невідповідність її вимогам законів та інших нормативно-правових актів. Відповідність чи невідповідність угоди вимогам законодавства має оцінюватись судом стосовно законодавства, яке діяло під час укладання спірної угоди.

Відповідно до ст. 48 Цивільного кодексу Української РСР (положення кодексу діяли на момент укладання спірної угоди) недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону. Положення цієї статті застосовуються при порушенні встановленого порядку вчинення суб'єктами правовідносин дій, спрямованих на встановлення, зміну чи припинення прав та обов'язків.

Основний закон України визначає принципи здійснення правосуддя у державі. Зокрема, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами; судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України; делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються (стаття 124 Конституції України).

Відповідно до ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Закон України «Про виконавче провадження», зокрема, визначає: умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку; повноваження державного виконавця; права та обов'язки учасників виконавчого провадження; процесуальні підстави для зміни способу чи порядку, відстрочення або розстрочення виконання судових рішень; підстави для завершення виконавчого провадження.

Закон України «Про виконавче провадження»і Господарський процесуальний кодекс України регулюють питання зміни способу і порядку виконання рішення господарського суду таким чином.

У ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження»закріплюється право державного виконавця, при здійсненні виконавчого провадження, звертатися до органу, який видав виконавчий документ і порушувати клопотання про встановлення чи зміни порядку і способу виконання, відстрочку та розстрочку виконання рішення. Відповідно до ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження»за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою або за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення чи зміну способу і порядку виконання.

Норма господарського судочинства (ст. 121 ГПК України) встановлює, що при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання. Про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку. Мирова угода, укладена сторонами у процесі виконання судового рішення, подається на затвердження господарського суду, який прийняв відповідне судове рішення, про затвердження мирової угоди господарський суд також виносить ухвалу.

Договір від 04.07.03 не відповідає і суперечить вимогам Конституції України, Закону України «Про виконавче провадження»та Господарському процесуальному кодексу України.

Державний виконавець і сторони по справі не звертались до господарського суду Луганської області щодо розгляду питання про зміну способу та порядку виконання рішення у справі №4/217. Таке питання не було розглянуто господарським судом Луганської області і за своєю ініціативою.

Договір від 04.07.03 суперечить встановленому порядку вчинення учасниками виконавчого провадження дій, спрямованих на зміну їх прав та обов'язків. Договір від 04.07.03 про зміну способу та порядку виконання укладений без відома суду, який видав наказ, порушує конституційне положення про обов'язковість виконання судових рішень на території України, в порядку встановленому законодавством, та недопустимість привласнення судових функцій іншими особами.

Місцевим господарським судом першої інстанції не з'ясовані обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, суд не звернув уваги на обставини, що зумовлюють визнання недійсним пов'язаного з предметом спору договору від 04.07.03.

Судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку про невідповідність договору від 04.07.03 вимогам частин першої і п'ятої статті 124 Конституції України, ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 121 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з нормами Положення про Державний інноваційний фонд, яке затверджено Постановою КМУ №660 від 17.08.95, основним завданням фонду була організація державної фінансової, інвестиційної та матеріально-технічної підтримки. Для виконання покладених завдань Державний інноваційний фонд України мав кошти, які зберігались на окремих рахунках в установах банків, погоджених з Мінфіном, і входили до складу Державного бюджету України.

Тому, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що фінансова підтримка відповідача як виконавця інноваційного проекту (т. 2, а.с. 11) була здійснена за рахунок коштів Державного бюджету України.

Як вбачається з положень статей 17, 19 Закону «Про інноваційну діяльність», фінансова підтримка виконавця інноваційного проекту за кошти Державного бюджету України не може провадиться на умовах фінансового кредиту, тобто зі сплатою річних процентів на користь позивача за користування державними грошовими коштами.

Луганський апеляційний господарський суд погоджується з доводами відповідача за первісним позовом та визнає, що реструктуризація інноваційних зобов'язань Державного підприємства ЦКБМ «Донець»по інноваційному договору №004-97 від 27.11.97, шляхом зміни найважливішої умови –безоплатності використання державних коштів, не відповідає вимогам Закону «Про інноваційну діяльність», при цьому господарським судом першої інстанції питання про відповідність або не відповідність договору від 04.07.03 цьому нормативно-правовому акту не досліджувалось, ці обставини не враховувались при вирішенні спору, що призвело до прийняття неправильного рішення.

Судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку про невідповідність договору від 04.07.03 вимогам статей 17, 19 Закону «Про інноваційну діяльність».

Станом на 04.07.03 інноваційне зобов'язання відповідача було частково виконане, заборгованість складала 1050000 грн. З метою реструктуризації (зміни умов виконання) інноваційних зобов'язань, котрі виникли з договору №004-97 від 27.11.97, сторони уклали договір від 04.07.03.

Зв'язок між інноваційними зобов'язаннями, котрі виникли з 1997 року, і договором від 04.07.03 визначає предмет спірного договору. У договорі від 04.07.03 зазначено: «у зв'язку з невиконанням вимог інноваційного договору від 27.11.97 №004-97 щодо погашення заборгованості по позиці в сумі 1050000 грн., здійснюється реструктуризація заборгованості по інноваційній позиці на умовах оформлення фінансового кредиту терміном до 4 липня 2006 року. Вважати заборгованість ДП ЦКБМ «Донець»перед УДІК за інноваційним договором від 27.11.97 №004-97 в сумі 1050000 гривень, як кредит, наданий у відповідності до умов даного договору. З моменту підписання даного договору інноваційний договір від 27.11.97 року №004-97 втрачає свою силу».

За таких обставин, договір, що оспорюється, за своїм предметом є  реструктуризацією інноваційних зобов'язань шляхом зміни умов його виконання. Таким чином, зобов'язання відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) повернути інноваційну позику, котра надавалась в межах фінансової підтримки інноваційного проекту, набуло нову форму –форму фінансового кредиту.

Місцевий господарський суд першої інстанції не дослідив інноваційні правовідносини сторін, не застосував нормативно-правові акти, що їх регулюють (Закон України «Про інноваційну діяльність»), помилково визначив договір від 04.07.03 як звичайну цивільно-господарську угоду і, відповідно, неправильно застосував загальні правові норми, що регулюють господарсько-договірні відносини (ст.ст. 526, 530, 625, 629 ЦК України, ст. 193 ГК України).

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджуючись з доводами відповідача, встановила що діяльність позивача, крім його Статуту, регулюється Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Цей Закон встановлює загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг і регулює відносини між учасниками ринків фінансових послуг під час здійснення операцій з надання фінансових послуг. Фінансові установи в України діють відповідно до цього Закону.

Стаття 4 цього Закону встановлює певний перелік фінансових послуг (який не є вичерпаним), серед них зокрема є така послуга: надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту. Фінансовими кредитом вважаються кошти, які надаються у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк та під процент.

Відповідно до п. 1 ст. 5 цього Закону фінансові послуги надаються фінансовими установами. Особа набуває статусу фінансової установи після внесення про неї запису до відповідного державного реєстру фінансових установ (п. 1 ст. 7 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).

Наведене свідчить, що надання кредиту у сумі 1050000 грн. під 7 (сім) % річних є фінансовою послугою (фінансовим кредитом), а відповідно до законодавства така послуга може надаватись лише особою, котра у встановленому порядку, набула статусу фінансової установи.

Як вбачається з матеріалів справи, Голова державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України листом від 19.07.06 №7020/12-9 (т. 2, а.с. 3) повідомив суд про те, що відомості про Українську державну інноваційну компанію (позивача у справі), на момент укладання кредитного договору, не були включені до Державного реєстру фінансових установ і не включені до реєстру до теперішнього часу.

Судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку про невідповідність договору від 04.07.03 вимогам статей 5, 7 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Роз'ясненням Вищого арбітражного суду України 12.03.99 №02-5/111, з наступними змінами та доповненнями внесеними Вищім господарським судом України, господарським судам рекомендовано встановлювати наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними та якщо вирішуючи спір господарський суд встановить, що зміст договору суперечить вимогам законодавства він, керуючись частиною першою статті 83 ГПК України, повинен за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або у певний частині.

Виходячи з викладених обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що зустрічний позов відповідача по справі підлягає задоволенню. Договір від 04.07.03, з причин зазначених вище, підлягає визнанню недійсним відповідно до ст. 48 ЦК УРСР. Відповідно до ст. 59 Цивільного кодексу Української РСР угода визнана недійсною, вважається недійсною з моменту її укладання.

У даному судовому провадженні вирішується питання проведення реституції, так як про це є клопотання представника відповідача і це необхідно для повернення сторін у початковий стан за недійсною угодою, як того вимагає ч. 2 ст. 48 Цивільного кодексу Української РСР. На виконання недійсного договору відповідач перерахував позивачу грошові кошти в сумі 897234 грн. 80 коп. (т. 1, а.с. 88-96, 98-106). За таких обставин, апеляційний суд вважає, що цю суму необхідно стягнути з позивача на користь відповідача.

У зв'язку з недійсністю договору, на підставі якого ґрунтувалися позовні вимоги за первісним позовом у їх задоволені слід відмовити повністю.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку про доведеність обставин, що обумовлюють задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду першої інстанції і прийняття нового рішення.

А саме про: -відмову у задоволенні вимог за первинним позовом Української державної інноваційної компанії в особі Луганського регіонального відділення, м. Луганськ; -задовольнення зустрічного позову Державного підприємства “Центральне конструкторське бюро машинобудування “Донець”, м. Луганськ; -визнання недійсним з моменту укладання кредитного договіру №15-16/04/07/03 від 04.07.03, укладеного між Українською державною інноваційної компанії, м. Київ, та Державним підприємством “Центральне конструкторське бюро машинобудування “Донець”, м. Луганськ; -зобов'язання Української державної інноваційної компанії, вул. Богдана Хмельницького, 65-б, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код №0041467, повернути Державному підприємству “Центральне конструкторське бюро машинобудування “Донець”, вул. Звейнека, 145-ж, м. Луганськ, 91000, ідентифікаційний код №14314423, грошові кошти у сумі 897234 грн. 80 коп.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України:

-витрати за первісним позовом по державному миту у сумі 1942 грн. 59 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. 00 коп. покладаються на позивача у справі за первісним позовом;

-витрати відповідача за зустрічним позовом зі сплати державного мита у сумі 42 грн. 50 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 59 грн. 00 коп. покладаються на позивача у справі за первісним позовом;

-витрати за апеляційною скаргою зі сплати державного мита у сумі 1013 грн. 80 коп. покладаються на позивача у справі за первісним позовом

У судовому засіданні за згодою представників сторін оголошені вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись статтями  43, 49, 77, 83, 85, 99, 101, п. 2 ст. 103, п. 4 ч. 1 ст. 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -                    П О С Т А Н О В И В :

1.Апеляційну скаргу Державного підприємства “Центральне конструкторське бюро “Донець”, м. Луганськ, від 07.08.06 №471 на рішення господарського суду Луганської області від 25.07.06 у справі № 15/208 задовольнити.

2.Рішення господарського суду Луганської області від 25.07.06 у справі №15/208 скасувати.

3.Прийняти нове рішення.

4.У задоволенні вимог за первинним позовом Української державної інноваційної компанії в особі Луганського регіонального відділення, м. Луганськ, відмовити.

5.Судові витрати за первісним позовом у складі: 1942 грн. 59 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. 00 коп. покласти на позивача у справі за первісним позовом.

6.Зустрічний позов Державного підприємства “Центральне конструкторське бюро машинобудування “Донець”, м. Луганськ, задовольнити.

7.Визнати недійсним з моменту укладання кредитний договір № 15-16/04/07/03 від 04.07.03, укладений між Українською державною інноваційної компанії, м. Київ, та Державним підприємством “Центральне конструкторське бюро машинобудування “Донець”, м. Луганськ.

8.Українській державній інноваційній компанії, вул. Богдана Хмельницького, 65-б,       м. Київ, 01601, ідентифікаційний код №0041467, повернути Державному підприємству “Центральне конструкторське бюро машинобудування “Донець”, вул. Звейнека, 145-ж,          м. Луганськ, 91000, ідентифікаційний код №14314423, грошові кошти у сумі 897234 грн. 80 коп.

9.Стягнути з Української державної інноваційної компанії, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 65-б, ідентифікаційний код №00041467">00041467 на користь Державного підприємства “Центральне конструкторське бюро машинобудування “Донець”,                        м. Луганськ, вул. Звейнека, 145-ж, ідентифікаційний код №14314423, судові витрати відповідача за зустрічним позовом зі сплати державного мита у сумі 42 грн. 50 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 59 грн. 00 коп.

10.Стягнути з Української державної інноваційної компанії, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 65-б, ідентифікаційний код №00041467">00041467 на користь Державного підприємства “Центральне конструкторське бюро машинобудування “Донець”,                        м. Луганськ, вул. Звейнека, 145-ж, ідентифікаційний код №14314423, судові витрати за апеляційною скаргою зі сплати державного мита у сумі 1013 грн. 80 коп.

11.Доручити господарському суду Луганської області видати позивачу - Українській державній інноваційній компанії в особі Луганського регіонального відділення довідку про повернення йому з Державного бюджету України зайве сплачене державне мито у сумі 00 грн. 41 коп. за платіжним дорученням від 27.04.06 № 89, яке знаходиться у матеріалах справи №15/208.

Доручити господарському суду Луганської області видати відповідні накази.

          Відповідно ч. 3, ч. 5 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                             К.І. Бойченко

Суддя                                                                                І.В. Семендяєва

Суддя                                                                                О.Є. Медуниця

Помічник судді                                                                      Н.О. Полковнікова

Надруковано 7 примірників:

1-до справи;

2-позивачу –юридичній особі - Українській державній інноваційній компанії, за адресою: вул. Богдана Хмельницького, 65”б”, м. Київ, 01601;

3-4-структурному підрозділу позивача –Луганському регіональному відділенню Української державної інноваційної компанії (заявнику скарги), за адресою:

-вул. Коцюбинського, 13/16, м. Луганськ, 91055;

-вул. Коцюбинського, 13/25, м. Луганськ, 91055;

5-відповідачу –Державному підприємству “Центральне конструкторське бюро машинобудування Донець”, за адресою: вул. Звейнека, 145”ж”, м. Луганськ, 91017;

6- місцевому господарському суду Луганської області;

7-до наряду ЛАГС.