Рішення

від 30.05.2011 по справі 2-510

НОВОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРНІГОВА

          Справа №2-510

Рішення

Іменем України

30 травня 2011 року                                                             м. Чернігів

Н о в о з а в о д с ь к и й  р а й о н н и й    с у д   м і с т а  Ч е р н і г о в а

в складі:  головуючого - судді          Маслюк   Н. В.

              при секретарі                            Дасюк   Н.  В.

          за участю позивача - відповідача ОСОБА_1, відповідача – позивача ОСОБА_2, представника відповідача – позивача  ОСОБА_3, третьої особи ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м. Чернігова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу недійсним,-

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про зобов’язання відповідача вилучити ключі в осіб, які їх мали і передати житловий будинок та технічну документацію, зобов’язання відповідача звільнити вказаний житловий будинок від її речей; визнання відповідача таким, що втратила право користування житловим будинком по вул..Орловській 62/1 у м.Чернігові; зобов’язання відповідача не чинити йому перешкод у користуванні будинком по вул..Орловській 62/1 у м.Чернігові шляхом надання безперешкодного доступу до будинку та надвірних споруд (а.с.3-5).

Заявлені вимоги позивач обґрунтовує тим, що 30.06.2010 року з відповідачем уклав договір купівлі-продажу 3/5 частини спірного житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд по вул..Орловській 62/1 у м.Чернігові. Однак, в порушення умов договору, відповідач не передала ключі від проданого будинку та домову книгу, не звільнила його від речей та продовжує користуватися спірним будинком. За вказаних обставин, він позбавлений можливості не лише користуватись та розпоряджатись спірним будинком, а навіть потрапити до своєї власності.

29.03.2011 року ОСОБА_2 звернувся з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу 3/5 частин житлового будинку 62/1 по вул..Орловській у м.Чернігові, укладеного 30.06.2010 року між нею та відповідачем (а.с.24-25). В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що  у 2010 році про намір продажу спірного будинку повідомила свою подругу ОСОБА_5, на що остання порадила свою знайому ОСОБА_6, яка допоможе продати будинок. В подальшому, був укладений з відповідачем спірний договір. Вказує, що оспорюваний правочин є недійсним, оскільки вона не усвідомлювала та не бажала наслідків, які обумовлюються цим правочином. На момент підписання договору відповідачу було відомо, що укладений договір є фіктивним, що він дає лише гроші в борг ОСОБА_6 під проценти, а спірний будинок використовується як гарантія повернення коштів. Зазначає, що гроші від продажу спірного будинку не отримувала. Вважає, що правочин був вчинений під впливом помилки, через шахрайські дії ОСОБА_6, а тому такий правочин повинен буди визнаний недійсним на підставі ст.. 229 ЦК України.

У судовому засіданні позивач первісний позов підтримав повністю та просив його задовольнити з підстав,  зазначених в позовній заяві. Доповнив, що незважаючи на неодноразові його звернення до ОСОБА_7, в добровільному порядку відповідач продовжує користуватися спірним будинком.  Зустрічний позов не визнав, просив у його  задоволенні відмовити. Зазначив, що договір купівлі-продажу укладено внаслідок вільного волевиявлення сторін, кошти за спірний будинок були передані до підписання договору.

          Відповідач ОСОБА_7 та її представник у судовому засіданні первісний позов не визнали, просили відмовити у задоволенні. Зустрічний позов підтримали, просили задовольнити повністю з підстав, зазначених у позові.

          Третя особа ОСОБА_4 у судовому засіданні первісний позов не визнав. Зустрічний позов підтримав, просив задовольнити повністю.

          Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 – співвласник спірного домоволодіння, суду пояснив, що в день підписання договору він відмовився від переважного права купівлі спірної частини будинку. Зазначив, що про ціну продажу будинку його ніхто не повідомляв.  

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, розглядаючи позови в межах заявлених вимог та на підставі наявних доказів, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково, а у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 слід відмовити, з наступних підстав.

Відповідно до копії Договору купівлі-продажу від 30 червня 2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_9 та зареєстрованого в реєстрі за № 1269, ОСОБА_2 продала ОСОБА_1, 3/5 частин житлового будинку з надвірними будівлями за № 62 по вулиці Орловській у м.Чернігові ( а.с.6).

Згідно п.1 вказаного Договору, продаж зазначеної частини будинку з надвірними спорудами вчиняється за ціною 66 160 грн. 20 коп., які одержав продавець від покупця в повній сумі до підписання цього договору.   

          Право власності на 3/5 частин житлового будинку з надвірними будівлями за № 62 по вулиці Орловській у м.Чернігові зареєстровано за ОСОБА_1, що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав від 13.10.2010 року (а.с.7).

Звертаючись до суду зустрічний позивач просив визнати оспорюваний правочин недійсним з підстав вчинення правочину під впливом помилки, оскільки вважала, що укладається договір застави як гарантія повернення коштів ОСОБА_6 за борговим документом – розпискою.

За приписами ст.229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов’язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Відповідно до роз’яснень, викладених в п.19 Постанови Пленуму ВСУ від 06 листопада 2009 року № 9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”, обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією з сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Відповідно до  ст.  ст.  10,  11,  59-60 ЦПК України суд вирішує цивільний спір на засадах змагальності із застосуванням принципу диспозитивності в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Обставини,  які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування,  не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини,  на які вона посилається,  як на підставу своїх вимог із заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущення.

Доказів, щодо  факту  помилки з боку продавця стосовно обставин, які мають істотне значення, факту її обману з боку відповідача  при укладенні  договору купівлі-продажу  суду не надано. Крім того, зустрічний позивач мала намір продати спірну частину будинку, про підтверджується її поясненнями, поясненнями свідка та третьої особи, копією витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 11.06.2010 року для відчуження частини будинку (а.с.111-112), копією згоди чоловіка ОСОБА_2 – ОСОБА_4 на укладання договору щодо відчуження частини будинку (а.с.132),   

Крім того, суд не приймає до уваги посилання зустрічного позивача проте, що оспорюваний правочин був здійснений під впливом помилки, через шахрайські дії ОСОБА_6, оскільки остання не була стороною у спірному договорі купівлі-продажу частини будинку.

            Таким чином, зустрічним позивачем не доведено доказів щодо позовних вимог, які фактично є припущеннями, тоді як, показання ОСОБА_1, свідка, третьої особи, оглянутий оригінал оскаржуваного договору підтверджують його дійсність,  тобто відсутні підстави для визнання цього договору недійсним, а тому у задоволенні зустрічного позову слід відмовити.

Згідно ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

          Стаття 321 ЦК України передбачає, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

          Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.   

          У відповідності до ст..662 ЦК України продавець зобов’язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено в судовому засіданні та не заперечується відповідачем, ОСОБА_2 після укладання договору купівлі-продажу не передала ключі від проданого будинку та домову книгу, не звільнила його від речей та продовжує користуватися спірним будинком по вулиці Орловській 62/1 у м.Чернігові.  Первісний позивач ОСОБА_1 ніяких цивільно-правових угод з відповідачем щодо права користування останньою спірною частиною будинку не укладав. Дана обставина відповідачем не заперечується.

Беручи до уваги, що ОСОБА_1 на даний час є власником спірної частини будинку і в порушення ст.ст.317, 321, 383 ЦК України не може використовувати належне йому житло,  а тому відповідно до ст.391 ЦК України його порушене право підлягає захисту шляхом зобов'язання відповідача не чинити перешкоди у користуванні житловим будинком  62/1 по вулиці Орловській у м.Чернігові шляхом надання безперешкодного доступу до житлового будинку та надвірних споруд по вулиці  Орловській 62/1 у м.Чернігові та звільнення будинку від її речей, зобов’язання відповідача  передати ОСОБА_1 ключі та технічну документацію на будинок 62/1 по вулиці Орловській у м.Чернігові.

Щодо позовних вимог про визнання втратившим право користування спірним будинком слід відмовити, оскільки суд вважає, що право користування будинком, яке мала ОСОБА_2, є складовою права власності на будинок і воно припиняється разом із припиненням права власності, а тому відповідач втратила право на користування будинком у зв’язку з укладанням договору купівлі-продажу від 30.06.2010 року.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 57-62, 64, 208, 209, 212-215, 218, 292 ЦПК України, ст..ст. 16, 229, 317, 319, 321, 383, 386, 391, 662 ЦК України,  суд,  

Вирішив:

          Позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Зобов'язати ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкоди у користуванні житловим будинком  62/1 по вулиці Орловській у м.Чернігові шляхом надання безперешкодного доступу до житлового будинку та надвірних споруд по вулиці  Орловській 62/1 у м.Чернігові та звільнення будинку від її речей.

Зобов’язати ОСОБА_2 передати ОСОБА_1 ключі та технічну документацію на будинок 62/1 по вулиці Орловській у м.Чернігові.

В іншій частині позову ОСОБА_1 – відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу недійсним – відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Чернігівської області через Новозаводський районний суд міста ОСОБА_10 шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Новозаводського

районного суду міста ОСОБА_10   Маслюк