Рішення

від 19.05.2008 по справі 7/2786

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

7/2786

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" травня 2008 р.Справа № 7/2786

За позовом I.S.F. CONSULTING LTD CO. (юридична особа за законодавством США)

до 1.Best Quality Inc. (юридична особа за законодавством США)

    2. ПП „Слав Консалтинг” м.Донецьк

    3.ТОВ „Нафта Крок” м.Київ

за участю третіх осіб:

   1.ТОВ „Командос” с.Розсоша Хмельницького району Хмельницької області

   2.ТОВ „Київоблбуд” м.Київ

   3.ТОВ „Науково-виробнича компанія „Укрінвестбуд” м.Київ

про стягнення солідарно 8698626,03 доларів США, зобов'язання передати частину об'єктів інфраструктури ТСЦ „Поділля”, зазначених в п.6.1 додаткової угоди №4 від 13.12.2003 р. до договору про сумісну діяльність № 09/07 від 09.07.2003 р., а саме 3505 торгових павільйонів ТСЦ „Поділля” першої черги

за зустрічним позовом Best Quality Inc. (юридична особа за законодавством США)

до I.S.F. CONSULTING LTD CO. (юридична особа за законодавством США)

про визнання недійсним договору купівлі-продажу частини об'єктів інфраструктури Торгово-сервісного центру „Поділля” від 22.12.2003 р.

Суддя          Крамар С.І.

Представники сторін:

позивача:  не з'явився

відповідачів: не з'явились

третіх осіб: Жданкіна Л.К за довіреністю від 19.01.2006 р. (ТОВ „Командос”, в судовому засіданні 15.05.2008 р.)

                     Мазурчак В.М. за довіреністю від 28.22.2006 р. . (ТОВ „Командос”)

                     Драч В.М. за довіреністю від 05.08.2006 р. (ТОВ „Київоблбуд”)

Рішення виноситься 19.05.2008 року, оскільки в судовому засіданні оголошувалась перерва.

Ухвалою від 29 травня 2006 року дану справу було прийнято до провадження господарського Хмельницької області та призначено до розгляду. Судове засідання 15.06.2006 року по даній справі не відбулося в зв'язку з  оскарженням ПП „Слав Консалтинг” м.Донецьк ухвали про прийняття судом справи до провадження. У судових засіданнях 31.07.2006 року, 28.11.2006 року, 17.09.2007 року провадження у справі зупинялось в зв'язку з оскарженням ПП „Слав Консалтинг” м.Донецьк до вищих судових інстанцій ухвал господарського суду Хмельницької області про поновлення провадження у справі та призначення справи до розгляду.

У постанові Вищого господарського суду України у даній справі від 20.06.2007 року зазначено, що системність оскарження ПП „Слав Консалтинг” м.Донецьк ухвал у даній справі, що не підлягають оскарженню відповідно до господарського процесуального законодавства, свідчить про наявність порушень статті 6 параграфа 1 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини щодо права кожного на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом (Конвенцію ратифіковано Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року).

20.12.2006 року до господарського суду надійшла заява від директора компанії I.S.F. CONSULTING LTD CO. (юридична особа за законодавством США) про застосування судом порядку повідомлення компанії про стан провадження у даній справі, передбаченого Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах.

При призначенні розгляду справи на 17.09.2007 року (ухвалою від 19.02.2007 року) судом було застосовано порядок повідомлення первісного позивача у справі - I.S.F. CONSULTING LTD CO., передбачений Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах.

Як вбачається із декларації про невиконання вручення від 02.08.2007 року, вручити документи I.S.F. CONSULTING LTD CO. виявилось неможливим в зв'язку з його відсутністю - 1481 Fredonia st. Springdale, AR 72764, USA. У повідомленні також зазначено, що позивач -  I.S.F. CONSULTING LTD CO. за даною адресою ніколи не знаходився (т.5, а.с.68).   

Також, із застосуванням Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах судом було призначено розгляд справи на 15 годину 15.05.2008 року.

До господарського суду області надійшло клопотання I.S.F. CONSULTING LTD CO. (юридична особа за законодавством США) від 14.05.2008 року про відкладення розгляду справи на іншу дату в зв'язку з відсутністю представників по юридичному супроводженню діяльності компанії на території України.

До суду надійшло повідомлення телеграфом Best Quality Inc. (юридичної особи за законодавством США) від 13.05.2008 року про відкладення розгляду справи на іншу дату в зв'язку з неможливістю явки в судове засідання уповноваженого представника.

Також до суду надійшло клопотання ПП „Слав Консалтинг” м.Донецьк  від 16.05.2008 року про відкладення розгляду справи на іншу дату в зв'язку неможливістю забезпечити в призначену годину явку уповноваженого представника.

Представники ТОВ „Командос” с.Розсоша Хмельницького району та ТОВ „Київоблбуд” м.Київ  проти заявлених клопотань заперечують. Посилаються на те, що із текстів клопотань заявників вбачається, що вони належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання, клопотань про зміну позовних вимог і заперечень, нових доказів не подали. Обставини, які зазначені в клопотаннях, не відносяться до підстав для відкладення розгляду справи. Даний спір розглядається судом з травня 2005 року, а господарським судом Хмельницької області з травня 2006 року, що не узгоджується з принципами розумного строку і не узгоджується з вимогами ст.69 ГПК України. Тривалий розгляд справи негативно впливає на господарську діяльність третіх осіб.

Суд вважає, що сторони у справі належним чином повідомлені про час та місце судового засідання. Із клопотань заявників також вбачається, що їм було відомо про час та місце розгляду справи. Протягом тривалого часу розгляду справи вони мали реальну можливість забезпечити участь повноважних представників у розгляді справи та скористатись своїми процесуальними правами належним чином.

Враховуючи викладене, суд вважає, що клопотання I.S.F. CONSULTING LTD CO. (юридична особа за законодавством США), Best Quality Inc. (юридична особа за законодавством США), ПП „Слав Консалтинг” м.Донецьк про відкладення розгляду справи на іншу дату не підлягають задоволенню.

Матеріали справи містять повідомлення ТОВ „Енерго-Трейд” про те, що характер даного спору та доводи сторін не впливають на майнові інтереси товариства, у зв'язку з чим воно не зверталося до суду в порядку ст.27 ГПК України про вступ до справи у якості третьої особи (т.2, с.138).

Суд вважає можливим розглянути спір за наявними у справі матеріалами в порядку ст.75 ГПК України.

Як вбачається із матеріалів справи, I.S.F. CONSULTING LTD CO. (юридична особа за законодавством США) просить суд винести рішення про  стягнення з Best Quality Inc. (юридична особа за законодавством США), ПП „Слав Консалтинг” м.Донецьк, ТОВ „Нафта Крок” м.Київ солідарно 8698626,03 доларів США, зобов'язання передати частину об'єктів інфраструктури ТСЦ „Поділля”, зазначених в п.6.1 додаткової угоди №4 від 13.12.2003 р. до договору про сумісну діяльність № 09/07 від 09.07.2003 р., а саме 3505 торгових павільйонів ТСЦ „Поділля” першої черги. Заявник посилається на укладений між ним та Best Quality Inc. (юридична особа за законодавством США) договір купівлі-продажу частини об'єктів інфраструктури ТСЦ „Поділля” від 22.12.2003 року (т.1 а.с.31). Пред'явлення позову до ПП „Слав Консалтинг” м.Донецьк та ТОВ „Нафта Крок” м.Київ позивач обґрунтовує тим, що вказані особи, згідно листа Best Quality Inc. Від 21.01.2004 року, є поручителями компанії за зобов'язаннями, що випливають із договору купівлі-продажу від 22.12.2003 року.

Відповідач - Best Quality Inc. (юридична особа за законодавством США) проти позовних вимог заперечує. Посилається на те, що невиконання його обов'язків перед позивачем за договором купівлі-продажу частини об'єктів інфраструктури ТСЦ „Поділля” від 22.12.2003 року є наслідком протиправних дій третіх осіб. Вина у невиконанні зобов'язання з боку Best Quality Inc. відсутня. Подав до суду зустрічний позов до I.S.F. CONSULTING LTD CO. (юридична особа за законодавством США) про визнання договору купівлі-продажу частини об'єктів інфраструктури ТСЦ „Поділля” від 22.12.2003 року недійсним. Посилається на те, що об'єкт, який мав перейти у власність I.S.F. CONSULTING LTD CO. за спірним договором, ще не введено в експлуатацію, тому існує юридична неможливість належного виконання Best Quality Inc. свого зобов'язання з передачі об'єкту. Спірний правочин, з врахуванням свідомої неможливості його виконання продавцем, не міг мати встановлених договором (очікуваних) правових наслідків, які є умовою дійсності цього правочину. Спірний договір суперечить приписам ЦК УРСР, що встановлюють принцип належності виконання зобов'язання. Договір не було нотаріально посвідчено. Вказує про відсутність письмово зафіксованих рішень вищих органів управління компанії  Best Quality Inc. та I.S.F. CONSULTING LTD CO. на відчуження та відповідно набуття права власності на об'єкт. (т.1 а.с.149).

Відповідачі - ПП „Слав Консалтинг” м.Донецьк та ТОВ „Нафта Крок” м.Київ проти позовних вимог заперечують. У відзиві на позовну заяву зазначили, що вважають себе неналежними відповідачами у даній справі. Посилання I.S.F. CONSULTING LTD CO. про наявність солідарної відповідальності всіх відповідачів та існування поручительства ПП „Слав Консалтинг” м.Донецьк та ТОВ „Нафта Крок” м.Київ  за зобов'язаннями, які випливають із договору купівлі-продажу частини об'єктів інфраструктури ТСЦ „Поділля” від 22.12.2003 року, не мають правових підстав (т.1 а.с.92).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні першого відповідача - ТОВ „Командос” с.Розсоша Хмельницького району Хмельницької області вважає, що позовні вимоги I.S.F. CONSULTING LTD CO. не підлягають задоволенню. Посилається на те, що згідно п.3.12 договору №09/07 про сумісну діяльність по будівництву та експлуатації торгівельно-сервісного центру „Поділля” передача торгівельних місць у власність у кількості та у порядку, визначеному даним Договором, відбувається за актами приймання-передачі. Жодного акту приймання-передачі не підписано. Розподіл торгівельних павільйонів та іншого майна ТСЦ „Поділля” за умовами Договору 09/07 (розділ 3 Договору №09/07 про сумісну діяльність по будівництву та експлуатації торгівельно-сервісного центру „Поділля"; п.3, 4, 6, 7 додаткової угоди №3 від 29 вересня 2003 року; п.2, 3, 4, 6, 7, 8 додаткової угоди №4 від 13 грудня 2003 року) здійснюється лише після введення в експлуатацію першої черги центру ТСЦ „Поділля”. Перша черга не введена в експлуатацію. Відповідач  - Best Quality Inc. не набув права власності у спільному майні учасників Договору №09/07 про сумісну діяльність по будівництву та експлуатації торгівельно-сервісного центру „Поділля”, оскільки не виконав зобов'язань з інвестування. Він не міг продати майно, яке не створене, і на яке у нього відсутні права власника. Підтримує доводи зустрічної позовної заяви. (т.1, а.с.108; т.2, а.с.5; т.2 а.с.9).   

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні першого відповідача - ТОВ „Науково-виробнича компанія „Укрінвестбуд” м.Київ вважає, що договір купівлі-продажу частини об'єктів інфраструктури ТСЦ „Поділля” від 22.12.2003 року належить визнати недійсним. Посилається на те, що даний договір є зовнішньоекономічним договором (контрактом). У відповідності до ст..6 Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність” зовнішньоекономічний договір (контракт) може бути визнано недійсним у судовому порядку, якщо від не відповідає вимогам законів України або міжнародних договорів України. Зазначив, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Таким чином, Best Quality Inc. укладено договір відчуження чужого майна. Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їх згодою (т.2 а.с.1).

I.S.F. CONSULTING LTD CO. (юридична особа за законодавством США) проти зустрічних позовних вимог заперечує. Зазначає, що додаткова угода №4 до договору №09/07 містить дату введення в експлуатацію тієї частини ТСЦ, яка стала об'єктом спірного договору купівлі-продажу, тому сторони прийшли до висновку про можливість виконання умов договору купівлі-продажу частини об'єктів інфраструктури ТСЦ „Поділля” від 22.12.2003 року. Відсутність нотаріального посвідчення договору не тягне за собою недійсність договору, оскільки правила укладення угод, передбачені ЦК України, не поширюються на угоди, укладені до 01.01.2004 року, відносини з а якими регулювались ЦК УРСР. У відповідності до ст.20 Закону України „Про власність” іноземні компанії не є суб'єктами права колективної власності (т.2, а.с.26). Стосовно доводів третіх осіб вказав, що спірний договір не є зовнішньоекономічним, оскільки регламентує діяльність лише іноземних учасників господарської діяльності. Неможливість виконання Best Quality Inc. зобов'язань за спірним договором перед I.S.F. CONSULTING LTD CO. наступила після його укладення. Треті особи неправомірно поширюють режим спільної власності на майно, що належить I.S.F. CONSULTING LTD CO. на праві власності  по договору №09/07 від 09.07.2003 року та Додатковій угоді №4 до нього. Додаткова угода №4 є доказом наявності погодження учасників спільної власності про розподіл спільного майна (т.2, а.с.29).

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.

22.12.2003 року між I.S.F. CONSULTING LTD CO. (юридична особа за законодавством США) та Best Quality Inc. (юридична особа за законодавством США) підписано договір купівлі-продажу частини об'єктів інфраструктури ТСЦ „Поділля”.

За умовами даного договору Best Quality Inc. (юридична особа за законодавством США) - продавець, зобов'язалась передати у  власність I.S.F. CONSULTING LTD CO. (юридична особа за законодавством США) –покупця, частину інфраструктури ТСЦ „Поділля”, що складається із об'єктів, зазначених у п.п.6.1, 6.2, 6.3 додаткової угоди №4 від 13.12.2003 року до договору про сумісну діяльність №09/07 від 09.07.2003 року, в тому числі 3505 торгових павільйонів ТСЦ „Поділля” першої черги.

Продавець зобов'язався передати 3505 торгових павільйонів ТСЦ „Поділля” першої черги не пізніше 31 травня 2004 року (п.2.1 Договору)..

Пунктом 4.1. договору передбачено право покупця вимагати передачі об'єкта продавцем в терміни, встановлені даним договором.

Крім інших умов, пунктом 5.1 договору встановлено, що покупець зобов'язується сплатити вартість об'єкта шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця у наступному порядку: 33297500 доларів США протягом 5 календарних днів з моменту передачі об'єкта, передбаченого в п.1.1.1. даного договору.

Розділом 7 Договору передбачено відповідальність сторін та порядок вирішення спорів. Зокрема, сторонами встановлено, що всі спори та розбіжності між ними, пов'язані із взаємовідносинами за даним договором, повинні вирішуватись шляхом переговорів на підставі законодавства України. У випадку недосягнення згоди за результатами переговорів, спір підлягає вирішенню у господарському суді за місцем знаходження відповідача із застосуванням матеріального та процесуального права України (п.7.4 Договору).

12.01.2004 року сторонами підписано додаткову угоду до договору купівлі-продажу частини об'єктів інфраструктури ТСЦ „Поділля” від 22.12.2003 року. За умовами додаткової угоди продавець зобов'язався передати у власність покупця частину інфраструктури ТСЦ „Поділля”, зазначеної в п.6.1 Додаткової угоди №4 від 13.12.2003 року до договору про сумісну діяльність №09/07 від 09.07.2003 року, зокрема 3505 торговий павільйонів ТСЦ „Поділля” першої черги.

Пунктом 7.3 Додаткової угоди, крім інших умов, передбачено, що за порушення строку передачі об'єкта, встановленого п.2.1 даного договору, незалежно від наявності вини, продавець сплачує покупцю штраф у розмірі 10% від суми Договору, встановленої п.5.1. даного договору, а також пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від ціни всього об'єкта за період прострочення. Сплата штрафу та пені не звільняє продавця від виконання зобов'язань по передачі об'єкта у власність покупця. Угодою передбачено вирішення спорів між сторонами із застосуванням матеріального та процесуального права України.

Як вбачається із листа Best Quality Inc. від 21.01.2004 року, адресованого I.S.F. CONSULTING LTD CO. (юридична особа за законодавством США), компанія належним чином виконала зобов'язання, встановлені п.п.3.1.3. і .3.1.4. Договору купівлі-продажу від 22.12.2003 року  в частині вирішення питання про забезпечення своїх зобов'язань по передачі частини інфраструктури ТСЦ „Поділля” у власність I.S.F. CONSULTING LTD CO. Спосіб забезпечення - порука 2 компаній-резидентів України. Підстава поруки –повідомлення на адресу ПП „Слав Консалтинг” м.Донецьк та ТОВ „Нафта Крок” м.Київ. Форма забезпечення –солідарна відповідальність перед I.S.F. CONSULTING LTD CO. всім наявним майном Best Quality Inc., ПП „Слав Консалтинг” м.Донецьк та ТОВ „Нафта Крок” м.Київ. (т.1, а.с.43).

09.07.2003 р. між ТОВ „Командос”, ТОВ „Науково-виробнича компанія „Укрінвестбуд”, ТОВ „Енерго-Трейд”, ТОВ „Київоблбуд” укладено договір № 09/07 про сумісну діяльність по будівництву та експлуатації торговельно-сервісного центру „Поділля” (т.1 а.с.74).

Пунктом 3.1 договору встановлено, що сторони домовились, що за виконання своїх зобов'язань до Договору кожна сторона отримає таку частку (долю) в спільній власності учасниць договору, яка передбачена умовами даного договору. Із змісту розділу 3 даного договору вбачається, що відповідні сторони отримують торгівельні місця у власність лише після введення центру ( в цілому або будь-якої черги) в експлуатацію. Пунктом 3.10 договору встановлено, що після отримання сторонами торгівельних місць у власність у відповідності до умов даного договору, вказані торгівельні місця перестають бути спільною (частковою) власністю сторін-учасниць договору про сумісну діяльність по будівництву.

Пунктом 3.12 договору визначено, що передача торгівельних місць у власність у кількості та у порядку, визначеному даним договором, відбувається за актами приймання-передачі.

Сторони домовилися, що ними додатково буде обумовлено конкретний перелік торгівельних місць (із зазначенням номерів торгівельних місць, які підлягають оформленню у власність, або за допомогою використання будь-яких інших способів ідентифікації місць, які буде обумовлено сторонами), які підлягають оформленню у власність сторін (п.3.13 договору).

Пунктом 9.2 Договору №09/07 сторони встановили, що будь-які зміни та доповнення до даного Договору повинні бути викладені в письмовому вигляді за підписами всіх Сторін і будуть вважатися невід'ємною частиною даного Договору.

Best Quality Inc. (юридична особа за законодавством США) з моменту підписання Додаткової угоди №3 до договору № 09/07 про сумісну діяльність по будівництву та експлуатації торговельно-сервісного центру „Поділля” стала повноправним учасником Договору № 09/07. Додатковою угодою №3 визначено права та обов'язки Best Quality Inc. (юридична особа за законодавством США) щодо сторін угоди.

Зокрема, додатковою угодою встановлено, що результатом інвестування грошових коштів є отримання Стороною 5 - Best Quality Inc. (юридична особа за законодавством США) у власність торгівельних місць, що будуть введені в експлуатацію (п.3 додаткової угоди).

Сторони домовилися, що ними додатково буде обумовлено конкретний перелік торгівельних місць (із зазначенням номерів торгівельних місць, які підлягають оформленню у власність). У випадку, якщо сторонами не буде визначено конкретний перелік місць, що підлягають оформленню у власність, сторони повинні поетапно, разом із введенням в експлуатацію кожної наступної частини Центру, отримувати у власність торгівельні місця у кількості та порядку, передбаченими Договором, пропорційно якості вказаних торгівельних місць (п.7 додаткової угоди).

Як вбачається із графіка інвестування по договору №09/07 від 09.07.2003 року, підписаного учасниками даного договору, Сторони узгодили графік інвестування грошових коштів Стороною 5 - Best Quality Inc.: жовтень 2003 р. –750000 доларів США, листопад 2003 р. –2400000 доларів США, грудень 2003 р. –січень 2004 р. –3800000 доларів США (т.2,  а. с. 42).

Згідно довідки Хмельницького облуправління Державного ощадного банку України від 25.05.2005 року, від Best Quality Inc. надійшло на кореспондентський рахунок банку для зарахування на валютний рахунок ТОВ „Командос” по угоді №09/07 від 09.07.2003 року 800000 доларів США. (т.2, а.с.43)

Додатковою угодою №4 від 13.12.2003 року до договору №09/07 учасниками договору про спільну діяльність визначено питання сумісної діяльності щодо найменування, вартості, розподілу об'єктів першої черги ТСЦ „Поділля” (т.1 а.с.39). Сторони встановили орієнтовний строк введення в експлуатацію першої черги ТСЦ „Поділля” - 30 квітня 2004 року (п.2.2.3). Дану додаткову угоду підписано сторонами з протоколом розбіжностей з боку ТОВ „Енего-Трейд”.

Протокол розбіжностей від 13.12.2003 року не підписаний представниками ТОВ „Науково-виробнича компанія „Укрінвестбуд” та ТОВ „Київоблбуд”. Даний протокол розбіжностей стосується зобов'язань ТОВ „Київоблбуд” щодо надання іншим сторонам копій проектної документації робіт та умов обов'язкового погодження приймання робіт сторонами.

Згідно довідки державної інспекції архітектурно-будівельного контролю Хмельницького району від 04.08.2005 року, об'єкт будівництва - торгово-сервісний центр „Поділля” (землі Розсошанської сільської ради Хмельницького району), в тому числі перша черга ТСЦ „Поділля”, станом на 01.08.2005 року не введений в експлуатацію (т.1, а.с.127).

Як вбачається із висновків ухвали Вищого адміністративного суду України від 26.10.2006 року по справі № 9/227-Н, компанія Best Quality Inc. не стала власником частини торговельно-сервісного центру „Поділля”, оскільки ні один із етапів будівництва не введений в експлуатацію та відсутні акти прийому-передачі основних засобів у власність нерезидента.

Як вбачається із матеріалів справи, 18.04.2007 року товариством „Київоблбуд” надіслано сторонам  ( учасникам) договору №09/07 від 09.07.2003 року заяву про відмову від подальшої участі у договорі в зв'язку з неналежним виконанням деякими учасниками договору своїх зобов'язань за договором.

09.08.2007 року ТОВ „Науково-виробнича компанія „Укрінвестбуд” надіслано сторонам  ( учасникам) договору №09/07 від 09.07.2003 року заяву про припинення договору у зв'язку з державною реєстрацією припинення товариства. Факт припинення державної реєстрації товариства підтверджується довідкою Головного управління статистики у Хмельницькій області від 12.10.2007 року.

Заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши матеріали справи в сукупності, суд вважає, що первісний позов підлягає частковому задоволенню, а у зустрічному позові належить відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. ст. 4, 151 Цивільного кодексу УРСР, який діяв під час підписання договору, цивільні права та обов'язки виникають, зокрема, на підставі угод. Договір купівлі-продажу є цивільною угодою в розумінні ст.224 ЦК УРСР.

Таким чином, після підписання вищевказаного договору купівлі-продажу у Best Quality Inc. виник обов'язок щодо передачі позивачу у власність частини інфраструктури ТСЦ „Поділля”, зазначеної в п. 6.1. додаткової угоди № 4 від 13.12.2003р. до договору про сумісну діяльність № 09/07 від 09.07.2003р.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України в редакції 2003 року, який суд застосовує на підставі абзацу другого пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином.

Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк виконання, воно підлягає виконанню у цей строк. У відповідності із ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Зобов'язання щодо передачі об'єкту купівлі-продажу у власність позивача у встановлений  строк  Best Quality Inc. не виконані.

Враховуючи вимоги п.7.3 договору купівлі-продажу від 22.12.2003 р., в редакції додаткової угоди № 1 від 12.01.2004 р., вимоги позивача стосовно стягнення з Best Quality Inc. штрафу у розмірі 3 329 750 доларів США та пені у сумі 5 368 876,03 долара США є обгрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Доводи Best Quality Inc. (юридична особа за законодавством США) проти первісного позову стосовно відсутності його вини у невиконанні зобов'язання від 22.12.2003 року та  протиправності дій третіх осіб, судом не приймаються до уваги. Неналежне виконання зобов'язань з боку самого Best Quality Inc. згідно  угоди від 09.07.2003 р. № 09/07 про сумісну діяльність по будівництву та експлуатації торговельно-сервісного центру „Поділля” підтверджується матеріалами справи, зокрема станом інвестування будівництва з його боку (довідка Хмельницького облуправління Державного ощадного банку України від 25.05.2005 року). Станом на 25.05.2005 року  Best Quality Inc. виконано зобов'язання згідно графіка інвестування по договору №09/07 від 09.07.2003 року лише у обсязі 11,5 %. Крім того, угодою купівлі-продажу від 22.12.2003 року передбачено сплату неустойки продавцем незалежно від наявності його вини (п.7.3 договору від 22.12.2003 р.).

Відповідно до ч.1 ст.153 ЦК УРСР договір вважається укладеним, коли між сторонами в  потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах.

У цивільно-правовому договорі втілюються узгоджені волевиявлення сторін. Процес узгодження волевиявлення і є укладанням договору. Процес укладання договору складається із взаємопов'язаних стадій: пропозиції укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту).

За змістом ст.158 ЦК УРСР відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах визнається відмовою від пропозиції і в той же час новою пропозицією. Норми даної статті містять умови щодо пропозицій відносно будь-яких умов договору. Тому, не має значення, які саме умови були змінені чи додатково додані. У всіх випадках відсутності відповіді про згоду укласти договір на інших умовах договір вважається неукладеним.

Таким чином, залишення сторонами Додаткової угоди №4 від 13.12.2003 року до договору №09/07 неврегульованими розбіжностей до даної додаткової угоди свідчить про неприйняття нової пропозиції ТОВ „Енего-Трейд”. Як наслідок, Додаткова угода №4 від 13.12.2003 року до договору від 09.07.2003 р. № 09/07 про сумісну діяльність по будівництву та експлуатації торговельно-сервісного центру „Поділля” є неукладеною.

Відповідно до ст.224 ЦК УРСР за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму. За загальним правилом право продажу майна належить власникові відповідно до ст.225 ЦК УРСР.

Відповідно до ст.432 ЦК УРСР учасники договору про сумісну діяльність роблять внески грошима чи іншим майном або трудовою участю для досягнення спільної господарської мети. При цьому, грошові та інші майнові внески учасників договору, а також майно, створене або придбане в результаті їх спільної діяльності, є їх спільною власністю.

Згідно ч.3 ст.432 ЦК України учасник договору про сумісну діяльність не вправі розпоряджатися своєю часткою у спільному майні без згоди інших учасників договору.

У відповідності до р.2 Положення Державних будівельних норм України прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів ДБН А.3.1.-3-94 (на зміну СНП 3.01.04-87)   закінчені будівництвом та підготовлені до експлуатації об'єкти підлягають прийняттю державними приймальними комісіями з оформленням відповідного акту.

Аналогічне положення міститься в п.2 ст.331 ЦК України, відповідно до якої право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна), а якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Як вбачається із матеріалів справи, згідно розділу 3 договору від 09.07.2003 р. № 09/07 про сумісну діяльність по будівництву та експлуатації торговельно-сервісного центру „Поділля” відповідні сторони отримують торгівельні місця у власність лише після введення центру ( в цілому або будь-якої черги) в експлуатацію. Пунктом 3.10 договору встановлено, що після отримання сторонами торгівельних місць у власність у відповідності до умов даного договору, вказані торгівельні місця перестають бути спільною (частковою) власністю сторін-учасниць договору про сумісну діяльність по будівництву.

Пунктом 3.12 даного договору визначено, що передача торгівельних місць у власність у кількості та у порядку, визначеному даним договором, відбувається за актами приймання-передачі.

Додатковою угодою №3 до договору № 09/07 про сумісну діяльність по будівництву та експлуатації торговельно-сервісного центру „Поділля” також встановлено, що результатом інвестування грошових коштів є отримання Стороною 5 - Best Quality Inc. (юридична особа за законодавством США) у власність торгівельних місць, що будуть введені в експлуатацію (п.3 додаткової угоди).

Той факт, що компанія Best Quality Inc. не стала власником частини торговельно-сервісного центру „Поділля”, підтверджується наявною у матеріалах справи ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.10.2006 року по справі №9/227-Н, якою підтверджено, що ні один із етапів будівництва не введений в експлуатацію та відсутні акти прийому-передачі основних засобів у власність Best Quality Inc.

Таким чином, з огляду на неукладеність Додаткової угоди №4 від 13.12.2003 року до договору від 09.07.2003 р. № 09/07 про сумісну діяльність по будівництву та експлуатації торговельно-сервісного центру „Поділля”, відсутність доказів введення об'єктів інфраструктури ринку в експлуатацію та фізичну відсутність цих об'єктів у Best Quality Inc., вимоги I.S.F. CONSULTING LTD CO. до Best Quality Inc. про зобов'язання передати частину об'єктів інфраструктури ТСЦ „Поділля”, зазначених в п.6.1 додаткової угоди №4 від 13.12.2003 р. до договору про сумісну діяльність № 09/07 від 09.07.2003 р., а саме 3505 торгових павільйонів ТСЦ „Поділля” першої черги не підлягають задоволенню.

Суд також вважає, що підтвердженням відсутності підстав для витребування у Best Quality Inc. об'єктів інфраструктури ринку є припинення (в силу ст.1141 Цивільного кодексу України) договору про сумісну діяльність по будівництву та експлуатації торговельно-сервісного центру „Поділля” №09/07 від 09.07.2003 року.

У відповідності до ст.547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

За статтею 553 ЦК України за   договором   поруки   поручитель   поручається   перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Таким чином, письмове узгодження у відповідності до ст.553 ЦК України має відбутися  між поручителем та кредитором - в даному випадку між I.S.F. CONSULTING LTD CO. (юридична особа за законодавством США) та ПП „Слав Консалтинг” м.Донецьк і ТОВ „Нафта Крок” м.Київ.

Наявні в матеріалах справи документи:  лист від 21.01.2004р., повідомлення № 9/01/04-1 та № 19/01/04-2 від 19.01.2004р. не дають підстав для висновку про виникнення та наявність між позивачем та ТОВ „Нафта крок” і ПП „СлавКонсалтинг” відносин поруки за виконання з боку Best Quality Inc. (юридична особа за законодавством США) зобов'язань із передачі майна у власність та сплати неустойки за договором купівлі-продажу від 22.12.2003р.

Суд вважає, що відсутні підстави для передбаченої ст.554 ЦК України солідарної відповідальності ПП „Слав Консалтинг” м.Донецьк і ТОВ „Нафта Крок” м.Київ перед первісним позивачем.

Дані висновки підтверджуються постановою Вищого господарського суду України від 21.01.2006 року у даній справі (т.3, а.с.142)

Стосовно зустрічного позову Best Quality Inc. суд вважає необхідним зазначити наступне.

У відповідності до п.10 Роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 року „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними” відповідність чи невідповідність угоди вимогам законодавства має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент укладення спірної угоди. Таким чином, при оцінці відповідності законодавству спірної угоди купівлі-продажу частини об'єктів інфраструктури ТСЦ „Поділля” від 22.12.2003 року угод господарський суд має керуватись положеннями Цивільного кодексу УРСР.

Судом враховано, що оскільки спірний договір укладено між юридичними особами за законодавством США, враховуючи п.п.1 ст.(§) 1-301 Єдиного торгового кодексу США про можливість визначення сторонами прав і обов'язків за законодавством іншої держави, до спірних правовідносин застосовано законодавство України.

Також, розділом 7 спірного договору купівлі-продажу від 22.12.2003 року встановлено, що всі спори та розбіжності між сторонами, пов'язані із взаємовідносинами за даним договором, повинні вирішуватись у господарському суді за місцем знаходження відповідача із застосуванням матеріального та процесуального права України (п.7.4 Договору).

Враховуючи, що спірний договір купівлі-продажу було підписано у 2003 році, тобто під час дії Цивільного кодексу УРСР в редакції 1963 року, то при розгляді питання щодо його дійсності та відповідності вимогам законодавства, суд має керуватись цивільним законодавством, яке діяло під час його укладання.

Відповідно до ст.48 ЦК УРСР недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону. Зокрема, договір купівлі-продажу від 22.12.03 р. не містить положень, які би суперечили законодавству. Договір укладено у письмовій формі, що відповідає приписам ст.17 та глави 20 ЦК УРСР. Учасниками процесу не доведено, що спірний договір укладено юридичними особами, які позбавлені цивільної правоздатності або представниками цих осіб, які не мали повноважень на підписання угоди. На думку суду, матеріалами справи не доведено також вчинення неправомірних дій сторонами договору, дійсність якого оспорюється.     

Доводи Best Quality Inc. стосовно зустрічного позову судом не приймаються до уваги.

Укладення договору у нотаріальній формі в силу ст. 47 ЦК УРСР є обов'язковим лише у випадках, визначених законом. Із норм ЦК УРСР, що регулюють відносини купівлі-продажу, зокрема, з глави 20 вбачається, що нотаріальна форма укладення угод щодо продажу об'єктів нерухомості не є обов'язковою, якщо сторонами цих угод є юридичні особи. Таким чином, посилання Best Quality Inc. на недодержання під час укладення спірного договору встановленої законом форми є безпідставними.

Твердження Best Quality Inc. про обов'язковість згоди на укладення договору від 22.12.03 р. вищих органів управління покупця і продавця не підтверджуються матеріалами справи, тому не можуть враховуватись судом. Неможливість виконання своїх обов'язків, яка виникла після укладання договору, не пов'язується законодавством із недійсністю договору.

Доводи третіх осіб щодо недійсності договору купівлі-продажу від 22.12.2003р. судом не приймаються до уваги. Відсутність серед учасників договору купівлі-продажу від 22.12.2003р. суб'єктів господарської діяльності України унеможливлює віднесення цього договору до зовнішньоекономічного контракту у розумінні Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність”.

Суд вважає, що законодавством, яке діяло на час укладення договору від 22.12.03 р., допускалась можливість визначення предмету договору купівлі-продажу товару, який є у  продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Такий висновок випливає, зокрема, зі змісту абз.2 ч.2 ст.4 ЦК УРСР, відповідно до якого цивільні права і обов'язки виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. При цьому суд відзначає, що положення ст.225 ЦК УРСР про те, що право  продажу  майна,  крім  випадків  примусового  продажу, належить власникові, стосується виконання договору, а не його укладання. Більш того, положення ч, 1 ст. 651 ЦК України, який діяв на момент підписання додаткової угоди № 1 від 12.01.2004р., прямо передбачають, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Таким чином, підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу з підстав, викладених у зустрічному позову, немає.

Судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволених вимог.

Керуючись  ст.ст.1, 2, 45, 12, 13, 33, 43, 82-85, 115 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов I.S.F. CONSULTING LTD CO. (юридична особа за законодавством США) до Best Quality Inc. (юридична особа за законодавством США), ПП „Слав Консалтинг” м.Донецьк, ТОВ „Нафта Крок” м.Київ про стягнення солідарно 8698626,03 доларів США, зобов'язання передати частину об'єктів інфраструктури ТСЦ „Поділля”, зазначених в п.6.1 додаткової угоди №4 від 13.12.2003 р. до договору про сумісну діяльність № 09/07 від 09.07.2003 р., а саме 3505 торгових павільйонів ТСЦ „Поділля” першої черги задовольнити частково.

Стягнути з Best Quality Inc. (юридична особа за законодавством США) на користь I.S.F. CONSULTING LTD CO. (юридична особа за законодавством США) неустойку в сумі 8698626,03 доларів США, у тому числі: штраф у сумі 3 329 750 доларів США, пеню у сумі 5 368 876, 03 США, витрати по сплаті державного мита у сумі 4 900 доларів США, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн.

У позові I.S.F. CONSULTING LTD CO. (юридична особа за законодавством США) до Best Quality Inc. (юридична особа за законодавством США), ПП „Слав Консалтинг” м.Донецьк, ТОВ „Нафта Крок” м.Київ про зобов'язання передати частину об'єктів інфраструктури ТСЦ „Поділля”, зазначених в п.6.1 додаткової угоди №4 від 13.12.2003 р. до договору про сумісну діяльність № 09/07 від 09.07.2003 р., а саме 3505 торгових павільйонів ТСЦ „Поділля” першої черги відмовити.

У позові I.S.F. CONSULTING LTD CO. (юридична особа за законодавством США) до ПП „Слав Консалтинг” м.Донецьк, ТОВ „Нафта Крок” м.Київ про стягнення солідарно 8698626,03 доларів США, зобов'язання передати частину об'єктів інфраструктури ТСЦ „Поділля”, зазначених в п.6.1 додаткової угоди №4 від 13.12.2003 р. до договору про сумісну діяльність № 09/07 від 09.07.2003 р., а саме 3505 торгових павільйонів ТСЦ „Поділля” першої черги відмовити.

У зустрічному позові Best Quality Inc. (юридична особа за законодавством США) до I.S.F. CONSULTING LTD CO. (юридична особа за законодавством США) про визнання недійсним договору купівлі-продажу частини об'єктів інфраструктури Торгово-сервісного центру „Поділля” від 22.12.2003 р. відмовити.

                              Суддя