Рішення

від 04.01.2008 по справі 8/580

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/580

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.01.08                                                                                 Справа № 8/580.

Суддя  господарського суду Луганської області Середа А.П.,  розглянувши матеріали справи за позовом

Приватного підприємства «Амадей», місто Дніпропетровськ,

до Закритого акціонерного товариства «Луганська обласна телерадіокомпанія», місто Луганськ,  -

про стягнення 9472 грн. 80 коп.,

при секретарі судових засідань Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача –не з'явився;

від відповідача –Кравцова М.В. –юрисконсульт, - довіреність №40 від 20.06.07 року, -

встановив:

           суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення   з відповідача:

           заборгованості за надання йому права на публічний показ творів (передачу в ефір шляхом телевізійного показу) у сумі 7404,10 грн., пені у розмірі 1480,82 грн. та 3% річних у сумі 587,88 грн.;

          судових витрат у сумі 220,00 грн., у т.ч.: державного мита у сумі 102,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 грн.

          28.11.07 року від позивача, поштою, надійшло клопотання (вих.№17-11/07 від 26.11.07 року) про:

          збільшення позовних вимог, а саме: стягнення основного боргу у сумі 7404,10 грн., пені у сумі 1480,82 грн., 3% річних у сумі 626,20 грн. та інфляційних нарахувань у сумі 2147,18 грн., а всього 11658,30 грн.:

          розгляд справи по суті за відсутності його представника.

          З урахуванням того, що обидва клопотання відповідають вимогам ст. 22 ГПК України, судом їх задоволено.

          Розпорядженням заступника голови господарського суду Луганської області Воронька В.Д. від 29.11.07 року розгляд справи доручено судді цього суду Середі А.П.

          На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено: з 30 листопада до 14 грудня 2007 року –за клопотанням представника відповідача про надання йому можливості підготувати відзив на позов, його нормативне та документальне обґрунтування; з 14.12.07 року до 04.01.08 року –з метою надання сторонам можливості подати до суду додаткові докази.

У судовому засіданні, яке відбулося 04.01.08 року, представник відповідача звернувся до суду з клопотанням про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке не суперечить вимогам ст.4-4 та 81-1 ГПК України, а тому його задоволено судом.

           Представник позивача до судового засідання не прибув (вищезгадане клопотання  за вих.№17-11/07 від 26.11.07 року).

Представник відповідача позов не визнав, про що також зазначив у своєму відзиві на нього (вих. №70 від 13.12.07 року), посилаючись на те, що позивач, всупереч вимогам пункту 4.1.3 Ліцензійного договору №47/К від 01.06.04 року, укладеного між сторонами, - не передав Закритому акціонерному товариству «Луганська обласна телерадіокомпанія» Державні дозвільні прокатні посвідчення на 8 творів, відносно яких передавалися права за договором, чим порушив вимоги  ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України; з названої причини в телевізійний ефір ці твори відповідачем не транслювалися.

І.Заслухавши представника відповідача, дослідивши обставини справи та додатково надані докази, суд дійшов наступного.

1. 01.06.04 року Приватне підприємство «Амадей»(Ліцензіар, позивач), - з одного боку, - та Закрите акціонерне товариство «Луганська обласна телерадіокомпанія»(Ліцензіат, відповідач), - з іншого боку, - уклали ліцензійний договір №47/К, згідно якому Ліцензіар надає Ліцензіату невиключні права на публічне повідомлення (передачу в ефір шляхом телевізійного показу) у зоні телевізійного мовлення Луганської обласної телерадіокомпанії Творів, вказаних у Додатках до цього Договору.

Ці твори є аудіовізуальними творами.

Згадані у цьому пункті права надалі іменуються «Права»(п. 2.1 договору).

Пункт 2.2.Вищезгадані Права включають у себе:

2.2.1. право на одноразовий публічний показ (передачу в ефір) кожного Твору в ході телевізійного мовлення Луганською обласною державною телерадіокомпанією у будь-який час доби;

2.2.2.право на одноразовий повторний публічний показ (передачу в ефір) кожного Твору;

2.2.3. право на використання фрагментів Творів для їх реклами  та анонсування в ході телевізійного показу;

2.2.4. право на дублювання та/або субтитрування Творів українською мовою;

2.2.5.право на відтворення (створення копій) Творів виключно для внутрішніх технічних потреб Ліцензіата у зв'язку з використанням Творів;

2.2.6.право на розміщення реклами у Творах під час їх публічного показу, а також при публічному показі фрагментів Творів  на розсуд Ліцензіата.

Термін дії Прав на кожний Твір  вказано у Додатках до цього договору (п. 2.3).

Датою реалізації Прав є дата показу кожного Твору в ефірі, після чого Права автоматично повертаються Ліцензіару (п. 2.3.1).

Всі інші права на використання Творів, крім вказаних у цій статті, залишаються за Ліцензіаром та можуть бути  використані Ліцензіатом  лише з письмового дозволу  Ліцензіара (п.2.4).

Ліцензіат здійснює розрахунки  за надання перелічених у статті Прав у відповідності з положеннями цього Договору (п.2.5).

Вартість Прав, умови та порядок взаєморозрахунків сторін за цим договором визначаються Додатками до договору, які є його невід»ємною частиною, за умови, що вони підписані належним чином уповноваженими представниками Сторін та скріплені печатками (п. 3.1).

Ліцензіар зобов'язаний:

передати Ліцензіату  Права згідно актів приймання-передачі до початку дії Прав, вказаних у Додатках до Договору (п.4.1.1);

надавати Ліцензіату  примірники Творів на відеоносіях впродовж п'яти днів після оплати відповідного додатку згідно актам приймання-передачі носіїв (п.4.1.2);

надавати Ліцензіату Державні дозвільні  прокатні посвідчення на всі твори, права щодо яких передаються за договором (п.4.1.3).

Ліцензіат зобов'язаний:

не використовувати Права у порядку, не передбаченому цим договором (п. 4.2.1);

здійснити розрахунки, передбачені ст. 3 цього договору (п. 4.2.2);

не надавати Права, передані йому за цим Договором, третім особам (за винятком Луганської обласної державної телерадіокомпанії (далі –ДО «ЛОДТРК»)), крім випадків передачі Прав, за погодженням з Ліцензіаром, телекомпаніям, які здійснюють регулярну ретрансляцію програм Ліцензіата (п. 4.2.3).

Надання прав оформляється актами приймання-передачі, підписаними належним чином уповноваженими представниками сторін та скріпленими їх печатками, після 100-відсоткової оплати рахунку Ліцензіара.

Момент підписання акта вважається моментом надання прав щодо відповідного твору (п. 5.1).

У випадку порушення Ліцензіаром обов'язків, вказаних у п. 4.1.1., 4.1.2, він сплачує Ліцензіату пеню у розмірі 0,2%  від вартості прав за кожний день прострочення на відповідний твір, але не більше 20% від цієї суми (п. 7.1).

У випадку порушення Ліцензіатом  зобов'язань, вказаних у п. 4.2.2, він сплачує Ліцензіару пеню у розмірі 0,2% від вартості прав за кожний день прострочення за відповідний твір, але не більше 20% від цієї суми (п.7.2).

У випадку прострочення Ліцензіаром виконання зобов'язань, встановлених п. 4.1.1, 4.1.2 більше, ніж на 10 днів, Ліцензіат має право розірвати договір в односторонньому порядку та вимагати повернення Ліцензіаром  усіх платежів, здійснених Ліцензіатом на користь Ліцензіара (п. 7.4).

Неустойки, передбачені цим договором, є штрафними (п. 7.5).

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 01.06.05 року, а також до повного виконання сторонами  своїх зобов'язань (п. 10.1).

У випадку, коли до закінчення терміну дії договору  жодна із сторін не заявить про своє небажання продовжити його дію, договір вважається пролонгованим  на один рік. Подальша пролонгація договору здійснюється у  аналогічний спосіб (п. 10.2).

Судом встановлено, що договір на час розгляду спору не змінено, не розірвано, не оспорено та не скасовано у встановленому законом порядку.

2.На виконання умов вищецитованого договору 01.03.05 року сторони підписали Додаток №12 до нього, згідно якому Ліцензіар надав, а Ліцензіат –отримав  невиключні права  на використання Твору під назвою «Псі фактор»вартістю 4298,00 грн. (п. 1), а з урахуванням ПДВ у сумі 985,00 грн. –вартістю 5913,60 грн. (п. 3).

Ліцензіат використовує Твір у зоні мовлення Луганської обласної ТРК (п.2).

Оплата Ліцензіатом здійснюється впродовж трьох банківських днів згідно виставленого рахунку (п. 4).

14.03.05 року, відповідно до п. 5.1 договору, сторони склали акт приймання-передачі права на трансляцію телепрограм згідно договору №47/К від 01.06.04 року щодо Додатку №12 від 01.03,05 року на твір «Псі фактор»вартістю 5913,60 грн.  (цей твір є предметом спору по справі).

14.03.05 року позивач виписав на ім'я відповідача податкову накладну  №33 на суму 5913,60 грн. згідно додатку №12 до договору №47/К від 01.06.04 року на продаж прав показу твору «Псі фактор».

01.03.05 року він  виставив відповідачу рахунок №26 на ту ж суму.  

02.03.05 року  сторони підписали Додаток №13 до  договору №47/К від 01.06.04 року, згідно якому Ліцензіар надав, а Ліцензіат – отримав  невиключні права  на використання 24 Творів під назвами: «Повернення Джона Сільвера на острів скарбів», «Вовче літо», «Джек Лондон», «Круто ти попав», «Круті перці», «Іспанка», «Історія підземки», «Пригоди Мортадело та Філімоне», «Таксідерміст», «Господар ночі», «Людина, яка судилася з Богом», «Людина без минулого» та інші –загальною вартістю 4322,08 грн., а з урахуванням ПДВ у сумі 864,42 грн. –вартістю 5186,50 грн. (пункти 1 та 3).

Ліцензіат використовує Твори у зоні мовлення Луганської обласної ТРК (п.2).

Оплата Ліцензіатом здійснюється впродовж трьох банківських днів згідно виставленого рахунку (п. 4).

01.04.05 року, відповідно до п. 5.1 договору, сторони склали акт приймання-передачі прав на трансляцію телепрограм згідно договору №47/К від 01.06.04 року згідно Додатку №13 від 02.03.05 року на сім творів вартістю 5913,60 грн.,  а саме: «Іспанка», «Історія підземки», «Пригоди Мортадело та Філімоне», «Таксідерміст», «Господар ночі», «Людина, яка судилася з Богом» та «Людина без минулого»(ці твори є предметом спору по справі).

01.04.05 року позивач виписав на ім'я відповідача податкову накладну  №39 на суму 1490,60 грн. на 1 пакет на право показу телепрограм згідно додатку №13 до договору №47/К від 01.06.04 року.

02.03.05 року він  виставив відповідачу рахунок №30 на суму 5186,50 грн.  

Незважаючи на це, представник відповідача у судовому засіданні стверджує, що прав на показ жодного з цих спірних восьми (1 + 7 - згідно актів приймання-передачі) аудіовізуальних творів, - тобто Державних дозвільних  прокатних посвідчень на твори, права щодо яких передано на підставі актів приймання-передачі від 14.03.05 року та від 01.04.05 року, - позивач відповідачу не передав, а факт підписання  обох цих актів він пояснив тим, що Закрите акціонерне товариство «Луганська обласна телерадіокомпанія» (далі - ЗАТ «ЛОТ» «сподівалося, що Приватне підприємство «Амадей»(далі - ПП «Амадей») невдовзі передасть ЗАТ «ЛОТ»ці  посвідчення».

Досліджуючи цей довод представника відповідача, суд оглянув акти приймання-передачі прав на трансляцію спірних  8-ми та інших, крім спірних 8-ми, телепрограм, що передані згідно договору №47/К від 01.06.04 року, при цьому встановлено, що права на інші, крім 8-ми телепрограм, передані на підставі актів, які аналогічні за змістом та формою з двома вищезгаданими актами про передачу прав на спірні 8 телепрограм.

Представник відповідача як на доказ факту непередання позивачем Державних дозвільних прокатних посвідчень послався на лист ПП «Амадей»за вих. №53 від 31.05.05 року, в якому позивач повідомляє його, що такі посвідчення на 7 (сім) спірних телепрограм (згідно Додатку №13 від 02.03.05 року та акту приймання передачі від 01.04.05 року) будуть передані «після оплати цих програм».

Однак ці заперечення відповідача суперечать пункту 4  вищезгаданих Додатків №№12 та 13 до ліцензійного договору №47/К від 01.06.04 року, згідно якому  оплата Ліцензіатом здійснюється впродовж трьох банківських днів відповідно до виставленого рахунку, - а згідно матеріалам справи рахунки за надані права позивачем виставлені:

01.03.05 року –рахунок №26 на суму 5913,60грн.;

02.03.05 року –рахунок №30  на суму 5186,50 грн., - тобто оплата вартості отриманих прав  відповідачем повинна була бути здійснена не пізніше, відповідно, 4 та 5 березня 2005 року (будь-що інше відповідачем не доведено).

Заперечуючи проти позову, ЗАТ «ЛОТ»не надало до суду доказів вжиття ним заходів, спрямованих на спонукання  ПП «Амадей»до передачі вищезгаданих прокатних посвідчень, службового листування з цього приводу з ініціативи відповідача, включаючи спрямування на його адресу відповідної претензії, вимоги про розірвання ліцензійного договору (пункт 7.4 договору)   та т.і.    

В той же час позивач категорично спростовує факт непередання ним на користь відповідача прав на показ телепрограм згідно додатків №№ 12  та 13 до договору №47/К від 01.06.04 року, посилаючись при цьому на підписані обома сторонами акти приймання-передачі від 14.03.05 року та 01.04.05 року (заперечення на відзив відповідача, - вих. №18-12/07 від 27.12.07 року); він також стверджує, що факт передачі як самих творів, так і прав на їх показ Закритому акціонерному товариству «ЛОТ», крім вищезгаданих актів, підтверджується  іншими документами.

Так, згідно твердженням позивача, цей факт був предметом перевірки з боку прокуратури Ленінського району міста Луганська у зв'язку з тим, що ЗАТ «ЛОТ»у 2005 році передало твори, отримані ним на підставі «низки ліцензійних договорів, згідно яким ЗАТ «ЛОТ»отримало невиключні права на публічний показ (передачу в ефір шляхом телевізійного показу) творів, наданих Приватним підприємством «Амадей», - для показу у телевізійному ефірі  Державній організації «Луганська обласна державна телерадіокомпанія», яка їх фактично транслювала  в телевізійний ефір на підставі листа ПП «Амадей»за вих. №9/04 від 01.06.04 року (лист прокуратури Ленінського району міста Луганська  за вих. №1/219 від 17.06.05 року).

На цей лист ПП «Амадей» повідомило вищеназваній прокуратурі про те, що такий лист було спрямовано ним не на адресу ДО «ЛОДТРК», а на адресу сторони за договором №47/К від 01.06.04 року –тобто ЗАТ «ЛОТ». Що стосується останнього, то «на всю аудіовізуальну продукцію (твори), на яку ПП «Амадей» передало невиключні права на публічне повідомлення (передачу в ефір шляхом телевізійного показу) ЗАТ «ЛОТ»відповідно до договору №47/К від 01.06.04 року, Міністерством культури та мистецтв видані Державні посвідчення на право розповсюдження та демонстрації фільмів (прокатні посвідчення). В кожному прокатному посвідченні вказано, що право на тиражування, розповсюдження, демонстрацію передано ЗАТ «ЛОТ»на умовах, передбачених договором».

Шляхом дослідження Статуту ЗАТ «ЛОТ»судом  встановлено, що ЗАТ «ЛОТ»та ДО «ЛОДТРК» є самостійними юридичними особами.

Можливість передачі прав Ліцензіата за ліцензійним договором №47/К від 01.06.04 року на користь ДО «ЛОДТРК»передбачена пунктом 4.2.3 названого договору.

Представник відповідача у судовому засіданні підтвердив факт співробітництва у 2005 році ЗАТ «ЛОТ»з ДО «ЛОДТРК»за вищезгаданих обставин.

Він також повідомив про те, що спірні вісім творів (телепрограм, фільмів) Закритим акціонерним товариством «ЛОТ», після їх отримання від ПП «Амадей», не транслювалися в ефір у зв'язку з відсутністю на них Державних дозвільних прокатних посвідчень, - але будь-яких доказів у цій частині до суду не надав.

Позивач надав до матеріалів справи акт №27 звірення взаємних розрахунків від 01.10.06 року, підписаний обома сторонами за цим спором, згідно якому ЗАТ «ЛОТ»повністю визнало факт наявності у нього станом на 01.10.06 року боргу у сумі 7404,10 грн. за користування правами на телевізійний показ спірних  аудіовізуальних творів.

Заперечуючи факт наявності боргу, представник відповідача повідомив, що цей акт «суду не слід брати до уваги, оскільки він є дійсним лише впродовж одного місяця», - але жодних доказів, які б підтверджували як правомірність такого твердження, так і факт відсутності боргу, до суду не надав.

Факт підписання акту №27 від 01.10.06 року він пояснив тим, що ЗАТ «ЛОТ» «сподівалося, що ПП «Амадей»невдовзі передасть ЗАТ «ЛОТ»Державні прокатні  посвідчення».

ПП «Амадей»надало до матеріалів справи також службове листування з відповідачем щодо наявності у останнього вищезгаданого  боргу (вих. №12-07/07 від 09.07.07 року та вих. №13-08/07 від 16.08.07 року).

За таких обставин суд вважає доведеним, що:

факт передачі спірних 8-ми творів (телепрограм, фільмів) в телевізійний ефір на умовах, визначених вищезгаданим  ліцензійним договором №47/К від 01.06.04 року, у т.ч. його пунктом 4.2.3;

названий договір не передбачає обов'язку ДО «ЛОДТРК»щодо здійснення оплати на користь  ПП «Амадей»за використання прав на трансляцію в телевізійний ефір спірних творів (телепрограм, фільмів), - такий обов'язок покладено на ЗАТ «ЛОТ»як на сторону за договором (пункти 2.5; 3.1 та  4.2.2 договору);

відповідач не виконав вимог пунктів 4.2.1 та 4.2.2 ліцензійного договору, а також пункту 2 додатків №№12 та 13 до нього;

відповідач не скористався своїми правами, передбаченими пунктами 7.1 та 7.4 ліцензійного договору, не надавши суду належних пояснень щодо цього.  

Жодного з наведених позивачем доводів відповідач у встановлений законом спосіб не спростував.

ІІ.Заслухавши представника відповідача, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

1.Як сказано у ст.11 Цивільного кодексу України (далі –ЦКУ), цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, які встановлені актами цивільного законодавства.

Підставами виникнення  цивільних прав та обов'язків, між іншим, являються договори та інші правочини.

           Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана  виконати на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші і т.д.)  або утриматися від певних дій а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов'язання (ст. 509 ЦКУ).

          Одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не  допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом (ст. 525 ЦКУ).

          Згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

          Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

          Якщо  у  зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

            Зобов'язання, строк   (термін)   виконання  якого  визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

           Якщо  строк  (термін)  виконання  боржником  обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від  дня  пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст. 530 ЦКУ).

          Законом встановлено наслідки невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

          Так, згідно ст.536 ЦКУ за   користування   чужими   грошовими   коштами   боржник зобов'язаний   сплачувати   проценти,  якщо  інше  не  встановлено договором між фізичними особами.

          Розмір процентів за користування чужими грошовими  коштами встановлюється  договором,  законом  або  іншим  актом  цивільного законодавства.

          Відповідно до статті 546 ЦКУ, виконання  зобов'язання  може  забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

           Договором або законом можуть бути  встановлені  інші  види забезпечення виконання зобов'язання.

         Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які   боржник   повинен  передати  кредиторові  у  разі  порушення боржником зобов'язання.

          Штрафом є неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

          Пенею  є  неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно  виконаного  грошового  зобов'язання  за  кожен   день прострочення виконання. (ст. 549 ЦКУ).

          Частиною 1 ст. 550 ЦКУ встановлено, що право  на  неустойку  виникає  незалежно   від  наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням

зобов'язання.

           Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням   умов,   визначених  змістом  зобов'язання  (неналежне виконання) ( ст. 610 ЦКУ).

           Пунктами 3 та 4 статті 611 ЦКУ встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

          Згідно частинам 1 та 2 статті 612 ЦКУ боржник  вважається  таким,  що  прострочив,  якщо  він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його  у  строк,

встановлений договором або законом.

           Боржник,    який    прострочив   виконання   зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки  і  за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

          Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності  її  вини  (умислу  або  необережності),  якщо  інше  не встановлено договором або законом.

          Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

           Відсутність  своєї  вини  доводить  особа,  яка   порушила зобов'язання (частини 1 та 2 ст. 614 ЦКУ).

          Згідно ст. 623 ЦКУ боржник,   який  порушив  зобов'язання,  має  відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

           Розмір   збитків,   завданих   порушенням    зобов'язання, доказується кредитором.

          Збитки   визначаються   з  урахуванням  ринкових  цін,  що існували  на  день  добровільного  задоволення  боржником   вимоги кредитора  у  місці,  де  зобов'язання  має бути виконане,  а якщо вимога не була  задоволена  добровільно,  -  у  день  пред'явлення позову,  якщо інше не встановлено договором або законом.  Суд може задовольнити вимогу про відшкодування  збитків,  беручи  до  уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

          При   визначенні  неодержаних  доходів  (упущеної  вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

           Статтею 624 Цивільного кодексу визначено, що якщо за порушення зобов'язання встановлено  неустойку,  то вона   підлягає   стягненню   у  повному  розмірі,  незалежно  від

відшкодування збитків.

           Договором може  бути  встановлено  обов'язок  відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою.

           Договором  може  бути  встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків.

           Відповідно до статті 625 ЦКУ, боржник   не   звільняється   від   відповідальності    за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

            Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір

процентів не встановлений договором або законом.

          2.Правовідносини, які мають місце між сторонами по справі, належать до договорів щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності - ліцензійний договір.

          Як встановлено статтею 1108 ЦКУ, особа,  яка  має  виключне  право  дозволяти використання об'єкта  права інтелектуальної власності (ліцензіар),  може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на  використання  цього об'єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності).

         Ліцензія на  використання  об'єкта  права  інтелектуальної власності  може  бути  оформлена  як  окремий  документ  або  бути складовою частиною ліцензійного договору.

         Ліцензія на  використання  об'єкта  права  інтелектуальної власності  може бути виключною,  одиничною,  невиключною,  а також іншого виду, що не суперечить закону.

          Виключна ліцензія видається лише одному ліцензіату і виключає можливість  використання ліцензіаром об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об'єкта у зазначеній сфері.

         Одинична ліцензія видається лише одному ліцензіату і виключає можливість   видачі   ліцензіаром   іншим   особам   ліцензій   на використання  об'єкта права інтелектуальної власності у сфері,  що обмежена цією ліцензією,  але не виключає можливості  використання

ліцензіаром цього об'єкта у зазначеній сфері.

            Невиключна ліцензія   не   виключає  можливості  використання ліцензіаром об'єкта права інтелектуальної власності  у  сфері,  що обмежена  цією  ліцензією,  та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об'єкта у зазначеній сфері.

            За згодою ліцензіара, наданою у письмовій формі, ліцензіат може  видати  письмове  повноваження на використання об'єкта права інтелектуальної власності іншій особі (субліцензію).

          Згідно статті 1109 ЦКУ, за ліцензійним договором одна  сторона  (ліцензіар)  надає другій  стороні  (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності  (ліцензію)  на  умовах,  визначених  за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

           У випадках,  передбачених ліцензійним договором, може бути укладений  субліцензійний  договір,  за яким ліцензіат надає іншій особі (субліцензіату) субліцензію на  використання  об'єкта  права інтелектуальної  власності.  У  цьому  разі відповідальність перед ліцензіаром за дії субліцензіата несе ліцензіат,  якщо  інше  не встановлено ліцензійним договором.

            У  ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії,  сфера використання об'єкта права  інтелектуальної  власності  (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта,  територія та  строк,  на  які  надаються  права,  тощо),

розмір,  порядок  і  строки  виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності,  а також інші умови,  які сторони вважають за доцільне включити у договір.

          Вважається,   що   за   ліцензійним   договором  надається невиключна  ліцензія,  якщо  інше   не   встановлено   ліцензійним договором.

           Предметом  ліцензійного  договору  не можуть бути права на використання  об'єкта  права  інтелектуальної  власності,  які  на момент укладення договору не були чинними.

          Права   на   використання  об'єкта  права  інтелектуальної власності  та  способи  його  використання,  які  не  визначені  у ліцензійному договорі, вважаються такими, що не надані ліцензіату.

         У  разі  відсутності  в  ліцензійному  договорі  умови про територію, на яку поширюються надані права на використання об'єкта права  інтелектуальної  власності,  дія  ліцензії  поширюється  на територію України.

          Якщо  в  ліцензійному  договорі  про  видання   або   інше відтворення  твору  винагорода  визначається  у вигляді фіксованої грошової суми,  то в договорі має бути  встановлений  максимальний тираж твору.

          Умови  ліцензійного  договору,  які  суперечать положенням

цього Кодексу, є нікчемними.

         Ліцензійний договір  укладається  на  строк,  встановлений договором, який повинен спливати не пізніше спливу строку чинності виключного майнового права на визначений у договорі  об'єкт  права інтелектуальної власності (ч. 1 ст. 1110 ЦКУ).

          Таким чином, відповідач, отримавши невиключні права  на використання восьми вищезгаданих творів, повинен був дотримуватися вимог ст.530 ЦКУ, - тобто здійснити оплату за них у строки та у порядку, встановленими договором, - тобто діяти у відповідності до пунктів 2.5, 3.1 та 4.2.2 договору №47/К від 01.06.04 року.

          Однак відповідач у вказаний договорі та у Додатках №№12 та 13 до нього 3-денний термін вартість переданих йому невиключних прав не оплатив, що підтверджується матеріалами справи та проти чого не заперечує і він сам, тим самим  порушивши вимоги як  вищезгаданого ліцензійного договору, так і  частини 1 ст.530, та частини 3 статті 1109 ЦКУ, якою встановлено, що у ліцензійному договорі визначаються розмір,  порядок  і  строки  виплати плати за  використання об'єкта права інтелектуальної власності.

          Свої заперечення проти позову відповідач належним чином документально не обґрунтував.

          3.Дослідивши доводи представника відповідача  про те, що позивач не передав на його користь Державні дозвільні  прокатні посвідчення на 8 спірних творів (телепрограм, фільмів), суд дійшов наступного.

          Згідно пункту 1 Положення про державне посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.98 року №1315 (далі –Положення №1315),  державне   посвідчення   на   право розповсюдження  і демонстрування  фільмів запроваджено з метою регулювання розповсюдження і демонстрування  на  території України всіх видів вітчизняних та іноземних фільмів.

          Прокатне посвідчення видається Мінкультури  юридичній  або фізичній  особі,  яка  відповідно  до  законодавства  є  суб'єктом підприємницької діяльності, за формою згідно з додатком 1 (п.3).

          Прокатне   посвідчення   дає   право   розповсюджувати   і демонструвати на території України всі види фільмів,  вироблених в Україні та за її межами,  будь-яким  кінотеатрам, кіноустановкам,  відеоустановкам, прокатним   пунктам   відеокасет,   торговельним    підприємствам, підприємствам  з  тиражування,  а  також телеорганізаціям,  у тому числі кабельному телебаченню,  незалежно від форми власності (п. 4).

          Факт наявності у позивача таких посвідчень на кожний спірний твір ніким з учасників спору не заперечується.

          Згідно п. 21 Положення №1315, передання  права  розповсюдження,  демонстрування  фільму одним власником відповідних прав на фільм іншому засвідчується:

          для телевізійного  права,  у  тому  числі  на  демонстрування конкретному   телеканалу   (студії),   а  також  права  публічного комерційного відео -  на  звороті  нотаріально засвідченої  копії прокатного посвідчення.

          Пунктом 24 цього Положення встановлено, що за  розповсюдження і демонстрування фільму без прокатного посвідчення або порушення умов  розповсюдження  і  демонстрування, визначених  прокатним посвідченням,  посадові особи кіновидовищних або   відеотелезакладів   несуть   відповідальність   згідно    із законодавством.

          З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів  суд вважає, що заперечення відповідача щодо державних дозвільних прокатних посвідчень формально є слушними, але позивач документально довів факт передачі відповідачу прокатних посвідчень на спірні 8 Творів, надавши до справи акти їх приймання-передачі від 14.03.05 року та від 01.04.05 року; факт трансляції цих же творів в телевізійний ефір на умовах, визначених ліцензійним договором №47/К від 01.06.04 року, суд також вважає доведеним.

          Відповідач ці докази не спростував.

          4.Дослідивши розрахунок позивача щодо суми позовних вимог, суд вважає, що позивач припустився помилки при визначенні суми заборгованості в частині розрахунку суми 3% річних та інфляційних нарахувань.

          Так, позивач  ці два види платежів вирахував, виходячи з періоду заборгованості з 07 березня 2005 року по 29 жовтня 2007 року, стверджуючи, що він становить 1029 днів.

          Однак фактично цей період становить 966 днів, а тому:

          3% річних складають 587,86 грн., а не 626,20 грн., як визначив позивач;

          інфляційні нарахування складають 2015,55 грн., а не 2147,18 грн., як визначив позивач.

          Що стосується суми пені, то суд при вирішенні спору керується наступним.

          Згідно частині 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.2 ліцензійного договору №47/К від 01.06.04 року встановлено, що у випадку порушення Ліцензіатом  зобов'язань, вказаних у п. 4.2.2, він сплачує Ліцензіару пеню у розмірі 0,2% від вартості прав за кожний день прострочення за відповідний твір, але не більше 20% від цієї суми.

З урахуванням викладеного суд вважає, що позивачем  суму пені вирахувано відповідно до умов договору та чинного законодавства.

          Таким чином, сума боргу, який підлягає стягненню, становить:

          основний борг –7404,10 грн.;

          пеня –1480,82 грн.;

          3% річних –587,86 грн.;

          інфляційні нарахування –2015,55 грн., - а всього  11488,33 грн.

          5.Обраний позивачем спосіб захисту порушеного права відповідає вимогам ст. 16 ЦКУ.

З урахуванням викладеного, оцінивши доводи сторін та наявні у справі докази, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог як на сторону, яка порушила умови договору та вимоги чинного цивільного законодавства України, а саме:

державне мито - у сумі 115,29 грн.;

витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - у сумі  116,27 грн.

          На підставі викладеного, ст.ст. 11, 16, 509,525,526, 527, 530, 610-612, 614, 623-625, 1107, 1109 та 1110 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст.32-34, 43, 49, 82-85 ГПК України,  суд

в и р і ш и в :

           1.Позов задовольнити частково.

           2.Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Луганська обласна телерадіокомпанія», ідентифікаційний код 32864358, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Демьохіна, 25, - на користь Приватного підприємства «Амадей», ідентифікаційний код 31346805, яке знаходиться за адресою: місто Дніпропетровськ, пр. К.Маркса, 39, офіс 52, - заборгованість  у сумі 11488  (одинадцять тисяч чотириста вісімдесят вісі) грн. 33 коп., у тому числі: основний борг –7404 грн. 10 коп.,  пеня 1480 грн. 82 коп., 3% річних – 587 грн. 86 коп., інфляційні нарахування у сумі 2015 грн. 55 коп., а також витрати по сплаті державного мита у сумі 115 (сто п'ятнадцять) грн. 29 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі  116 (сто шістнадцять) грн. 27 коп.;  видати наказ після набрання рішенням чинності.

          3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

          Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 04.01.08 року за згодою представника відповідача  оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

           Рішення  може бути оскаржено до Луганського апеляційного господарського суду у той же термін.

          Рішення складено у повному обсязі та підписано –09 січня 2008 року.

Суддя                                                                                                          А.П.Середа