Постанова

від 25.03.2008 по справі 8/134-38

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

8/134-38

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

25.03.08                                                                                           Справа  № 8/134-38

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді                                                             Процика Т.С.

суддів                                                                                Городечна М.І.

                                                                                Кузь В.Л.

при секретарі судового засідання Трускавецькому В.П.

розглянув           у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Агрофірма Луга-Нова»Приватного підприємства «Універсам»(далі ДП «АФ Луга-Нова») №  2158 від 23.11.2007 р.  

на рішення          Господарського суду Волинської області від 15.11.2007р.

у справі           № 8/134-38

за позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокорміндустрія»(далі ТзОВ «Агрокорміндустрія»), смт. Локачі Волинської області

до відповідача  ДП «АФ Луга-Нова», с. Мишів Іваничівського району Волинської області

про                      стягнення 195 986,57 грн. заборгованості

за участю представників:          

від позивача –Токарчук В.М. –начальник юридичного відділу;

від відповідача -  Колєсов М.Г. –юрисконсульт.

Представникам сторін права і обов'язки, передбачені ст.22 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), роз'яснено.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 15.11.2007р., суддя Кравчук А.М., позов задоволено, стягнуто з ДП «АФ Луга-Нова»на користь ТзОВ «Агрокорміндустрія» 180952 грн. 73 коп. основного боргу, 9967 грн. 17 коп. річних, 5066 грн. 67 коп. інфляції, 1959 грн. 87 коп. в повернення витрат по сплаті державного мита, 118 грн. 00 коп. в повернення витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а всього: 198 064 грн. 44 коп. (сто дев'яносто вісім тисяч шістдесят чотири грн. 44 коп.).

Рішення суду першої інстанції мотивоване положеннями норм ст.ст. 625 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), ст.193 Господарського кодексу України (далі ГК України), а також зокрема тим, що з матеріалів справи та положень п.п. 3.3, 7.2 договору поставки від 15.06.2007р. вбачається, що відповідач повинен сплатити кошти за товар, та вартість неоплаченого товару із врахуванням встановленого індексу інфляції та 20 відсотків річних із простроченої суми.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ДП «Агрофірма «Луга-Нова», відповідач у справі, подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 15.11.2007р. у справі № 8/134-38 про стягнення з ДП «Агрофірма «Луга-Нова»на користь ТзОВ «Агрокорміндустрія»180952,73 грн. основного боргу, 9967,17 грн. річних, 5066,67 інфляційних, а всього 195 986,57 грн.; прийняти нове рішення про відмову в позові ТзОВ «Агрокорміндустрія»до ДП «Агрофірма «Луга-Нова»про стягнення 195986,57 грн.

Також, скаржник подав уточнення вимог апеляційної скарги, в якому просить скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 15.11.2007 року у справі № 8/134-38 про стягнення з ДП «Агрофірма «Луга-Нова»на користь ТзОВ «Агрокорміндустрія»в частині стягнення 9967,17 грн. річних, 5066,67 грн. інфляції і прийняти нове рішення про стягнення з ДП «Агрофірма «Луга-Нова»на користь ТзОВ «Агрокорміндутрія»180952 грн. основного боргу, в повернення судових витрат по сплаті державного мита 1809,52 грн., 119 грн. в повернення витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в решті позовних вимог відмовити.

Скаржник посилається зокрема на те, що оскаржене рішення Господарського суду Волинської області підлягає скасуванню внаслідок недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий суд визнав встановленими, невідповідності висновків місцевого господарського суду обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права.

ТзОВ «Агрокорміндустрія», позивач у справі,  подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення Господарського суду Волинської області від 15.11.2007р. у справі № 8/134-38 залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача –без задоволення з підстав правомірності і обґрунтованості рішення.

Також, позивач подав доповнення до відзиву, в якому зокрема відзначив, що погоджується з висновками, які викладені відповідачем в уточненні до апеляційної скарги, і просить в стягненні 9967,17 грн. річних відсотків та 5066,67 інфляційних нарахувань відмовити.

Представники сторін у судових засіданнях підтримали свої доводи та заперечення, викладені відповідно в апеляційній скарзі, уточненні вимог апеляційної скарги, відзиві на апеляційну скаргу та доповненні до відзиву на апеляційну скаргу, а також поясненнях, наданих у судових засіданнях.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та заслухавши пояснення представників сторін у судових засіданнях, суд встановив наступне.

ТзОВ «Агрокорміндустрія»звернулося до господарського суду з позовом до ТзОВ «Агрофірма «Луга-Нова»»про стягнення з нього 195986,57 грн., з них: 180952,73 грн. основний борг, 9967,17 грн. 20 відсотків річних, 5066,67 грн. інфляційних нарахувань.

Як встановлено місцевим господарським судом і це вбачається з матеріалів справи, між ТзОВ «Агрокорміндустрія» (постачальник) та ТзОВ “Агрофірма «Луга-Нова» (покупець) 15 червня 2005р. був укладений договір поставки (далі договір) (а.с.10-11).

Згідно з п.1.1 р.1 договору  «Предмет договору»постачальник зобов'язується поставити покупцеві комбікорм (надалі по тексту –товар), а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно оплатити його в порядку та на умовах, передбачених даним договором.

Згідно з п.3.3 р.3 договору «Вартість товару та порядок розрахунків»оплата вартості кожної партії товару здійснюється покупцем в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника наступним чином: -100 % оплата вартості партії товару протягом 1 (одного) банківського дня з дати поставки.

На виконання договору позивач поставив відповідачу товар загальною вартістю 180952,73 грн., що підтверджується видатковими накладними та довіреностями на отримання товару (а.с.а.с.12-26).

Як встановлено судом першої інстанції і підтверджено скаржником (відповідачем) в уточненні до апеляційної скарги, за поставлений товар відповідач не розрахувався.

Сума основного боргу на момент розгляду справи в суді першої інстанції становить 180952,73 грн.

Згідно з ч.1, п.1 ч.2 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.1, ч.2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч.1, ч.6 ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу.

Згідно із ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. При цьому, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Тобто, підстави виникнення зобов'язань (цивільних прав та обов'язків) встановлені ст.11 ЦК України, вони виникають зокрема з договорів (що і є у даному випадку), тобто носять диспозитивний характер. Це полягає у обов'язку сторін договору виконувати взяті на себе зобов'язання, визначені умовами цього договору.

Згідно з ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1, ч.2, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України  суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується відповідними розрахунками, а також визнається відповідачем - сума основного боргу у відповідності до договору, становить 180 952,73 грн., які підлягають стягненню з відповідача.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання умов даного договору сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства.

Згідно з ч.4 ст.232 ГК України відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк.

За прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачу на підставі ст.625 ЦК України та п.7.2 договору нараховано 20% річних  від простроченої суми та індекс інфляції (обґрунтований розрахунок є в матеріалах справи).  

Відповідно до розрахунку розмір нарахування 20 % річних складає 9967,17 грн., розмір інфляційних нарахувань –5066,67 грн.

Відтак, такими, що підлягають до задоволення, оскільки ґрунтуються на положеннях ст. 625 ЦК України та ч. 4 ст. 232 ГК України, є позовні вимоги про стягнення з відповідача 9967,17 грн. 20 процентів річних та 5066,67 грн. інфляційних нарахувань.

Щодо посилань скаржника в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема, на те, що місцевий господарський суд відхилив клопотання відповідача про відкладення розгляду справи і розглянув цю справу (вирішив спір по суті) за відсутності представника відповідача, то слід зазначити наступне.

Причинами для відкладення розгляду справи у суді першої інстанції відповідач зазначив те, що ним не одержано копії позовної заяви та доданих до неї документів.

Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу.

Вищезгадана норма закону передбачає можливість відкладення розгляду справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено у цьому судовому засіданні, зокрема нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу.

Проте, у цьому випадку суд першої інстанції правомірно відхилив клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, оскільки, явка представника відповідача у судове засідання місцевого господарського суду обов'язковою визнана не була; представник відповідача мав можливість до дня судового засідання ознайомитись з матеріалами справи та подати відзив на позовну заяву; доказів перебування на лікуванні директора та відрядження представника, відповідач ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції, не подав; посилання скаржника на відсутність у нього копії позовної заяви та долучених до неї документів є безпідставними, оскільки у матеріалах справи є докази надіслання відповідачу копії позовної заяви (чек поштового відділення, опис вкладення у цінний лист про надіслання копії апеляційної скарги), а щодо доданих до позовної заяви документів, то якщо на цих документах є підписи представників відповідача, то презюмується, що ці документи у нього (відповідача) є; якщо ж їх у скаржника не було, то він мав можливість відповідно до ст.22 ГПК України ознайомитись з матеріалами справи (позовною заявою та доданими до неї документами), зробити з них витяги, копії.

Щодо посилань скаржника на відсутність договору поставки від 15 червня 2007 року, що такого договору відповідач з позивачем не укладав і жодних документів не підписував, а відповідно є неправомірним нарахування позивачем та стягнення судом першої інстанції річних процентів та збитків від інфляції, то такі посилання є безпідставними з огляду на наступне.

Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно з ч.1 ст.181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Що і було, як стверджував представник позивача, у цьому випадку.

До оспореного договору сторонами у справі було укладено специфікації № 1 від 15.06.2007р. та № 2 від 01.07.2007р. (а.с.30), підписані уповноваженими на те особами, та скріплені печатками, які є невід'ємною частиною договору. У матеріалах справи є видаткові накладні, на яких є посилання на оспорений договір та специфікацію.

Щодо клопотання скаржника про призначення судово-технічної експертизи документа –Договору поставки від 15.06.2007р., укладеного між сторонами у справі, то слід зазначити наступне.

Згідно з ч.1 ст.41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

З огляду на вищенаведене, та враховуючи те, що з врахуванням положень норм ст.638 ЦК України та ст.181 ГК України, з дій відповідача (прийняття товару (комбікорму) за договором поставки, часткової сплати за цей товар) вбачається, що сторони у справі у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов оспореного договору і цей договір є укладеним, суд апеляційної інстанції відхиляє клопотання відповідача про призначення судово-технічної експертизи документа – Договору поставки від 15.06.2007р., укладеного між сторонами у справі.

У доповненні до відзиву на апеляційну скаргу ТзОВ «Агрокорміндустрія»погоджується з висновками, які викладені в уточненні від 17.03.2008р. ДП «Луга-Нова», і просить стягнути з ДП «Луга-Нова»на користь ТзОВ «Агрокорміндустрія»180952,73 грн. основного боргу, 1809,52 грн. витрат по сплаті держмита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в стягненні 9967,17 грн. відсотків річних та 5066,67 грн. інфляційних нарахувань відмовити.

Відповідно до ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Питання не стягнення 9967,17 грн. річних процентів та 5066,67 грн. інфляційних нарахувань підлягає вирішенню сторонами в процесі виконання судового рішення.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Скаржник не подав у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі, та обґрунтували неправомірність і безпідставність заявленого позову.

Згідно з ч.2 ст.104 ГПК України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 43, 32, 33, 34, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський ПОСТАНОВИВ:

1.          Залишити рішення Господарського суду Волинської області від 15.11.2007 року у справі № 8/134-38 без змін, а апеляційну скаргу ТзОВ «Агрофірма «Луга-Нова»- без задоволення.

2.          Судові витрати покласти на скаржника.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

Постанова оформлена і підписана 21.05.2008р.

Головуючий суддя                                                      Процик Т.С.

Суддя                                                                             Городечна М.І.

Суддя                                                                             Кузь В.Л.