Постанова

від 03.04.2008 по справі 23/260

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

23/260

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 03 квітня 2008 р.                                                                                    № 23/260  

Вищий  господарський  суду  України  в складі колегії

суддів:Грейц К.В. –головуючого,Бакуліної С.В., Глос О.І.,

розглянувши касаційну  скаргу Садівницького товариства "Квітникар"

на  постановувід 16.10.2007

Київського апеляційного господарського суду

у справі господарського суду міста Києва  № 23/260

за позовом3 особа без самостійних вимогВАТ "Агрофірма "Теплиці України"Київська міська рада

доСадівницького товариства "Квітникар"

прозобов'язання вчинення дій та заборону вчинення дій щодо земельної ділянки

за участю представників:- позивача    Киселевича Ю.А., Сидорченка М.О.

- відповідачане з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 20.06.2007 у справі №23/260 (суддя Демидова А.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.10.2007 (колегія суддів у складі головуючого судді Кондес Л.О., суддів Куровського С.В., Михальської Ю.Б.), позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "Агрофірма "Теплиці України" (далі –позивач) до Садівницького товариства "Квітникар" (далі –відповідач), за участю третьої особи на стороні позивача - Київської міської ради, задоволені в повному обсязі, зобов'язано відповідача звільнити земельну ділянку, надану в користування позивачеві, площею 63660 кв.м по вул. Стеценка у м. Києві, кадастровий №8000000000:75:300:0001, зобов'язано відповідача відновити стан цієї земельної ділянки, який існував до порушення права, шляхом знесення встановленої Садівницьким товариством "Квітникар" огорожі та ліквідації городів на цій земельній ділянці протягом 10 днів з дня набрання рішенням суду законної сили, заборонено відповідачеві будь-яким способом користуватися земельною ділянкою та вчиняти будь-які дії, що можуть порушити право землекористування позивача.

Судові акти ґрунтуються на приписах ст. ст. 125, 126, 152, 212 Земельного кодексу України, ст. 27 Закону України "Про оренду землі" та вмотивовані законністю і обґрунтованістю позовних вимог, зокрема, наявністю у позивача належного статусу орендаря спірної земельної ділянки, яку відповідач використовує самовільно без будь-яких правовстановлюючих документів.

Не погоджуючись з рішенням та постановою у справі, відповідач в поданій касаційній скарзі просить їх скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції, посилаючись на те, що його не було належним чином повідомлено про дату і місце розгляду справи в суді першої інстанції.

Представник скаржника своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні касаційної інстанції не скористався, заявивши клопотання про відкладення розгляду справи з посиланням на неможливість явки його представника.

Зазначене клопотання колегією суддів відхиляється, оскільки ухвалою Вищого господарського суду України від 05.03.2008, якою порушене касаційне провадження і призначено розгляд скарги на 03.04.2008, явка сторін не визнавалась обов'язковою і сторони попереджались, що неявка їх уповноважених представників не перешкоджає розгляду касаційної скарги.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників позивача, перевіривши правильність застосування норм процесуального права в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів пункту 2 частини 3 статті 104, пункту 2 частини 2 ст. 11110 Господарського процесуального кодексу України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.

Втім, як вбачається з матеріалів справи, судом апеляційної інстанції, який відповідно до вимог ст. 101 Господарського процесуального кодексу України повторно розглянув справу за участю представника відповідача, були повністю спростовані доводи відповідача, аналогічні тим, що викладені в касаційній скарзі, щодо неповідомлення його судом першої інстанції про час і місце засідання суду.

Так,  ухвала господарського суду м. Києва від 08.06.2007 про порушення провадження у справі за № 23/260 та призначення її розгляду на 15.06.2007, а також ухвала від 15.06.2007 про відкладення розгляду справи на 20.06.2007 були надіслані за належною адресою відповідача - 04128, м. Київ, вул. Берковецька, 6, яка підтверджується довідкою від 04.06.2007 № 21-10/3427 Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві Державного комітету статистики у м. Києві, копією Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи - Садівницького товариства "Квітникар" (ідентифікаційний код 25594259).

При цьому, фактична зміна місцезнаходження відбулась не 12.06.2007, як вказував відповідач, а 27.07.2007, тобто, коли дані про внесення змін щодо місцезнаходження відповідача внесено до Єдиного державного реєстру, що підтверджується довідкою Головного управління статистики у м. Києві № 5632, оскільки відповідно до ч. 5 ст. 89 Цивільного кодексу України зміни до установчих документів юридичної особи набирають чинності для третіх осіб з дня їх державної реєстрації, а у випадках, встановлених законом, з моменту повідомлення органу, що здійснює державну реєстрацію, про такі зміни.

Наведене свідчить про те, що на момент ухвалення рішення у справі від 20.06.2007, належною адресою відповідача, за якою мали бути і фактично були надіслані процесуальні документи, винесені під час провадження в суді першої інстанції, є 04128, м. Київ, вул. Берковецька, 6.

Колегія суддів, виходячи з того, що згідно ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, вважає доводи касаційної скарги такими, що не заслуговують на увагу, адже, були підставно і ґрунтовно відхилені судом апеляційної інстанції.

Крім того, колегія суддів зазначає, що судом апеляційної інстанції при повторному розглядові справи було забезпечено право відповідача на участь в судовому засіданні і надання своїх заперечень по суті позовних вимог, втім, такі заперечення представником відповідача –Волошиним О.М., який діяв на підставі довіреності від 21.09.2007 (а.с. 129) і був присутній в судовому засіданні, не надавались.

За таких обставин та оскільки касаційна скарга Садівницького товариства "Квітникар" не містить будь-яких інших доводів щодо невідповідності судових актів по суті встановлених обставин вимогам чинного матеріального законодавства, колегія суддів не вбачає підстав для їх скасування або зміни.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу  України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:       

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.10.2007 у справі господарського суду міста Києва № 23/260 залишити без змін.

Касаційну скаргу Садівницького товариства "Квітникар" залишити без задоволення.

Головуючий суддя                                                                          К.В.Грейц                                                                  

Судді                                                                                                         С.В.Бакуліна

                                                                                                         О.І.Глос