Постанова

від 16.04.2008 по справі 14/186-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

14/186-07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 16 квітня 2008 р.                                                                                    № 14/186-07  

Вищий  господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, судді:суддів:Кравчука Г.А.,Мачульського Г.М.,Шаргала В.І.

за участю представників сторін:

позивачаЧоловського О.М. дов. б/н від 04.01.2008 р.

відповідачане з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуПриватного підприємства "Салько"

на постановуЖитомирського апеляційного господарського суду від 29.01.2008 р.

у справі№14/186-07 господарського суду Вінницької області

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Колос"

до Приватного підприємства "Салько"

про стягнення 22 603,39 грн.

В С Т А Н О В И В:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю (надалі СТОВ) “Колос" звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом (з урахуванням уточнень) до Приватного підприємства (надалі ПП) "Салько"  про стягнення 128 724,28 грн. боргу, 8 238,33 грн. інфляційних втрат, 1 544,69 грн. річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не розрахувався за відпущений йому відповідно до накладних товар, претензія позивача з вимогою сплатити борг залишилась без відповіді.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 29.10.2007 року (суддя Муравей А.В.) позов задоволений частково, з ПП "Салько" на користь СТОВ “Колос" стягнуто 46 262, 25 грн. основного боргу, 8 238,33 грн. інфляційних втрат, 1 544, 69 грн. річних та відповідні судові витрати.

В частині стягнення 82 462,03 грн. провадження у справі припинено у зв'язку з припиненням  взаємних зобов'язань сторін шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Доповідач: Шаргало В.І.

За апеляційною скаргою ПП "Салько" судове рішення переглянуте в апеляційному порядку і постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 29.01.2008 року (судді: Філіпова Т.Л., Горшкова Н.В., Майор Г.І.) змінене в частині стягнення з відповідача суми основного боргу, а саме з ПП "Салько" на користь СТОВ “Колос" стягнуто 128 724, 28 грн. основного боргу.

Постанова мотивована тим, що у відповідача відсутні підстави стверджувати, що зобов'язання в  розмірі 82 462,03 грн. припинене шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки обопільної згоди щодо визначення суми боргу з урахуванням взаємних поставок товарів сторонами досягнуто не було.   Вказана заборгованість стягнута з СТОВ “Колос” на користь ПП "Салько"  рішенням господарського суду Вінницької області у справі 7/224-07.

Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою, ПП "Салько"  звернулось до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення апеляційним господарським судом норм процесуального права, просить її скасувати, а рішення господарського суду Вінницької області від 29.10.2007 року залишити без змін. Скаржник звертає увагу касаційної інстанції на те, що суд апеляційної інстанції неправомірно збільшив стягувану на користь позивача суму основного боргу, оскільки рішення суду першої інстанції останнім не оскаржувалось.

Заслухавши в судовому пояснення представника відповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду вважає, що касаційна скарга не підлягає  задоволенню з наступних підстав.

Здійснюючи перегляд рішення суду першої інстанції в апеляційному та повторно перевіряючи матеріали справи,  апеляційним господарським судом встановлено, що на виконання усної домовленості між сторонами позивач - СТОВ "Колос" передав ПП "Салько" товарно-матеріальні цінності на загальну суму 109 352,28 грн., а саме по накладних: №453 від 24.10.2004р. 17,790 тон пшениці на суму 8895,00 грн., №598 від 07.12.2004р. 5 тон тукосуміші на суму 5900,00 грн., №725 від 27.12.2004р. одну свиню велику на суму 960,00 грн., №17 від 01.02.2005р. 4191 кг пшениці на суму 2849,88 грн., №75 від 01.04.2005р. дві свині малі на суму 320,00 грн., №352 від 26.03.2005р. 220 кг пшениці на суму 136,40 грн., №445 від 23.04.2005р. 325,10 цнт насіння ячменю на суму 24382,50 грн., №79 від 02.04.2005р.  п'ять свиней малих на суму 1250,00 грн., №443 від 23.04.2005р. 150 кг пшениці на суму 102,00 грн., №540 від 26.05.2007р. 48,30 цнт гречки та 4,48 цнт соняшнику на суму 13314,00 грн., №988 від 02.12.2005р. 313 цнт пшениці на суму 15650,00 грн., №123 від 30.04.2006р. 309,50 цнт ячменю на суму 35592,50 грн.. Товарно-матеріальні цінності були отримані представником відповідача Салько Т.Д. на підставі відповідних довіреностей, які наявні в матеріалах справи. Крім того, відповідно до видаткового касового ордеру №608 від 08.12.2005р. позивач надав відповідачу позику в сумі 19372,00 грн. Таким чином, СТОВ "Колос" передало ПП "Салько" майна на загальну суму 128 724,28 грн.

Оскільки ПП "Салько"  не  розрахувалося за отримані товарно-матеріальні цінності позивач направив  останньому претензію №1/2007 від 21.08.2007р. з вимогою про сплату боргу, яка  залишилась без відповіді. Факт  її  отримання відповідачем підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №290047 від 05.06.2007р.

Відповідно до статті  193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 526, 629 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

З приписів глави 54 Цивільного кодексу України вбачається, що істотними умовами договору купівлі продажу є його предмет (асортимент, кількість,) та ціна.

Статтею 625 цього Кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що представлені позивачем накладні містять визначений асортимент, кількість і ціни товару, отримання його відповідачем підтверджується відповідними дорученнями, що свідчить про  виникнення у сторін цивільних прав та обов'язків також і з огляду на положення ст. 530 Цивільного кодексу України.

З  урахуванням вимог наведеного законодавства, встановлених судами обставин щодо факту передачі товару, отримання його відповідачем та наявності боргу з оплати суд апеляційної інстанції правомірно задовольнили позовні вимоги щодо стягнення вказаної суми боргу,  а також  сум річних та інфляційних втрат.

Суд касаційної інстанції, з огляду на  норми ст. 601 Цивільного кодексу України та встановлені обставини справи щодо стягнення за  рішенням господарського суду Вінницької області у справі 7/224-07 з СТОВ “Колос” на користь ПП "Салько"  82 462,03 грн. заборгованості, погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав зарахування цієї суми в рахунок погашення зустрічного однорідного  зобов'язання.

Стосовно доводів касаційної скарги щодо неправомірності прийняття апеляційною інстанцією оскаржуваної постанови за результатами перегляду судового рішення на підставі апеляційної скарги ПП "Салько" , судова колегія касаційної інстанції відзначає, що за правилами ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги  і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. Тому зазначені доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування названої постанови, інших доводів щодо порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права скаржник не наводить.

З   огляду на викладене  колегія   суддів   вважає, що під   час розгляду справи  апеляційним господарським судом фактичні обставини справи встановлено на основі повного і об'єктивного дослідження матеріалів справи, висновки суду відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а відтак, у касаційної інстанції відсутні підстави для скасування прийнятої у справі постанови.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Салько" залишити без задоволення.

Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 29.01.2008р. у справі №14/186-07  залишити без змін.

Головуючий  суддя

Кравчук Г.А.

Суддя

Мачульський Г.М.

Суддя

Шаргало В.І.